Сестра Енн Дж. Віртлін
Перший радник у Генеральному президентстві Початкового товариства
Через провід люблячих батьків і відданих учителів малі діти можуть познайомитися з Писаннями і з духом, що супроводжує Писання.
Навчаючи Нефійців, Спаситель підтвердив слова пророка Ісаї, який пророкував про Ізраїль останніх днів:
«На коротку мить залишив я тебе, але з великими милостями тебе я зберу. . . Бо гори зрушаться і пагорби зсунуться, але моя доброта не зрушиться від тебе, і завіт миру також не зсунеться, каже Господь. . .» (3 Нефій 22:7).
Далі Спаситель відкрив один із тих способів, якими Його завіт миру буде збережено для праведних в останні дні:
«І всіх твоїх дітей буде навчено Господом; і великим буде мир серед твоїх дітей» (3 Нефій 22:13).
Ці слова Спасителя є головною темою Початкового товариства і реалізовані вони у проголошеній меті Початкового товариства: навчити дітей євангелії Ісуса Христа і допомогти їм навчитися жити за нею.
Спостерігаючи події, що розгортаються в останні дні, ми не маємо сумнівів, що в цьому уривку з Писань Господь звертається безпосередньо до нас. Ізраїль останніх днів--це ми. Це саме ми мусимо навчати своїх дітей про Нього. Мир, що перебуває в нас, не залежить від зовнішніх, непідконтрольних нам сил.
«Вчись від мене і слухай мої слова; ходи в лагідності мого Духа, і ти матимеш мир у мені» (УЗ 19:23).
Ці Господні слова, сказані більш як сто років тому, є словами надії та впевненості, що втішають праведних батьків, які навчають своїх дітей про Нього. Вони звернені до всіх, хто розділяє турботу про фізичне і духовне благополуччя наших дітей. Вони звучать для нас в такий час, коли мир у серцях дітей може здатися лише невловимою мрією. Але Спаситель запевнив нас, що це може бути реальністю, якщо ми навчатимемо своїх дітей. Початкове Товариство підтримує батьків у цьому важливому обов’язкові.
Під час виконання завдання щодо навчання провідництва в Бразилії я мала нагоду відвідати заняття Початкового товариства. Приблизно вісім дітей сиділи навколо столу разом зі своєю вчителькою. Глибоко зворушена, я спостерігала за тим, як увага цих дворічних та трирічних малюків протягом кількох коротких миттєвостей була прикута до картини, яку тримав учитель. На картині було зображено Спасителя з дітьми. Я чула, як вона говорила їм про те, як Він любить дітей, і як Він любить кожного з них. Вона вчила їх тому, що Небесний Батько також любить їх. Я бачила, як вони слухали, і я відчувала, що вони розуміють набагато більше, ніж мені здавалося. Вони слухали її слова і відчували її любов. У красі й простоті тих кількох хвилин тих дітей навчали відповіді на найважливіше запитання життя--«хто я є?» У своїй чистій дитячій вірі їхні духи сприймали істини, яким їх навчали. Цей досвід буде повторюватися у їхній ясельній групі неділя за неділею. Це дуже важливі моменти навчання в житті маленьких дітей у той період, коли вони податливі до сприйняття.
Недавні дослідження розвитку дитячого мозку відкрили нове розуміння того, як саме і коли дитина пізнає. Я цитую зі свіжої статті:
«Від народження кількість клітин головного мозку динамічно збільшується, між клітинами виникають зв’язки, які можуть визначити розумову сферу на все подальше життя. Перші три роки є критичними». (J.Madeline Nash, «Fertile Minds,» Time 10, Feb. 1997.)
Чи маємо ми дивуватися, що наш Небесний Батько сформував розум зовсім малої дитини вже настільки здатним до пізнання саме в той період життя, коли їй потрібно пізнати, хто вона є і що їй слід робити? Роки від народження до 10 років є критичними для оволодіння мовою, яка стане фундаментом розуміння майбутнього знання й істини. Це розуміння формується через слова, які вони чують і враження, які вони черпають у світі, що оточує їх. Це ідеальний час для батьків читати своїм дітям Писання. Вони почнуть вивчати мову Писань.
Ви мабуть бачили дітей, що прямують на заняття Початкового товариства зі своїми Писаннями в руках. Дітей в Початковому товаристві цього року навчають з Писань, і вони вчаться використовувати їх. Тема для обговорень зветься «Я знаю, що Писання істинні». Якось вранці у неділю я відвідала обговорення в Початковому товаристві, і я помітила, що діти мають в руках розкриті Писання. Президентство Початкового товариства і вчителі допомагали їм знаходити в Писаннях історії про пророків. Мене попросили поділитися з дітьми моїм улюбленим уривком з Писань. Коли я закінчила, чотирирічна дівчинка з першого ряду показала свій примірник Писань і сказала: «Цей уривок є також і в моїх Писаннях». Через провід люблячих батьків і відданих учителів малі діти можуть познайомитися з Писаннями і з духом, що супроводжує Писання.
Одна з провідниць Товариства Допомоги поділилася, наскільки вдячна вона за цю головну тему Початкового товариства. Вона сказала, що вони разом з чоловіком читають Писання своїм дітям, яким 2, 3 та 4 роки щовечора, коли вони збираються до ліжка. Я попросила її розповісти мені більше про це. Чесно кажучи, я мала сумніви щодо того, чи в змозі такі малі діти розуміти мову Писань. Вона сказала, що і вона, і її чоловік мали такі самі сумніви, коли вперше почали читати разом з дітьми. Але, сказала вона, за тиждень мова вже не була проблемою. Діти полюбляють спільне читання і відчуття Духа, і вражає, як багато вони розуміють.
Пізнавальний потенціал дуже малої дитини є набагато більшим, ніж ми схильні вважати. Вивчаючи щодня нові слова, діти можуть пізнавати мову Писань--яка захоплююча можливість! З часом через батьківський провід і провід учителів, вони зростатимуть у розумінні того, що Небесний Батько розмовляє з ними через Писання, що Писання можуть допомогти їм знайти відповіді на їхні проблеми.
Моя подруга розповіла мені про один випадок, що стався з її сином Алексом, коли їхня сім’я перебралася на нове місце. Для Алекса цей переїзд не був легким. Йому було важко йти до нової школи. Він нервував через від’їзд із дому й розлуку з родичами настільки, що не хотів іти до школи. Одного дня його мати прочитала йому уривок з Другого Послання до Тимофія, 1:7:
«Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любові, і здорового розуму».
Вона продовжувала: «Я сказала Алексу, як цей вірш допомагав мені багато разів, коли я відчувала страх». Через те, що вона любила його і поділилася своїм власним досвідом спілкування з Писаннями, вона допомогла Алексу подолати страх, але, що є найважливішим, вона відкрила йому можливість отримати власний досвід спілкування з Писаннями і зрозуміти, як саме вони можуть стати силою в його житті.
Нефій сказав:
«Тому що душа моя втішається Писанням, і серце моє обдумує його, і записує його на науку і на благо моїм дітям» (2 Нефій 4:15).
Як саме ми можемо залучити наших дітей до пізнання Писань, щоб свідчення пророків спричинили зміни в їхньому житті? Нам радять сімейне читання Писань. Коли читання і обговорення Писань є в нашій сім’ї звичаєм, більш вірогідно, що наші діти успадкують цей звичай.
Коли наші діти були малі, ми відчули, як важливо встановити цей звичай у нашій сім’ї. Ми вирішили читати Книгу Мормона, маючи своєю метою закінчити читання до кінця шкільного року. Щоранку ми читали один розділ перед сніданком, і ми досягли своєї мети. Не маючи бажання применшити те добре, що ми всі отримали від цього експерименту, в кінці ми подумали, що, мабуть, були більше зосереджені на досягенні нашої мети, ніж на самому процесі вивчення. Вранішня година пік, яка закінчувалася за сніданком, надавала нам дуже мало часу для обміну думками або обдумування значення Божих слів у нашому житті. Коли Спаситель навчав Нефійців, він говорив:
«Отже, ідіть до своїх домівок і подумайте над тим, що я сказав, і просіть у Батька в моє ім’я, щоб ви могли зрозуміти, і підготувати свій розум до завтра, і я прийду до вас знову» (3 Нефій 17:3).
Спаситель дав нам зразок вивчення Писань. Ми чуємо слово, обдумуємо його значення, просимо нашого Небесного Батька допомогти нам зрозуміти, а тоді наш розум і серце будуть готові отримати обіцяні благословення. Обдумування--це більше, ніж читання слів; це пошук значення, який допоможе нам у спілкуванні і коли нам випаде робити вибір в житті. Це відкриває слову дорогу від нашого розуму до нашого серця. Дух свідчить нашим серцям, коли ми молитовно прагнемо пізнати те, що від нашого Небесного Батька. А маючи це свідчення і це знання, ми думаємо, і живемо, і ставимося один до одного з більшою мірою христоподібності.
Ми батьки, і наші діти керуються тим, що вони бачать в нас і в нашому прикладі. Коли ми послідовно дотримуємося того, чому навчають Писання, ми забезпечуємо для них дороговказ, який дасть їм напрям у розкритті істини у світі суперечливих цінностей. Використовуючи Писання як джерело посилань, ми зможемо допомогти їм опрацювати набутий досвід і наслідки зробленого вибору. В такий спосіб ми допоможемо їм залишатися зосередженими на вічній перспективі, щоб вони не забували, хто вони і куди йдуть.
Пророк Джозеф був підготовленим до виконання своєї роботи завдяки відданим, мудрим батькам, які любили Господа. Вони читали Писання і навчали своїх дітей, опираючись на Писання. Тож коли молодий Джозеф був збентежений і потребував проводу, для нього було природнім звернутися до Писань. Він казав:
«Приблизно років у дванадцять мій розум був серйозно вражений найважливішими проблемами благополуччя моєї безсмертної душі, і це спонукало мене досліджувати Писання, бо я вірив, що в них вміщено слово Бога--мене так навчили» (The Personal Writings of Joseph Smith, comp. Dean C. Jessee [1984], 4-5; spelling modernized).
Президент Хінклі порадив батькам:
«Читайте вашим дітям. Читайте історію Сина Божого. Читайте їм Новий Завіт. Читайте їм Книгу Мормона. Це забирає час, і ви дуже зайняті, але ви побачите, що це стане великим благословенням і у вашому житті, і в їхньому. І зростатиме в їхніх серцях велика любов до Спасителя світу, єдиної досконалої людини, яка ходила по цій землі. Він стане для них дуже реальною живою істотою, а Його велика спокутна жертва набуватиме нового і славетнішого значення в їхньому житті, поки вони зростатимуть у дорослих чоловіків та жінок» (цитата з Church News, 6 Dec. 1997, 2).
Брати і сестри, це славетна обіцянка нашого Пророка може здійснитися для нас, якщо ми будемо читати нашим дітям Писання.
Не може бути ні більшої радості, ніж знати, що наші діти люблять Господа, ні спокою, більшого за той, що приходить, коли ми відчуваємо Його любов і розуміємо значення Його спокутної жертви. Цей дух, що з’являється, коли ми ділимося святинями нашого серця, з’єднає нас як сім’ї. Добре про це сказав апостол Іоанн:
«Я не маю більшої радості від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді» (3 Іоанна 1:4).
Я свідчу вам, що це буде нашим благословенням, якщо ми будемо наслідувати цю пораду Пророка. В ім’я Ісуса Христа, амінь.
Попереднє
