Ясне свідчення Старійшина Джозеф Б. Віртлін З Кворуму Дванадцятьох Апостолів «Як особливий свідок імені Ісуса Христа в усьому світі, я обіцяю вам: якщо ви шукатимете Господа, ви знайдете Його. Просіть, і ви отримаєте». Знову ми збираємося в цьому прекрасному Конференц- центрі та в багатьох інших місцях усього світу. Протягом цієї конференції ми почуємо й уже почули свідчення багатьох слуг Господа. Стосовно свідчення у Псалмах сказано: «Господній Закон досконалий,--він зміцнює душу. Свідчення Господа певне».1 Для святих останніх днів свідчення--це «впевненість у реальності, істині та великодушності Бога, переконаність в ученнях та спокуті Ісуса Христа, а також у божественному покликанні пророків останніх днів . . . Це знання підтверджується особистим небесним запевненням Святого Духа».2 Висловлення урочистого свідчення вже довгий час є важливим для дітей Бога на всій землі. Від самого початку особисті свідчення зміцнювали цю Церкву. Наприклад, одного вечора в квітні 1836 року старійшина Парлі П. Пратт рано ліг спати, маючи сумні думки й тягар на серці. Він не знав, як розрахується з боргами. Його дружина серйозно захворіла, а його літня матір переїхала до нього. За рік до цього згорів будинок, який він побудував. Поки він поринув у думки, хтось постукав у двері. Увійшов старійшина Гебер К. Кімбол та, сповнений духом пророцтва, сказав, що старійшині Пратту треба поїхати до Торонто, в Канаду, де він «знайде людей, готових для пізнання повноти євангелії», та що «багато отримають знання істини».3 Всупереч своїм хвилюванням, старійшина Пратт вирушив у подорож. Коли він прибув у Торонто, то, з першого погляду, здавалося, нікому не цікаво слухати те, що він каже. Серед тих, з ким він зустрічався, був Джон Тейлор, методистський проповідник. Джон люб’язно прийняв старійшину Пратта, але поводився прохолодно. Він чув потворні чутки про нову секту, їхню «золоту біблію» та історії про те, як ангели являються «неосвіченому» юнаку, який виріс у лісовій глушині штату Нью-Йорк.4 Джон Тейлор був мудрою людиною і шукав істину все своє життя. Він слухав те, про що говорив старійшина Пратт. Серед усього того, що чужинець з Америки обіцяв, було також те, що кожний, хто цікавиться євангелією, може з’ясувати для себе через вплив Святого Духа, що це--істина. Якось Джон Тейлор запитав: «Що ви маєте на увазі, говорячи про Святого Духа? Чи дасть він певне знання тих принципів, у які ви вірите?» Апостол відповів: «Так, бо якщо ні, то я тоді самозванець».5 Почувши це, Джон Тейлор прийняв виклик, кажучи: «Якщо я побачу, що його релігія істинна, я прийму її, незважаючи на наслідки, та якщо вона хибна, тоді я викрию її».6 Він не тільки прийняв виклик, але й «отримав той дух, завдяки слухняності євангеліїї».7 Незабаром він уже сам знав те, що з того часу знають вже мільйони інших: євангелія Ісуса Христа була відновлена на землі. З часом цей чоловік, який присвятив усе своє життя пошуку істини, став третім Президентом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Останнім часом багато чого змінилося в світі. Проте одна річ залишилася незмінною: обіцяння старійшини Парлі П. Пратта, дане Джону Тейлору 164 роки тому, діє сьогодні так само, як і тоді: Святий Дух підтвердить істину відновленої євангелії Ісуса Христа. Сама по собі логіка доводить, що люблячий Небесний батько не покине своїх дітей, не відкривши їм шляхи для пізнання Його. Одним із великих послань Відновлення є те, що отвори небес відчинені. Кожний, хто прагне пізнати істину, може через одкровення Духа дізнатися сам про це. Ми благословенні жити в часи, коли апостоли і пророки мандрують по землі, ділячись урочистим і певним свідченням про те, що Ісус Христос є Сином Бога. Багато членів Церкви--безліч мільйонів--додають свої голоси до зростаючого хору, який свідчить, що Бог знову розмовляє з людиною. Президент Джозеф Ф. Сміт проголосив: «Кожна особа має пізнати істинність євангелії, оскільки це є привілеєм кожного, хто охрищується й отримує Святий Дух . . . Я знаю, що євангелія істинна, що Бог поруч із Своїм народом. Якщо я виконуватиму свої обов’язки і Його заповіді, хмари розвіються та імла зникне».8 Як людина здобуває власне свідчення? Зверніться до слів Моронія. Він жив більше 1500 років тому. Цей пророк споглядав за своїм народом, де через громадянську війну скрізь панувало кровопролиття. Його народ був знищений, друзі й близькі--мертві, його батько, велика, щира й праведна людина,-- вбитий. Мороній, цей видатний пророк, втратив усе, що він любив, і залишився сам. Останній із свого народу, він був самотнім свідком спустошення й тяжкого розчарування, що було спричинено ненавистю й люттю. Він майже не мав часу й місця на цих пластинах, щоб написати кілька завершальних слів. Через те, що його народ було знищено, Мороній писав для наших днів. Саме нам він вигравіював свої недовгі слова прощання--завершальні поради. Він пише: «Ось, я б хотів закликати вас, що коли ви читатимете їх, . . . то пам’ятайте, наскільки милостивим був Господь до дітей людських . . . обдума[йте] це в серцях своїх. І коли ви отримаєте їх, я б хотів закликати вас, щоб ви запитали у Бога, Вічного Батька, в ім’я Христа, чи не істинні вони; і якщо ви питатимете з щирим серцем, з відвертим бажанням, маючи віру в Христа, він явить вам їхню істинність силою Святого Духа».9 Якби кожне вухо могло почути останнє свідчення Моронія, цього велетня серед людей, цього смиренного слуги Бога! Чи хочете ви дізнатися про істинність священних Писань? Чи хочете ви подолати ті бар’єри, які відділяють смертних від знання вічних істин? Чи бажаєте ви знати--дійсно знати--істину? Тоді слідуйте пораді Моронія, і ви напевно знайдете те, що шукаєте. Будьте щирими. Досліджуйте. Розмірковуйте. Моліться відверто і з вірою. Якщо ви робитимете все це, то також зможете стояти разом із мільйонами тих, хто свідчить про те, що Бог знову розмовляє з людиною на землі. Свідчення про істинність євангелії приходить до кожного по-різному. Дехто отримує його через незвичайний, змінюючий життя досвід. Інші здобувають свідчення повільно, майже непомітно, поки одного дня вони просто знатимуть про це. Вивчайте слова Президента Девіда О. Маккея, який розказує нам, як у своїй юності він стояв навколішки й «палко й відверто молився, з такою вірою, яку тільки може проявити молодий хлопець», для того, щоб «Бог відкрив [йому] істинність одкровення, даного Джозефу Сміту». Президент Маккей зазначив, що коли він піднявся з колін, він мав визнати: «Я не отримав жодного духовного явлення. Якщо я буду відвертим із собою, то повинен сказати, що я залишився таким же звичайним хлопцем, яким був до того, як молився». Я не знаю, що відчував молодий Девід у своєму серці в той момент, але впевнений, що він, мабуть, розчарувався, можливо, був приголомшений тим, що не отримав такого духовного досвіду, якого чекав. Проте це не зупинило його пошуки щодо того знання. І відповідь на його молитви прийшла-таки, але роками пізніше, коли він служив на місії. Чому відповідь на його молитву так довго затримувалась? Президент Маккей вважав, що це духовне явлення «прийшло як закономірний наслідок виконання свого обов’язку».10 Спаситель навчав подібному принципу. Коли істинність його послання випробовувалась, він проголосив: «Коли хоче хто волю [Бога] чинити, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я».11 Хай вас не зупиняє те, що відповідь на вашу молитву не прийшла одразу. Досліджуйте, розмірковуйте, моліться, майте щиру віру та живіть за заповідями. «Не сперечайтеся через те, що не бачите,--учив Мороній,--бо ви не матимете доказів перед тим, як буде випробувано вашу віру».12 Я пам’ятаю, як ще дитиною слухав свідчення, які висловлювали дорослі мого приходу. Ті свідчення торкнулися мого серця й надихнули душу. До якої частини світу я б не поїхав--незважаючи на мову чи культуру--я із захопленням слухаю свідчення святих. Нещодавно я отримав листа від нашого внука, який зараз на місії. Він пише, що члени Церкви, «які читають Писання та моляться, мають більше бажання ділитися євангелією».13 Я вірю в те, що він має рацію. Чим більше ми вивчаємо Писання й молимося, тим більший з’являється ентузіазм ділитися з іншими нашими свідченнями про євангелію. Пам’ятайте: члени Церкви, які отримали свідчення про євангелію, перебувають у завіті, який зобов’язує «бути свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях».14 Зрозуміло, що ми маємо священний обов’язок здобувати для наших місіонерів дані про зацікавлених Церквою. Свідки володіють особливим знанням і повинні ділитися свідченням про те, «що вони побачили і почули і у що глибоко і впевнено повірили».15 Ми просто, чітко й прямо стверджуємо, що знаємо напевно й безсумнівно те, що євангелія істинна, бо «це стало відомим [нам] через Святого Духа Божого».16 У тому, що ми ділимося таким свідченням, говоримо силою Святого Духа, нам обіцяно: «Святий Дух буде пролито у свідченні про все, що [ми] казатим[емо]».17 Ми отримуємо особисті благословення, коли свідчимо таким чином. Президент Бойд К. Пекер сказав: «Свідчення має з’являтися тоді, коли ми ділимося ним. Десь серед ваших пошуків духовного знання існує так званий «стрибок віри», як кажуть філософи. Це такий момент, коли ви дійшли до краю світла та зробили крок у темряву, щоб побачити, що шлях попереду освітлений ще на один чи два кроки».18 Цим кроком у невідомість є публічне визнання і ствердження ваших вірувань. Це сильно впливає на зміцнення ваших власних переконань. Свідчення поглиблює віру всередині вашої душі, і ви починаєте вірити значно сильніше, ніж раніше. Про тих, хто свідчить віддано, Господь сказав: «Ви благословенні, бо свідчення, яке ви принесли, записано на небі, щоб ангели дивилися на нього; і вони радіють за вас, і ваші гріхи прощено вам».19 Я намагаюся слідувати цій пораді свідчити. Дозвольте розказати вам, як я здобував свідчення про істинність і божественну природу цієї величної роботи останніх днів. Я боюсь, мій досвід не дуже хвилюючий. Це історія не про небесну похвалу чи громоподібні вигуки. Це ніяк не пов’язано з блискавкою, вогнем чи повінню. Але я завжди знав про реальність і великодушність Бога. Ще в найперших спогадах це було--міцне й всеохоплююче свідчення про цю величну роботу. Інколи така впевненість приходить, коли ми відчуваємо любов Спасителя, коли зустрічаємо Його слуг. Я пам’ятаю, коли мені було лише 5 років і моя сім’я переїхала в новий приход. Першої ж неділі до мене підійшов єпископ Чарльз Е. Форсберг родом із Швеції і назвав моє ім’я. Це було свідченням для мене. Я пам’ятаю прекрасного слугу Спасителя на ім’я К. Перрі Еріксон у часи холодних і сірих днів Великої депресії. Брат Еріксон, підрядчик, переживав важкий період у пошуках роботи. Він міг би ізолювати себе від інших. Він міг би стати злим і нестерпним. Він міг би скласти руки. Але замість цього, коли мені виповнилося 12 років, він був моїм скаутським тренером. Він проводив безліч годин, допомагаючи мені та іншим моїм одноліткам вчитися, зростати й зустрічати кожну перешкоду з впевненістю й оптимізмом. Всі без виключень скаути К. Перрі Еріксона отримали найвищу нагороду «Орел». Це було свідченням для мене. Так, свідчення провідників священства та вірних членів приходу допомогли мені здобути знання. Я пам’ятаю слова мого батька й матері. Я пам’ятаю їхні віру й любов до Небесного Батька. Це було свідченням для мене. Це було свідченням справжнього співчуття Спасителя, коли за проханням мого батька, єпископа приходу, я роздавав їжу й одяг вдовам і бідним у приході. Це було свідченням для мене, коли будучи молодим батьком, ми з дружиною збирали дітей навколо себе та висловлювали вдячність Небесному Батьку за наші численні благословення. Це було свідченням для мене, коли минулого квітня я чув з цієї кафедри слова нашого пророка, Президента Гордона Б. Хінклі, який назвав Ісуса своїм другом, прикладом, провідником, Спасителем та Царем. Президент Хінклі сказав: «Віддавши Своє життя, знісши біль і невимовні страждання, Він зійшов униз, щоб підняти мене і кожного з нас, і всіх синів та дочок Бога з прірви вічної темряви, яка наступає після смерті. Він забезпечив нам щось краще--царину світла і розуміння, зростання і краси».20 Зараз я хотів би свідчити: я знаю, що Джозеф Сміт бачив те, про що казав, та що небеса відчинилися і Бог, Батько, та Його Син, Ісус Христос, явилися неосвіченому юнаку, який виріс у лісовій глушині штату Нью-Йорк. Як особливий свідок імені Ісуса Христа в усьому світі, я обіцяю вам: якщо ви шукатимете Господа, ви знайдете Його. Просіть, і ви отримаєте. Я молюся, щоб ви так і зробили, та свідчу до краю землі, що євангелія нашого Господа і Спасителя відновлена для людини! В ім’я мого друга, мого приклада, мого Спасителя і Царя, Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. Псалми 19:8. 2. In Daniel H. Ludlow, ed., Encyclopedia of Mormonism, 5 vols. (1992), 4:1470. 3. Parley P. Pratt, Autobiography of Parley P. Pratt (1985), 110. 4. B. H. Roberts The Life of John Taylor (1963), 34. 5. Deseret News, Semi-Weekly 18 Apr. 1882. 6. The Life of John Taylor, 38. 7. Deseret News, Semi-Weekly 18 Apr. 1882. 8. Joseph F. Smith, Gospel Doctrine, 13th ed. (1963), 43. 9. Мороній 10:3-4. 10. Cherished Experiences from the Writings of President David O. McKay, comp. Clare Middlemiss, (1955), 16. 11. Іоанн 7:17; курсив додано. 12. Етер 12:6. 13. Лист від старійшини Ендрю Кенона, 30 серпня 2000 року. 14. Мосія 18:9. 15. УЗ 52:36. 16. Алма 5:46. 17. УЗ 100:8. 18. «That All May Be Edified», (1982), 340. 19. УЗ 62:3. 20. «Мое свідчення», Ліягона, липень 2000 року, с. 85.