«Первосвященик майбутнього доброго»

Старійшина Джеффрі Р. Холланд
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Деякі благословення приходять відразу, деякі пізніше, деякі ми не отримаємо аж до того часу, поки ми не потрапимо на небеса; але для тих, хто приймає євангелію Ісуса Христа, вони приходять.

Старійшина Джеффрі Р. Холланд

В час, коли нам особливо необхідна допомога небес, ми маємо згадати одне з імен, яким було названо Ісуса Христа в посланні до євреїв. Говорячи про «краще служіння» Ісуса і те, чому він є «[посередником] . . . кращого заповіту» сповненого «[кращих обітниць]», його автор, очевидно апостол Павло, каже нам, що через своє посередництво й спокуту Христос став «первосвященик[ом] майбутнього доброго»¹.

У кожного з нас бувають часи, коли нам треба знати, що все буде добре. Мороній назвав це в Книзі Мормона «[надією] на кращий світ»². Щоб мати здорові емоції та духовну стійкість, кожному з нас необхідно сподіватись на якийсь перепочинок, щось приємне, відновлююче, на що можна мати надію, незалежно від того, чи це благословення поруч, чи десь у майбутньому. Іноді нам просто достатньо знати, що це трапиться і, незалежно від того близько це чи далеко, у нас дійсно є обіцяння «майбутнього доброго».

Я стверджую, що це якраз те, що пропонує нам євангелія Ісуса Христа, особливо в час нужди. Є допомога. Є щастя. Світло в кінці тунелю дійсно є. Це Світло для світу, зоря ясна й досвітня, «світло, що є нескінченним, що ніколи не затьмариться»³. Це сам Син Бога. В люблячій хвалі, набагато більшій за ту, на яку був спроможний Ромео, ми промовляємо: «Що то за світло сяє в тім вікні?» Це повернення надії, а Ісус це сонце⁴. Тим, кому зараз можливо важко бачити це світло й знайти цю надію, я кажу: Тримайтесь. Продовжуйте докладати зусилля. Бог вас любить. Все повернеться на краще. Христос приходить до вас у своєму «кращому служінні», з майбутнім «кращих обітниць». Він ваш «первосвященик майбутнього доброго».

Я думаю про щойно покликаних місіонерів, які покидають сім’ю й друзів, і яким іноді прийдеться зустрічатися з відмовою та розчаруванням, а на початку служіння з моментами туги за домівкою чи можливо й з деяким страхом.

Я думаю про молодих матерів і батьків, які мають віру створити сім’ю, хоча ще є студентами, чи щойно закінчили навчання й намагаються звести кінці з кінцями, сподіваючись на кращі фінансові обставини в майбутньому. У той же час я думаю про інших батьків, які віддали б усе, що мають, за те, щоб їхня дитина, яка збилася зі шляху, повернулася.

Я думаю про одиноких батьків, які мають усі ці проблеми, але переносять їх самотньо, переживши смерть, розлучення чи збайдужіння, яких покинули чи з ким трапилося ще якесь нещастя, якого вони не передбачали в свої більш щасливі роки й звичайно не бажали.

Я думаю про тих, хто бажає одружитися, але не має можливості, тих, хто хоче мати дітей, але не має, хто має багато знайомих, але мало друзів, хто переживає смерть близьких чи сам хворіє. Я думаю про тих, хто страждає від наслідків гріха, свого або чийогось, кому треба знати, що шлях назад існує і щастя можна відновити. Я думаю про одиноких і пригнічених, які відчувають, що життя проходить мимо чи навпаки, бажають, щоб воно їх не зачіпало. Всім цим і багатьом іншим я кажу: Тримайтеся за вашу віру. Тримайтеся за вашу надію. Завжди моліться і будьте віруючими⁵. Дійсно, Павло писав про Авраама, що той «проти [всієї] надії - увірував у надії» і «не мав сумніву . . . через недовірство». Він «зміцнився в вірі» й «був зовсім певний, що [Бог] має силу й викон[ає] те, що обіцяв»⁶.

Навіть, якщо ви не можете завжди бачити те гарне, що можуть принести ваші проблеми, Бог може, бо він є джерелом того самого світла, яке ви намагаєтесь знайти. Він дійсно вас любить і знає всі ваші страхи. Він чує ваші молитви. Він ваш Небесний Батько й безперечно Він також плаче, коли плачуть його діти.

Незважаючи на цю пораду я знаю, що деякі з вас дійсно відчувають себе загубленими в найстрашнішому значенні цього слова. В таких складних обставинах ви мабуть навіть зараз готові вигукнути з поетом:

Темніє. Я згубив мій брід.
Навколо все змінилося.
Навіть каміння наганяє страх,
Господь, я так боюсь⁷.

Ні, це не тому, що я не зважаю на шторми життя, але тільки завдяки їм я можу свідчити про любов Бога й силу Спасителя зупинити шторм. Завжди пам’ятайте, що у цій біблейській історії Він також був там, на воді і що з найгіршим у цьому штормі він зустрівся разом з самими новими й наймолодшими й самими боязкими. Тільки той, хто боровся проти тих зловісних хвиль може казати нам, а також морю: «Мовчи, перестань»⁸. Тільки той, хто взяв на себе всю силу несприятливих обставин може казати нам у такі часи: «Будьте відважні»⁹. Ця порада не просто висловлення заохочення про силу позитивної думки, хоча світ дуже потребує позитивного мислення. Ні, Христос знає краще ніж будь - хто, що випробування життя можуть бути дуже глибокими і ми не слабкі люди, якщо нам важко їх подолати. Але хоча Гос-подь і не намагається переконати нас у тому, що проблем немає, він засуджує невір’я і вважає негожим песимізм. Він очікує від нас віри!

Ні в кого не було таких проникаючих очей як у нього й багато з того, що він бачив, пронизувало його серце. Безсумнівно, його вуха чули кожний плач страждання, кожен звук нужди й відчаю. Він був «людин[ою] печалі, і знайом[ий] з горем»¹⁰ такою мірою, якої ми ніколи не зможемо до кінця осягнути. Дійсно, для простолюдина на вулицях Юдеї, кар’єра Христа мабуть здавалася невдалою чи трагедією, бо гарного чоловіка повністю поглинули зло навколо нього й погані вчинки інших. Його неправильно розуміли чи перекручували, навіть ненавиділи з самого початку. Незалежно від того, що він казав чи робив, його вислови змінювали, до його дій ставились з підозрою, на його мотиви нападали як на фальшиві. В усій історії світу не було людини, яка любила б такою чистою любов’ю, чи служила б так безкорисливо і до якої б за це ставились так жорстоко. Але ніщо не могло зламати його віру в план Батька чи в Його обіцяння. Навіть у ті найтемніші години, проведені в Гефсиманії та на Ґолґоті, він ішов вперед, продовжуючи довіряти Богові, хоч якусь хвилину він боявся, що той покинув його.

Завдяки тому, що очі Христа незмінно дивилися в майбутнє, він зміг перенести все, що від нього вимагалось, терпіти те, чого не може витерпіти жодна людина «якщо це не до смерті»¹¹ зі слів царя Веніямина, бачити навколо зруйноване життя окремих людей і зруйновані обіцяння, які давались стародавньому Ізраїлю, і все ж таки казати тоді й зараз: «Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається»¹². Як він міг це робити? Як він міг цьому вірити? Тому що він знає, що для того, хто вірить, все достатньо швидко владнається. Він Цар; він має владу так казати; він знає що можна обіцяти. Він знає, що «твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі - притулком . . . бо ж не навіки забудеться ближній, надія убогих не згине назавжди»¹³. Він знає, що «Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає». Він знає, що «Господь визволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!»¹⁴.

Вибачте мені особисту заключну частину, яка не зображає страшні тягарі, які несуть багато з вас, але вона розповідається для того, щоб надати заохочення. Минулого місяця було тридцять років з того часу, як маленька сім’я почала переїзд через Сполучені Штати, для навчання в аспірантурі - без грошей, на старій машині, з усім майном, яке вони мали в світі, розташованим на площі меншій, ніж половина найменшого причепу, який тоді існував. Попрощавшись зі своїми стурбованими батьками, вони від’їхали 50 кілометрів трасою, коли їхня перевантажена й зношена машина задиміла.

Зійшовши з траси на паралельну дорогу, молодий батько оглянув дим, сам розгарячився, потім покинув свою довірливу дружину й двох невинних дітей, найменшому з яких було всього три місяці, щоб вони чекали в машині, поки він пішки йшов п’ять з половиною кілометрів до міста південної частини штату Юта за назвою Кунарувіл, населення якого тоді становило, здається, 65 чоловік. На самому краю міста було знайдено воду, а дуже добрий чоловік запропонував підвезти його до сім’ї, залишеної у скрутному становищі. Машину трохи підремонтували, а потім повільно - дуже повільно - поїхали на ній назад до Сент - Джоржу для огляду, з причепом і всім майном.

Після більше двох годин перевірок і повторних оглядів, ніякої нагальної проблеми не було знайдено й тому подорож відновилася. Минув точно такий же відрізок часу, й на тому ж самому місці, на трасі, з таким же звуком з під капота, машина знову вибухнула. Це було не далі, ніж три метри від минулого місця аварії, мабуть менше, ніж півтора метра! Було явно, що тут працювали найточніші закони автомобільної фізики.

Тепер відчуваючи себе більше нерозумним, ніж сердитим, присоромлений молодий батько знову покинув своїх довірливих близьких і ще раз почав свою довгу подорож за допомогою. Цього разу чоловік, який давав воду сказав: «Тобі, або тому чоловікові, що дуже на тебе схожий, треба поставити на ту машину новий радіатор». Вдруге добрий сусід підвіз його до тієї самої машини та її маленьких схвильованих мешканців. Той сусід, дивлячись на становище цієї сім’ї, не знав сміятися йому, чи плакати.

«Скільки ви вже проїхали?» - запитав він. «55 кілометрів», - відповів я. «Скільки вам залишилося проїхати?» «4200 кілометри», - відповів я. «Добре, ти мабуть доїдеш, і твоя жінка мабуть доїде й ці двоє дітей мабуть доїдуть, але жоден з вас не доїде на цій машині». Його слова були пророцькими стосовно цього.

Десь два тижні тому я вів машину біля того ж місця, де поворот з траси веде до паралельної дороги, на відстані п’яти з половиною кілометрів від Кунарувілу, Юта. Та сама красива й вірна жінка, мій найдорожчий друг і підтримка протягом всіх цих років, зручно вмостившись, спала на сидінні поруч з моїм. Двоє дітей, про яких я розповідав, і їхній найменший брат, який приєднався пізніше, вже давно виросли, відслужили на місіях, прекрасно одружилися й тепер виховують своїх дітей. Машина, на якій ми зараз їхали, була скромна, але дуже приємна і безпечна. В дійсності, крім мене й моєї любої Пат, яка так мирно влаштувалася поряд, ніщо у той момент, два тижні тому, навіть близько не нагадувало важку ситуацію тридцятирічної давності.

Але в якийсь момент мені здалося, що я бачив на тій маленькій дорозі стару машину з вірною молодою жінкою й двома дітьми, що намагалися якомога краще пристосуватися до тієї ситуації. Прямо перед ними в уяві я бачив молодого хлопця, який ішов до Кунарувілю, і йому ще треба було пройти велику відстань. Його плечі здавались трохи опущеними, а на швидкість кроків впливав страх молодого батька. Здавалось, що його руки дійсно були опущеними, як про це згадується в Писаннях¹⁵. У той уявний момент я не міг утриматися й вигукнув йому: «Не здавайся, хлопче. Не кидай. Продовжуй свій шлях. Продовжуй докладати зусиль. Допомога й велике щастя чекають на тебе - тридцять років цього щастя вже позаду й ще багато попереду. Не втрачай надію. Все буде добре в кінці. Довіряй Богу й вірь у майбутнє добре».

Я свідчу, що Бог живе, що він наш Вічний Батько, що він любить кожного з нас небесною любов’ю. Я свідчу, що Ісус Христос це його Єдинонароджений Син у плоті й перемігши цей світ є спадкоємцем вічності й співспадкоємцем з Богом і зараз стоїть по Його правиці. Я свідчу, що це їхня істинна Церква й що вони підтримують нас у час потреби й завжди будуть, навіть якщо ми не можемо бачити їхнього втручання. Деякі благословення приходять відразу, деякі пізніше, деякі ми не отримуємо аж до того часу, поки ми не потрапимо на небеса; але для тих, хто приймає євангелію Ісуса Христа, вони приходять. Про це я особисто засвідчую. Я дякую Небесному Батькові за його доброту в минулому, теперішньому і в майбутньому, і я роблю це в ім’я його Улюбленого Сина і самого щедрого священика, Господа Ісуса Христа, амінь.

ПОСИЛАННЯ

1. Євреям 8:6; 9:11.
2. Етер 12:4.
3. Див. Іоанн 8:12; Одкровення 22:16; Мосія 16:9.
4. Див. Вільям Шекспір, Ромео і Джульєтта, дія 2, сцена 2.
5. Див. УЗ 90:24.
6. Римлянам 4:18, 20-21.
7. Joseph Hilaire Belloc, «The Prophet Lost in the Hills at Evening», in Lord David Cecil, ed., The Oxford Book of Christian Verse (1940), 520.
8. Марк 4:39; див. також УЗ 101:16.
9. Іоанн 16:33; УЗ 68:6.
10. Мосія 14:3; Ісая 53:3.
11. Мосія 3:7.
12. Іоанн 14:27.
13. Псалми 9:9, 18; курсив додано.
14. Псалми 34:18, 22.
15. Див. УЗ 81:5.