Майбутні керівники

Старійшина Гарольд Г. Гіллам
З Президентства сімдесятників

Старійшина Гарольд Г. Гіллам

Під час останньої Генеральної конференції мою увагу привернула зовсім незначна річ. Це була краватка! В той час, коли співав хор молодих хлопців і дівчат, так сталося, що одна з телевізійних камер зупинилася на молодому хлопцеві з хору. Він гадав, що бачить себе на телевізійному екрані, але, мабуть, не був цілком упевнений. І ось по тому, як він майже непомітно поправив свою краватку, він упізнав себе, так - це був дійсно він!

Це спостереження зворушило потік думок у моєму розумі. Спрямовуючи погляд на тих молодих хлопців і дівчат, я думав про те, що ці діти представляють мільйони інших подібних хлопців і дівчат по всьому світу. Якою буде ця велична Церква, коли вони досягнуть віку керівників, і яку роль вони відіграватимуть в її дивовижному майбутньому? Які з дітей матимуть покликання в приході чи колі? Можливо, майбутній член Дванадцятьох слухає конференцію або навіть сидить зараз тут? Який юнак одного дня керуватиме як Президент Церкви, що матиме набагато більше мільйонів її членів?

У той час, як ці думки ворушилися в моєму розумі, я усвідомив, що вам, молодим людям, потрібно навчитися ще багатьом урокам. Вам треба підготуватися до своїх надзвичайних обов'язків у цей час, коли сили зла здаються зовсім неконтрольованими світом у своїй опозиції до всього того, що є добрим і порядним. Вам потрібно буде навчитися багатьом урокам, але дозвольте мені поділитися трьома речами, які, на мій погляд, є необхідними.

Першим необхідним уроком є розвиток почуття поваги до речей, які є священними, і поваги до інших людей, особливо, до ваших старших наставників.

Господь учив Мойсея щодо священних речей і місць. Коли Мойсей наблизився до полум'я огняного з-посеред тернового куща, Господь наказав: «Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, - земля це свята!» (Вихід 3:5). Ми теж маємо можливість стояти у святих місцях. Храми, церковні будинки та власний дім повинні викликати вашу повагу, тому що вони - священні.

Вам потрібно буде визнати й цінувати все, що Господь відкрив як священне. Одним з найважливішого є священна природа вашого власного тіла. Апостол Павло говорив про тіла як про храми, дані нам від Бога (див. 1 Коринтянам 6:19). Яка це трагедія, якщо ви позбавили себе життєвих можливостей через добровільне руйнування вашого тіла чи запаморочення вашого розуму наркотиками. Не використовуйте ваше тіло для аморальних вчинків. Одягайте його стримано і залиште неохайний екстравагантний одяг. Якщо у вас достатньо мужності одягатися стримано й уникати дивацтва в одязі, то ви зрозумієте, що самоповага є напарницею послушності, і що Господь допоможе вам.

Те, як ми поводимося й одягаємося, відображає наше ставлення до того, де ми є та ким ми є. Дозвольте мені навести приклад. Одним із природніх у місіонерській роботі є явище переміни в новонавернених, особливо в маленьких хлопчиках, молодих чоловіках і батьках. Коли вони йдуть на церковні збори, то хочуть виглядати, як місіонери. Отже, це багато говорить нам про важливість того, щоб виглядати, як член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Слова пророків, які знаходяться в давніх писаннях і сучасних одкровеннях, є також священними. Вони є словами Господа до нас. Ставтеся до них з повагою, старанно слухаючи і підкоряючись їм усе своє життя.

Я закликаю вас, молоді люди, розвивати звичку завжди проявляти повагу, ввічливість і чемність до своїх батьків та інших людей, особливо, до старших віком за вас. Мій батько вчив мене, що кожна особа в Церкві або поза нею має титул, такий, як: пан, пані, брат, сестра, єпископ, старійшина чи президент, і що до них слід звертатися з повагою. Батько затвердив цей принцип, але коли мені було шість років, я зробив жахливу помилку, назвавши нашого місцевого торговця бакалійними товарами на ім'я. Після того, як ми вийшли з бакалійної крамниці, мій батько з суворістю вказав мені на те, що я проявив неповагу через недбале поводження до старшої людини. Навіть через 60 років я не забув цієї події та прізвища торговця. Я пам'ятаю ще і його ім'я.

Другим необхідним уроком є вивчення заповідей і послушність їм згідно з власним вибором. Перш як навчитись їх виконувати, вам слід знати, про що вони. Ви вивчаєте заповіді через повчання. Саме тому домашній сімейний вечір, недільні класи та семінарія є такими важливими. Ви пізнаєте заповіді Духом через молитву, власне вивчення Писань і особисте одкровення.

Ви повинні тримати свій розум чистим, щоб могли розпізнати тихий шепіт Духа й відгукнутися на нього. Обережно відбирайте інформацію, якій дозволяєте входити до вашого розуму. Уникайте голосної метушні світу. Телебачення, фільми й, особливо, Інтернет можуть відчинити вікно, крізь яке ви будете здатні вдивлятися в більші простори світу. Вони можуть дати вам інформацію, яка є доброю, несе духовне піднесення й натхнення. Але, якщо використовувати їх неправильно, ці технології засобів масової інформації можуть так заповнити ваш розум шкідливими думками, що ви не здатні будете почути тихі спонукання Духа. Живіть кожний день так, щоб ви могли бути в гармонії з Духом, як хлопчик-пророк Самуїл, і були здатні відповісти Господу, кажучи: «Говори, Господи, бо раб твій слухає Тебе!» (1 Самуїлова 3:9).

Третій необхідний урок - це розвинення любові до Спасителя. Знання про Спасителя є природньою частиною нашої релігійної освіти. Знання Спасителя вимагає особистої послушності, молитви, близькості з Духом і одкровення.

Я хочу звернутися на мить до вчителів: ви - батьки, провідники священства, єпископи, президенти колів і ви - вчителі Початкового товариства, Товариства молодих жінок, Товариства молодих чоловіків і Недільної школи. Господь нагадав кожному, «що цінність душ є великою в очах Бога» (див. УЗ 18:10). Ми всі несемо відповідальність за те, щоб навчати й вести цих чудових молодих чоловіків і жінок, щоб вплинути на їхнє життя своїм прикладом. Як говориться в пісні: «Звідки вони дізнаються, якщо ми не [скажемо] їм?» І, мабуть, ми можемо додати: «Звідки вони дізнаються, якщо ми не покажемо їм?» (Children's Songbook, с. 182-185).

Кожний керівник і кожний вчитель у кожній частині світу несе відповідальність за те, щоб навчати євангелії силою Духа. Хлопчики та дівчата, яких ви навчаєте, спроможні стати видатними батьками й матерями так само, як і благоговійними керівниками Церкви в майбутньому. Подумки уявіть собі кожного з них у їхніх майбутніх важливих покликаннях. Якийсь учитель, мабуть, десь учить того хлопчика, який у свій час сидітиме на цьому місці вже як Господній пророк. Якою дивовижною є ваша можливість!

І зараз звертаюсь до тебе, мій юний друг з краваткою, так, саме ти. Ти й мільйони таких, як ти дівчат і юнаків, якщо ви добре підготовлені, то станете вірними матерями й батьками в Церкві та майбутніми Господніми керівниками. Ви будете вчителями й керівниками, які продовжуватимуть встановлювати Церкву по всьому світі. Було б добре, мабуть, якби ви час від часу дивилися в дзеркало й нагадували собі про велику місію, що чекає на вас, і, може, навіть, поправили свою краватку, тільки щоб нагадати собі про цю важливу місію попереду. Стійте прямо й благородно у своїх покликаннях.

Я молюся, щоб ви, молоді люди, розвивали благоговіння до священних речей, поважали ваших старших наставників і бажали дотримуватися заповідей. Я молюся, щоб ви вчилися, задля того, щоб знати Спасителя й мати постійно зростаюче розуміння Його Спокути. Я прошу Господа допомагати вам протягом життя, щоб приєднатися у свідченні до сьогоднішніх живих пророків й апостолів, які проголосили: «Ми свідчимо, як Його законно висвячені апостоли, що Ісус є Живим Христом, безсмертним Сином Бога. Він - великий Цар Еммануїл, який сьогодні стоїть праворуч Свого Батька. Він є світлом, життям і надією світу. Його шляхом є шлях, що веде до щастя в цьому житті і вічного життя у світі прийдешньому. Ми дякуємо Богові за незрівнянний дар Його божественного Сина!» («Живий Христос: свідчення апостолів»). Я додаю до цього своє свідчення в ім'я Ісуса Христа, амінь.