Язик ангелів Старійшина Роберт С. Вуд Сімдесятник Те, що ми говоримо і як поводимося, не тільки викривають наше внутрішнє єство, але також формують його, впливаючи на тих, хто поруч з нами, і зрештою на все суспільство. Порівнюючи кодекс харчування давнього Ізраїля з вагомішими речами Царства, Ісус сказав Своїм учням: «Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить. «. . . Що ж виходить із уст, те походить із серця, - і воно опоганює людину» (Матвій 15:11, 18). Наші слова і зовнішні прояви не є нейтральними; вони віддзеркалюють те, ким ми є, а також визначають те, ким ми стаємо. В останні дні Господь знову під-креслив те, що (вживаючи вираз з Книги Мормона) наші «зовнішні обряди» (Алма 25:15) або оскверняють нас, або наставляють. Те, що саме ми говоримо, і те, як саме діємо, створюють обстановку, що є по відношенню до Святого Духа сприятливою або ворожою. У 88 - му розділі Учення і Завітів Господь радив нам уникати «легковажних розмов» і «надмірного сміху». Він пов’язував подібні вирази з вадами серця - «похітливими бажаннями», «гордістю» та «легковажністю», які зрештою приводять до «злочестивих діянь» (див. УЗ 88:69, 121). Я вважаю, що під «легковажними розмовами» слід розуміти нешанобливу й принизливу мову, а під «легковажністю» - те, що Господь назвав пустуванням зі святинями (див. УЗ 6:12). З іншого боку, Господь вимагав від нас мати бадьорі «серця і обличчя» (див. УЗ 59:15). Він просив нас розмовляти й діяти так, щоб це наставляло й духовно зміцнювало нас і зауважив, що те, «що не наставляє, є не від Бога і є темрявою» (див. УЗ 50:23). В Уінтер Квортерз в період важкого виходу святих Господь повелів: «Нехай ваші слова буде спрямовано на взаємонаставлення» (див. УЗ 136:24). Нефій проголосив, що плодом того, що ми отримали Святий Дух і можемо чути спонукання духа, є те, що ми можемо говорити «язиком ангелів» (2 Нефій 32:2). Так ми створюємо дух благоговіння й одкровення. Я недавно почув розмову між нашими малими онуками. Один з них, мабуть, вжив слово дурний. Восьмирічний Ніколас, нещодавно хрищений, зауважив, що певно не слід так казати, бо це «погане слово». У цьому явно проявлявся добрий вплив його мами й тата. Я знаю, що вони обговорювали в сімейному колі й інші подібні вирази. Хтось може подумати, що це незначні речі у порівнянні з тими набагато бруднішими й принизливими виразами, які ми чуємо скрізь. Але - і в малому і у великому - наші слова створюють атмосферу, в якій ми будуємо або руйнуємо. Нещодавно я зауважив своєму другові з Нью - Йорка, що, на мою думку, загальна обстановка в його місті значно покращилася за минулі роки. Мені було цікаво, чим це викликано. Він сказав, що його дружина є муніципальним суддею і що вони «пробили» кілька дрібниць, таких як закони проти плювання на вулицях та порушень правил дорожнього руху пішоходами. Це вплинуло на більш значні речі. Отже, своєю щоденною мовою, своїми практичними настановами, як сказав Господь, ми запрошуємо дух істини й праведності, перебуваючи в якому, ми «можемо відігнати [від себе] темряву» (див. УЗ 50:25). Я пригадую, як ще першокурсником на заняттях з англійської мови почув, як викладач переконував одного студента замінити в його описі якоїсь ситуації брутальний вираз на м’якіший. Цей вираз, який я чув рідко, а в нормальному оточенні взагалі ніколи, образив мене. Пізніше в аспірантурі я мав розмову з другом, який доводив, що слід бути, як він це називав, «прямим», навіть якщо це буде звучати брутально й байдуже щодо почуттів інших людей. На жаль, дух, який надихає такі речі, твердо запанував у суспільстві, і його можна зустріти навіть серед святих. З роками поширилися сексуальні інсинуації, низькопробний гумор, брутальні вирази і нестриманість у розмовах, музиці та жестах. У тому, що оточує нас, стало багато брутального і нерозумного - і це супроводжується падінням поведінки й чутливості до морального. Суспільство не стало кращим через наші «легковажні розмови» і «легковажність». Навпаки, наші вирази погіршують суспільство і псують наші душі. Президент Спенсер В. Кімбол попереджав про вульгарність мовлення і виразів і особливо радив не говорити про секс «поміж іншим», що він вважав нескромністю. «Похітливі розмови й жарти, - сказав він, - складають ще одну небезпеку, яка крадькома шукає свою здобич серед тих, хто вдається до них, роблячи цим перший крок до забруднення розуму і душі» (The Miracle of Forgiveness, [1969] 226-228). Те, що ми говоримо і як поводимося, не тільки викривають наше внутрішнє єство, але також формують його, впливаючи на тих, хто поруч з нами, і зрештою, на все суспільство. Щодня кожен з нас бере участь в затьмаренні світла або в просвітленні темряви. Нас покликано запрошувати світло і бути світлом - освячуватися й наставляти інших. Попросивши нас освячуватися й наставляти інших, Господь мав на увазі, що є певні речі, які слід виконувати, аби запросити в наше життя дари й сили Святого Духа. У своєму Соборному посланні Яків докладно зупинявся на тому, що є необхідним для освячення. Серед іншого він згадував контроль за мовою й спілкуванням. Він навіть сказав, що «коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкати й усе тіло» (Яків 3:2). Вживши мореплавну термінологію, він зауважив, що так само, як мале стерно може направляти великий корабель, так само наш язик може визначити курс нашого життя й долю. Неналежно використаний, язик «сквернить усе тіло і запалює круг життя» (вірш 6). Як можна, запитує він, щоб з тих самих вуст виходили благословення й прокляття (вірш 10)? Мене завжди вражало те, що коли Ісая отримав своє покликання від Господа, він плакався, що є «людиною нечистоустою» і живе «серед людей нечистоустих» (Ісая 6:5). Ісаї належало очиститися і від цього гріха, аби нести Господнє слово. Тож не дивно, що і псалмоспівці, і пророки благали Господа «поставити варту» перед їхніми вустами і охороняти «двері» їхніх уст (Псалом 141:3), аби допомогти їм не грішити язиком (див. Псалом 39:1). Коли ми говоримо й діємо, слід запитати себе, чи розраховані наші слова й вирази на те, щоб запросити в наше життя сили небесні, запросити всіх прийти до Христа. Ми повинні поводитися зі святинями благоговійно. Нам потрібно очистити наші розмови від усього, що є нескромним і похітливим, брутальним і загрозливим, принизливим і облудним. Як написав апостол Петро: «Але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні (1 Петра 1:15). Вираз поводження тут стосується не лише розмов, але всього характеру нашої поведінки. Як і Нефій, він запрошує нас жити так, щоб ми могли говорити «язиком ангелів». Я свідчу, що Бог воістину є святим. Він наш Батько, і ми Його діти. Ми Його спадкоємці і співспадкоємці Його слави з Христом. Христос поніс на Собі наші гріхи і здолав смерть. Він запросив нас бути такими, як Він, наставляючи словом і ділом. Разом з апостоломо Іоанном я вірю, що це є нашою долею - «коли Він з’явиться, бути подібними до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є» (1 Іоанна 3:2). В ім’я Ісуса Христа, амінь.