Хіба не всі ми матері? Шері Л. Дью Другий радник у Генеральному президентстві Товариства допомоги «Материнство--це більше, ніж народження дітей. . . Це суть того, ким ми є як жінки». Одного недільного вечора цього літа ми з чотирма моїми племінницями-підлітками йшли від готелю в центральній частині міста, яке відвідували, до сусідньої каплиці, де я мала виступати. Цим шляхом я ходила вже багато разів, але того вечора ми несподівано опинилися серед величезного натовпу демонстрантів, що були добре напідпитку. Мушу сказати, що то було місце не для дівчат-підлітків чи їхніх тіток. Однак у нас не було вибору, і нам довелося йти далі вулицею з перекритим дорожнім рухом. Крізь гамір я прокричала дівчатам: «Залишайтеся коло мене». Пробираючись крізь цей «крах людяності», єдине, про що я думала, так це про безпеку племінниць. На щастя, ми все ж таки дісталися каплиці. Та за одну ту жахливу годину я краще зрозуміла почуття матерів, які забувають про власну безпеку, щоб захистити дитину. Мої брати і сестри довірили мені своїх дочок, яких я люблю, і я зробила б усе, щоб вести їх у безпеці. Так само і наш Батько довірив нам, жінкам, своїх дітей і попросив любити їх та провести у безпеці крізь небезпеку земного життя назад додому. Любов і керівництво--ці слова узагальнюють не лише всеосяжну роботу Батька і Сина, але й суть нашої праці, бо ми працюємо, щоб допомогти Господу у його роботі. Як же тоді ми, святі останніх днів, жінки Бога, можемо якнайкраще допомогти Господу в його роботі? Пророки неодноразово відповідали на це запитання, так само як і Перше Президентство шістдесят років тому, коли назвали материнство «найвищим, найсвятішим служінням. . . дорученим людству»1. Вам коли-небудь було цікаво, чому пророки навчають доктрині материнства--а це насправді доктрина--знов і знов? Мені було. Я довго і старанно міркувала про роботу жінок Бога. Я мучилася над тим, що ж доктрина материнства означає для всіх нас. Це питання ставило мене навколішки, штовхало до Писань і до храму--усього, що навчає благородній доктрині щодо нашої важливої ролі як жінок. Це учення ми повинні чітко розуміти, якщо сподіваємося стояти стійко й непохитно2 в питаннях, що виникають навколо нашої статі. Бо Сатана проголосив війну материнству. Він знає, що ті, хто хитає колиску, можуть похитнути мирську імперію. І він знає, що без праведних матерів, які люблять і ведуть наступне покоління, царство Боже не втримається. Коли ми пізнаємо величність материнства, стає зрозуміло, чому пророки так захищають найсвятішу роль жінки. І хоч ми схильні прив’язувати материнство виключно до функції народжування дітей, та якщо говорити Господньою мовою, слово матір має більш глибоке значення. З усіх слів, які б Бог Батько і Адам могли вибрати для Єви, вони вибрали те, що означає «мати всього живого»3 і це було ще до того, як вона народила дитину. Як і в Єви, наше материнство почалося ще задовго до нашого народження. Як гідні чоловіки були висвячені наперед, щоб у земному житті мати священство4, так і праведні жінки були ще в доземному існуванні обдаровані привілеєм бути матерями5. Материнство--це більше, ніж народження дітей, хоча це напевно й так. Це суть того, ким ми є як жінки. Це визначає саме наше єство, нашу божественну постать і природу, а також наші неповторні риси, що їх Батько дав нам. Президент Гордон Б. Хінклі сказав, що «Бог посадив усередині жінки щось небесне»6. Це щось є даром та дарами материнства. Старійшина Меттью Коулі вчив, що «чоловіки повинні отримати щось у земному житті, щоб це зробило їх рятівниками людей, але ані матерям, ані жінкам цього не треба. Уже від народження вони мають право і повноваження бути рятівниками людських душ. . . та силою відновлення в житті Божих дітей»7. Материнство--це не щось, що залишилося після того, як наш Батько благословив своїх синів посвяченням у священство. Це було найблагороднішим обдаруванням, яке він тільки міг дати своїм дочкам, священною довірою, яка дала жінці незрівнянне завдання--допомагати Його дітям пізнати друге буття. Як сказав Президент Дж. Рубен Кларк молодший, материнство є «настільки ж божественно призначеним, настільки ж вічно важливим, як і саме Священство»8. Однак питання материнства є дуже тонким, бо воно пробуджує найбільшу радість у серці. Так було від початку. Єва зраділа падінню, розуміючи, що інакше ніколи б не мала дітей9. А тепер уявіть її біль через Каїна та Авеля. Деякі матері страждають через дітей, яких вони народили, а інші--через те, що не народжують їх тут. Про це старійшина Джон А. Уідтсоу говорив ясно: «Жінки, які не можуть пізнати дар материнства через незалежні від них причини, зможуть зробити це вікарно»10. З причин, відомих лише Господу, окремим жінкам необхідно чекати, щоб мати дітей. Ця затримка нелегка для будь-якої праведної жінки. Але Господній розклад для кожного з нас не обговорює нашу природу. Тоді декому з нас потрібно просто знайти інші способи стати матір’ю. А навколо повно людей, яких необхідно любити й вести. Єва була прикладом. Крім того, що вона народжувала дітей, вона породила на світ все людство, коли прийняла найвідважніше рішення з тих, які коли-небудь приймали жінки, і разом з Адамом проклала шлях до розвитку. Вона подала приклад жіночності, який повинні поважати чоловіки і який повинні наслідувати жінки, проявляючи риси, що ними нас обдарували: героїчну віру, тонку чутливість до Духу, відразу до нечестя та абсолютну відсутність егоїзму. Як і Спаситель, «що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста»11, Єва заради радості виникнення людської сім’ї перетерпіла падіння. Вона достатньо любила нас, щоб вести. Як дочки нашого Небесного Батька та дочки Єви, усі ми є матерями і завжди ними були. І в кожної є обов’язок любити й вести наступне покоління. Як наші молоді жінки навчаться жити, як личить жінкам Бога, якщо вони не побачать, як виглядають жінки Бога: що носять, дивляться й читають; як ми використовуємо свій час і розум, як не піддаємося спокусам і зустрічаємо непевність, і як знаходимо радість? Чому скромність та жіночність є ознаками праведних жінок? Як наші юнаки навчаться цінувати жінок, якщо ми не покажемо їм цю чесноту з чеснот? Кожна з нас має найвищий обов’язок--демонструвати праведну жіночність, бо наша молодь може ніде більше цього не побачити. Кожна сестра Товариства допомоги, яке є найвидатнішою спільнотою жінок по цей бік завіси, відповідальна за те, щоб допомогти нашим молодим жінкам з радістю перейти до Товариства допомоги. Це означає, що наша дружба з ними має розпочатися задовго до того, як їм виповниться 18 років. Кожна з нас може бути матір’ю когось--починаючи з дітей у власних сім’ях, але поширюючи своє материнство набагато далі. Кожна з нас може словом і справою показати, що робота жінок у Господньому царстві є величною і святою. Я повторюю: усі ми є матерями в Ізраїлі, і наше покликання--любити і вести покоління, що підростає, небезпечними вулицями земного життя. Небагато з нас сягнуть свого потенціалу без підтримки не тільки матері, яка виносила нас, а й матерів, які «носилися» з нами. Нещодавно я вперше за довгі роки зустрілася з однією з провідниць своєї юності. У ті підліткові роки, коли я відчувала невпевненість у собі, я завжди підсувалася до цієї жінки, бо вона обіймала мене і казала: «Ти найкраща з усіх дівчат!» Вона любила мене, тому я дозволяла, щоб вона вела мене. Скільком дівчатам і юнакам не вистачає вашої любові та провідництва? Чи повністю ми розуміємо, що наш вплив як матерів в Ізраїлі є незамінним і вічним? У дитинстві часто траплялося, що мати будила мене посеред ночі й казала: «Шері, візьми подушку і сходь униз». Я знала, що це означало. Це означало, що наближається торнадо, і мені ставало надзвичайно страшно. Проте мати казала: «Шері, усе буде добре». Її слова завжди заспокоювали. Сьогодні, через десятиріччя, коли життя здається бурхливим і страшним, я телефоную матері й чекаю, що вона скаже: «Усе буде добре». Нещодавні трагічні події у Сполучених Штатах виявили той факт, що ми живемо у світі нестабільності. Ще ніколи не було такої нагальної потреби у праведних матерях--матерях, які благословляють своїх дітей почуттям безпеки, впевненості в майбутньому й переконаності, матерях, які навчають своїх дітей тому, де шукати спокій та істину і що сила Ісуса Христа завжди більша за силу зла. Щоразу, як ми зміцнюємо віру або доброчесність дівчини чи юнака, щоразу, як ми любимо або ведемо когось стежкою, хоч на один маленький крок вперед, тоді ми вірні своєму обдаруванню та покликанню матерів, і тоді беремо участь у будівництві царства Бога. Жодна жінка, яка розуміє євангелію, ніколи б не подумала, що якась інша робота важливіша, або сказала б: «Я всього-на-всього матір»--бо матері зцілюють душі людей. Озирніться навколо. Хто потребує вас та вашого впливу? Якщо ми насправді хочемо щось змінити, то це станеться, якщо ми будемо матерями для тих, кого виносили, і тих, з ким ладні «носитися». Якщо ми залишатимемося з нашою молоддю, тобто, якщо любитимемо їх, у більшості випадків вони залишаться поруч з нами, тобто, дозволять нам вести їх. Ми, матері Ізраїля, є священною зброєю Господа. Наш вплив тягнеться з божественного обдарування, що є від самого початку. Мені цікаво: у доземному світі, коли Батько описував наше завдання, чи стояли ми, широко розплющивши очі від здивування, коли дізналися, що Він благословить нас священною довірою, такою значущою в Його плані, і що обдарує нас дарами, необхідними, щоб любити і бути провідницями для Його дітей. Мені цікаво, чи здіймали ми радісний окрик12, дізнавшись про ту благородну посаду, яку Він дав нам у Своєму царстві? Світ не розповість вам цього, але Дух--так. Ми не можемо підвести Господа. І якщо настає день, коли ми--єдині жінки на землі, які в материнстві вбачають благородство й прояв божественності, то й нехай. Бо матір--це слово, яким називатиметься праведна жінка, досконала, яка перебуває у найвищому ступені целестіального царства,--жінка, яка підготувалася до вічного зростання у потомстві, мудрості, радості та впливу. Я знаю, точно знаю, що ці вчення про нашу божественну роль є істинними і якщо їх прийняти, вони приносять спокій та цілеспрямованість всім жінкам. Мої дорогі сестри, яких я люблю так, що немає слів описати, чи підніметесь ви на заклик бути матерями в ці важкі часи, хоч це і може випробовувати останні грами вашого терпіння, мужності та віри? Чи стоятимете ви стійко й непохитно як матері Ізраїля та жінки Бога? Наш Батько та Його Єдинонароджений Син дали нам священне управительство та святий вінець Свого царства. Радіймо цьому. І будьмо гідними Їхньої довіри. В ім’я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. «The Message of the First Presidency to the Church,» Improvement Era, Nov. 1942, 761. 2. Мосія 5:15. 3. Див. Мойсей 4:26. 4. Див. Алма 13: 2-4, 7-8. 5. Див. Spencer W. Kimball, «Role of Righteous Women,» Ensign, Nov. 1979, 102. 6. Teachings of Gordon B. Hinckley (1997), 387. 7. Matthew Cowley Speaks (1954), 109. 8. «Our Wives and Our Mothers in the Eternal Plan,» Relief Society Magazine, Dec. 1946, 801. 9. Див. Мойсей 5:11. 10. Priesthood and Church Government, comp. John A. Widtsoe (1939), 85. 11. Євреям 12:2. 12. Див. Йов 38:7.