Написати євангельські принципи у своїх серцях Старійшина Уолтер Ф. Гонзалез Сімдесятник «Самого знання недостатньо. Нам потрібен час, щоб застосовувати принципи у своєму житті». Англійська є мовою відновлення. Те, що на цій сесії конференції промовляють англійською з акцентом, символізує зростання Церкви по всьому світу. Я з Південної Америки, де Церква зросла надзвичайно. Коли я приєднався до Церкви 30 років тому, у нас було 108000 членів Церкви й 6 колів. У той час на нашому континенті не було храмів. А зараз у нас налічується 2600000 членів Церкви і 557 колів. Діє одинадцять храмів, а два ще будуються. Нефій, син Легія, сказав: «Але я, Нефій, написав те, що я написав, і я вважаю це великою цінністю, і особливо для моїх людей. Бо я молюся постійно за них удень, і мої очі зволожують мою подушку вночі через них» (2 Нефій 33:3). Це волання душі отримало відповідь у наші дні завдяки Книзі Мормона. Нефій молився, щоб слова, які він записав у слабкості, набули сили для нас; «бо [вони] переконують їх робити добро; [вони] дають їм знання про їхніх батьків; і [вони] розповідають про Ісуса і переконують їх повірити в нього, і витерпіти до кінця, що і є життям вічним» (2 Нефій 33:4). Я бачив, як учення і євангельські принципи скеровують усе більше й більше членів Церкви у Південній Америці. Наше завдання як у Південній Америці, так і в будь-якому іншому місці полягає в тому, щоб продовжувати жити за принципами, що містяться в Писаннях і ученнях пророків, і написати їх «не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця» (2 Коринтянам 3:3). Таке встановлення євангельських принципів вимагає часу. Час необхідний як для того, щоб відкрити для себе євангельські істини, так і для того, щоб застосовувати їх у своєму житті. Для більшості членів Церкви в Південній Америці ознайомлення з євангельськими принципами починається з того, що ми присвячуємо час прослуховуванню бесід і свідчень місіонерів. Нам необхідний час, щоб слухати, і зараз у нас є глибоке відчуття вдячності місіонерам, які служили в наших країнах. Ми висловлюємо глибоку вдячність не лише місіонерам, але й сім’ям, з яких вони приїхали. Сьогодні сотні жителів Південної Америки посилають власних дітей служити місію, щоб ділитися радісною новиною відновленої євангелії. Ті з нас, хто належить до першого покоління членів Церкви, висловлюють також вдячність своїм батькам, які не були членами Церкви, але присвятили час, навчаючи праведних принципів, які підготували нас, щоб ми могли розпізнати й прийняти євангельське послання. Місіонери поклали початок завданню з вивчення доктрини і євангельських принципів, однак утримання євангелії в наших серцях--це постійне завдання, яке вимагає часу. Самого знання недостатньо. Нам потрібен час, щоб застосовувати принципи у своєму житті. Наприклад, Нефій знав, що Господь відповідає на молитви. Він застосував це знання багато століть тому й цим приніс нам вічні благословення в цей час. Якщо ми будемо уважно читати, то побачимо, що Нефій молився з великою вірою в Бога, тому що знав: Бог почує його «волання» (див. 2 Нефій 33:3). Яку вдячність ми відчуваємо за те, що Нефій присвятив час застосуванню своїх знань. Які ми вдячні за те, що Нефій записав ці знання в своєму серці не «чорнилом, але Духом Бога Живого». Як набування світських знань, так і набування духовних знань вимагає часу. Іноді ми визнаємо, що принцип є вірним, але не змінюємо своїх пріоритетів, щоб знайти час і жити згідно з цим принципом. Роблячи так, ми втрачаємо цінну нагоду розвивати зміну в серці, як нас цього навчає Святий Дух. Давайте коротко розглянемо приклад Еноша, який не поспішав застосовувати знання, отримане від батька. Згодом він присвятив себе життю згідно з цим знанням. Тому що він зробив так, ми з вами отримали велику кількість благословень. Енош розповідає, що коли він пішов на полювання в ліс, у його серце глибоко проникло вчення його батька про вічне життя й радість святих, отже він вирішив присвятити час молитві (див. Енош 1:3-4). У божественній відповіді на його молитву Господь вступив з Еношем у завіт, що дасть літописи ламанійцям у свій належний час (див. Енош 1:16). Бог відповідає на наші молитви. Енош узяв цей принцип з кам’яних таблиць і написав його на тілесних таблицях свого серця, отримавши таким чином вищий рівень знань. Це принесло благословення як йому, так і цьому розподілу. Є багато всього, що заважає нашим добрим намірам присвятити час для вивчення й особливо застосування євангельських принципів. Наприклад, велика кількість інформації стосовно будь-якої окремої теми, що ми отримуємо з різних засобів, може просто приголомшити. Така кількість інформації призводить до того, що є люди, які «завжди вчаться, та ніколи не можуть прийти до пізнання правди» (2 Тимофію 3:7). Кожен з нас може оцінити себе, визначити, що заважає нам жити за певним євангельським принципом, потім покаятися й зробити необхідні зміни, щоб ми мали час застосувати цей євангельський принцип у своєму житті. Якщо ми так будемо робити, то Господь пообіцяв, що ми зможемо глибше зрозуміти Його істини, як це було з Еношем. Спаситель проголосив: «Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу» (Іоанн 7:17). Коли ми присвячуємо час навчанню, роздумам, а особливо застосуванню євангельських принципів, то матимемо радість і мир, які приходять від Святого Духа. Церква продовжує процвітати в Південній Америці й інших частинах світу, тому що все більше членів продовжують писати євангельські принципи не чорнилом, але Святим Духом; не на кам’яних таблицях, але на тілесних таблицях серця. Я свідчу, що наше сприйняття істин, які містяться в Писаннях, може перейти від чисто розумового усвідомлення до того, що ми станемо подібними Христу, якщо присвятимо час застосуванню цих істин у житті. Я знаю, що Спаситель є Живим Христом. Про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.