Ми--знаряддя в руках Бога Мері Елен Смут Генеральний президент Товариства допомоги «Нам не потрібна ще одна програма, яка б пришпорювала нас--нам лише потрібно об’єднати зусилля, щоб ділитися євангелією і простягати руку допомоги новонаверненим та малоактивним членам Церкви». Любі мої сестри, дозвольте розпочати, висловивши свою любов до вас. Не можу висловити словами свою вдячність за те, що є частинкою цього величного сестринства, яке Президент Гордон Б. Хінклі назвав всесвітньою сім’єю сестер. Ми насправді є сестрами, і мене постійно надихає ваша віра, доброта і бажання робити те, про що просить Господь. Спасибі за служіння, за ваш приклад, за те, що ви насправді є жінками віри, доброчесності, тверезими в розумінні й милосердними. Де б я не була, бачу як плоди Товариства допомоги проявляються в житті сестер Церкви. Кожен із нас є знаряддям в руках Бога. Нещодавно я зустріла сестру з Орегона, яка повернулася до активності завдяки дбайливому візитному вчителеві. Візитний учитель цієї жінки напевно почував себе як Аммон та його брати, коли вони раділи тому, що були «знаряддям у руках Бога» (Алма 26:3) у приведенні Ламанійців, які були «незнайомцями для Бога» (Алма 26:9), до пізнання Христа. Бо великою є цінність душ в очах Бога (див. УЗ 18:10). Наші сестри є знаряддям у руках Бога в більш, як 165 країнах світу. Я згадую один приход в Бразилії, де кожного тижня з’являються нові члени Церкви. Сестри Товариства допомоги того приходу домовилися поставити мету--кожного тижня відвідати вдома одну з новоохрищених сестер і дарувати їй примірник «Сім’я: проголошення світові» та Декларацію Товариства допомоги. Поки що жодна нова сестра не стала неактивною. Мене дивувала натхнений президент Товариства допомоги приходу в Кореї, яка вирішила відвідати кожну неактивну сестру в приході. До встановленої дати вона відвідала двадцять п’ять сестер і всі, за винятком трьох, повернулися до Церкви. Такі сестри є живим свідченням слів Президента Хінклі про те, що «в Церкві не існує покликання . . . без впливу. Усі ми в прагненні виконувати свій обов’язок торкаємося життя інших . . . Яким би не було ваше покликання, воно так само наповнене тими ж можливостями творити добро, як і моє. Наша робота--робити добро так, як це робив [Учитель]» («This Is the Work of the Master», Ensign, May 1995, 71). Дійсно, кожен з нас може бути знаряддям в руках Бога. На щастя нам не потрібно бути однаковими. Саме як інструменти в оркестрі відрізняються за розміром, формою та звуком, так і ми відрізняємося одна від одної. У нас є різні таланти й схильності, але як французький рожок не може відтворити своєрідний звук губної гармоніки, так само і непотрібно нам в один спосіб служити Господу. Сестра Елайза Р. Сноу сказала, що «немає жодної сестри, чий світогляд був би вузьким настільки, що це зашкодило б їй зробити великі справи для встановлення царства Бога на землі» (WomanХs Exponent, 15 September 1873, 62; курсив додано). Наш привілей та обов’язок як дочок Бога, а потім як сестер Товариства допомоги--стати таким ефективним знаряддям, яким ми тільки здатні бути. Товариство допомоги може допомогти нам в цьому. Пророк Джозеф, який у 1842 році організував Товариство допомоги, пояснив, що мета цієї божественно натхненої організації не лише полегшувати тягар бідних, але також спасати душі (див. History of the Church, 5:25). З перших днів існування Товариство допомоги здійснило неоцінимий проект служіння. Товариство допомоги першим поставило вагон борошна людям, які постраждали від землетрусу у Сан-Франциско, а пізніше під час Першої та Другої світової війни, поставляло зерно урядові Сполучених Штатів. Минулого року наші сестри зробили для стражденних більше 140 тисяч стьобаних ковдр. Ми захищали материнство та сім’ю, вели війну за грамотність, провели багато часів у служінні по всьому світу. Але я хочу сказати вам, що найважливіша робота ще попереду--разом з провідниками священства допомагати в просуванні справ царства Бога вперед. Сестри, ми потрібні тут--потрібні Господу, провідникам священства, сім’ям й одна одній. Ми потрібні Господові для того, щоб прийняти свої вічні покликання і виконати мету свого створіння. Господові необхідно, щоб кожна з нас повернулася додому--до Товариства допомоги і шукала способи служити іншим в ім’я Його організації для жінок, щоб ми працювали разом як сестри, допомагаючи просувати євангелію царства вперед. Істинно, Товариство допоможе кожній з нас служити сім’ям та іншим так, як жодна інша організація чи клуб. Президент Спенсер В. Кімбол сказав: «У тому світі, з якого ми прийшли сюди, вірним Богові жінкам було дано певні завдання . . . Хоч зараз ми і не пам’ятаємо деталі даних нам завдань, це не змінює славетну реальність того, на що ми колись погодилися. [Ми] несе[мо] відповідальність за те, що здавна очікується від [нас]» («The Role of Righteous Women», Ensign, Nov. 1979, 102). І як же нам це зробити? Як нам серед хвиль бурхливого життя стати найефективнішим знаряддям, яким тільки можна бути, в руках Господа? Ми багато чого щодо цього можемо навчитися з прикладу синів Мосії та Декларації Товариства допомоги. По-перше. Спочатку ми самі повинні навернутися. Найважливішим наверненням для нас є наше власне. Якщо ми бажаємо приносити світло євангелії в життя людей, то воно повинно яскраво сяяти в нас. Будучи наверненими, сини Мосії безупинно працювали, щоб ділитися євангелією з іншими, бо «вони не могли знести, щоб яка-небудь людська душа загинула» (Мосія 28:3). Тільки тоді, коли навертаємося до Господа Ісуса Христа, ми можемо зміцнювати інших. І лише тоді ми починаємо розуміти, що життя насправді сповнене значенням, метою та напрямком, і що нашим покликанням як об’єднаних у відданості Ісусу Христу сестер є бути світлом для світу. По-друге. Як і сини Мосії ми повинні «зміцнити[ся] у пізнанні істини» (Алма 17:2). Навернені, ці брати постійно досліджували євангелію. Шляхом молитви, посту й вивчення Писань вони самі прийшли до знання, що Ісус є Христос, і вони навчилися чути його голос. У такий самий спосіб ми як сестри Товариства допомоги повинні намагатися укріпити свідчення про Ісуса Христа силою молитви й дослідженням Писань і прагнути духовної сили, слідуючи підказкам Святого Духа. Якщо ми не будемо чути шепіт Святого Духа, то не зможемо стати впливовим знаряддям в наших сім’ях, у стосунках з ближніми чи навіть, виступаючи в Церкві. Аммон міг розуміти думки ламанійського царя, оскільки жив близько до Господа (див. Алма 18:16). Наша здатність чути голос Духа залежить від нашої готовності дотримуватися заповідей, бо, коли отримуємо від Бога будь-яке благословення, це відбувається завдяки дотриманню певного закону, за яким благословення визначається (див. УЗ 130:21). Якщо ми бажаємо відчути невимовну радість від життя за євангелією та спокутуючу благодать Христа, то єдиним способом для цього є покора усім, а не обраним, заповідям Бога. Чи не отримали ми безмежні благословення за те, що щотижня проводимо домашні сімейні вечори, за щоденні молитви та вивчення Писань? Чи розуміємо ми вічне значення благословень, що приходять через дотримання завітів, які уклали, та сповнення розуму лише тим, що «чеснотне, чудове, славнозвісне»? (Уложення віри 1:13) Коли слухняність стає прагненням, то це вже не є тільки наслідки чутливої вразливості. Товариство допомоги може допомогти нам жити за небесними законами і наблизитися до Бога. Уявіть собі те добро, яке наповнить землю, коли під керівництвом священства ця спільнота праведних жінок об’єднається, щоб здійснювати праведні цілі! Коли ми разом служимо одна одній та всім дітям нашого Батька, то можемо бути знаряддям в руках Бога--не просто полегшувати фізичні страждання, а, що ще важливіше, насичувати тих, хто потребує духовності. По-третє. Служіння є ключем для того, щоб бути впливовим знаряддям. Замість того, щоб успадкувати владу в царстві свого батька, сини Мосії вирішили служити ламанійцям. І з багатьох причин їхнє служіння пом’якшило серця ламанійців і зробило їх більш сприйнятливими до євангелії. Коли слуги Ламонія навперебій розповідали про те, як Аммон розправився з бандитами, сам Аммон був у стайні, годуючи коней і служачи цареві (див. Алма 18:9-10). Ми також радіємо в служінні й добрих справах. Служіння пом’якшує та відкриває серця, бо справді, служіння--євангелія в дії. Я чула про приход в Арізоні, де три сім’ї проходять бесіди--усе це є прямим наслідком співчутливого служіння, здійсненого Товариством допомоги. Товариство допомоги надає нам безліч можливостей розвивати і виявляти чисту любов Христа в багатьох аспектах нашого життя. Збори з домашнього, сімейного та особистого збагачення, наприклад, є ідеальним заходом для спільного навчання та служіння. Служіння, насправді, є євангелією Ісуса Христа в дії, оскільки воно благословляє і того, кому воно надається, і того, хто його виконує. Чи шукатимете ви шляхи прокласти своє служіння через організацію Товариства допомоги, усвідомлюючи, що служіння є одним з найефективніших шляхів, якими ми можемо матеріально й духовно благословити людей? По-четверте. Усі наші діяння повинні бути підперезані любов’ю. Як сестри Товариства допомоги ми любимо Господа, наші сім’ї, любимо життя і навчання й любимо одна одну. Батько Ламонія, цар ламанійський, пом’якшив серце, коли побачив, як щиро Аммон любив його сина. Згодом ця любов Аммона призвела до навернення усієї родини Ламонія (див. Алма 20:26-27). Найперше й найбільше ми повинні турбуватися про навернення, утримання та активізацію власної сім’ї. Повторюю, Товариство допомоги може надати допомогу. Сестра Ельза Блум, якій зараз 102 роки, завжди знала про істинність євангелії. Вона любила Господа. Вона зустріла доброго чоловіка і вийшла за нього заміж. Родом він був з Німеччини, й не належав до Церкви. Її чоловіка ніколи не привчали до молитви. Коли Ельза кожного вечора ставала навколішки біля ліжка, то брала його за руку і молилася. Багато років по тому він приєднався до Церкви і вони запечаталися в храмі. До того, як піти з цього життя, брат Блум став знаряддям в руках Бога, проводячи розшук своїх предків у Німеччині. Щасливе життя розпочалося з настійливого, милого, праведного прикладу єдиної жінки. Ельза запросила Духа до їхнього дому та шлюбу завдяки любові до свого чоловіка і любові до Господа. Вона була і віддана вірі, й наповнена нею, навіть, коли іноді почувалася самотньо. Вона була знаряддям в руках Бога у власному домі. Для кожного з нас власний праведний приклад може здаватися незначним, проте він дуже впливовий. Для кожного у своїй сфері впливу: «Будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистоті!» (1 Тимофію 4:12) Дайте людям можливість відчути спокій і радість, які приносить вам життя за євангелією. Запросіть ваших друзів іншої віри чи малоактивних членів Церкви на домашній сімейний вечір. Приведіть їх на недільне Богослужіння й покажіть їм зразок благоговіння. Нехай вони побачать, що ви уникаєте фільмів, телешоу чи сайтів Інтернету, які образять Дух і в такий спосіб зроблять нас менш ефективним знаряддям. Президент Гордон Б. Хінклі неодноразово закликав нас стати кращими місіонерами, а старійшина М. Рассел Баллард з Кворуму Дванадцятьох Апостолів зазначав, що місіонерська програма Церкви повністю принесе свої плоди тоді, коли ми як сестри приєднаємося до неї. Нам не потрібна ще одна програма, яка б пришпорювала нас--нам лише потрібно об’єднати зусилля, щоб ділитися євангелією і простягати руку допомоги новонаверненим і тим, хто не дуже активний у вже існуючих програмах. Чи служимо ми візитними вчителями, чи плануємо збори з домашнього, сімейного та особистого збагачення, чи навчаємо дітей в Початковому товаристві або ж керуємо молоддю--ми можемо знайти способи дотягнутися до тих, хто тільки прийшов до віри, чия віра ослабла, або тих, хто поки що не знайшов істину. Ми можемо бути знаряддям, допомагаючи Господу зібрати його овець до отари. Я знаю, що ми можемо зробити це. Ми впораємось. Завдяки зробленим нам стьобаним ковдрам десятки тисяч людей по всьому світу зігріються. Ми продемонстрували наше бажання служити, віддавати і любити. А тепер давайте знайдемо способи приносити дар євангелії тим, хто потребує духовного тепла. Коли ви повернетеся додому, чи знайдете ви хвилинку для того, щоб сісти і записати враження, які отримали сьогодні? Чи поміркуєте ви над конкретними способами, як ви можете бути знаряддям в руках Бога? Чи будете ви роздумувати над благословеннями цього життя та вічності, які очікують на вас завдяки слухняності? І чи підставите ви своє ім’я у цей вірш з Писання, знаючи від усієї душі, що Бог любить вас: «Продовжуйте проповідувати для Сіону в дусі упокірливості, сповідуючи Його перед світом; і Він піднесе [вас] на крилах орла; і [ви] отримає[те] славу й пошану для себе і для нього» (див. УЗ 124:18)? Я знаю, що євангелія істинна. Я знаю, що це--робота Господа. Я знаю, що Ісус є Христос, і зараз у нас є істинний пророк на землі. Радість свята, блаженний труд. І про це я свідчу із смиренням в ім’я нашого Господа і Спасителя, Ісуса Христа, амінь.