Шерон Дж. Ларсен
Друга радниця в Генеральному президентстві Товариства молодих жінок
Свобода вибору - це сила думати, вибирати та діяти за своїм бажанням. Вона надає нескінченні можливості разом із відповідальністю та наслідками.
Коли ми покинули присутність нашого Небесного Батька та прийшли в цей світ, ми принесли з собою безцінний, священний, передземний та вічний дар. Це дар свободи вибору, про який я б хотіла з вами поговорити.
Свобода вибору - це сила думати, вибирати та діяти за своїм бажанням. Вона надає нескінченні можливості разом із відповідальністю та наслідками. Це, водночас, і благословення, і тягар. Використовувати сьогодні дар свободи вибору вкрай необхідно, тому що ще ніколи в історії світу діти Бога не мали таких благословень або зустрічалися з такою різноманітністю вибору.
Багато років тому в моєму рідному містечку, в канадських преріях, життя було значно простіше. Наш номер телефону складався з однієї цифри 3. Ми дивилися тільки одну чорно - білу стрічку, яку кожного вівторка ввечері нам привозили з великого міста Кардстон. Листоноша приносив пошту в понеділок, середу та п’ятницю, якщо не було снігових заметів.
Була тільки одна головна дорога. У трьох милях на захід від неї знаходилася наша ферма, а в двадцяти милях від тієї ж дороги знаходився Кардстонський храм. Було дуже мало інших доріг, якими можна було б кудись прямувати.
Сьогодні ми маємо безліч номерів телефонів, кінофільми всіх видів і кольорів, електронну пошту, що приходить 24 години на добу, і великий вибір того, що ми можемо робити, який постійно вимагає нашої оцінки. Наше середовище сповнене різноманітністю вибору. Але мета нашого перебування на землі ніколи не змінювалася.
Господь казав Аврааму, що Він послав нас на землю, щоб побачити, чи будемо ми виконувати все, що він наказав нам робити (див. Авраам 3:25). Вибір стає неминучим. Дві протилежні сили світу прагнуть вплинути на наше рішення. З одного боку, це реальна сила Сатани, з іншого - ще сильніша любов Спасителя.
Легій учив нас, що, якби не було протилежності, то не було б ані праведності, ані злочестивості, не було б ні добра, ні зла. Ми не можемо діяти самостійно, якщо немає вибору (див. 2 Нефій 2:11, 16). Щоб стати відданим послідовником Христа, ми повинні мати вибір, який дасть нам змогу відкинути Його чи прийняти. Тому Сатані дозволено використовувати свою силу, та через це нам іноді важко підкорятися Богові. Завдяки тому, що ми можемо робити такий вибір, ми ростемо.
К. С. Л’юіс сказав: «Тільки ті, хто намагається протистояти спокусі, знають, яку велику силу вона має . . . Ви відчуваєте силу вітру тоді, коли намагаєтесь іти проти нього, але не тоді, коли ви лежите. Людина, яка піддалася спокусі, вже через 5 хвилин не знатиме, що з нею буде за годину». Продовжуючи Л’юіс сказав: «Через те, що Христос був єдиною людиною, яка ніколи не піддавалася спокусі, він єдиний, хто міг відчути справжню силу спокуси» (Mere Christianity [1960], 109-110).
Я пам’ятаю, як запитала в своїх батьків, чи можу я робити деякі речі. Їхня відповідь ніколи не змінювалася: «Ми вчили тебе. Ти знаєш, що ми думаємо про це, але ти маєш вирішувати сама». Все ж таки, якщо вирішувати під тиском чийогось бажання, ми отримаємо не завжди те, чого бажаємо. Нам потрібна свобода, але ми не хочемо думати про наслідки. І, в зв’язку з цим, ми дуже часто намагаємося звільнити себе від прийняття рішень або взяття зобов’язань. Саме в такій атмосфері нам дуже легко потрапити під вплив Сатани.
Цар Агав та його народ у Північному Ізраїлі може розповісти нам про відсутність своєї точки зору або бажання вирішувати. Господь забрав свою прихильність від народу, тому що ці люди не могли вирішити, кому поклонятися - Єгові чи Ваалові. Ваал - це друге ім’я Сатани. Господь послав пророка Іллю з цим ясним посланням: «Чи довго ви будете скакати на двох галузках? Якщо Господь - Бог, ідіть за ним, а якщо Ваал - ідіть за ним!» Далі Писання говорить: «Та не відповів йому народ ані слова» (1 Царів 18:21). Вони не захотіли мати відповідальності за взяття обов’язків. Ви пам’ятаєте цю історію, коли Ілля викликав той народ, щоб показати їм, хто є Бог. Вони мали молитися, кожний своєму богові, щоб побачити, який з цих богів запалить жертівник. Незважаючи на те, що священики невпинно прикликали ім’я свого ідола, вони залишилися без відповіді й підтримки.
У повній протилежності їм, одинокий пророк істини та живого Бога був не тільки почутий, але й звеличений у своїх зусиллях. Коли Ілля звернувся до свого Бога, полум’я від Господа спустилося й охопило все - жертівник, дрова, каміння, порох й вилизало воду, що була в канаві. Побачивши те, що сталося, цей народ сказав: «Господь, - Він Бог» (1 Царів 18:39), і після цього Писання говорять, що Ваалові священики були вбиті. З того часу більше не було жодного невіруючого серед мешканців Північного Ізраїлю! Вибір не був би дилемою, якщо бажання робити добро, як в Іллі, так швидко й очевидно підтримувалося б, або, якщо бажання робити зло одразу ж наказувалося б смертю. Але це не так легко, бо наша робота потребує віри.
Наші віра й зобов’язання перевіряються, коли світ пропонує спокуси чи привабливі пропозиції, які можуть відвернути нас від царства Господа. Декому з нас хотілося б жити в Господньому царстві та водночас мати «дачу» у Вавілоні. Якщо ми безсвідомо та невільно вибираємо царство Бога, ми насправді будемо просуватися назад, тоді, як царство Бога «завзято, самовіддано та незалежно» просуватиметься вперед (Joseph Smith, «The Wentworth Letter», in Encyclopedia of Mormonism, ed. Daniel H. Ludlow, 5 vols. [1992], 4:1754). Той шлях, який ми обираємо для свого життя, визначатиме наші благословення чи тягарі. Господь запропонував нам покласти свій тягар на нього, а він підтримає нас (див. Псалми 55:23), в той же час Мормон попереджав, «що диявол не буде підтримувати своїх дітей» (див. Алма 30:60).
Молодий чоловік, якого я любила всім своїм серцем, сказав мені: «Ніхто не може вказувати мені, що робити. Я хазяїн свого життя». Він помилково вважав, що для того, щоб бути незалежним та вільним, він має протистояти Божій волі. Звідки ж тоді в нього з’явиться сила?
Брат Джеймс І. Талмадж говорив про Христа: «Він був таким, яким має бути звичайний хлопець, бо його розвиток не затримувався важким тягарем гріха; він любив істину і дотримувався її, і тому він був вільний» (Jesus the Christ [1979], 112).
Правильний вибір робить нас вільними й благословенними, навіть коли ми обираємо щось банальне для нас. Мій друг вважав, що Господь надто переважає в його житті. Він сказав: «Я не можу прийняти всі ці правила Церкви, які вказують, що я повинен робити та чого не повинен». Мій друг не зрозумів, що всі ці правила означають пильну турботу нашого Батька.
Хіба це не може бути правдою? На цій планеті живуть 6 мільярдів людей, але Небесний Батько турбується, чим я розважаюся, він турбується, що я їм чи п’ю, а також він турбується, скільки я заробляю та витрачаю грошей. Його хвилює те, що я роблю і те, чого я не роблю. Небесний Батько піклується про моє щастя.
Турбота нашого Небесного Батька проявляється в безлічі способів, нам треба тільки слухатися його й жити так. Одна людина сказала: «Якщо ми спочатку не оберемо царство Бога, то врешті - решт для нас вже не буде різниці, що ми обрали замість нього» (William Law, проповідник, який жив у 18-му столітті).
Ціль нашого перебування на землі не змінилася, й не буде змінюватися, наш Батько буде непорушно й регулярно надсилати додаткові дари, щоб зробити наш світ безпечним, міцним і мудрим у використанні свободи вибору. Подумайте про дар молитви - можливість бути почутим та зрозумілим. Подумайте про дар Святого Духа, що вказуватиме, які речі ми маємо робити. (Див. 2 Нефій 32:5). Подумайте про священні завіти, які ми уклали, про Писання, священство, патріарші благословення. Подумайте про величний дар Спокути та відображення її символічного значення у причасті, що обгортає нас любов’ю, надією та милосердям. Ці дари допомагають нам використовувати нашу свободу вибору з мудрістю, щоб повернутися до нашого небесного дому, де «око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» (1 Коринтянам 2:9).
Зараз для нас є багато шляхів, які можна обрати, але, як та єдина дорога в моєму рідному містечку, так само для мене існує єдиний вибір - це прямувати вузьким шляхом.
Усвідомлюючи те, що ми схильні блукати невідомими дорогами (див. 1 Нефій 8:32), ми благаємо Господа, як говориться в цьому гімнові:
Я можу заблукати, Господи, я відчуваю це,
Я можу покинути Бога, якого я люблю;
Ось моє серце, тож візьми його та припечатай;
Припечатай до себе, де ти живеш на небесах.
(«Come, Thou Fount of Every Blessing», Hymns [1948], 70)
Я завершую молитвою Нефія, яка стосується нас із вами: «О Господи, не зачиняй ти ворота праведності твоєї переді мною, щоб міг я йти стежкою в глибокій долині, щоб міг я бути певним на прямій дорозі» (2 Нефій 4:32), в ім’я Ісуса Христа, амінь.
Previous
