Ходімо ж у світлі Господа Мері Еллен Смут Генеральний президент Товариства допомоги Його обійми розкриті для кожного з нас. Його істини прості та ясні, а запрошення - надійне. Я завжди любила одержувати запрошення. А ви? Чи подобалося вам уявляти, що одного дня вас буде запрошено до чогось величного, на якийсь такий прийом, де вас буде вшановано і визнано? Уже саме сподівання на таку подію є настільки ж радісним, як і сама подія. Навіть мирські справи додають хвилювання і значення, коли ми готуємося і плануємо щось зробити, перш ніж прийти на прийом, на який нас було запрошено. До цього дня будь-який конверт у вашій поштовій скринці, що схожий на той, в якому може бути запрошення, відкривається першим. На жаль, не всі запрошення однакові за своєю важливістю. Деякі з них приходять як принада чи заманювання. Не має значення, надсилаються вони поштою, через комп'ютерну мережу або телевізор; вони можуть стати приманкою і спокусою - і дійсно зіб'ють з дороги. Та на щастя, запрошення, які ми одержуємо від Писань, від пророків і Святого Духа, є запрошеннями, на які ми можемо розраховувати. Вони дають нам напрямок, спокій, втішення і радість. Спокійний тихий голос говорить до нас і заохочує до праведного життя. Нам слід уважно прислухатися до того, як він кличе нас до себе, і уважно вивчати свою душу. Якщо ми робимо так, хмари темноти буде розігнано і славетне світло Бога заповнить нас. Запрошення від Господа життєдайні. Вони спрямовують нас назад до Небесного Батька і ведуть на шлях істини та праведності. Справді, вони підтверджують нашу безмежну гідність як дочок Бога. Вони передаються з великою любов'ю особисто кожній. Вони йдуть від нашого Небесного Батька. Він звертається до нас мовою запрошень: «Прийдіть до мене», «Ідіть за мною», «Йдіть до мене». Цього вечора Генеральне президентство Товариства допомоги хотіло б передати запрошення кожній з вас: «Ідіть, і попростуємо в світлі Господньому!» (Ісая 2:5). Будь ласка, дайте відповідь RSVP, що є французьким терміном, який означає «Підтвердіть це запрошення, якщо ви його приймаєте». Ісая бачив багато людей, що збиралися до дому Господнього, навчалися шляхам Господа і жили в мирі один з одним. Він хотів, аби всі робили так. А тому він запросив їх: «Ідіть, і попростуємо в світлі Господньому!» (Ісая 2:5). Мій пра-пра-дідусь Ізраель Стоддард прийняв запрошення приєднатися до Церкви у 1842 році. Потім він прийняв ще одне запрошення - приєднатися до святих, і сім'я вирушила з Нью- Джерсі до Наву. Коли Президент Бригам Янг додав ще й інше запрошення - йти за ним на захід, то вони прийняли і його. Коли сім'я переправлялася через ріку Міссісіпі, то вони озирнулися і побачили, що їхній будинок палав у вогні. Не витримавши жорстокості й нужди, померла їхня мати, через п'ять тижнів померла мала дитина, а невдовзі помер і батько. Як написала моя бабуся: «П'ятеро дітей Стоддарта залишилися без даху над головою і майже без грошей, але вони не залишилися без друзів, бо святі добре ставилися до них». Це запрошення забрало життя їхніх батьків і маленької дитини, однак воно і об'єднало разом їх навічно. На мить задумаймося, що означає ходити у світлі Господа. Перш за все, ми повинні мати світло - світло на наших обличчях, світло у всій нашій зовнішності, мати світло навіть тоді, коли темнота навколо нас. Також це означає, що ми ходитимемо, маючи мету і напрямок. Спаситель вчив нас цьому шляхові, коли розповідав притчу про десять дів, притчу про таланти і притчу про овець та козлів в останній тиждень свого життя. Звертаючись до притч з Матвія 25, я спробую переглянути три уроки, яких навчав Христос. Якщо ми прислухаємося до них і будемо слухняні, то ми станемо сестрами світла й істини. По-перше, притча про десять дів вчить нас ходити в Його світлі, будучи духовно підготованими. Спаситель уподібнював себе до царства небесного для 10 дів, що побрали каганці свої та й пішли зустрічати молодого. П'ятеро з цих дів набрали оливи для своїх каганців, і коли молодий прийшов, вони були підготовані зустріти його. У той час, як немудрі п'ятеро побігли шукати оливу, молодий прийшов, і тільки «готові ввійшли на весілля з ним» (див. Матвій 25:1-10). Сестри, а чи готові ми? Чи кожна з нас і всі разом готуємо себе до щедрих дарів, які Господь пообіцяв усім, хто лишиться вірним? Ви готові одержати його світло? Президент Кімбол дав декілька порад, як нам наповнити свої каганці оливою: «Відвідування причасних зборів додає оливи у наші каганці, крапля за краплею упродовж років. Піст, сімейна молитва, домашнє [і візитне] вчителювання, контроль над пристрастями, проповідування євангелії, вивчення Писань - кожний прояв відданості й послушності є краплею, що додається до нашого запасу. Прояви доброти, сплата десятини і пожертвування, чисті думки і дії, шлюб у завіті на вічність - також додаються . . . до оливи, з якою і посеред ночі ми можемо [бути готові].1 Дозвольте мені переказати вам почуття однієї сестри про те, як Товариство допомоги допомогло їй духовно підготуватися. Я була настільки натхненна вірою цієї сестри, що попросила її написати своє свідчення й прислати його мені. Дозвольте зачитати уривок з нього. Вона пише: «Яким благословенням було в моєму житті Товариство допомоги. Я була розлучена - одинока мати з маленькою донечкою. Я також втратила сина. Годинами я стояла на колінах, молячи про допомогу мого Спасителя і Небесноо Батька. Та було Товариство допомоги. Це була моя організація. Увесь тиждень я старалася щосили, намагаючись хоч трохи заробити на життя для себе і маленької доньки, а також щоб одержати мінімальну освіту. Щонеділі ми ходили до церкви. Мені здавалося, що відвідування зборів Товариства допомоги щотижня допомагало мені ставати сильнішою і кращою сестрою. Не те, щоб я пропускала інші збори, зовсім ні. Я приходила на них, бо знала, що мені потріно там бути. Я приходила і потім бенкетувала словом, особливо на зборах Товариства допомоги. Це було моєю «допомогою» і моїм «товариством». Я належала до нього, я відчувала себе його частиною. Я просто розчинилася в уроках, служінні іншим . . . і моїй малій дитині. Я зрозуміла, якщо мій розум і мої руки зайняті, тоді залишається менше часу для роздумів про болюче минуле. . . . Але упродовж усіх цих років те, що я пам'ятаю найбільше, було відчуття своєї приналежності до організації, яку мій Господь і Спаситель дав усім сестрам, а не лише мені».2 Як сестри в Товаристві допомоги, ми є, аби допомагати одна одній підготуватися до того дня, коли повернеться молодий. Через активну участь в організації Товариства допомоги наші каганці будуть наповнені. Старійшина Брюс Макконкі пояснював: «Віра є даром Бога, як нагорода за особисту праведність. Вона завжди дається тоді, коли є праведність, і чим більша послушність Божим законам, тим більшим буде обдарування вірою».3 Віра і всі духовні дари доступні кожному, хто живе для них. Ми часто думаємо, що завдяки членству в Церкві, ми маємо право на все, що Господь пообіцяв. Але ж кожне благословення вимагає послушності. Господь заявив, що коли ми одержуємо будь-яке благословення від Бога, то це лише через послушність тому закону, на якому воно ґрунтується» (див. УЗ 130:21). Ми одержуємо силу, живучи за заповідями. Отже, якщо ми бажаємо ходити у світлі Господа, то робимо один духовний крок за іншим. Ми крокуємо шляхом духовного підготування, як про це нам кажуть Писання і живі пророки. Ми активно беремо участь у роботі організації Товариства допомоги. Це товариство, установлене і кероване нашими пророками через божественне натхнення, не є лише недільними зборами. Це є організація для того, щоб приводити сестер і їхні сім'ї до Христа. По-друге, якщо ми працюємо під керівництвом і в гармонії з провідниками священства, а також одна з одною, то Господь дозволить нам ходити в його світлі, розвиваючи наші таланти. Ще одна притча, яку розповів Спаситель в останній тиждень свого життя, була притча про таланти. Ви всі знаєте цю історію і те, що вона означає. Дозвольте мені разом з вами ще раз розглянути її. Господь уподібнив небесне царство до одного чоловіка, що «як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє. І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один - кожному за спроможністю його» (Матвій 25:14-15). Коли господар «зажадав обрахунку» талантів, то був задоволений тим слугою, який мав п'ять талантів і одержав ще п'ять. Він також був задоволений тим, який мав два таланти і одержав ще два. Але він був зовсім не задоволений тим з них, якому було дано один талант, а він заховав його в землю. Він забрав той талант від цього слуги і віддав його іншому (див. вірші 16-30). Я повністю вірю в те, що наші таланти розвиваються, якщо нас покликають служити. Якщо ми з вірою приймемо покликання, сховані таланти будуть відкриті. Це любов, співчуття, проникливість, уміння бути хорошим другом, миротворцем, учителем, лідером, умілою домашнею господинею, письменницею, дослідницею - ось усі ті таланти. У підлітковому віці я разом з батьками відвідала конференцію колу. Головував і виступав старійшина Гарольд Б. Лі. Перед цим усю довгу ніч мій батько не спав, поливаючи полуницю на своєму полі площею 10 акрів. Під час конференції він боровся зі сном, та все ж частіше сон долав його. Але він і гадки не мав пропускати конференцію, особливо, знаючи, що буде виступати старійшина Лі. Усі ми були трохи здивовані, коли старійшина Лі встав і почав закликати когось із присутніх молодих жінок, щоб вони поділилися своїми свідченнями. Мій батько, якому завжди подобалося таке, штовхнув мене в бік і сказав: «Ти будеш наступною». Я подумала: «Впевнена, він мене не запросить. Бо я сиджу в першому ряді зали для відпочинку». Подивившись у прохід між рядами, я чітко уявила собі, як далеко знаходилася від кафедри. Та я була наступною, кого він викликав. Я абсолютно впевнена, що то була найдовша дорога, яку я проходила у своєму житті. Я прийняла те запрошення від старійшини Лі і коли поверталася на своє місце, милі люди у залі тиснули мою руку або поплескували мене по плечі. Я відчувала себе піднесеною від щойно пережитого мною. І ми будемо піднесеними, якщо наберемося сміливості прийняти запрошення від Господа і його провідників. Запрошення ходити з Господом - це довга дорога. Якщо ми, 4 200 000 жінок Церкви, станемо у сестринське коло і будемо використовувати свої таланти, то зможемо змінити цей світ на краще. Одна людина може викликати зміни. Кожна з вас має унікальні дари. Користуйтеся вашими дарами, щоб служити іншим. Якщо ви ходите у світлі Господа, виявляйте свої особисті сили і розвивайте їх. Ви знайдете більше радості, якщо будете самовіддано ділитися усім тим, що Господь дав вам. По-третє, в останній з трьох притч Спаситель запрошує ходити у світлі Господа, служачи окремій людині. Він розказує притчу про овець і козлів, і до овець, що по праву руку, він каже: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був - і ви нагодували Мене, прагнув - і ви напоїли Мене, мандрівником Я був - і Мене прийняли ви. Був нагий - і Мене зодягли ви, слабував - і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був - і прийшли ви до Мене. . . . Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, - те Мені ви вчинили» (Матвій 25:34-36, 40). Коли ми ходимо у світлі Господа, то ми ходимо не на самоті. Ми опираємося на руку наших сестер і братів. Ми навчаємо наші сім'ї і зміцнюємо їх. Ми любимо і служимо сім'ям приходу, простягаючи свої руки кожному окремому його членові. Пророк Джозеф Сміт висловив своє запрошення так: «Нема нічого більш бажаного для людей, які хочуть залишити гріх, як те, щоб їх тримали за руку і вели з лагідністю. Коли люди виявляють до мене хоч трохи доброти і любові, о яку силу це дає моєму розуму; якщо ж відбувається протилежне, то це збуджує усі неприємні почуття і пригнічує розум».4 Ми всі можемо навчатися з промови Елайзи Р. Сноу під час започаткування Товариства допомоги. Вона сказала: «Бог дивиться згори на вас, ангели записують ваші таємні справи. . . . Молімося ж щодня, намагаймося ставати більш довершеними і виховувати своїх дітей так, щоб вони були ввічливими й досконалими, аби вони могли стати корисними для суспільства». А далі вона каже: «Намагайтеся створити щасливий дім, бережіть своїх дітей від поганих компаній; навчаючи їх одягатися скромно, усе ж не забувайте якомога більше прикрашати їх тими принципами, які піднесуть та облагородять їх, і підготують, аби бути їм корисними у царстві Бога».5 Коли ми усім своїм серцем приймаємо Господнє запрошення ходити в його світлі, ми стаємо духовно підготованими, розвиваємо наші таланти і сягаємо Божої сім'ї. Якщо ми ходимо в його світлі, ми стаємо сміливими і впевненими жінками. Ми стаємо передбачливими жінками, жінками долі і жінками вічної цінності. Приєднуйтеся до нас, щоб здобувати духовну силу, поширювати істину по світу і звеличувати сім'ю. Ми - всесвітнє сестринське коло, коло безпеки і захисту. Ми - організація Товариства допомоги Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Будь ласка, прийміть наше запрошення прийти додому, додому - в обійми Господа, і до ваших сестер, які люблять вас і яким ви потрібні. Ісая бачив нас у цей час. Він бачив людей з усіх народів, що йшли в дім Господа і ходили в його світлі. Він знав, Господу ви будете потрібні, щоб бути дивовижною силою для добра і сильним знаряддям священства Бога. Під керівництвом величного священства Товариство допомоги допомагатиме встановлювати царство Бога на землі. Без найменшого сумніву, царство буде встановлено, і Христос буде правити особисто. Усі ті, хто прийме це запрошення, відчує його обійми і задоволення від ніжного голосу: «Гаразд, рабе добрий і вірний! . . . Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам» (Матвій 25:23, 34). Нашим сестрам по всьому світу я свідчу про істинність євангелії Ісуса Христа. Його обійми розкриті для нас. Його істини прості і ясні, і його запрошення є певним. Я молюся, аби ми усвідомили животворну роль нашої організації Товариства допомоги - під керівництвом священства і в гармонії з ним - у підготовці жінок і сімей до піднесення. Будьмо зразковими жінками і давайте сміливо відстоювати істину. В ім'я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. Faith precedes the Miracle (1972), 256. 2. Використано з дозволу. 3. Mormon Doctrine, 2 - nd ed. (1962), 264. 4. Teaching of the Prophet Joseph Smith, sel. Joseph Fielding Smith (1976), 240. 5. З протоколу зборів організації Товариства допомоги.