Нахилитися, щоб підняти іншого Президент Гордон Б. Хінклі «Відкриймо наше серце, схиляймося, щоб піднімати, не сидімо на гаманцях, виявляймо більшу любов до наших ближніх!» Мої дорогі брати, стоячи перед цим величним зібранням чоловіків у цій споруді й розуміючи, що десятки тисяч таких самих чоловіків знаходяться по всьому світу, всі одного розуму та одного серця і всі несуть повноваження священства Живого Бога, я впокорений і смиренний. Я прагну керівництва Духа. Такого зібрання у світі більше немає. Не існує нічого подібного. Ви складаєте легіони Господні--чоловіки, які готові боротися з ворогом істини, чоловіки, які сповнені бажання вишикуватися і розподілитися, чоловіки, які несуть свідчення істини, чоловіки, які пожертвували багато чим і віддали багато чого заради цієї величної справи. Нехай Господь благословить вас, підтримає та звеличить. «Ви--вибраний рід, священство царське» (1 Петра 2:9). Брати, будьмо гідними священства, яке тримаємо! Живімо ближче до Господа! Будьмо добрими чоловіками і батьками! Якщо якийсь чоловік влаштовує тиранію вдома, він не гідний священства. Він не може бути вправним знаряддям у руках Господа, якщо не проявляє поваги, доброти та любові до супутниці, яку обрав. Так само: будь-який чоловік, який є для своїх дітей поганим прикладом, який не контролює себе, або який поводиться нечесно чи аморально, побачить, що його сила священства зникла. Я нагадую вам, що «права священства нерозривно пов’язані з силами небес і що сили небес можуть контролюватися й управлятися тільки за принципами праведності. Те, що їх може бути даровано нам, це правда; але якщо ми починаємо приховувати свої гріхи, чи потурати своїй гордовитості, своєму суєтному честолюбству, чи контролювати душі дітей людських, панувати над ними чи примушувати їх у будь-якій мірі несправедливості, ось, небеса віддаляються; Дух Господа засмучується, а коли він віддалився,--амінь священству чи повноваженню того чоловіка» (див. УЗ 121:36-37). Брати, будьмо гідними чоловіками, яких вподобав Господь так, що дарував своєї божественної сили! А тепер до іншої теми, але вона пов’язана з цією. Минулого квітня на зборах священства я оголосив про нову програму. Я говорив про величезну кількість наших місіонерів з Південної Америки, Мексики, Філіппін та інших місцевостей. Вони відгукнулися на покликання і служать разом з братами і сестрами з Північної Америки. Вони здобули міцне свідчення. Вони навчилися новому способу життя. Вони не марнують свого часу, бо говорять мовою країни, де служать, та знають її культуру. Вони насолоджуються прекрасною порою сумлінної та відданої праці. Потім їх відкликають і вони їдуть додому. Їхні сім’ї живуть у жебрацтві, і багато з них потрапляють у те ж становище, з якого вийшли, не маючи змоги розвиватися через нестачу навичок та відповідні труднощі у пошуку гідної роботи. Я розповідав вам про «Постійний фонд еміграції», відкритий в добу піонерів Церкви, щоб допомогти бідним дістатися з Англії та Європи. Було засновано оборотний фонд, з якого видавалися невеликі позики, що дозволило 30 тисячам людей емігрувати зі своєї Батьківщини і зібратися в Сіоні. Я казав вам, що ми на базі тих самих принципів створимо фонд, який називатиметься «Постійний фонд освіти». З коштів, внесених нашими людьми, а не з десятини, ми створимо основний капітал, прибуток з якого буде використаний на допомогу нашим молодим братам і сестрам, щоб вони вчилися й готувалися до отримання кращої роботи. Вони набудуть навичок, завдяки яким зможуть достатньо заробляти, аби піклуватися про сім’ю й піднестися над бідністю, в якій жили вони та їхні предки. На час планування у фонді не було ані копійки. Але просуваючись у вірі, ми заснували організацію, невеличку за розмахом, щоб втілювати в життя те, що, на наш погляд, було необхідним. Я з радістю повідомляю вам, що гроші надходили: десятки тисяч доларів, сотні тисяч доларів, навіть мільйони. Вони надходили від щедрих членів Церкви, які люблять Господа і бажають допомогти менш удачливим Його людям у зростанні у світі економіки. Тепер у нас є вагома сума. Її ще замало для наших потреб. Ми сподіваємося, що пожертвування надходитимуть й надалі. Розмір капіталу впливатиме на кількість людей, яким можна допомогти. І ось тепер, через шість місяців, я хотів би звітувати вам про наші досягнення. По-перше, ми покликали старійшину Джона К. Кармака, який так добре служив у Першому кворумі сімдесятників і став почесним сімдесятником на цій конференції. Він--видатний адвокат, чоловік здорового глузду в бізнесі, людина здібна. Його було назначено головним директором, і хоч тепер вже не сімдесятник, він віддаватиме весь свій час просуванню цих починань. Старійшина Річард Е. Кук з кворуму сімдесятників, якому також було присвоєно статус «почесний», допоможе йому працювати з фінансами. Колись старійшина Кук працював заступником головного бухгалтера компанії «Ford Motor Company»; він є досвідченою в міжнародному фінансуванні людиною, надзвичайно здібною і відповідальною, людиною, яка любить Господа та Його дітей. Ми зносили цих братів з одного боку, а тепер, мов пальто, вивернули на інший, щоб зносити і з цього. Їм допомагатимуть брат Рекс Аллен, експерт з організації та навчання, та брат Чед Еванс, за плечима якого велетенський досвід у програмах вищої освіти. Усі жертвуватимуть своїм часом та досвідом без будь-якої матеріальної винагороди. Програма готова й вона вже діє. Ці брати приділили багато уваги тому, щоб належно її розпочати за розумними принципами. Ми обмежили територію, де вона функціонуватиме на початковій стадії, але ця територія буде збільшуватися, коли будуть для цього кошти. Ці брати працюють над пристосуванням програми до існуючої церковної організації. Програма ґрунтується на священстві,--ось чому вона приречена на успіх. Все починається з єпископів та президентів колів. Сюди залучені: Система церковної освіти, офіси Служби працевлаштування, а також інші, і всі співпрацюють у чудовому дусі єдності. Вперше її застосували у Перу, Чилі та Мексиці--місцевостях, де багато колишніх місіонерів і багато бідних людей. Місцеві провідники відреагували з ентузіазмом та рішучістю. Користувачі навчаються істинних принципів самостійності. Відчуття власного потенціалу надзвичайно посилилося. Вони вибирають навчання у гідних місцевих навчальних закладах та використовують для цього, наскільки можливо, особисті, сімейні та інші місцеві джерела фінансування. Вони щиро цінують надані можливості і глибоко вдячні за них. Дозвольте навести два-три приклади. Перший з них буде про юнака, який служив у місії Кочабамба, Болівія. Він живе зі своєю набожною матір’ю та племінницями у бідному районі. В їхньому маленькому будиночку цементна підлога, є одна лампочка, тече дах, а вікна розбиті. Він був хорошим місіонером. Він каже: «Моя місія була найкращим з того, що коли-небудь доводилося робити в житті. Я навчився дотримуватися заповідей і з терпінням ставитися до труднощів. Я також трохи вивчив англійську і навчився розпоряджатися грішми, часом і талантами. Тоді, коли я закінчив місію, було важке повернення додому. Мої напарники з Америки їхали назад до університетів. Але в нашій країні дуже багато бідних людей. Здобути освіту надзвичайно важко. Мама робить, що може, але вона не може допомогти нам. Вона стільки всього пережила, і я--її надія. Коли я дізнався про «Постійний фонд освіти», то так зрадів. Пророк відзначив наші зусилля. Я був переповнений радістю . . . через можливість навчатися, стати самостійним, мати сім’ю, допомагати своїй матері. Я вивчатиму бухгалтерію в місцевому навчальному закладі, де можу навчатися і працювати. Це короткий курс--лише 3 роки. Мені доведеться працювати охоронцем, але це нормально. Як тільки я отримаю диплом і роботу бухгалтера, то здобуватиму вищу освіту у сфері міжнародного бізнесу. Це--наша можливість, і ми не можемо схибити. Господь довіряє нам. Я багато разів читав у Книзі Мормона слова Господа до пророків, що якщо ми будемо дотримуватися заповідей, то процвітатимемо на землі. Це виповнюється. Я такий вдячний Богові за цю величну можливість отримати те, чого не мали мої брати і сестри, допомогти сім’ї, досягти своїх цілей. Я дуже хочу виплатити позику, щоб інші отримали таке ж благословення. Я знаю, що Господь благословить мене в цьому». Чи не прекрасно це? А ось інший. Один юнак у Мехіко отримав дозвіл на позику в розмірі приблизно 1000 доларів, щоб навчатися і стати механіком-мотористом. Він казав: «Я пообіцяв повністю віддаватися навчанню, щоб відчути задоволення від зусиль. Я знаю, що ця програма є цінною і важливою. Завдяки їй я намагаюся отримати якомога більше користі на майбутнє. Я зможу служити і допомагати бідним, а також зарадити членам сім’ї. Я вдячний Батькові на небі за цю прекрасну й натхненну програму». Нещодавно було схвалено надання позики для ще одного юнака з Мехіко, який служив у місії Лас-Вегас, штат Невада. Він хоче стати помічником дантиста. Його навчання вимагатиме 15 місяців сумлінної праці. Він каже: «Я пообіцяв, що, коли за підтримки «Постійного фонду освіти», закінчу навчання, то виплачу позику, щоб інші колишні місіонери могли також насолоджуватися цими благословеннями». Отже, ми розпочали роботу з надання можливості нашим вірним та здібним юнакам і дівчатам підніматися сходами, які приведуть їх до економічного успіху. Маючи такі нагоди, вони вирвуться з кола бідності, в якому вони та їхні предки так довго «крутилися». Вони відслужили на місії і далі служитимуть у Церкві. Вони стануть провідниками у цій величній роботі на своїй землі. Вони сплачуватимуть десятину та пожертвування, що дозволить Церкві поширювати роботу по всьому світу. Ми сподіваємося, що на кінець цього року в програмі буде задіяно близько 1200 чоловік. Через три роки, за підрахунками, їх буде більше 3 тисяч. Ось вони, можливості. Потреба нагальна. В декількох випадках ми не встигнемо допомогти. Але переважна більшість всієї програми виповниться і для юнаків, і для дівчат. Єдиним каменем спотикання буде сума у фонді. Ми ще раз запрошуємо всіх бажаючих внести свій вклад, великий чи маленький. Тоді ми зможемо поширювати цю величну роботу, яка дасть можливість вірним та здібним членам Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів сягнути економічної незалежності. Чи можете ви уловити значення колосальної роботи цієї Церкви? Дозвольте мені окреслити один уявний приклад. Пара місіонерів стукає у двері маленького будиночку десь у Перу. До дверей підходить жінка. Вона не дуже розуміє, чого хочуть місіонери, але запрошує їх. Вони домовляються прийти тоді, як вдома будуть чоловік та інші члени сім’ї. Місіонери навчають сім’ю. Зворушені силою Духа, вони відгукуються на послання вічної істини. Вони христяться. Сім’я активна у Церкві. Вони сплачують повну, але дуже маленьку десятину. В їхній сім’ї є син або дочка--дорослий підліток. У належний час син чи дочка покликаються служити на місії. Сім’я робить все можливе, щоб допомогти їй або йому, а решта сплачується з місіонерського фонду, що складається з пожертвувань святих. Син або дочка працює разом з напарником зі Сполучених Штатів або Канади. Він чи вона вчить англійську, а в той час напарник чи напарниця покращують свою іспанську. Вони працюють разом в дусі любові, вдячності та поваги одне до одного--представники двох різних культур. Закінчивши місію північноамериканці повертаються додому і йдуть вчитися. Перуанці повертаються додому і лише сподіваються знайти якусь роботу на побігеньках. Їм так мало платять! Майбутнє постає таким похмурим! Він чи вона не має необхідних навичок, щоб піднятися над такою роботою. І тоді з’являється яскравий промінь надії. Брати, ви розумієте ситуацію . . . Мені не варто розпинатися далі. Шлях перед нами--чистий, потреби--величезні, і Господь вказав путь. Нещодавно старійшина Кармак знайшов стару бухгалтерську книгу. Він приніс її мені. Ми дізналися, що у 1903 році було запроваджено маленький фонд, з якого видавалися малі позики на навчання, щоб допомогти майбутнім шкільним вчителям підготуватися до більших можливостей. Він протривав 30 років, поки остаточно не вичерпався під час депресії. Мене здивували імена, що значилися в тій старій книзі обліку. Двоє стали президентами університетів. Інші--відомими й видатними викладачами. У книзі зазначаються виплати відсотків у розмірі 10, 25, 3 доларів, і таке інше. Один з користувачів став єпископом, потім президентом колу, потім апостолом, а зрештою і радником у Першому Президентстві. Брати, нам слід старанніше дбати одне про одного. Нам слід докласти трохи більше зусиль, щоб допомогти тим, хто опинився на нижніх сходинках. Нам слід заохочувати й підтримувати вірних, цілісних та здібних чоловіків і жінок, які зможуть підніматися сходинками, отримавши трохи допомоги. Цей принцип стосується не лише теперішніх наших починань щодо цього фонду, але він набагато ширший. Відкриймо наше серце, схиляймося, щоб піднімати, не сидімо на гаманцях, виявляймо більшу любов до наших ближніх! Господь так рясно благословив нас! А потреб багато. Він сказав: «Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих,--те Мені ви вчинили» (Матвій 25:40). Це--слова з книги Дії: «І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері. Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов. Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині. Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: «Подивися на нас!» І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них. Та промовив Петро: «Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім’я Ісуса Христа Назарянина--устань та ходи!» І, узявши його за правицю, він підвів його. І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його! . . . І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!» (Дії 3:2-8). Зверніть увагу на те, що Петро взяв його за праву руку й підняв його. Петро мав нахилитися, щоб підняти скаліченого. Ми також повинні нахилятися. Нехай благословить вас Бог, мої дорогі брати, юні й дорослі. Зберігайте віру. Служіть з любов’ю. Виховуйте сім’ї Господнім шляхом. «Сподівайтесь на Бога і живіть» (див. Алма 37:47). Про це я молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь.