Старійшина Девід Б. Хейт
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Скористайтеся цією великою можливістю прожити життя добре, бути хорошими, мати хорошу роботу і впливати на інших людей на добро.
Мої дорогі брати і сестри! Яка чудова подія, який чудовий день, який зараз славний час, і особливо для мене, бо я маю можливість стояти тут після тієї хвилюючої заяви і свідчення Божого пророка тут на землі.
Коли він тримав той примірник Книги Мормона першого видання, я подумав про випадок, який з нами стався кілька років тому, коли ми були на семінарі президентів місій. На закінчення дводенного семінару на території Пальміри-Фейєту ми мали обід у реконструйованому будинку Пітера Уітмера, у тому маленькому гарному будиночку, де 168 років тому від цього вихідного було організовано Церкву. Це було такою зворушливою подією. Єдиним місцем для приготування страв у тому маленькому дерев’яному будиночку був камін. Ми дивилися в камін, де висів казан і де вони варили їжу. У них, звичайно, не було жодних із теперішніх зручностей. На подвір’ї була криниця, з якої брали воду.
Перед закінченням тих дуже духовних зборів з президентами місій я піднявся по східцях і подивився на дві невеличкі спальні. Там жила сім’я Пітера Уітмера. Але вони віддали одну з цих кімнат нагорі пророкові Джозефові Сміту і там він зробив частину перекладу Книги Мормона. Олівер Каудері працював з ним у тій скромній обстановці. Моє серце горіло чудовими почуттями, які виникли просто через перебування в тому маленькому сільському будиночку та спроби уявити події, що відбувалися і ті благословення з небес, які пролилися на них.
Того вечора, коли ми від’їжджали із зборів і з того маленького сільського будиночка, був повний місяць, що світив крізь дерева. Я сказав Рубі: «Можу уявити ніч 6 квітня 1830 року, коли після того, як зібралася невелика група, була організована Церква, і шестеро чоловіків, які погодилися на її організацію, були в гармонії з законами штату Нью-Йорк; можу уявити, що було сказано, що пророкувалося про майбутнє Церкви, свідчення, які було складено». Потім я сказав: «Я можу уявити, що в ту ніч 6 квітня 1830 року світив повний місяць, показуючи, що наш Спаситель виявляв схвалення тієї події і того, як вона здійснилася».
Пізніше я висловив ту думку групі, де мене почув брат Чемберлен, який у той час був директором Хансеновського планетарію в Солт-Лейк-Сіті. Він був дуже люб’язним і зв’язався з обсерваторією флоту, щоб дізнатися, що було 6 квітня 1830 року. У них не було таких давніх записів, тому вони люб’язно зв’язалися з Королівською обсерваторією у Грінвічі в Англії і запитали, чи збереглися такі записи там. Пізніше він прислав мені деякі документи, в яких говорилося, що відбувалося на горизонті того тижня, 6 квітня 1830 року, в тому числі й те, що був повний ясний місяць перед і після шостого квітня. Слава Господня виливалася під час тієї події.
Я дуже радий тут, цим ранком, коли ми слухаємо, як Президент Хінклі згадує про ті надзвичайні події, пригадати, що мав можливість упродовж свого життя бути навченим, збагатити свій досвід подіями, що відбувалися у світі і в храмі, відвідувати збори Церкви, де я відчув, як Дух Господа керує цією роботою, про яку я свідчу вам як про істинну. І з плином років я вдячний за можливість просто додати своє свідчення до свідчення нашого великого пророка.
Кілька днів тому я отримав листа від молодого чоловіка 19 років на ім’я Кевін Кемпбелл з Юніфера, Айдахо, і не буду пояснювати вам, де це, ви можете уявити самі. Брат Кевін написав мені таке: «я усвідомив, що Ви стаєте дуже старим, і хотів написати Вам до того, як Ви підете по той бік завіси. Яке життя у такому старечому віці, як ваш? Мене часто це цікавило, тому я ставлю питання вам: «Як життя?»,--щоб знати, чого чекати, коли постарію, як Ви».
Я б сказав Кевіну Кемпбеллу, благословенне серце його, що життя прекрасне. І єдиний шлях для мене описати це--це сказати, що я був благословенний усе життя, і був я благословенний труднощами і можливостями, питаннями і проблемами, які є частиною життя. Але життя прекрасне, якщо ми живемо за простими принципами, яких нас навчили, і якщо ми живемо так, як знаємо, як потрібно жити. Одним з тих чудових благословень, які ми маємо у старому віці, є благословення більше часу проводити зі своїми дітьми, дітьми їхніх дітей і дітьми їхніх дітей, мати можливість збиратися і бути з ними.
Якраз позавчора ввечері ми мали нагоду відвідати службу хрищення у Домі зборів приходу, де христилася Рейчел, правнучка. За кілька вечорів до того христився Річард, правнук. Я мав можливість дивитися на них, говорити з ними, міцно обняти їх і побачити в їхніх очах ту іскорку світла євангелії, що, здавалося, переповняла їхні серця і душі. Вони так раділи з однієї думки христитися, щоб стати офіційними членами Церкви. Їхні сім’ї навчили їх істинних принципів євангелії. Пам’ятаю, що я сказав, потискуючи руку: «Річарде, потисни-но мені руку як справжній місіонер». І восьмирічний хлопчик мало не роздавив мені пальці. Після того, як він зробив це, я сказав: «Річарде, ти будеш гарним місіонером, так само як маленька Рейчел буде гарним членом Церкви по праву».
З того приводу ми мали нагоду стати в коло і дарувати Пітеру мол. Ааронове священство і почути, як батько давав йому благословення священства. І ті з нас, хто був старшим, мали можливість стояти в колі й відчути значення того, що відбувалося, а також пережити це і знати, що всі присутні були частиною нашої сім’ї. Я хотів би, щоб наша сім’я, зростаючи і розширюючись, знала про своїх батьків. Я використовую той термін у множині, так як використовував його Геламан--великий пророк Геламан з Книги Мормона--коли вчив своїх синів про їхніх батьків, у тому числі про Нефія і Легія, як вони дотримувалися слова Бога і виконували заповіді, і як вони залишили Єрусалим і пішли в пустиню, як про це відкрито в Книзі Мормона. Геламан учив своїх дітей, що їхні батьки зробили багато роботи і їхні справи були добрими.
Тому я сподіваюся, що наші діти, з плином поколінь, знатимуть свій спадок, щоб знати, хто вони і що вони мали батьків, які вірили, які мали багато труднощів, які досліджували Церкву і які йшли у світ проголошувати істину, не просто цитуючи Писання, а відчуваючи її у своїх серцях і душах, що те, що ми робимо, істинне.
Ми мали можливість знову купити наш старий будинок в Оуклі, Айдахо, і реставрувати його так, що наші діти знатимуть про своїх предків, знатимуть своїх батьків і що їхні діла були також добрими. Я тримаю золотий годинник, який було подаровано моєму батькові Першим приходом Оуклі в 1905 році, коли він був єпископом, за один рік до мого народження. У нас є частина, невеликий спадок, те, що нагадує, що діла наших батьків були добрими і що вони допомагали просувати вперед цю прекрасну роботу.
У першому розділі Учення і Завітів Господь проголошує, що це «моя передмова до книги заповідей» (вірш 6). Брати, які зустрілися в Гайрумі, Огайо, через 18 місяців після організації Церкви, повинні були зібрати ті одкровення і надрукувати їх, щоб людям стали доступні заповіді, отримані пророком Джозефом. Частиною того розділу є Господнє пояснення, як він дав Джозефові Сміту силу, натхнення і керівництво з небес для перекладу Книги Мормона і щоб вивести Церкву «з пітьми і мороку» (див. вірші 29-30).
Просто подумайте сьогодні, що відбувається з Президентом Хінклі, коли він їздить по світу і зустрічається з людьми. Коли ми говоримо про виведення Церкви з пітьми і мороку, подумайте, що він робить там у світі, коли зустрічається з пресою, засобами масової інформації, з різними людьми. Подумайте про те, як вони мають можливість бачити Божого пророка і чути його свідчення, а потім пояснюють, що відбувалося. Багато впливових газет, журналів та інших видань друкували прихильні статті про Церкву.
Хіба б це не було чудово, якби світ сьогодні мав реальне розуміння просто Десяти заповідей, які Господь своїм пальцем викарбував на кам’яних таблицях? Мойсей зійшов з гори Сінай, щоб показати їх дітям Ізраїля, які були бунтівними, щоб вони не казали, що не розуміють того, що їм було сказано. Коли Мойсей приніс з гори кам’яні таблиці, люди змогли прочитати слова, написані самим Богом: «Хай не буде тобі інших богів передо Мною!» (Вихід 20:3) і «Не роби собі різьби і всякої подоби» (вихід 20:4)--чогось іще для поклоніння--але їм потрібно любити Господа, любити Бога. Господь сказав, щоб ми не призивали імення Бога надаремно (див. вірш 7), щоб ми пам’ятали день Суботній і святили його (див. вірш 8), «Не вбивай!» (вірш 13) і «Не чини перелюбу!» (вірш 14). Уявіть собі, що було б у сьогоднішньому світі, у Сполучених Штатах і з тими, про кого пишуть засоби масової інформації! І «Не кради!» (Вірш 15), або «Не свідкуй неправдиво» (вірш 16), або не жадай дому ближнього, ні жінки його, ні биків і нічого з того, що має він (див. вірш 17).
Євангелія нашого Господа і Спасителя була відновлена на землі. Бог живе. Він наш Батько. Я знаю це. Ісус є Христос. Я чув його голос, тому що відчував того Духа, як він пояснює нам: «Мій голос є мій Дух; мій Дух є істина» (УЗ 88:66). Я знаю, що це істина. Джозеф Сміт був тим, хто відновлював, кого було знайдено і навчено, хто був слухняним і доблесним у всіх відношеннях, щоб бути знаряддям Відновлення. І сьогодні ми маємо живого пророка у світі, який представляє нас таким славетним шляхом по всій землі.
Брати і сестри, живіть згідно заповідей. Робіть те, що правильне. Скористайтеся цією великою можливістю прожити добре, бути хорошими, мати добрі діла і впливати на інших людей на добро. Євангелія істинна. Сподіваюся, що кожного дня зі свого життя я зміг зробити щось хороше, щоб спонукати ще когось жити краще і розуміти те, що було відновлено на землі. В ім’я Ісуса Христа, амінь.
Попереднє
