Cтарійшина Ніл А. Максвелл
з Кворуму Дванадцятьох Апостолів
«Дотримання сьомої заповіді--це настільки життєво важливий щит! Коли його опускають або втрачають, тоді втрачають і найнеобхідніші благословення небес».
Разом з вами, мої брати і сестри, я знову відчуваю вдячність за пророче священнослужіння Президента Хінклі. Я свідчу, що його було висвячено наперед ще дуже, дуже давно, і ми радіємо цьому.
Я розділяю небажання, висловлене Яковом, коли він писав про проблеми нецнотливості й невірності, порушення того, що деякі називають сьомою заповіддю. Засмучений тим, що його аудиторія мала почуття «надзвичайно ніжні, і цнотливі, і витончені», Яків не хотів «збільшити рани тих, хто вже поранений, замість того щоб заспокоїти і загоїти їхні рани» (Кн. Якова 2:7, 9). Однак слова Якова стосовно жорстоких наслідків аморальності--це і діагноз, і поезія: «Багато сердець померло, простромлені глибокими ранами» (Кн. Якова 2:35). Сьогодні поміж нас ходить так багато поранених, і цей перелік потерпілих зростає.
Отже, можна було б справедливо згадати про обнадійливі євангельські дари, коли, наприклад, люди, які щиро каються (хоч їхні «гріхи будуть як кармазин»), можуть стати «білі, мов сніг» (Ісая 1:18). Але суворість і щедрі нагороди покаяння не є метою цієї промови. Не є її метою і складання заслуженої хвали багатьом доблесним молодим людям та дорослим, які живуть цнотливо й вірно--навіть тоді, коли, наприклад, тільки менша частина американського суспільства (і таких людей стає дедалі менше) в наш час вважає, що дошлюбні статеві стосунки є неправильними. Отже, хвала тим, хто має віру в послушність стосовно заповідей, і вітання тим, хто має «віру в покаяння», коли заповіді порушено (Алма 34:15; курсив додано).
Безперечно, нецнотливість і невірність приносять серйозні наслідки, такі, як незаконнонародженість та безбатченківство, які поширюються, наче хвиля, від якої важко сховатися, а також хвороби й знищення сімей. Як багато шлюбів «висить на волосині» або вже обірвалися. Ця тиха, але глибока криза співіснує зі зростаючими міжнародними кризами нашого часу, включаючи війну. Ісус говорив про останні дні, коли будуть «тривога людей на землі, і збентеження» і про те, як «усе буде в заміщанні» (Лука 21:25; див. також УЗ 88:91; 45:26).
Отже, дотримання сьомої заповіді--це настільки життєво важливий щит! Коли його опускають або втрачають, тоді втрачають і найнеобхідніші благословення небес. Жодна людина або народ не можуть процвітати тривалий час без цих благословень.
Дивно, але в час, коли люди переймаються тим, щоб якомога більше всього здобути, наскільки мало уваги приділяється тому, щоб отримати більше прав на благословення небес. Замість цього, той факт, що все менша кількість людей вірить у кінцеве безсмертя, лише підсилює сьогоденну аморальність, «ведучи багатьох,.. кажучи їм, що коли людина мертва, то настає кінець їй» (Алма 30:18). Ось як висловився один японський мислитель, розглядаючи наше зосереджене на задоволеннях західне суспільство, і слова його звучали майже як виклик:
«Якщо після смерті нічого немає, тоді що поганого в тому, щоб повністю віддатися задоволенням в той короткий проміжок, який залишилося прожити людині? Втрата віри в «той світ» звалила на Західне суспільство фатальні моральні проблеми» (Takeshi Umehara, «The Civilization of the Forest: Ancient Japan Shows Postmodernism the Way,» in At Century’s End, ed. Nathan P. Gardels [1995], 190).
Отже, бути добрими громадянами включає в себе здатність добре знати точну різницю між пристрастю до ближнього і любов’ю до ближнього! Метью Арнольд мудро підмітив, що в той час як «природа не переймається цнотливістю, . . . людська природа. . . дуже переймається нею» (Philistinism in England and America, vol. 10 of The Complete Prose Works of Matthew Arnold, ed. R. H. Super [1974], 160). До цього я додаю: божественна природа переймається цим набагато більше!
Найсильніші схильності тілесної людини протирічать сьомій заповіді; деякі з них є саморуйнівними: «тілесними, хтивими [і] диявольськими» (Мосія 16:3; див. також Мосія 3:19; Мойсей 5:13). Якщо ці три слова звучать надто жорстко, подумайте, брати і сестри, про ту жахливу мету, яку переслідує Ворог: «Щоб усіх людей зробити так само нещасними, як сам» (2 Нефій 2:27). Нещастя воістину полюбляє бути в компанії ще з кимсь!
Один з найкращих способів «скинути з себе оболонку тілесної людини»--морити цю тілесну людину голодом (див. Мосія 3:19). Коли вона ослаблена, її легше вигнати. Інакше вона наполягатиме на тому, щоб компостирувати свій талончик на кожній зупинці трамваю спокуси. На жаль, і слова зауважень зазвичай не допомагають тілесній людині, бо «бажання. . . заглушують слово» (див. Марк 4:19).
Шкода, але порушення сьомої заповіді стає легшим, коли хитрі софісти переконують деяких людей, що «все», що вони роблять, насправді «не є злочином» (Алма 30:17). Деякі ж мають нетерплячі вуха, яким просто кортить почути щось менше за істину, отже, вони слідують за тими, хто намагається притупити гострі, незручні заповіді (див. 2 Тимофію 4:3). Одначе приповість залишається вірною: «Хто чинить перелюб, не має той розуму» (Приповісті 6:32). Ігнорують заповіді також інші люди, зосереджені на інших речах. Достоєвський вклав у вуста одного зі своїх героїв такі слова: «Віки проминуть, і людство проголосить вустами своїх мудреців, що немає злочину, і отже, немає гріха; є тільки голод» (Федір Михайлович Достоєвський, Брати Карамазови, trans. Constance Garnett [1952], 130-131).
Ворог також штучно роздув концепцію приватності, все більше змащуючи шлях сковзання з особистої підзвітності! Зрештою кілька натиснень на клавіші комп’ютерної миші може приватно й швидко перенести людину на територію ворога без того, щоб проходити паспортний контроль, при цьому єдиною перешкодою є контрольний пункт приспаної совісті.
Але в Бога немає двох варіантів Десятьох заповідей--один приватний, а другий публічний! Немає також і двох затверджених шляхів до покаяння. Воістину, той жаль, який відчувають тільки у вихідні, може породити «сум проклятих», але ніяк не «могутню зміну», яка викликається лише смутком для Бога (Мормон 2:13; Мосія 5:2; Алма 5:13-14; див. також 2 Коринтянам 7:10).
Так, ми, смертні, все ще маємо свободу вибирати. Так, щоб зберегти нашу моральну свободу вибору, навіть точилася війна на небесах. Але тут, на землі, великим даром свободи вибору часто поступаються, не протиставивши нічого, крім слабкого пхикання!
Є стільки способів надійно утримувати на своєму місці щит сьомої заповіді. Повчально, наприклад, що Давидовому падінню щонайменше частково сприяло те, що він був не там, де йому потрібно було бути: «. . . Сталося по року, у час виходу царів на війну, . . . Давид сидів в Єрусалимі» (2 Самуїлова 11:1). А тоді, як вам відомо, був похітливий погляд з даху і все те сумне, що сталося після цього. Отже, настанова «стійте у святих місцях» означає уникати самопоблажливих зупинок (див. УЗ 87:8; див. також Матвій 24:15).
Ті, хто живуть щасливо (2 Нефій 5:27), також мудро виховують захисні, духовні манери. Ці манери проявляються в належному одязі, належній мові, гуморі та музиці, і це сигналізує про те, що вони є відданими учнями Христа (див. Приповісті 23:7).
Більш того, щоб уникнути майбутніх проблем, не слід, укладаючи шлюб, брати з собою гріхи, в яких ви не покаялися, аби не примушувати одного з партнерів у шлюбі починати з того, щоб «впрягатися з невірними» (2 Коринтянам 6:14). Також чоловіки та дружини можуть свідомо уникати віддалення один від одного, не дозволяючи собі розслабитися в дотриманні вірності, і таким чином опинитися в сильних течіях, які несуть до водоспадів. Так само слід уникати застійних боліт жалості до себе. У цих болотах люди можуть з легкістю звільнитися від залишків відчуття підзвітності, відсунувши обмеження сумління та завітів, шукаючи, як «себе видати за праведних перед людьми» в тому, що є «перед Богом гидота» (Лука 16:15).
Ще один важливий запобіжний засіб--це піднімати свій погляд вище оманного мережива похітливості. Наприклад, деякі з тих, хто зневажають сьому заповідь своїм аморальним стилем життя, подібні до Каїна, який проголосив: «Я вільний» (Мойсей 5:33) після того, як порушив шосту заповідь, убивши Авеля. Таке помилкове розуміння свободи змушує згадати Петрові слова застереження: «Хто ким переможений, той тому й раб» (2 Петра 2:19; див. також 2 Нефій 2:26-30). Це правда, що галасливі душі можуть навіть фальшувати сміх серед неволі та гріха, але ще один уривок з Приповістей каже: «І від сміху болить серце, і закінчення радости--смуток» (Приповісті 14:13).
У ті часи, коли існує справедливе занепокоєння проблемою правдивості в рекламі, наскільки образливими для інтелекту є деякі облудні ярлики: на наркотику Екстазі (радість) слід написати нещастя; Рейв (весела вечірка)--це насправді насуплене буркотіння, що йде від чуттєвості, яка вийшла з-під контролю. Наприклад, дехто з тих, хто бере участь у таких вечірках, нерозумно вважають, що трішки похітливі танці не завадять. Такі особи «не грішать у незнанні» (3 Нефій 6:18). Імітуючи й недооцінюючи ворога, вони закінчують тим, що йдуть на компроміс із собою, приводячи своїх друзів у замішання та розчаровуючи їх!
Чи ви колись цікавилися тим, чому саме похітливі сцени так часто представляють у сполохах світла, але світла слабкого? Або навіщо весь цей підкреслений блиск? Або до чого все це голосіння, що видає себе за музику? Тому що, страхаючись світанку, зло не може вистояти під упевненим і уважним поглядом яскравої істини, і не може воно витримати спокійних роздумів у дослідженні душі!
Таким чином, барабанний бій збайдужіння омертвляє рецептори душі, викликаючи незаконні реакції на законну потребу любити й бути любимими, що в свою чергу, на жаль, переводить і хижаків і їхніх жертв у стан «поза почуттям» (1 Нефій 17:45; Ефесянам 4:19; Мороній 9:20).
Генрі Фейрлі написав про те, що «хтиві особи, виявляється, мають зазвичай страшенну порожнечу в центрі свого життя» (Henry Fairlie, The Seven Deadly Sins Today [1978], 187). Але деякі наївні молоді люди говорять про те, щоб «наповнити свої фляги», які насправді залишаться порожніми, хіба що з осадом з піску та щебеня отруйних спогадів. Фейрлі також написав: «Хтивість не цікавиться своїми партнерами, але тільки задоволенням своїх власних пристрастей. . . Хтивість помирає наступного ранку, а коли вона повертається ввечері, щоб вишукувати де може, її власне минуле вже стерте» (The Seven Deadly Sins Today, 175).
У якому б убранні або макіяжі не з’являлася хтивість, вона не замінить любові; в дійсності, брати і сестри, вона душить розвиток справжньої любові, спричиняючи «остудження любові в багатьох» (Матвій 24:12). Не дивно, що нам сказано «стримувати усі [наші] пристрасті, щоб [ми сповнилися] любові» (Алма 38:12). Інакше липкі пристрасті заповнять вільний простір душі, і підселитися туди чомусь іншому буде неможливим.
Раніше суспільство мало корисні, хоч і тонкі, механізми рівноваги та стримання--включаючи сім’ї, і церкви, і школи--щоб приборкувати зухвалу поведінку. Але тепер надто часто деякі з цих механізмів або відсутні, або працюють не так, як слід, або ж вони є двозначними.
Більш того, вищезгадані тенденції зараз підсилюються через модну нині філософію незасудження, яка вибачає будь-які кривди, які можуть вчинити люди--якщо тільки вони чинять щось інше, гідне хвали. Зрештою, хіба Муссоліні не зробив так, щоб поїзди стали ходити вчасно? Порушники сьомої заповіді можуть також робити свій корисний внесок, але вони сплачують непомітну, особисту ціну (див. Алма 28:13). Ми читаємо про царя Моріантона: «І він чинив правосуддя над [своїми] людьми, але не над собою за свою велику розпусту» (Етер 10:11). Вірогідно, чесний, неупереджений лідер Моріантон не поважав себе! Його заподіяні самому собі рани були замасковані зовнішніми прикрасами багатств і будівель (див. Етер 10:12).
Усе, що вже було, є настільки серйозним, що слід сказати про те, що з цього випливає, і я скажу про це, не вагаючись. Одкровення кажуть нам, що у відповідності з їхніми власними гріхами, грішники, що не покаялися, «мусять страждати, саме як [Ісус]», коли одного дня вони особисто зазнають на собі повне правосуддя Бога (див. УЗ 19:16-18). Однак слід додати, що ті, хто різними способами наполегливо сприяв і розгортав цю драму аморальності, часто просякнуту наркотиками,--ті, хто це просував, робив можливим, полегшував або мав від цього користь,--тоді також побачать і відчують всі нещастя, які вони заподіяли безлічі інших людей!
Зрештою, брати і сестри, у певні часи і в певних обставинах учнівство Христове вимагає від нас свідомо відокремити себе! Наша готовність зробити це тут і тепер є співзвучною з тим, як стояв навколішках Христос--там і тоді, в Гефсиманії. В останньому спокутному діянні «нікого не було з [Ним]» (див. УЗ 133:50; див. також Матвій 26:38-45).
Однак тепер, у наш час, вірні не будуть самотніми--принаймні не настільки самотніми. Було необхідно, щоб ангел, який стояв поруч з Христом в Гефсиманії, аби зміцнити Його, залишив Його (див. Лука 22:43). Якщо ми високо триматимемо щит віри в Бога і віри в Його заповіді, Його ангели будуть «навколо [нас], і підтримуватимуть [нас]», і «матимуть піклуватися про [нас]» (див. УЗ 84:88; 109:22). Я свідчу про це обіцяння. Отже, брати і сестри, говорячи тепер про погоду в наших душах, я свідчу вам, що саме ми визначаємо показання на шкалі. Таким чином, ми визначаємо ступінь нашого щастя в цьому світі і в світі прийдешньому. Також я свідчу, що наша відповідність Божим заповідям, включаючи сьому, запрошує Бога покласти Свою руку на наші руки, в той час як ми визначаємо показання на тій шкалі. Це рука Того, хто бажає дати нам все, що є в Нього (див. УЗ 84:38) В ім’я Ісуса Христа, амінь.
Попереднє
