Старійшина Ніл А. Максвелл
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Ламан і Лемуїл замість того, щоб бути провідниками, стали бунтарями, замість того, щоб бути праведними - образливими, і все через своє нерозуміння характеру Бога, його цілей та діянь щодо своїх дітей.
Як це щойно показали пророцькі слова Президента Хінклі, ми маємо велике благословення в тому, що він є у нас!
Брати й сестри, на тоненьких сторінках, наповнених змістом, є деякі майже непомітні писання. Тому нас заохочують їх досліджувати, обдумувати та бенкетувати ними (див. Іоанн 5:39; Алма 14:1; Алма 33:2; Мороній 10:3; 2 Нефій 9:51). Важливо те, що ми маємо також робити частіше, що робив Нефій, тобто: «. . .застосовувати усі писання до себе» (див. 1 Нефій 19:23).
Наприклад, слова, які ми маємо так «застосувати», двічі промовляються стосовно Ламана і Лемуїла, які окремими людьми помилково вважаються менш важливими героями. Тому зверніть увагу на те, як ці слова стосуються набагато більшої кількості людей, ніж цих двох: «І таким чином, Ламан і Лемуїл. . . ремствували . . . тому, що не розуміли діянь того Бога, який створив їх» (1 Нефій 2:12, див. також Мосія 10:14).
Відсутність розуміння «діянь» Господа щодо своїх дітей - а саме його стосунків з ними та його ставлення до них, - є дуже вагомим недоліком. Ремствування є лише одним із симптомів і не єдиним наслідком. В дійсності, брати і сестри, ця відсутність розуміння впливає на все інше!
Не розуміти чогось, що є таким важливим, означає не знати Бога, який потім помилково сприймається як недосяжний, такий, що стоїть осторонь, ні про кого не піклується й неспроможний допомогти - дійсно нездатний і понижений Бог - на чиї уявні обмеження, іронічно, дехто потім швидко починає скаржитись.
З самого початку Ламан відмовився від ролі, яку він мав виконувати, і замість цього хотів стати головним, ображаючись при цьому на духовне провідництво Нефія. Лемуїл був не тільки відданим послідовником Ламана, але він також сприяв йому, дозволяючи Ламану «збуджувати» його (див. 1 Нефій 16:37-38). Якби Ламан не мав підтримки, то деякі наслідки його діяльності були б абсолютно іншими. У нашому суспільстві також є схожі «помічники». Вони дозволяють «збуджувати» себе проти того, що є добро. Як і Лемуїла, їх не можна вважати невинними, а також потурати їм. Як і він, ці люди не дуже помітні, але їхнє лицемірство є суттєвим!
Повчання, які давалися Ламану й Лемуїлу, були такими, «що [їх] важко зрозуміти, якщо людина не запитає у Господа; але через закам’янілість своїх сердець вони не сподівалися на Господа, як слід було б» (1 Нефій 15:3).
Ця відсутність віри в Бога одкровень була особливо фундаментальним недоліком. Деякі наші сучасники, які хочуть відділитися від Бога, намагаються стверджувати, що він втручався до людських справ тільки в минулому. Маючи віру в такого неспроможного Бога, люди можуть в основному робити те, що їм заманеться. Так недовго перейти до ствердження, що Бога взагалі немає, і тому немає закону, і що б ми не робили не є гріхом! (Див. 2 Нефій 2:13; див. також Алма 30:28)
Сьогодні є багато таких, хто, як Ламан і Лемуїл, хочуть залишити діяння Бога в минулому; таким чином, він перестає бути тим самим Богом учора, сьогодні й навіки (див. 2 Нефій 27:23). Насправді, Бог завжди має перед собою минуле, сучасне й майбутнє, з яких складається «вічне тепер» (Teachings of the Prophet Joseph Smith, sel. Joseph Fielding Smith [1976], 220; див. також УЗ 130:7).
Таким чином, слабкість характеру Ламана і Лемуїла не дозволяла їм зрозуміти досконалий характер Бога. Тому не дивно, що пророк Джозеф Сміт сказав, що коли люди не розуміють характеру Бога, то вони не розуміють самих себе (див. Teachings, 343).
Ламан і Лемуїл також не розуміли, що люблячий Бог неминуче буде Батьком, який навчатиме своїх дітей; Батьком, який хоче, щоб Його діти були дійсно щасливими і повернулися додому. Без достатнього розуміння «діянь» Бога, Ламан і Лемуїл не збагнули найбільш важливу рису характеру Бога: його любов! Таким чином, їхнє ремствування було проявом сумної духовної хвороби.
Ламан і Лемуїл також не розуміли, що попередження людей через пророків також є «діяннями» Бога. Так Господь покликав Легія, але Ламан і Лемуїл явно соромилися непопулярної ролі їхнього батька і його суворого виступу проти традицій, що тоді переважали в Єрусалимі.
Духовно закам’янілі Ламан і Лемуїл вважали, що народ Єрусалима не заслуговував направленої на них критики пророків (див. 1 Нефій 2:13). Але глибокий духовний занепад уже наближався, проявляючи себе, як це часто буває «протягом не дуже багатьох років» (Геламан 4:26). Багато людей сьогодні також не помічають подібного руйнівного занепаду. Неймовірно, що люди йдуть один за одним до знищення, як лемінги прямують до моря і неминучої смерті, при цьому пишаючись своїм індивідуалізмом! Порада сприймається такими людьми, як образа, а настанова, як заперечення особистої свободи.
Важливим недоліком також було нерозуміння Ламаном і Лемуїлом того, що Бог, який навчає своїх дітей, може вимагати від них виконання чогось складного. Значення випробувань згадується у цій строгій але натхненній думці: «Проте, Господь вважає належним упокорювати свій народ; так, він випробовує їхню терпеливість і їхню віру» (Мосія 23:21). Їхнє сумне сподівання на легкий шлях проявлялося у тому, як їх дратувала необхідність здобути пластини у Лавана, переносити жорстоку пустелю, будувати корабель і перепливати величезний океан (див. 1 Нефій 3-4). Затверділі й нечутливі, Ламан і Лемуїл просто не розділяли впевненість Нефія в тому, що Господь ніколи не буде заповідати своїм дітям робити щось складне, якщо спочатку не приготує для цього шлях (див. 1 Нефій 3:7).
Їхні жахливі помилки призводили до майже комічних непослідовностей, таких, як віра Ламана і Лемуїла в те, що Бог дійсно міг впоратися з могутнім фараоном і великою єгипетською армією на Червоному морі, але не з місцевим Лаваном! Як багато людей у цей час непослідовно підкоряються і намагаються здобути прихильність смертних, які неправедно використовують владу!
Зверніть увагу на духовне роз’єднання під час остаточного розподілу народу на Ламанійців і Нефійців, яке з’явилося ще до географічного: «я, Нефій, взяв свою сім’ю, . . . і всіх тих, хто пішов зі мною . . . , хто повірив попередженням та одкровенням Бога; отже, вони прислухалися до моїх слів» (2 Нефій 5:6).
Ламан і Лемуїл не скуштували плоду з дерева життя, що означає любов Бога (див. 1 Нефій 11:25). Любов Бога до своїх дітей найбільш глибоко виражається у Його дарі Ісуса як нашого Викупителя: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого» (Іоанн 3:16). Скуштувати любов Бога - це скористатися викупленням Ісуса й отримати свободу та радість, яку воно може дати. Безсумнівно, в Ламана і Лемуїла не було такої віри - особливо в Христа, який ще тільки мав прийти! (Див. Яром 1:11)
На противагу, Нефій мав «велике знання про благодаті . . . Бога», звідси його тверді слова: «Я знаю, що [Бог] любить своїх дітей; проте я не знаю значення усього цього» (1 Нефій 1:1; 11:17). Якщо ми відчуваємо любов Бога і знаємо його благодать, ми довірятимемо йому, навіть тоді, коли не все розуміємо.
Таким чином, Ламан і Лемуїл не розуміли стосунків смертних людей з Богом і, що є навіть гіршим, не дуже хотіли розуміти. Вони намагалися триматися на відстані від Бога. Більше того, маючи лінивий розум, вони не міркували над тим, як багато благословень вони мали, коли вдячність могла б зменшити цю відстань. Ламан і Лемуїл ніколи не знаходили для цього час.
Ламан і Лемуїл мало цікавилися духовними речами. Одного разу вони прямо запитували про значення видіння дерева, річки і жезла з заліза. Але їхні запитання спрямовувались скоріш на те, щоб пов’язати між собою деякі доктринальні питання, а не пов’язати себе із Богом і дізнатись, які цілі той мав для них. Вони певно не «застосовували» отримані відповіді до себе (див. 1 Нефій 19:23).
Їхнє смирення ніколи не було тривалим, так само, як і проміжок часу між появою ангела й початком нового ремствування Ламана і Лемуїла (1 Нефій 3:31). Під примусом вони навіть одного разу поверхово визнали, «що Господь з тобою, [Нефію]», але скоро вони дійшли до «надмірної непристойності» у їхній поведінці на кораблі (див. 1 Нефій 17:55; див. також 1 Нефій 18:8,9). Така періодична жорстокість показувала, що ці образи були не просто абстрактною чи інтелектуальною незгодою.
Ламан і Лемуїл боялися сили Лавана, але цей страх сили тільки показував силу страху. Оскільки «досконала любов проганяє страх геть», їхня обмежена здатність любити є, таким чином, дуже явною (див. Мороній 8:16, також див. 1 Іоанна 4:18). Це сумно, що принцип не керував ними, але найсумнішим є те, що вони не мали любові!
Таким чином, твердошиї Ламан і Лемуїл рідко відгукувались на чиюсь ніжність. У них не було співчуття - цієї вічної якості. Коли Легій проповідував їм з повнотою почуттів слабкого, тремтячого батька, то наслідком звичайно була ще більша образа, яка викликала жорстокість до батьків та братів (див. 1 Нефій 8:37). Коли Нефій сумував з приводу їхньої поведінки, Ламан і Лемуїл «зраділи» цьому (див. 1 Нефій 17:19). Застереження й так неприємно вислуховувати, але, щоб вони ще йшли від Нефія!
Схильні до роздратування і швидкі до скарг, вони були неготові до нових випробувань, бо швидко забували про те, що врятувало їх минулого разу. Замість цього, без тієї перспективи, яку надає євангелія, турботи щоденного життя, як занепокоєння з приводу зламаного лука, для них мали більшу важливість, ніж вічність. Сьогодні люди також схильні піклуватися тільки про себе, поведінка часто залежить не від принципів моралі, а від обставин, і за мораль сприймається те, з чим погоджується більшість, ніби десять заповідей створювались на груповому обговоренні, а не прийшли від Бога!
Чи дійсно Ламан і Лемуїл думали, коли приходили до обох земель Щедра, що це траплялось випадково? Мабуть, Нефій просто «правильно [здогадався]» (див. Геламан 16:16). Їхня невдячність за Ліягону викликає запитання: що Ламан і Лемуїл дійсно думали про цей дивовижний інструмент? Чи це було для них просто зручне пристосування, чи необхідне устаткування, яке є на кожному кораблі?
Іронічно, що існує багато з тих, хто, як Ламан і Лемуїл, першими вимагають знамення, потім першими ж перестають зважати на них. Дехто вимагає більше чудес, навіть коли щодня їсть манну, але забуває про її дивовижне Джерело.
Отже, брати й сестри, мати Святий Дух «постійним супутником», це набагато краще, ніж мати періодичні чудеса (див. УЗ 121:46). Ми завжди маємо пам’ятати про те, що Святий Дух, хоча він є Втішителем, не нав’язує своєї присутності.
Через те, що Ламан і Лемуїл заперечували слова пророків і Писань, вони не могли застосовувати їх до себе, сприймати нагадування про речі, які їм слід було пам’тати й отримувати особисті одкровення. Вони просто не розуміли, що дороги Бога є вищими за людські дороги (див. Ісая 55:9). Вони дозволяли своєму розуму деградувати під впливом гордості і таке ставлення було зменшеним еквівалентом «великої і просторої будівлі» (див. 1 Нефій 8:26, 31).
Тому Ламан і Лемуїл замість того, щоб бути провідниками, стали бунтарями, замість того, щоб бути праведними - ображеними, і все через своє нерозуміння характеру Бога, його цілей та діянь щодо своїх дітей.
Стосовно своєї духовної важливості, для нас Ламан і Лемуїл - це сумні нулі. Так, ми могли б знати більше деталей про них, але це не змінило б нашу остаточну думку щодо того, ким вони були. Якщо, з якоїсь точки зору, вони здаються нам не повністю розкритими характерами, то це тому, що в них знову і знову виявлялась порожнеча, яку не могла заповнити «любов Бога». У видінні була сцена безнадії, коли Легій стурбовано дивився, намагаючись знайти Ламана і Лемуїла, «щоб, може, побачити їх». Нарешті Легій «побачив їх, але вони відмовились . . . скуштувати плід» (1 Нефій 8:17-18; див. також 1 Нефій 11:25, 8:35; 2 Нефій 5:20). З усіх покарань, які вони на себе накликали, ця епітафія з п’яти слів описує найстрашніше й саме непоправне!
На щастя, брати й сестри, багате відновлення євангелії дає нам додаткові можливості для того, щоб зрозуміти діяння Бога щодо своїх дітей, включаючи його діяння з кожним з нас. Ми можемо скуштувати його любов, якщо будемо застосовувати величну спокуту Ісуса, щоб стати більше схожими на нього, і, застосовуючи дорогіцінні Писання до себе, ми при-скоримо цей важливий процес! Давайте ж будемо робити це в ім’я Ісуса Христа, амінь!
Previous
