Президент Гордон Б. Хінклі
«Незважаючи на навколишні негаразди, незважаючи на все те огидне, що ми бачимо майже всюди, незважаючи на конфлікти, які захоплюють світ, ми можемо бути кращими».
Мої улюблені брати та сестри, де б ви не знаходилися, ласкаво просимо на цю величну всесвітню конференцію Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Ми зібралися в нашому новому прекрасному Конференц-центрі в Солт-Лейк-Сіті. Ця споруда заповнена майже вщерть. Я надзвичайно задоволений, що вона в нас є. Я дуже вдячний за натхнення збудувати її. Яка це дивовижна будівля! Я б хотів, щоб усі ми могли зібратися під одним дахом. Але це неможливо. Я глибоко вдячний, що ми маємо диво телебачення, радіо, кабельного телебачення, передачі супутникового зв’язку, а також Інтернет. Ми стали великою всесвітньою Церквою, і тепер переважна більшість членів нашої Церкви має можливість брати участь у цих зібраннях однією великою сім’єю, говорячи багатьма мовами, живучи на різних землях, але маючи одну віру, одне вчення й одне хрищення.
Цього ранку я ледь стримую свої почуття, розмірковуючи над тим, що зробив для нас Господь.
Не знаю, що ми такого зробили в доземному житті, щоб заслужити прекрасні благословення, якими насолоджуємося тепер. Ми прийшли на землю в цю величну пору довгої історії людства. Це дивовижний час, найкращий з усіх. Якщо ми подивимося на нелегкий шлях розвитку людства з часів наших перших батьків, ми не можемо не відчути вдячності.
Ера, в яку ми живемо, є повнотою часів, про яку говориться в Писаннях, коли Бог поєднав усі складові попередніх розподілів. З того дня, коли Він і Його Улюблений Син явилися хлопчику Джозефу, на землю зійшов величезний потік знання. Серця людей обернулися до їхніх батьків, і цим були виконані слова Малахії. Справдилося також видіння Йоіла, де Він проголосив:
«І буде потому,--виллю Я Духа Свого на кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші бачити будуть видіння,
І також на рабів та невільниць за тих днів виллю Духа Свого.
І дам Я ознаки на небі й землі,--кров та огонь, та стовпи диму.
Заміниться сонце на темність, а місяць--на кров перед приходом Господнього дня, великого та страшного!
І станеться,--кожен, хто кликати буде Господнє Ім’я, той спасеться, бо на Сіонській горі та в Єрусалимі буде спасіння, як Господь говорив, та для тих позосталих, що Господь їх покличе» (Йоіл 3:1-5).
Протягом цих років було більше наукових відкриттів, ніж у всі попередні часи історії людства. Транспортні засоби, засоби зв’язку, медицина, охорона здоров’я, відкриття атома, диво комп’ютера і наслідки цього--усе це набуло особливого розвитку в часи нашої ери. Протягом мого життя я був свідком того, як після небаченого дива траплялося нове диво. Нам здається, що так і треба.
І крім усього цього, Господь відновив Своє давнє священство. За останні півтора століття Він організував Свою Церкву і царство. Він вів Свій народ. Вони були загартовані в горні жахливих переслідувань. Він є автором цього дивовижного часу, в який ми тепер живемо.
Ми бачили лише ознаки могутньої сили добра, якою стане ця Церква. Усе одно, я захоплююся тим, що вже було зроблено.
Кількість членів Церкви зросла. Я вірю, що також зросла їхня вірність. Ми втрачаємо багато людей, але вірні є дуже сильними. Ті, хто слідкує за нами, говорять, що ми наближаємося до однієї з основних релігій. Але ми не змінюємося. Змінюється сприйняття світу стосовно нас. Ми навчаємо того ж учення. Ми маємо ту ж організацію. Ми намагаємося здійснювати такі ж добрі справи. Але зникає стара ненависть, вмирають старі переслідування. Люди краще обізнані. Вони починають усвідомлювати, що ми відстоюємо і що робимо.
Але яким би прекрасним не був цей час, він сповнений небезпеки. Нас оточує зло. Воно привабливе й спокусливе, і в багатьох випадках досягає свого. Павло сказав:
«Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи.
Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні,
нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра,
зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога,--
вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких!» (2 Тимофію 3:1-5).
Сьогодні ми бачимо кожне таке злочестя у більш прийнятному й поширеному вигляді, ніж будь-коли раніше, і про це нам недавно нагадали події, що сталися в Нью-Йорку, Вашингтоні та Пенсільванії, про що я говоритиму завтра вранці. Ми живемо в час, коли жорстокі люди роблять жахливі й огидні справи. Ми живемо в пору війни. Ми живемо в часи гордовитості. Ми живемо в час злочестивості, порнографії, аморальності. У нашому суспільстві можна знайти всі гріхи Содому та Гоморри. Наші молоді люди ще ніколи не стикалися з більшим випробуванням. Ніколи раніше ми настільки ясно не бачили розпусне обличчя зла.
Саме тому, мої брати і сестри, ми зустрілися разом на цій величній конференції, щоб підтримати й зміцнити одне одного, допомогти й підняти, заохотити й вселити віру, поміркувати над тими дивовижними речами, даними нам Господом, і підсилити наше рішення протистояти злу, яку б форму воно не прийняло.
Ми стали могутньою армією. Тепер ми впливові люди. Коли ми говоримо, до нас прислухаються. Ми продемонстрували свою силу, зустрічаючись з лихом. Наша сила--це наша віра у Всемогутнього. Жодна справа під небесами не може зупинити роботу Бога. Ворог може підняти свою потворну голову. Світ може здригатися від війн і чуток про війни, але ця робота просуватиметься вперед.
Вам знайомі ці величні слова, написані пророком Джозефом: «Жодна нечиста рука не може зупинити розвиток цієї роботи; нехай вирують переслідування, об’єднуються зловмисники, наступають армії, зводяться наклепи, але істина Бога просуватиметься сміливо, благородно і незалежно, поки не проникне на кожен континент, не потрапить у кожен край, не охопить кожну країну і не залунає в кожному вусі, поки цілі Бога не будуть здійснені і Великий Єгова не скаже, що роботу завершено» (History of the Church, 4:540).
Господь дав нам мету, заради якої ми працюємо. Ця мета--у побудові Його царства, що є величною справою багатьох чоловіків і жінок віри, чистоти й любові, які турбуються про людство та просуваються вперед, щоб створити краще суспільство, принести благословення собі та іншим людям.
Коли ми усвідомлюємо своє місце і мету, ми не можемо стати гордовитими. Ми не можемо стати самовпевненими. Ми не можемо стати самовдоволеними та самозакоханими. Ми повинні допомагати всьому людству. Вони є синами й доньками Бога, нашого вічного Батька, і Він запитає нас, що ми для них зробили. Нехай Господь благословить нас! Нехай Він зробить нас сильними і міцними в добрих справах. Нехай наша віра сяє, як ранкове сонячне світло. Давайте ходити в слухняності Його божественним заповідям! Нехай Він з прихильністю посміхається до нас. І, йдучи вперед, давайте благословляти людство, допомагаючи всім людям, підтримуючи тих, кого пригноблюють або утискають, годуючи й одягаючи голодних і нужденних, проявляючи любов і добросусідство до тих навколо нас, хто, можливо, не є частиною цієї Церкви. Господь показав нам шлях. Він дав нам Своє слово, Свою пораду, Свій провід, так, і Свої заповіді. Ми зробили багато доброго. У нас є багато того, за що слід бути вдячними, і того, чим слід пишатися. Але ми можемо працювати ще краще, набагато краще.
Як я люблю вас, мої брати і сестри, залучені до цієї величної справи. Я люблю вас за те, ким ви стали і ким можете стати. Незважаючи на навколишні негаразди, незважаючи на все те огидне, що ми бачимо майже всюди, незважаючи на конфлікти, які захоплюють світ, ми можемо бути кращими.
Я прикликаю на вас благословення небес, ділячись своєю любов’ю, і прошу вас прислухатися до величних послань, які будете чути з цієї трибуни протягом наступних двох днів, і роблю це у святе ім’я нашого Господа Ісуса Христа, амінь.
