Президент Гордон Б. Хінклі
«Наша безпека полягає в доброчесності нашого життя. Наша сила--в нашій праведності. Бог пояснив, якщо ми не відмовимося від Нього, Він не відмовиться від нас».
Мої дорогі брати і сестри! Я радий, що сьогодні і вчора з нами була сестра Ініс Хантер, вдова Президента Говарда В. Хантера. Ми дуже вдячні за її присутність.
Зараз ми наближаємося до закінчення цієї великої конференції. Хор заспіває «У розлуці хай веде Господь» (Гімни та дитячі пісні, с. 40). Я вдячний за цю пісню. У ній говориться:
У розлуці хай веде Господь.
Він овець своїх не кине
Хай до нього серце лине. . .
В час, коли недоля нудить,
Він до серця приголубить. . .
Пам«ятаймо, що могили
Відчинить Христова сила,
У розлуці хай веде Господь!
Я співав ці слова англійською, коли інші співали їх багатьма іншими мовами. Я підносив мій голос з тими чудовими і простими словами під час незабутніх можливостей на всіх континентах землі. Я співав їх , коли мене запрошували на збори, присвячені прощанню з місіонерами, зі сльозами на очах. Я співав їх з чоловіками у військовій формі під час війни у В’єтнамі. У тисячах місць і за різних обставин протягом багатьох років я підносив мій голос з багатьма іншими з цими словами, які співали люди, що люблять один одного.
Ми були незнайомцями, коли зустрічались. Ми ставали братами і сестрами, коли казали до побачення.
Ті прості слова ставали молитвою, спрямованою до престолу небес на користь один одного.
І з тим духом ми пропонуємо попрощатися під час закриття цієї найбільш видатної та історичної конференції.
Я сподіваюся, що коли ми чули виступи братів і сестер, наші серця були зворушені, а наша рішучість піднесена. Я сподіваюся, що кожний одружений чоловік сказав собі: «Я буду більш добрим і щедрим до моєї супутниці та моїх дітей. Я буду контролювати мій настрій». Я сподіваюся, що доброта замінить грубість у наших розмовах один з одним.
Я сподіваюся, що кожна дружина буде дивитися на свого чоловіка як на дорогого супутника, зірку свого життя, який підтримує її, захищає, супутника, з яким вона йде пліч-о-пліч «в одному ярмі». Я сподіваюся, що вона буде дивитися на своїх дітей як на синів і дочок Бога, як на найбільший внесок, який вона зробила для світу, як на свою найбільшу турботу стосовно власних досягнень і як на найбільш цінне, що вона має або могла мати.
Я сподіваюся, що хлопці й дівчата залишать цю конференцію з великою вдячністю до своїх батьків, з більш палкою любов’ю у своїх серцях до тих, хто привів їх у світ, до тих, хто найбільше любить їх і найбільше турбується про них.
Я сподіваюся, що шум у наших домах понизиться на декілька децибел, що ми пом’якшимо наші голоси і говоритимемо один до одного з більшою вдячністю і повагою.
Я сподіваюся, що всі ми, хто є членами цієї Церкви, будемо абсолютно лояльними до Церкви. Церкві потрібна ваша віддана підтримка, і вам потрібна віддана підтримка Церкви.
Я сподіваюся, що молитва по-новому засяє у нашому житті. Ніхто з нас не знає, що чекає попереду. Ми можемо робити припущення, але ми не знаємо. Хвороба може вразити нас. Невдача може настигнути нас. Страхи можуть турбувати нас. Смерть може покласти свою холодну і вражаючу руку на нас або на тих, кого ми любимо.
Незважаючи на те, що може статися, нехай віра, непохитна й постійна, світить над нами як полярна зірка.
Зараз, сьогодні, ми зустрілися з особливими проблемами--серйозними, знищуючими та важкими, які викликають в нас серйозні турботи. Безперечно, нам потрібен Господь.
Коли я прийшов додому на обід, я ввімкнув телевізор, подивився деякий час новини і перефразував у думках слова з Псалмів: «Чого то народи так шалено бунтують один проти одного?» (див. Псалми 2:1). Я жив під час усіх війн 20-го століття. Мій старший брат лежить похований в землі Франції, жертва Першої Світової війни. Я жив під час Другої Світової війни, Корейської війни, В’єтнамської війни, Війни у затоці та менших конфліктів. Ми були дуже забіякуватими і упертими народами під час наших конфліктів один з одним. Нам дуже потрібно повернутися до Господа й сподіватися на Нього. Я думаю про великі слова Кіплінга:
Покликані далеко, наші ескадри розтанули здаля;
За дюною і мисом, що охопило полум’я--
Дивись, наша розкіш вчорашнього дня
Така ж, як Ніневії і Тира доля!
Суддя народів збережи нас надалі,
Щоб не забували, щоб не забували!
(Редьярд Кіплінг, «Recessional», у Masterpieces of Religious Verse, вид. James Dalton Morrison [1948], 512)
Наша безпека полягає в доброчесності нашого життя. Наша сила--в нашій праведності. Бог пояснив, якщо ми не відмовимося від Нього, Він не відмовиться від нас. Він спостерігає за Ізраїлем, Він не дрімає і не спить (див. Псалми 121:4).
А зараз ми закінчуємо цю конференцію, навіть хоча в нас ще буде заключна молитва, я б хотів прочитати молитву за цих обставин:
О Боже, Вічний Батьку, Ти великий суддя народів, Ти керуєш Всесвітом, Ти є нашим Батьком і нашим Богом, ми--твої діти, ми дивимося на Тебе з вірою в цей темний і важливий час. Будь ласка, любий Батьку, благослови нас вірою. Благослови нас любов’ю. Благослови наші серця милосердям. Благослови нас духом непохитності, щоб викорінити жахливе зло, що перебуває в цьому світі. Надай захист і провідництво тим, хто бере активну участь у бойових діях. Благослови їх; збережи їхнє життя; спаси їх від ушкодження і зла. Почуй молитви тих, хто любить їх, щодо їхньої безпеки. Ми молимося за великі держави з демократичною формою правління на землі, за якими ти наглядаєш під час утворення їхніх урядів, де існують мир, свобода й демократичні процеси.
О Батьку, подивися з милістю на цю, нашу власну країну та її друзів в цей час потреби. Збережи нас і допоможи нам іти вперед з вірою в Тебе і Твого Улюбленого Сина, на чию милість ми розраховуємо і на кого ми дивимося як на нашого Спасителя й Господа. Благослови справу миру і принеси його швидко до нас знову, ми смиренно благаємо Тебе, просячи, щоб Ти простив наші помилки, наші гріхи, був добрим і милосердним до нас, і зробив так, щоб наші серця повернулися з любов’ю до Тебе. Ми смиренно молимося в ім’я Того, хто любить нас усіх, саме Господа Ісуса Христа, нашого Викупителя і Спасителя, амінь.
Previous
