Президент Гордон Б. Хінклі
У цьому величному приміщенні . . . будуть лунати голоси пророків до всього світу зі свідченням про Викупителя людства.
Мої дорогі улюблені брати та сестри, які ви прекрасні сьогодні - величезна кількість святих останніх днів зібралася у цьому новому і величному приміщенні.
Ще не встановлено повністю орган та є ще багато різних елементів конструкції, які необхідно доробити. Але, на щастя, робота вже наближається до кінця і ми можемо використовувати цю будівлю для конференції. Десь біля року назад, коли я говорив про неї, я висловив думку, що, можливо, ми не зможемо її повністю заповнити. Вона вміщує в три з половиною рази більше людей, ніж Скинія. Але ми вже зустрілися з проблемою, що усі місця зайняті.
Протягом чотирьох сесій Генеральної конференції та сесії священства ми зможемо вмістити біля 100000 чоловік. А квитки придбали 370000 чоловік. В Скинії та Домі асамблей зберуться ті, кому не вистачить місця у Конференц - центрі. Але, навіть за таких обставин, багато, дуже багато будуть розчаровані. Ми вибачаємося. Ми просимо у вас прощення. Ми просто не можемо нічого зробити. Так багато бажаючих відвідати цю першу конференцію в новому приміщенні. На жаль, це неможливо. Я був трохи вражений, коли дізнався, що люди з мого власного приходу, які живуть поруч і яких я люблю, не одержали квитків.
Але ми вдячні за натхнення святих останніх днів з приводу цього нового приміщення для зборів. Я сподіваюсь, що ентузіазм не пропаде і що у майбутньому на кожній конференції цю будівлю буде заповнено повністю.
Це найновіше з серії приміщень для зборів, які побудували наші люди. Коли вони вперше прийшли до цієї долини, вони побудували щось схоже на альтанку. Вона захищала їх від сонця, але не могла сховати від холоду, а також її важко було назвати комфортною. Потім вони побудували стару Скинію. За нею з’явилась нова Скинія, яка так добре служила нам протягом більш, ніж 130 років.
Зараз, у цей історичний час, коли ми святкуємо народження нового століття та початок нового тисячоліття, ми збудували цей новий і прекрасний Конференц - центр.
Кожне з починань минулого було досить ризикованою справою, і, особливо, Скинія. Вона була унікальною за своєю побудовою. Ніхто ще не споруджував нічого подібного раніше. Вона й зараз є унікальною. Яким незвичайним приміщенням вона була і залишається сьогодні. Вона буде продовжувати жити, бо я вірю, що будівлі також мають життя. Вона буде довго служити у непередбаченому майбутньому.
Побудова такої конструкції була сміливою справою. Ми хвилювалися щодо неї. Ми молилися. Ми прислухалися до нашіптувань Духа стосовно неї. Але тільки після того, як ми відчули підтверджуючий голос Господа, ми вирішили йти далі.
На Генеральній конференції у квітні 1996 року я сказав: «Нажаль, багато з тих, хто бажає зустрітися з нами у Скинії цього ранку, не зможуть цього зробити. Дуже багато людей знаходяться на вулиці, і вони просто посідали на землю. Ця надзвичайна і неповторна будівля була збудована нашими батьками - піонерами та посвячена для служіння Господу, і розрахована на 6000 зручних місць. Дехто з вас, хто сидів на тих твердих лавках по дві години може не зрозуміти слово «зручний».
Моє серце тягнеться до тих, хто бажав потрапити до зали, і не може бути влаштований тут. Біля року назад я сказав Братам, що, можливо, прийшов час, щоб дослідити ймовірність побудови іншого освяченого будинку поклоніння значно більшого розміру, який вміщуватиме у три чи чотири рази більше людей, ніж ми можемо розмістити в цій будівлі.» (in Conference Report, Apr. 1996, 88-89; or Ensign, May 1996, 65).
Бачення нової будівлі було ясним в уяві. Різні архітектурні проекти були вивчені. Вибраний був один. Він представляв собою величезну споруду, де можна розмістити 21000 чоловік та ще тисячу на сцені. Там не повинно було бути стовпів, які заважають слухачам бачити промовця. Там мали бути дерева і фонтани на даху.
Роботи розпочалися 24 липня 1997 року на 150 - річницю прибуття перших піонерів у цю долину. Це була історична подія.
Ми не знали цього, але у 1853 році Бригам Янг, говорячи про храми, запевнив: «Прийде час, коли . . . ми будемо будувати . . . на вершинах, у лісах та рибних ставках» (Deseret News Weekly, 30 Apr. 1853, 46).
У 1924 році старійшина Джеймс E. Телмейдж з Ради Дванадцятьох написав: «Я довгий час бачив подумки спорудження великого павільйону з північного боку від Скинії, який вміщує десь біля двадцяти тисяч чоловік чи навіть удвічі більше, з встановленими підсилювачами, які кожному нададуть можливість чути звернення з - за кафедри Скинії, та на доповнення до цього - зв’язок з інформаційною мережею і встановленими приймачами у декількох каплицях чи інших будинках зборів повсюди в районі Юти« (Щоденник Джеймса Е. Телмейджа, 29 серп. 1924 року, Special Collections and Manuscripts, Harold B. Lee Library, Brigham Young University, Provo, Utah).
У 1940 році Перше Президентство та Дванадцять дали завдання архітекторам розробити план будівлі, яка вміщувала б 19000 чоловік і знаходилась там, де зараз знаходиться ця споруда. Це було 60 років назад. Вони думали про це, вони говорили про це, але в решті - решт повністю залишили цю ідею.
Ці заяви і намагання були надзвичайно пророчими. Ми нічого не знали про них. Всі вони потрапили до нашої уваги після того, як розпочалося це будівництво.
Ми ніколи не будували храмів з деревами та рибними ставками на даху, але на цій величній споруді є багато дерев і фонтанів. Можливо, Бригам Янг бачив цю будівлю недалеко від храму. У нас є те, про що думав Брат Телмейдж, і набагато більше цього. Ці сесії будуть чути не лише ті, хто знаходиться у Конференц - центрі, вони будуть поширюватися по радіо, телебаченню і кабельній мережі, а також їх передаватимуть по супутниковому зв’язку до Європи, Мексики, Південної Америки. Ми сягаємо значно далі, ніж район Юти, про який говорив Брат Телмейдж. Ми сягаємо значно далі за межі Сполучених Штатів та Канади. Ми, по суті, охопили весь світ.
Це,справді, велична споруда. Я не знаю жодної будівлі, призначеної для поклоніння, яка була б такою ж великою і вміщувала так багато людей. Вона чудова за своїм дизайном, декораціями, а також вона прекрасна своєю корисністю. Вона побудована з підсиленого бетону, щоб задовольнити найвищі вимоги щодо сейсмічної стійкості. Бетон було облицьовано гранітом, добутим з того самого кар’єру, що і каміння для храму. Обидві споруди однаково оброблені тим гранітом.
Внутрішній вигляд приміщення прекрасний і справляє глибоке і приємне враження. Ця споруда величезна і побудована таким чином, щоб ніщо не заважало бачити промовця. Килими, мармурові підлоги, оздоблені стіни, вражаючі металеві елементи, чудове оздоблення з дерева - усе говорить про корисність і одночасно про елегантність.
Ця споруда буде великим доповненням до цього міста. Тут будуть проводитись не лише генеральні конференції, але й деякі інші релігійні збори, також вона буде служити як культурний центр для найкращих мистецьких виставок. Ми сподіваємося, що ті, хто не нашої віри, прийдуть сюди і відчують атмосферу цього незвичайного місця, та будуть вдячні за його існування. Ми вдячні всім, хто так тяжко працював, щоб довести її до цього стану - архітекторам, з якими ми багато зустрічались, головними підрядниками, вони втрьох працювали разом, ми вдячні субпідрядникам та сотням робітників, які працювали тут, наглядачу за будівництвом та кожному, хто доклав своїх зусиль у цьому проекті. Вони всі об’єднались у надзвичайних зусиллях, щоб ми могли зустрітися тут цього ранку. Мені дуже приємно, що багато з них знаходяться з нами.
А зараз я хотів би розповісти вам щось інше про цю прекрасну будівлю. Якщо я стану трохи сентиментальним, то, сподіваюсь, ви пробачите мені.
Я люблю дерева. Коли я був хлопцем, улітку ми жили на фермі, там вирощували фруктові дерева. Кожного року в цю пору ми саджали дерева. Мені здається, я ще не пропустив жодної весни, з того часу як одружився, за виключенням двох чи трьох років, коли нас не було в місті, щоб я не садив дерева, хоча б одне або двоє: фруктові дерева, від яких падає тінь та які прикрашають, а також ялину, смереку, та сосни, що є хвойними деревами. Я люблю дерева.
Отже, десь 36 років назад я посадив горіхове дерево. Там було багато дерев, і тому воно зростало прямим і високим, щоб дістатися до сонячного світла. Рік назад воно померло. Але горіх є цінним деревом для виготовлення меблів. Я покликав брата Бена Бенкса, сімдесятника, який до того, як присвятити увесь свій час Церкві займався бізнесом, пов’язаним з важкими лісоматеріалами. Він привів своїх двох синів, які зараз продовжують цю справу, щоб подивитися на дерево. Все, що вони могли сказати - що це було тверде, гарне і красиве дерево. Один з них запропонував зробити кафедру для цього залу. Ця ідея захопила мене. Дерево зрубали і потім розрізали на три важких колоди. Після того був довгий процес висушування, спочатку природнього, а потім у спеціальній печі для цього. Колоди порізали на дошки на лісопильному заводі у місті Салем, Юта. Потім дошки направили на завод по обробці деревини Фетзера, де досвідчені працівники розробили і виготовили цю величну кафедру з того дерева.
Кінцевий продукт просто чудовий. Я хотів би, щоб кожен з вас переконався в цьому особисто. Він представляє собою грандіозність мистецтва, і тут я промовляю до вас з дерева, яке я виростив на моєму задньому дворі, де гралися і виросли мої діти.
Це дуже хвилююча для мене річ. Я посадив ще один чи два горіхи. Я вже давно залишу цей світ, коли вони виростуть. Коли настане той день, і ця кафедра вже застаріється, можливо, один з них підійде, щоб замінити її. Старійшині Бенксу та його синам, Бену та Бредлі, а також досвідченим працівникам, які розробили і виготовили цю кафедру, я висловлюю мою глибоку вдячність за можливість мати маленьку частину себе у цьому величному приміщенні, де будуть лунати голоси пророків до всього світу зі свідченням про Викупителя людства.
Отже, всім, хто зробив можливим існування цієї священної споруди, та всім вам, хто зібрався тут з приводу цієї історичної події, я висловлюю свою вдячність і визнання, мою любов та вдячність за цей день і цей священний і прекрасний дім поклоніння, в ім’я Ісуса Христа, амінь.
