Книга Мормона--ще одне свідчення про Ісуса Христа Президент Бойд К. Пекер Діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів «Книга Мормона--ще одне свідчення про Ісуса Христа, має силу живити, щоб зцілювати зголоднілі духи світу». Я тримаю в руках примірник першого видання Книги Мормона. Її було надруковано в 1830 році за допомогою ручного друкарського станка E. B. Grandin Company у містечку Пальмайра, штат Нью-Йорк. У червні 1829 року Джозеф Сміт, якому в той час було 23 роки, запросив до себе 23-річного пана Грандіна і Мартіна Гарріса, місцевого фермера. За три місяці до цього пан Грандін дав рекламу про свій намір видавати книги. Джозеф Сміт віддав йому рукопис книги. І якщо зміст книги не викликав заперечень з огляду на те, що вона зацікавить читача, то цього не можна було сказати про джерело її походження. Уявіть собі ангела, який дає настанови хлопчику-підлітку в гаю, де він знаходить під каменем схованку із золотими пластинами. Написи на пластинах були перекладені за допомогою Уріма і Тумміма, які багато разів зустрічаються у Старому Завіті1 й описуються юдейськими книжниками, як засіб, «за допомогою якого давалися одкровення й проголошувалися істини»2. Ще до того, як книга потрапила на друкарський станок, кілька її сторінок було викрадено й надруковано в місцевій газеті з глузливими коментарями. Метою опозиції було підштовхнути зловмисників до вбивства пророка Джозефа Сміта й вигнати тих, хто повірив йому, в пустиню. З такого нетипового початку й до сьогоднішнього дня було надруковано 108936922 примірники Книги Мормона--ще одного свідчення про Ісуса Христа. Її видано 62 мовами, а уривки з неї перекладено ще 37 мовами, і зараз вона перекладається ще на 22 мови. У наш час 60000 місіонерів повного дня в 162 країнах за власний кошт присвячують два роки життя, щоб свідчити, що Книга Мормона є істинною. Вона надихала багато поколінь людей, які читали її. Герберт Шрайтер читав німецький переклад Книги Мормона. У ній він прочитав: «І коли ви отримаєте їх, я б хотів закликати вас, щоб ви запитали у Бога, Вічного Батька, в ім’я Христа, чи не істинні вони; і якщо ви питатимете з щирим серцем, відвертим бажанням, маючи віру в Христа, він явить вам їхню істинність силою Святого Духа. І силою Святого Духа ви можете пізнати істинність усього»3. Герберт Шрайтер перевірив обіцяння й приєднався до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. У 1946 році, звільнений як військовополонений, Герберт повернувся до дружини й трьох маленьких донечок у Лейпціг, Німеччина. Невдовзі після того він поїхав як місіонер до Бернбурга, Німеччина. Один, без напарника, голодний і холодний, він самотньо сидів у кімнаті, розмірковуючи над тим, як почати. Герберт думав над тим, що міг запропонувати спустошеним війною людям. Він власноруч намалював плакат з написом: «Чи життя продовжується після смерті?» і прикріпив його до стіни. Приблизно в цей час до Бернбурга прибула сім’я з одного польського містечка. Манфреду Шутце було чотири роки. Його батька вбили на війні. Його мати, разом з батьками й сестрою, яка також була вдовою й мала двох дівчаток, були змушені евакуюватися зі свого села за 30 хвилин. Вони поспіхом взяли те, що змогли, й попрямували на захід. Манфред разом з матір’ю тягнув і штовхав візок. Часом у візок впрягався немічний дідусь. Один польський офіцер, поглянувши на нещасного маленького Манфреда, заплакав. На кордоні солдати ретельно обшукали їхні пожитки й викинули постіль у річку. Манфреда з матір’ю відокремили від сім’ї. Його мати розпитувала, чи можуть вони піти до Бернбурга, де народилася її бабуся і, можливо, залишились родичі. Після кількох тижнів неймовірних страждань вони прибули до Бернбурга й розшукали сім’ю. Усі семеро жили разом у маленькій кімнаті. Але їхні біди не закінчилися. Померла мати двох маленьких дівчаток. У скорботі бабуся зі стогоном запитала у проповідника: «Чи зустрінусь я зі своєю сім’єю знову?» Проповідник відповів: «Моя люба, не існує Воскресіння. Ті, хто померли--мертві!» Вони поклали тіло в паперовий мішок, щоб поховати померлу. По дорозі з кладовища дідусь говорив, що їм залишається покінчити самогубством, як це зробили багато людей. Саме тоді вони побачили плакат, який старійшина Шрайтер прикріпив до стіни--«Чи життя продовжується після смерті?» і запрошення від Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. На зборах вони дізналися про Книгу Мормона--ще одне свідчення про Ісуса Христа. Ця книга пояснює: мету земного життя й смерті4; безумовне продовження життя після смерті5; що відбувається з духом, коли він залишає тіло6; опис Воскресіння7; як отримати відпущення гріхів і залишатися в такому стані8; що необхідно, щоб на вас поширювалась або справедливість, або милість9; про що молитися10; священство11; завіти й обряди12; чин і служіння ангелів13; тихий спокійний голос особистого одкровення14; а в першу чергу, місію Ісуса Христа15 і багато інших дорогоцінних учень, які складають повноту євангелії Ісуса Христа. Вони приєдналися до Церкви. Невдовзі їхнє життя змінилося. Дідусь знайшов роботу пекаря й зміг забезпечувати хлібом сім’ю, а також старійшину Шрайтера, який дав їм «хліб життя»16. Потім надійшла допомога Церкви зі Сполучених Штатів. Манфред зростав на крупі з невеликих мішечків, на яких було зображено вулик, та персиках з Каліфорнії. Він носив одяг, який постачався Церквою за програмою благополуччя. Невдовзі після звільнення з військово-повітряних сил я ходив до млина, що працював на програму благополуччя в Кейсвіллі, щоб допомагати наповнювати пакети пшеницею для відправки голодуючим людям у Європі. Мене зігріває думка, що, можливо, один з пакетів з зерном, який я наповнив власноруч, потрапив до Манфреда Шутце і його матері. Якщо це не так, то він потрапив до інших, хто знаходився у такій самій нужді. Старійшина Дітер Ухтдорф, який зараз разом з нами знаходиться на трибуні як один із сімдесятників, пам’ятає до сьогоднішнього дня запах пшениці і її саму на його дитячій долоні. Можливо, один з тих пакетів, які я наповнив, дістався його родині. Коли мені було років 10, я зробив першу спробу прочитати Книгу Мормона. Спочатку йшла частина, написана легкою мовою Нового Завіту. Потім я дійшов до писань пророка Ісаї зі Старого Завіту. Я не розумів їх, мені було важко їх читати. Я відклав книгу. Я робив нові спроби прочитати Книгу Мормона. Та я не прочитав її, поки не потрапив на військовий корабель разом із членами екіпажу іншого бомбардувальника, який прямував на війну в Тихому океані. Я прийняв рішення, що буду читати Книгу Мормона і вирішу для себе, істинна вона чи ні. Я уважно читав і перечитував усю книгу. Я випробував обіцяння, яке вона містить. То була подія, яка змінила моє життя. Після того, я ніколи не розлучався з книгою. Багато молодих людей зробили краще за мене. 15-річний син президента місії ходив до школи, де було усього кілька членів Церкви. Одного разу клас отримав завдання дати на запитання відповіді «правильно» або «хибно». Метью був упевнений, що знає відповіді на всі запитання, крім 15. Воно було таким: «Джозеф Сміт, вигаданий мормонський пророк, написав Книгу Мормона. Правильно чи хибно?» Він не міг відповісти жодним чином, але будучи розумним підлітком, переписав запитання по- своєму. Метью закреслив слово вигаданий і замінив слово написав словом переклав. Тоді запитання стало таким: «Джозеф Сміт, мормонський пророк, переклав Книгу Мормона». Він позначив відповідь «правильно» і здав роботу. Наступного дня вчитель наполегливо допитувався, чому він змінив запитання. Хлопець посміхнувся й відповів: «Тому що Джозеф Сміт не писав Книгу Мормона, він переклав її, і він не вигаданий пророк, він був пророком». Після цього його запросили розповісти класу, як він дізнався про це17. В Англії ми з дружиною познайомилися з Дороті Джеймс, удовою священика, який жив у домі, що був частиною Вінчестерської церкви. Жінка принесла сімейну біблію, яка вважалася загубленою протягом багатьох років. Роками раніше було продано майно одного із членів родини. Новий власник знайшов Біблію в маленькому столі, який, здавалося, не відкривали більше 20 років. Там було також кілька листів, написаних дитиною на ім’я Б’юмонт Джеймс. Новий власник зміг розшукати сім’ю Джеймса й повернути надовго втрачену сімейну Біблію. На титульній сторінці моя дружина прочитала від руки написані слова: «Ця Біблія знаходиться в нашій сім’ї з 1683 року з часів Томаса Джеймса, який був прямим нащадком Томаса Джеймса, першого бібліотекаря Бодлерської бібліотеки в Оксфорді, якого було поховано в каплиці Нью-Колледжа в серпні 1629 року. [Підпис] C. T. C. Джеймс, 1880 рік». Поля й розвороти сторінок були повністю заповнені нотатками, написаними англійською, латинською, грецькою й гебрейською мовами. Один напис особливо вразив її. Унизу на титульній сторінці вона прочитала: «Найдивовижніший Вплив, який Біблія може справити на Читача, це закарбуватися у його серці». А потім ішла така цитата з Послання до коринтян: «Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають! Виявляєте ви, що ви--лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця» (2 Коринтянам 3: 2-3)18. У моїй Книзі Мормона також багато нотаток і багато підкреслень. Я був у Флориді з Президентом Хінклі. Стоячи на трибуні, він повернувся й попросив Писання. Я дав йому свій примірник. Він кілька секунд проглядав його, повернувся й віддав назад, кажучи: «Я не можу це читати. Ви все позакреслювали!» Амос пророкував про голод на землі--«не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова»19. У світі, набагато небезпечнішому за світ маленького Манфреда Шутце і Дітера Ухтдорфа, Книга Мормона--ще одне свідчення про Ісуса Христа, має силу живити, щоб зцілювати зголоднілі духи світу. Манфред Шутце зараз є членом Третього кворуму сімдесятників і відповідає за семінарію у Східній Європі. Його матері зараз 88 років. Вона все ще відвідує храм у Фрайберзі, де Герберт Шрайтер колись служив радником президента. Разом зі старійшиною Уолтером Ф. Гонзалезом, новим сімдесятником з Уругваю, я відвідував конференцію в містечку Мороній, штат Юта, яке має назву, пов’язану з Книгою Мормона. У Моронії немає лікарів і дантистів. Щоб купити продукти, необхідно їхати в інше місто. Учнів автобусом возять до об’єднаної школи через долину. На зборах були присутні 236 чоловік. Хоча старійшина Гонзалез бачив лише простих сільських фермерів, я промовив таке свідчення: «Я знаю, що євангелія істинна, і що Ісус є Христос». Я запитав, чи хтось може його повторити іспанською. Було піднято кілька рук. Чи може хтось сказати ще якоюсь мовою? Моє свідчення було повторено: японською іспанською німецькою португальською російською китайською тонгійською італійською тагалогською голандською фінською маорійською польською корейською французькою. ____________ 15 мовами. Я знову повторюю англійською: я знаю, що євангелія істинна й що Ісус є Христос. Я люблю цю Книгу Мормона--ще одне свідчення про Ісуса Христа. Вивчайте її і ви зрозумієте як Старий Завіт, так і Новий Завіт у Біблії. Я знаю, що це так. У цьому виданні Книги Мормона 1830 року, надрукованому 23-річним Еджбертом Б. Грандіном для 23-річного Джозефа Сміта молодшого, я читаю на 105 сторінці: «Ми говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, ми проповідуємо Христа, і ми записуємо наші пророцтва, щоб наші діти могли знати, до якого джерела їм звертатися за прощенням їхніх гріхів»20. І це, я запевняю вас, саме те, що робимо ми. В ім’я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. Див. Вихід 28:30; Левит 8:8; Числа 27:21; Повторення 33:8; 1 Самуїлова 28:6; Ездра 2:63; Неємія 7:65. 2. John M’Clintock and James Strong, Cyclopaedia of Biblical, Theological, and Ecclesiastical Literature (1867-1881), s.v. «Urim and Tummim». 3. Мороній 10:4-5 4. Див. 2 Нефій 2:21; 33:9; Алма 12:24; 34:32; 42:4. 5. Див. 2 Нефій 9:3-7; Мосія 16:8; 3 Нефій 11. 6. Див. Алма 34:34; 40:11-14,21. 7. Див. 2 Нефій 9:12; Алма 40:23; 41:2; 3 Нефій 11:1-16. 8. Див. Мосія 4:1-3, 12, 26; Алма 4:14. 9. Див. Алма 34:15-16; 41:14; 42:15-16, 22-25. 10. Див. 2 Нефій 4:35; 32:8-9; Енош 1:9; Алма 13:28; 34:17-27; 37:36-37; 3 Нефій 18:19-21; Мороній 7:26. 11. Див. 2 Нефій 6:2; Мосія 18:18; Алма 6:1; 13; 3 Нефій 11:21; 18:37; Мороній 2:2; 3:4. 12. Див. 2 Нефій 11:5; Мосія 5:5; 18:13; Алма 13:8, 16. 13. Див. 2 Нефій 32:2-3; Омній 1:25; Мороній 7:25, 37. 14. Див. 1 Нефій 16:9; 17:44-45; Енош 1:10; Алма 32:23; Геламан 5:30; 3 Нефій 11:3. 15. Див. 1 Нефій 11:13-33; 2 Нефій 2:6-10; Мосія 3:5-12; Алма 7:7-13; 3 Нефій 27:13-16. 16. Іоанн 6:35. 17. Див. George D. Durrant, «Helping Your Children Be Missionaries», Ensign, Oct. 1977, 67. 18. Як процитовано в Donna Smith Packer, On Footings from the Past: The Packers in England (1988), 329. 19. Амос 8:11. 20. The Book of Mormon (1830), 105; див. також 2 Нефій 25:26.