Час нових починань Президент Гордон Б. Хінклі Давайте трохи поміркуємо про те, що ми можемо зробити для поліпшення нашого життя і для того, щоб стати кращим прикладом того, яким повинен бути святий останніх днів. Я знаю, що ви достатньо стомилися, слухаючи мене. Я постараюся говорити коротко. Яка це була прекрасна конференція, мої брати і сестри. Ми насолоджувалися тим, що відбувалося. Усі доповідачі були натхненні. Музика чудова. Молитви були прекрасні і зворушливі. Знаходячись разом, ми перебували в цілковитому духовному піднесенні. В пору моєї молодості популярною була пісня з такими словами: «Пісня закінчилася, але музика ще й досі звучить»1. Я молюся, щоб саме так сталося і з цією конференцією. Я сподіваюся, що, від’їжджаючи, ми будемо мати приємні роздуми й ніжні спогади з приводу цієї нашої прекрасної зустрічі. Повертаючись додому, давайте нести вдячність у своїх серцях. Ми були присутніми й брали участь у роботі 170-ї Генеральної конференції Церкви. Ми вперше користувалися цією величною новою будівлею. Ми були тут 1 і 2 квітня 2000 року, на початку нового століття й прекрасного нового тисячоліття. В усьому цьому є щось надзвичайно знаменне. Це час нових починань. Сподіваюся, що кожен із нас надовго запам’ятає почуте, але що найважливіше - він запам’ятає відчуття. Тож нехай це стане джерелом підтримки й стабільності в житті, путівником, за яким слід жити, часом підготовки, щоб навчитися узгоджувати стосунки з людьми і ставлення до себе. Молюся, щоб вплив цієї конференції відчувався в наших домівках. Маю надію, що кожен із нас стане кращим чоловіком або дружиною, добрішим у стосунках з іншими, більш вдумливим, стриманішим у критиці й більш великодушним щодо заохочення. Я сподіваюся, що, як батьки й матері, ми будемо намагатися ретельніше виховувати своїх дітей «в напоминанні й остереженні Божому» (Ефесянам 6:4), поводячись з ними з повагою й любов’ю, підбадьорюючи, де це можливо, й стримуючи свої критичні зауваження. Я сподіваюся, що, як сини й дочки, ми будемо більш ввічливими, ніж були досі, а в ставленні до своїх батьків пам’ятатимемо про їхню любов до нас і спробуємо бути більш чутливими до їхніх порад. Давайте як святі останніх днів простягнемо руку людям іншої віри. Давайте позбудемося духу гордовитості або ставлення до людей із позицій вищого благочестя чи моралі. Навпаки, продемонструємо їм свою любов, повагу і прихильність. Нас дуже неправильно розуміють, і я боюся, що це, в значній мірі, є нашою особистою помилкою. Ми можемо бути більш толерантними, привітними, дружніми, стати кращим прикладом, ніж були в минулому. Давайте навчати наших дітей ставитися до інших дружньо, з повагою, любов’ю і захопленням. Це приведе до кращих результатів, ніж самозакохане й зверхнє ставлення. Давайте вивчати шляхи Господа, читаючи про Його життя і вчення в священних Писаннях, які Він нам дав. Давайте діяти не поспішаючи, щоб трохи поміркувати про те, що можна зробити для поліпшення нашого життя і стати кращим прикладом того, якими повинні бути святі останніх днів. Давайте в своєму місіонерському служінні звернемося до світу, навчаючи всіх тих, хто слухатиме, відновленої євангелії, розповідаючи без страху, але й без самовдоволення, про Перше видіння, свідчення про Книгу Мормона і відновлення священства. Давайте, мої брати й сестри, станемо на коліна й молитимемося про можливість привести інших до радості євангелії. Тепер, на завершення, дозвольте мені надати вам дуже короткий звіт щодо храмів. На сьогоднішній день ми маємо 76 діючих храмів. Це значно більше, ніж ми мали кілька років тому. У наступний четвер ми будемо освячувати храм у Пальмірі. Це буде прекрасна нагода. Храм розташований над священним гаєм. Потім, наступної неділі, ми будемо освячувати храм у Фресно, Каліфорнія. Ми плануємо у 2000 році освятити загалом 36 нових храмів. Я думаю, що ми здійснимо все, що запланували. Значна кількість інших храмів, що знаходяться в стані будівництва або про будівництво яких оголошено, будуть закінчені тільки в 2001 або 2002 роках. Тепер, додатково, ми оголошуємо на цій конференції, що сподіваємося побудувати дім Господа в Абі, Нігерія. Брате Пейс, ми, можливо, запізнилися в Гані, проте, сподіваємося, що в Нігерії це буде вчасно. Інші храми - в Асунсьоні, Парагвай; Гельсінкі, Фінляндія; Лубоку, Техас; Сноуфлейку, Арізона, і десь в районі Трисітіз, у штаті Вашінгтон. Отже, ми продовжуватимемо процес надання храмів людям. Зараз ми побували у прекрасному пробному плаванні. Ця будівля була переповнена до краю. Я ніде не бачив вільного місця. Це чудо! Це приголомшлива й дивовижна річ, за яку ми від усього серця дякуємо Господу. Я залишаю вам свою любов і благословення, і свідчення про цю небесну роботу. Бог, наш Вічний Батько, живий. Ви знаєте це. Я знаю це. Його Улюблений Син, воскреслий Викупитель світу, стоїть поруч з Ним. Ви знаєте це також, як і я. Вони явилися до Пророка Джозефа і проголосили цю славетну роботу. Як нам пощастило бути частиною цього. Давайте станемо трохи кращими і нехай велич гарної репутації сяє в нашому житті. Я скромно молюся в ім’я Того, хто є нашим великим Викупителем, в ім’я Господа Ісуса Христа, амінь. Бог благословляє вас, мої любі друзі, мої брати, мої сестри, мої компаньйони, у цій величній і священній роботі. Дякую вам. ПОСИЛАННЯ 1. Ірвін Берлін, «Пісня закінчилася (але музика ще й досі звучить)» (1927).