Старійшина Л. Том Перрі
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Я впевнений, що прийде час, коли ми постанемо перед Богом в буквальному розумінні цього слова і будемо доповідати Йому, як ми використовували [свої можливості], щоб благословляти життя інших і розбудовувати царство.
|
|
У неділю, 9 грудня 1849 року, о восьмій годині ранку біля 30 дітей віком від 8 до 13 років прийшли до невеличкої класної кімнати, яка була влаштована в домі. Вони обстукали ноги на порозі, струсили сніг зі своїх пальт і шапок, а потім посідали на простих лавах. Вони з нетерпінням чекали, коли почнеться заняття. За вікном стояв холодний сніговий день, а камін випромінював тепло і приємний жар. Очі Річарда Баллантайна були сповнені яскравим вогнем, коли він оголосив про початок роботи Недільної школи. Він заспівав з хлопчиками та дівчатками пісню, а потім прочитав тиху, але палку молитву, посвячуючи цю кімнату в його домі для навчання дітей євангелії Ісуса Христа. Його голос був глибоким, а його слова проникливими, як слова, якими виказують почуття пошани. Таким чином була заснована Недільна школа в долині Солоного озера.
Започаткування Недільної школи не було для нього новою справою. У своїй рідній Шотландії він організував Недільну школу в Пресвітеріанській Церкві Допомоги, активним членом якої він був. Палке бажання виховувати молодих людей у знанні євангелії для нього було природнім. Він зростав у сім’ї, батько якої захоплювався цитуванням по пам’яті уривків з Біблії, а потім він переказував їх дітям. Це був дім, у якому, перш ніж випити навіть ковток води, знімали капелюхи і виказували подяку; таким самим був звичай перед вживанням їжі.
По Шотландії поширювалися чутки, що в Америці з’явився новий пророк. Спочатку Річард майже не звернув уваги на ці чутки, та коли його релігійні питання не знаходили відповіді, він відкрито почав шукати більшого світла і знань. У 1841 році старійшина Орсон Пратт з’явився в Едінбурзі. Річард слухав його послання і пильно придивлявся до Церкви протягом року. Врешті-решт його було навернено і охрищено в Північному морі. Він сказав: «Я був глибоко переконаний, що Джозеф Сміт - пророк, а Книга Мормона - це слово Бога, і якщо я не прийму цього, то мене буде проклято». Так само, як і багато з тих перших навернених до Церкви, він продав свою справу й емігрував до Америки, взявши з собою матір і декого із своїх братів та сестер. Вони прибули до Наву 11 листопада 1843 року у той час, коли в місті була дуже неспокійна обстановка. Зрештою вони залишили Іллінойс і переселилися до Уінтер Квотерс. Там він одружився і невдовзі почав готуватися до довгої подорожі на захід. Вони прибули в долину Солоного озера у вересні 1848 року і відразу ж почали зводити будинок. Саме у цьому будинку відкрилася перша Недільна школа в долині. Коли дім зборів - колись 14-й приход - був завершений, Недільна школа переїхала до нової будівлі.
Брат Баллантайн мав гаряче бажання навчати молодих людей євангелії нашого Господа і Спасителя протягом усього життя. Я дякую останньому Конвею Баллантрайну Сонне, моєму племіннику, за цю розповідь про першу Недільну школу (див. Conway B. Sonne, Knight of the Kingdom: The Story of Richard Ballantrayne [1949], 7-48).
Оскільки ми є очевидцями святкування 150-ї річниці заснування Недільної школи, необхідно, щоб у цей час ми оновили нашу відповідальність бути хорошими вчителями. Майже всі наші друзі та родичі включаються в процес навчання. Одна з найбільших відповідальностей батьків - навчати своїх дітей. Багато з наших призначень у світському оточенні включає вчителювання. Кожне призначення, яке ми отримуємо в Церкві, вимагає певної форми вчителювання. Господь напучував нас в книзі Учення і Завіти:
«І я даю вам заповідь, щоб ви навчали один одного вченню царства.
Навчайте старанно, і моя благодать зійде на вас, щоб ви научалися ще краще в теорії, у принципах, в ученні, в законі євангелії, в усіх справах, що стосуються Царства Бога, які вам доцільно розуміти» (див. УЗ 88:78).
1 січня ми отримали нове джерело, яке допомагає нам ставати більш продуктивними у вчителюванні. Нова Книга Церковних настанов (Church Handbook of Instructions) має розділ, де обговорюються принципи навчання євангелії і керівництва. Принципи, викладені в цьому розділі, мають універсальне використання. У двох видах настанов з цього розділу йдеться про особливі методи, завдяки яким вчителі можуть підготуватися, щоб стати більш ефективними в своїх призначеннях.
Перший вид настанов заохочує нас наслідувати приклад Спасителя і навчати так, як навчав Він. Через божественну настанову Господа було підготовано до найвеличнішого призначення у смертному житті. В Євангелії від Луки читаємо: «А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала» (Лука 2:40).
Після цього у Писаннях іде розповідь про ранні роки життя Спасителя. Коли йому було 12 років, він разом із своїми батьками пішов до Єрусалима, щоб святкувати Пасху, як це було за звичаєм. Коли батьки поверталися додому після святкування, то побачили, що Ісуса не було з ними. Повернувшись до Єрусалима, вони знайшли його.
«І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх.
Усі ж хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям» (Лука 2:46-47).
Цей приклад з дитинства Спасителя показує, що Він відчував невідкладність навчання слову Бога. Одним з пророків, який мав таке ж почуття невідкладності, був Яків, молодший брат Нефія. Яків і його брат Йосип були посвячені у священики і вчителі свого народу. Вони дуже відповідально ставилися до своїх обов’язків, розуміючи, що будуть нести відповідальність, якщо не навчатимуть народ з усією старанністю. У 19-му вірші першого розділу книги Якова він писав:
«І ми звеличували нашу службу Господові, взявши на себе відповідальність, відповідати за гріхи людей на свої власні голови, якщо ми не навчимо їх слова Божого з усією старанністю; отже, ми працювали що є мочі, аби їхня кров не впала на наш одяг; інакше б їхня кров упала на наш одяг, і ми б не були визнані незаплямованими в останній день» (книга Якова 1:19).
Як і Спаситель, вчителі також повинні мати відчуття невідкладності у вивченні слова Бога. Ми знаходимо в 93-му розділі книги Учення і Завіти, що Спаситель не отримав повноти з самого початку, але набував благодать за благодаттю (вірш 12). У напучуванні Хайруму Сміту Господь дав мудру пораду всім учителям. Він сказав, що треба намагатися не проголошувати слово, а спочатку намагатися отримати його, і після цього язик буде розв’язано; потім, якщо буде бажання, ми отримаємо його Духа і його слово, силу Бога для переконання людей (див. УЗ 11:21).
Щоб стати хорошими вчителями, нам треба пам’ятати основне - серйозно вивчати слово Господа, щоб ми були спроможні передавати іншим ті знання, які ми отримали.
Яким великим благословенням для нас є те, що ми маємо слова святих пророків, які були збережені протягом багатьох розподілів часу. Завдяки тому, що Господь наказував своїм пророкам записувати Його учення, Старий і Новий Завіти забезпечують нам неперервність євангельського вчення з самого початку часів. Пізніше було дане чудо Книги Мормона як ще одне свідчення про місію нашого Господа і Спасителя. Крім цього, ми маємо одкровення, які містяться у книзі Учення і Завіти, а також учення і одкровення, які містяться у Дорогоцінній Перлині.
Через те, що вчителювання є таким загальним призначенням, необхідно, щоб кожен член Церкви підготував себе до нього, вивчаючи Священні Писання.
Другий вид настанов у розділі для вчителів нової книги звертає увагу на важливість навчання через Духа. В Ученні і Завітах, у 42-му розділі ми читаємо,
що вони будуть дотримуватися завітів і виконувати церковні устави і навчати їм, слухаючись настанов Духа.
А Духа буде дано через молитву віри; і якщо хтось не отримає Духа, то вчити він не буде (Див. УЗ 42:13-14).
Це наш привілей - мати Духа Святого, члена Божества, нашим постійним напарником, щоб отримати напучення і натхнення у нашій підготовці як вчителів. Ми повинні готуватися, виконуючи Божі заповіді, щоб наша довіра зростала, коли ми звертаємося до Господа, щоб його Дух міг звеличувати нас, коли ми навчаємо. Коли ми маємо Духа, який веде нас, ми зможемо навчати з великою силою. Знову в Ученні і Завітах ми читаємо про те, що сповнений Духа потік знань між тим, хто дає, і тим, хто отримує їх, є самою суттю натхненного навчання:
«Поправді кажу вам, що той, хто посвячений мною і його послано проповідувати слово істини через Утішителя, в Дусі істини, чи проповідує він Духом істини, чи якимось іншим чином?
І якщо це буде якимось іншим чином - це не від Бога.
І ще, той, хто отримує слово істини, він отримує його через Духа істини чи якимось іншим чином?
Якщо якимось іншим чином, то це не від Бога.
Отже, чому ви не можете розуміти і знати, що той, хто отримує слово через Духа істини, отримує його так, як воно проповідується Духом істини?
Тому, той, хто проповідує, і той, хто отримує, розуміють один одного, і обоє напучуються і радіють разом» (Див. УЗ 50:17-22).
Наше викладання буде ефективним, якщо ми підійдемо до нього зі смиренням, через молитву і навчання. У такому випадку нас супроводжуватиме Дух, якщо ми будемо нести слово наполегливо і в гармонії з тим, чого Господь навчав нас.
Більшість вчителів ніколи не усвідомлюють справжнього впливу їхньої роботи. Я впевнений, що моя вчителька з Початкового товариства ніколи не підозрювала, що той спосіб, у який вона навчала, справить на мене таке враження, що я колись намагатимусь повторити її методи викладання у одній з контор у Нью-Йорку. Вона була дуже майстерною у тому, щоб утримувати нашу увагу за допомогою використання наочних засобів навчання. Дошка з фланелі, яку вона використовувала на своїх уроках, була широко вживаною у ті дні.
А зараз я розповім про те, як досяг успіхів у своїй кар’єрі. У 1962 році я отримав посаду інспектора в одній великій фірмі роздрібної торгівлі у Нью-Йорку. Одним з моїх нових обов’язків було представити бюджет раді директорів. За декілька тижнів до презентації мене викликали до кабінету президента фірми і розповіли, якою вимогливою була рада директорів до того, хто представляв бюджет. Мене попередили, що презентація має бути привабливою для ради директорів і забезпечити підтримку запропонованому бюджету. Я вийшов з кабінету переповнений почуттями і сповнений сумнівів.
Наступного дня я прийшов до контори, озирнувся навколо і зробив спробу знайти спосіб, щоб зробити презентацію ефективною. Коли я сидів у конторі, то побачив великий шматок фланелі, який вкривав кращу частину стіни. Я впевнений, що її там повісили завдяки акустичним якостям. Коли я дивився на великий шматок фланелі, то подумав про мою вчительку з Початкового товариства і використання дошки з фланелі. Я послав запит у Солт-Лейк-Сіті на папір з фланелевою основою. Коли він прибув, я приготував три різних проекти бюджету на цьому папері. Коли презентацію бюджету було зроблено і почалася дискусія, я міг зняти один проект бюджету і замінити його на другий, якщо це було необхідно. Члени ради були зачаровані використанням дошок з фланелі під час моєї презентації. Кожного разу, коли я представляв один з наступних варіантів і говорив раді про наслідки, вони відразу ж поверталися до першого проекту бюджету, саме того, затвердження якого ми дійсно хотіли. Здавалося, що презентація мала великий ефект, і коли вона закінчилася, я вислухав багато компліментів завдяки моїй вчительці з Початкового товариства. Я не знаю, була презентація причиною, чи ні, але наступного тижня мене викликали в кабінет президента і повідомили, що рада директорів затвердила мій перехід з відділу менеджменту до відділу управління.
Це лише простий приклад того, як ефективне викладання, чи то вдома, чи то в класній кімнаті Церкви, чи то в будь-якому іншому місці, може мати глибокий вплив на людину і її майбутнє. Великий вчитель може призвести до великих змін у житті великої кількості людей.
Президент Девід О. Маккей дав нам таку настанову про важливість викладацької справи: «Вчителювання - це найблагородніша професія у світі. Від належної освіти молоді залежить стабільність і чистота в домі, безпека і довговічність нації. Батьки дають дитині можливість жити; вчитель дає можливість дитині жити добре» (David O. McKay, Gospel Ideals [1953], 436).
Нехай Бог благословить нас, щоб ми були більш рішучими в навчанні, у підготовці і покращенні наших здібностей для ефективного викладання. Давайте усі пам’ятати, що саме через натхненне викладання євангельські послання приходять у світ. Я смиренно молюсь, щоб ми усі відповіли на заклик навчати наших братів і сестер слову Бога з усією старанністю. В ім’я Ісуса Христа, амінь.
Попереднє
