• Print
• Listen
  • MP3
• Watch
  • Windows Media (WMV)
  • MP4
• E-mail

Розмарі М. Уіксом,  “Прийти до пізнання,”  May 2011

Духовний вечір СЦО для дорослої молоді • 1 травня 2011 р. • Університет штату Юта

Я вдячна за можливість бути тут, у Логані, штат Юта, в Університеті штату Юта. Коли ми з моїм чоловіком, Джеком, проїхали Сардинський каньйон і приїхали в цю долину цього вечора, я відчула, немов повертаюсь додому. Дозвольте мені розповісти вам чому це так.

Саме тут я почала набувати особистого знання

Багато років тому чудового осіннього дня ми навантажували всі свої пожитки у нашу сімейну машину. Уявіть собі, ми з моєю сестрою-двійняшкою вирушали навчатися в коледж, і наша мати збиралася відвезти нас до Логана і залишити там, щоб ми могли навчатися тут в Університеті штату Юта. Ми бачили фотографії цього прекрасного студмістечка. На деяких фотографіях були зображені дерева, що росли під кутом. Нам сказали, що то не вітер дме у Логані, а просто дерева ростуть саме так. Однак ми були у захваті. Ми взяли з собою весь свій одяг та все взуття і, крім того, їжу, щоб наповнити нею наші кухонні шафи, теж завантажені у машину. Ми ледь могли дивитися крізь вікна. Коли ми приїхали в цю долину, я була у захваті. Я майже не могла дочекатися початку майбутніх пригод.

У студмістечку сама атмосфера просто сповнена відчуттям захвату, коли студенти розвантажують свої речі з машин і несуть їх до гуртожитків та квартир. Для нас з сестрою це був перший досвід життя далеко від дому, і ми відчували важливість цього, розвішуючи свій одяг у шафах і облаштовуючись у кімнаті. У нас були два плакати, щоб почепити на стіни. На одному було написано: “Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!” (Приповісті 3:5). Наш старший брат дав нам інший плакат. На ньому було написано: “Губи, що торкнулися спиртного, ніколи не торкнуться моїх губ”.

Коли машина вже була порожньою, ми стали на тротуарі перед Моен Холл, тримаючи останні кілька речей з заднього сидіння. Ми стояли з банками консервованих персиків в руках і махали “до побачення” нашій мамі. А потім, коли вона поїхала, прийшло усвідомлення реальності. Ми обернулися одна до одної. Сльози текли по наших щоках. Ми сказали: “Що ми накоїли? Про що ми думали? Як те, що колись здавалося нам захоплюючою пригодою, тепер могло так лякати і сповнювати серце острахом?” Я тоді й гадки не мала, що протягом днів і років, проведених у цьому студмістечку, я прийму рішення, які стануть визначальними для всього мого життя. Саме тут я відкрила для себе, що мала власні переконання, і тут я захищала свою релігію. Я познайомилася з людьми, які стали моїми друзями на все життя. Мої молитви стали більш щирими. Моє свідчення почало зміцнюватися. Я пізнала, що це особистий вибір---відстоювати свої норми і докладати зусиль у навчанні й духовному розвитку.

Ким же я була насправді? Протягом цих років іноді я відчувала, що зазнавала поразок й невдач, а час від часу---відчувала надію і успіх. Йшов процес зростання: від туги за домом---нестерпної туги за рідним домом---до захоплюючої незалежності. Я була подібна до Аммона та його братів з Книги Мормона, які одночасно зазнавали “печалі, і … скорботи, і … незбагненні радощі” (Алма 28:8). Зараз я розумію, що мені було треба залишити наш затишний дім, щоб розвиватися і отримати ці уроки життя. Не дивно, що ця долина Кейч, цей університет, це студмістечко є такими дорогими для мене. Бо саме тут я почала пізнавати себе, і в цьому процесі пізнання себе, я почала пізнавати Спасителя. Що ви пізнали у своєму житті і де це сталося?

Саме про пізнання я хотіла би поговорити з вами цього вечора.

Знайдіть місце, де ви можете отримати особисте знання

Коли ми полишили присутність нашого Небесного Батька і наш затишний дім у передземному житті, щоб прийти на цю землю, ми прийшли сюди готовими навчатися і проходити випробування. Зараз на цій землі можливо ми кажемо собі: “Що ж я накоїла?”. Тут ми йдемо шляхом. Ми живемо за планом нашого Небесного Батька---планом спасіння, повнотою цієї євангелії. І це---план щастя! Джозеф Сміт сказав, що план спасіння є “одним з найкращих дарів небес людству”1.

Цей досвід земного життя, який, як нам колись здавалось, буде повним пригод, інколи міг лякати і сповнювати серце острахом---і бути просто надзвичайно важким! Завіса не дає нам пригадати те, що ми колись знали. Зараз ми ходимо вірою, але ми ходимо зі знанням, що з допомогою Господа ми можемо прийти до пізнання того, що колись знали. Наш Небесний Батько дуже любить нас. Нас було створено не лише для того, щоб ми повернулися до Нього, але щоб ми буквально стали подібними до Нього. Зараз ми наново вивчаємо, як добре ми знали Його. Бригам Янг сказав: “Ви добре знайомі з Богом, нашим Небесним Батьком, … бо немає жодної душі, яка б не жила в Його домі й не перебувала з Ним рік за роком [у доземному житті]; і, незважаючи на це, ви [зараз на цій землі] прагнете познайомитися з Ним, хоча насправді ви просто забули те, що вже знали”2.

Ми знали Його тоді, але тут ми прийдемо до пізнання Його лише через наші зусилля. Ми не самотні у наших пошуках, бо Він сказав: “Я буду праворуч і ліворуч від вас, і Мій Дух буде у ваших серцях, а Мої ангели навколо вас, щоб підтримувати вас” (УЗ 84:88).

Алма прийшов до пізнання Спасителя і потім навчав народ біля вод Мормона. Він “проповідував їм покаяння, і викуплення, і віру в Господа” (Мосія 18:7). Саме там люди уклали завіт хрищення, щоб “бути свідками Бога в усі часи і в усьому …, щоб [вони] могли мати вічне життя” (Мосія 18:9). Їхня віра зміцнилася, вони навчилися дотримуватися святості Суботнього дня, працювати своїми руками для свого утримання, “і вони проходили чесно перед Богом, віддаючи одне одному як тлінне, так і духовне” (Мосія 18:29; див. вв. 20--29).

Ми читаємо далі: “І ось сталося, що все це було вдіяно в Мормоні, так, водами Мормона, в лісі, що був поблизу вод Мормона; так, місце Мормон, води Мормона, ліс Мормона, які прекрасні вони в очах тих, хто там прийшов до пізнання свого Викупителя” (Мосія 18:30).

Чому в цьому уривку з Писань нашу увагу привертають до вод Мормона через описання навколишнього ландшафту? Які почуття щодо цього місця, вод Мормона, викликає у нас це описання? Можливо нам слід замислитися над тим, що оточує нас, і яку роль це оточення відіграє у нашому пошуку шляху до пізнання нашого Викупителя.

Слушний час для цього---зараз. Якщо ви ще цього не зробили, зараз слушний час, щоб шукати місце, де б ви могли прийти до пізнання вашого Викупителя. Де знаходяться ваші води Мормона? Яким прекрасним у ваших очах є те місце?

Щоби знайти це прекрасне місце, вам, можливо, буде потрібно поставити собі чотири наступні запитання.

1. Прийти до пізнання Святого Духа

Запитання номер 1: Як мені прийти до пізнання Святого Духа?

Один юнак набув цього духовного досвіду, коли ще був дитиною---малюком, якому не виповнилося й трьох років. Його усиновила сім’я членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Його оточення разюче змінилося. Він полишив свій дім у Східній Європі та переїхав жити до східної частини Сполучених Штатів---до країни, де на нього чекала нова сім’я, нова мова і нові почуття. У неділі його нова сім’я брала його з собою до ясельної групи. Саме в домі зборів, якщо трохи пройти коридором, у тій кімнаті ясельної групи він відчув це---саме тоді він пізнав почуття безпеки і любові, яких ніколи не відчував раніше. Це був перший раз, коли він дійсно відчув присутність Духа. Нині, як підліток, він іноді йде тим коридором до тієї кімнати ясельної групи, щоб почути ці звуки, побачити це місце, і відчути присутність Духа, яку він колись відчув там. Якою прекрасною є та кімната ясельної групи в очах цієї дитини, яка прийшла там до пізнання Святого Духа.

Мормон каже нам: “Через лагідність і невибагливість серця приходить відвідування Святого Духа, Утішителя, Який сповнює надією і досконалою любов’ю” (Мороній 8:26).

Мормон описував те, що Спаситель опише словами: “Ти отримаєш Мого Духа, Святого Духа, саме Втішителя, Який вчитиме тебе мирним речам царства” (УЗ 36:2).

У книзі Алми ми дізнаємося, як сини Мосії прийшли до пізнання Святого Духа. Там сказано:

“Вони вивчали писання старанно, щоб вони могли знати слово Бога.

Але це ще не все; вони багато віддавалися молитві і посту” (Алма 17:2--3).

А потім вони вирушили навчати. Це були звичайні юнаки, які мали надзвичайну мужність, завдяки Святому Духу і прагненню знати слово Бога.

Аммон сказав: “І частина того Духа живе в мені, що дає мені знання і також силу згідно з моєю вірою в Бога і бажаннями щодо Нього” (Алма 18:35).

Почувши вчення Аарона, батько Ламонія відчув присутність Духа і сказав: “Я віддам усе, що маю, так, я відмовлюся від мого царства, щоб я міг отримати цю велику радість” (Алма 22:15).

І Ламоній, і його батько відчули присутність Святого Духа, коли їх навчали плану спасіння. Сьогодні місіонери, сповнені силою Святого Духа, навчають цьому ж посланню по всьому світу. Я звертаюсь до тих з вас, хто служив на місії: чи пам’ятаєте ви почуття сили Духа, коли ви стояли і свідчили про істинність євангелії Ісуса Христа?

Одна з місіонерок сказала по дорозі до аеропорту: “Я боюся їхати додому. Що буде, якщо я не відчуватиму Духа настільки сильно після завершення мого служіння на місії?”

Я сказала їй: “Коли ви запрошуєте Святого Духа у своє життя і живете гідно того, щоб він перебував з вами, він завжди буде з вами”.

2. Прийти до пізнання істинності Книги Мормона

Запитання номер 2: Як мені прийти до пізнання істинності Книги Мормона?

На духовному вечорі в УБЯ-Айдахо у червні 2004 року старійшина Клейтон М. Крістенсен, професор Бізнес-коледжу Гарвардського університету, розповів про те, як він прийняв рішення дізнатися, чи істинна Книга Мормона. Завершивши навчання в УБЯ, він отримав стипендію, щоб вирушити до Англії в Оксфордський університет. Саме тоді він дійшов висновку, що “навіть не знає, що Книга Мормона істинна. За все [своє] життя, до того часу, [він] сім разів прочитав Книгу Мормона і кожного разу, доходячи до кінця книги, ставав навколішки і молився, благаючи Бога сказати [йому], чи вона істинна, і не отримав жодної відповіді. Замислившись над тим, чому [він] не отримав відповіді, [він] усвідомив, що всі сім попередніх разів, [він] читав її, виконуючи чиєсь завдання, чи то батьків, чи вчителя з УБЯ, чи свого президента місії або вчителя семінарії, і [його] метою було прочитати книгу до кінця. Але цього разу [він] мав відчайдушну потребу особисто пізнати, чи істинна Книга Мормона. До цього моменту в [його] житті, [його] підтримувала віра в багато з учень Церкви і [він] покладався на [своїх] батьків, оскільки знав, що вони знають, що вона істинна, і [він] довіряв своїм батькам. Але зрештою, коли [він] прибув до Оксфорду, вперше у житті [він] мав просто відчайдушну потребу дізнатися, чи вона істинна”.

Оксфордський університет---один з найстаріших університетів світу. Він жив у будинку, зведеному у 1410 році. Він сказав, що той будинок був “прекрасний на вигляд, [але] з жахливими умовами проживання. В ньому було лише маленьке [місце, де] у кам’яній стіні видовбали [отвір] і встановили там [обігрівач]. [Він] вирішив, що кожного вечора присвячуватиме час з 11 вечора до 12 ночі на читання Книги Мормона, щоб дізнатися, чи вона істинна”. Він сказав, що “не був впевненим, чи не марно [він] витрачає стільки часу, оскільки [його] навчальна програма була дуже напруженою, [він] вивчав прикладну економетрику і прагнув завершити програму за два роки, тоді як більшість людей завершували її за три, і [він] не знав, чи може дозволити собі вділяти одну годину на день для цієї справи. Але [він] це зробив”. Він “почав об 11 вечора, ставши навколішки у молитві біля крісла поруч з обігрівачем, і [молився] вголос. [Він] сказав Богу, наскільки відчайдушною була [його] потреба дізнатися, чи істинна ця книга, і [він] сказав Йому, що якщо той відкриє [йому], що вона істинна, тоді [він] присвятить своє життя розбудові [Його] царства. І [він сказав Господу], що якщо вона не істинна, тоді [йому] також слід напевно знати про це, оскільки тоді [він] присвятить своє життя пошуку того, що є істинним. Потім [він] сів у крісло і … прочитав першу сторінку Книги Мормона, а дійшовши до кінця сторінки, зупинився і спитав [себе]: “Чи міг це написати шарлатан, який намагався обманути людей, або ж це дійсно було написано пророком Бога? І що це означає для мене у моєму житті?” … Тоді [він] відклав книгу і знов став навколішки, щоб помолитися, і вголос знов запитав Бога: “Будь ласка, скажи мені, чи істинна ця книга”. Потім [він] знов сідав у крісло, брав книгу, перегортав сторінку, читав ще одну, зупинявся в її кінці і робив те саме. [Він] робив так протягом години кожного вечора, вечір за вечором, у тій холодній, сирій кімнаті в Оксфордському королівському коледжі.

Дійшовши до розділів наприкінці 2-го Нефія, одного вечора, коли [він] промовив молитву, сів у крісло і відкрив книгу, раптом кімната наповнилася чудовим, теплим, сповненим любові духом, який запанував навколо [нього], проник в [його] душу і огорнув [його] таким почуттям любові, якого [він] навіть і уявити [собі] не міг. І [він] почав плакати, і … не … зупиняв сліз, оскільки, коли [він] дивився крізь сльози на слова у Книзі Мормона, [він] міг бачити істинність цих слів; раніше [він] й уявити не міг, що зможе це усвідомити. [Він] міг бачити слави вічності, і міг бачити, що Бог приготував для [нього], як одного зі Своїх синів. Він не хотів зупиняти плач. Той дух був із [ним] протягом всієї години, а потім щовечора, коли [він] молився і сідав з Книгою Мормона біля [обігрівача] у [своїй] кімнаті, той самий дух повертався, і це змінило [його] серце і життя навіки”.

Він каже, що зараз пригадує те сум’яття у душі, яке відчував, “не знаючи, чи зможе дозволити собі витрачати одну годину щодня, на додаток до вивчення прикладної економетрики, щоб дізнатися, чи Книга Мормона істинна”. Він сказав, що “з усіх отриманих [ним] за все життя знань, це єдине знання є найкориснішим”.

Зараз йому подобається повертатися до Оксфорду. Він каже: “Більшість людей там або студенти, або туристи, які приїхали подивитися на цей прекрасний університет”. Але йому подобається “повертатися туди, оскільки [це] священне місце, і [він] може дивитися на вікна тієї кімнати, де [він] жив”, і думати: “Це те саме місце, де я пізнав, що Ісус є Христос, що Він---мій живий Викупитель, і що Джозеф Сміт---був пророком, який відновив істинну Церкву”.

Старішина Крістенсен сказав тим студентам в УБЯ-Айдахо: “Дехто з вас, ймовірно, приїхав сюди, до Рексбурга, вже пізнавши для себе, що це---Божа Церква. Але тих з вас, хто ще спирається на свідчення інших, я запрошую приділяти одну годину кожного дня і з’ясувати для себе, чи вона істинна, оскільки завдяки цьому станеться зміна у вашому серці, як сталася у моєму”3.

В Іван 5:39 ми читаємо: “Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя,---вони ж свідчать про Мене!”

Старійшина Брюс С. Хейфен сказав: “Ми можемо здобути вічне життя, якщо прагнемо його, але за умови, що немає нічого іншого, чого ми бажаємо більше за нього”4.

Пізнання істини відбувається через зусилля. І чим більше зусиль ми докладаємо, тим величнішою буде винагорода. Мороній сказав: “І коли ви отримаєте їх, я б хотів закликати вас, щоб ви запитали у Бога, Вічного Батька, в ім’я Христа, чи не істинні вони; і якщо ви питатимете з щирим серцем, із справжнім наміром, маючи віру в Христа, Він явить вам правду про це силою Святого Духа” (Мороній 10:4).

3. Прийти до пізнання плану Небесного Батька

Запитання номер 3: Як мені прийти до пізнання особистого плану, якого Небесний Батько має для мене?

Кожен з нас чимало разів робить вибір на нашому шляху повернення до Небесного Батька. Його план для нас є планом щастя. Джозеф Сміт сказав: “Щастя є метою і призначенням нашого існування”5. Наш Небесний Батько хоче, щоб ми відчували радість. Кожен з нас торує власну дорогу. Ми---різні. Наші особистості, таланти, фізичні та психологічні риси відрізняються. Деякі з них дані нам Богом. Більшість набувається через самодисципліну. Наші бажання можуть долати наші слабкості.

Наведу приклад: одній дівчинці-другокласниці був поставлений діагноз “неспроможність навчатися через розлад зорової пам’яті”. Шкільний психолог сказав: “Через цю неспроможність запам’ятовувати інформацію і утримувати її в пам’яті вона завжди буде найгіршою ученицею в класі”. Її батьки вирішили не казати їй про цей розлад. У прагненні добре навчатися в школі вона докладала чималих зусиль, щоб досягти того, що більшості учнів давалося дуже легко. Її оточували гарні друзі, які добре навчалися в школі. Це додало їй наснаги. Їй знадобилося більше часу, щоб вивчити напам’ять таблицю множення у третьому класі та назви найбільших міст у Сполучених Штатах у п’ятому класі. Вона записалася на факультативні уроки в школі та досягла успіхів. Незліченні години, проведені за навчанням, були свідченням її самовідданості. Зараз вона працює медсестрою відділення кардіологічної реанімації. І до того ж гарною! У неї і у її Небесного Батька був план.

Ще одна історія: приблизно рік тому я відвідала урок Товариства молодих жінок. Вчитель попросила нас написати десять наших найвищих пріоритетів. Я швидко почала писати. Мушу визнати, моя перша думка була такою: “Номер 1: почистити шухляду для олівців на кухні”. Коли ми завершили написання списків, провідник Товариства молодих жінок попросила всіх нас поділитися тим, що ми написали. Еббі, якій нещодавно виповнилося 12 років, сиділа поруч зі мною. Ось що було у списку Еббі:

• 1.  Вступити до коледжу при Університеті Юти.

• 2.  Стати інтер’єр-дизайнером.

• 3. Відслужити на місії в Індії.

• 4. Укласти шлюб в храмі з колишнім місіонером.

• 5. Народити п’ять дітей і обзавестися домом.

• 6.  Направити своїх дітей на місію і в коледж.

• 7. Стати бабусею, яка “пригощає печивом”.

• 8. Розбалувати онуків й онучок.

• 9. Дізнатися більше про євангелію і радіти життю.

• 10. Повернутися до Небесного Батька і жити разом з Ним.

Неймовірно! Я сказала: “Дякую тобі, Еббі, за те, що ти навчила мене, як мати бачення плану, якого Небесний Батько має для кожного з нас”. Ви складаєте план і якнайкраще живете за ним. Будуть й відхилення від курсу. Тут може бути відсутнім міст, там час від часу може бути перекритим шлях, або ви можете збитися з дороги і загубитися, але ви можете повернутися на шлях.

Президент Томас С. Монсон сказав: “Якщо ви щось робите, а результати виходять не зовсім такі, як ви … планували, ви майже завжди можете зробити виправлення, не зациклюватися на помилці, зробити з цього висновки”6. Вам може здаватися, що дороги назад не існує. Коли ви так думаєте, супротивник посміхається. Дозвольте мені запевнити вас в тому, що є дорога назад. Спаситель сказав: “Моя рука простерта весь день” (2 Нефій 28:32). Він сказав: “Це є Моя робота і Моя слава---здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). Мені подобається думати про те, що Бог докладає навіть більших зусиль, ніж ми, щоб повернути нас назад.

По-перше, Він очікує, що ми знайдемо наше місце у Його плані і зробимо все, що буде в наших силах, щоб жити за ним, дотримуючись заповідей і стоячи на святих місцях. Наша остаточна мета---піднесення, наш план його набуття почне скеровувати кожне наше рішення. Ми йдемо не самі. Він любить нас і знає кожного з нас. Він бере участь навіть у найнезначніших подіях нашого життя, і іноді, йдучи нашим шляхом, ми можемо відчувати на нашій спині Його долоні зі слідами цвяхів.

4. Прийти до пізнання Батька і Сина

Запитання номер 4: Як мені прийти до пізнання Батька і Його Улюбленого Сина?

Пізнати Батька і Його Сина---це мета нашого існування.

Молячись Батькові, Спаситель сказав: “Життя ж вічне---це те, щоб пізнати Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його” (Іван 17:3).

Ламан і Лемуїл “не розуміли діянь Того Бога, Який створив їх” (1 Нефій 2:12). К. С. Люїс сказав: “Доки ваше серце сповнене гордовитістю, ви не можете пізнати Бога”7. Супротивник прагне, щоб ми не прийшли до пізнання Бога. Він також бажає, щоб ми були поза почуттями, спантеличені й оточені гамором, принадами та будь-чим ще, що не дає нам знайти ті тихі хвилини, коли ми особисто шукаємо Господа. Надмірне присвячення свого часу будь-якій справі є ще одним зі знарядь Сатани. Лише в наших силах вділити достатньо часу для того, щоб пізнати Господа.

Коли ми покірні, смиренні чи лагідні, ми наближаємося до Нього. Френсіс Уебстер, який йшов безлюдною стежкою через Вайомінг у складі загону Мартіна з ручними візками у 1856 році, сказав на захист людей з цього загону: “Кожен з нас пройшов крізь випробування з абсолютним знанням того, що Бог живий, бо ми пізнали Його під час цієї подорожі”8.

Ми приходимо до пізнання Спасителя, коли дозволяємо Йому увійти в наше життя. Ми більше прагнемо прощати і служити, коли Він завжди присутній у нашому житті. Коли наші серця відкриті й сприйнятливі, ми стаємо більш схожими на Нього. Саме тоді ми відкриваємо для себе, що Він завжди був з нами. Ми відчуваємо мир. Наші випробування перестають бути тягарями, вони стають благословеннями, оскільки вони вимостили шлях, який привів нас до Нього.

Апостол Павло сказав: “Хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість,

а терпеливість---досвід, а досвід---надію,

а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам” (Римлянам 5:3--5).

К.С. Люїс називав тих, хто прийшли до пізнання Христа, “новими людьми”. Він сказав: “Ці нові люди є тут і там, скрізь, по всій землі. … Час від часу можна зустріти їх. Їхні … голоси і обличчя і відрізняються від наших: вони виразніші, спокійніші, щасливіші, їхні очі сяють. Вони починають діяти там, де в більшості з нас опускаються руки… Вони не привертають до себе уваги. Ви схильні вважати, що добре ставитеся до них, коли насправді вони добре ставляться до вас. Вони люблять вас більше за інших, але потребують менше. … Звичайно здається, що в них безліч часу: ви навіть дивуєтесь, як вони його знаходять. …

Стати новими людьми означає втратити те, що нині ми називаємо “собою”. Ми повинні йти від себе до Христа. Його воля має стати нашою волею і Його думки мають стати нашими думками”9.

Процес особистого пізнання

Прийти до пізнання Святого Духа, прийти до пізнання істинності Книги Мормона, прийти до пізнання плану, який Небесний Батько має для кожного з нас, і прийти до пізнання Батька і Сина---це прекрасний процес.

Існує закономірність, пов’язана з кожним бажанням пізнати. Чи бачите ви її?

Нефій описав цю закономірність, коли сказав: “Хіба не пам’ятаєте ви того, що Господь сказав?---Якщо ви не дасте закам’яніти вашим серцям і будете питати Мене з вірою, сподіваючись, що ви отримаєте, старанно виконуючи Мої заповіді, безсумнівно все те відкриється вам” (1 Нефій 15:11).

Чи бачите ви цей процес?

Нефій каже нам, що цей процес складається з того, щоб:

• • Бути лагідним серцем.

• • Запитувати з вірою, просячи в молитві, щоб Господь допоміг.

• • Старанно дотримуватися заповідей і виконувати волю Господа.

• • Визнавати руку Господа. Саме так її буде явлено нам. Бачення Його руки у своєму житті є підтвердженням Його любові. Чим більше ви визнаєте Його руку у своєму житті, тим більшим буде Його вплив. Саме так ви приходите до пізнання Спасителя, Якого колись знали.

Народ біля вод Мормона зміцнювався у вірі молитвою. Ці люди були старанними---вони діяли і навчилися дотримуватися святості Суботнього дня. Вони навчилися працювати своїми руками і служити, вділяючи духовне і мирське іншим людям. Сини Мосії досліджували Писання і багато молилися та постилися. Вони також сплатили ціну, щоб прийти до пізнання.

Мене вразило, що старійшина Крістенсен молився вголос і обіцяв Господу, що якщо той відкриє йому істинність Книги Мормона, він присвятить своє життя розбудові царства. Він був старанним і, завдяки своїй жертві кожного вечора, прийшов до пізнання.

Еббі склала план і старанно його дотримується. Її мета---повернутися додому до свого Небесного Батька---скеровує її у прийнятті повсякденних рішень. Вона приходить до пізнання того, що у Господа є план для неї.

Прихід до пізнання---це дуже особиста справа. І з нами у житті це може статися безліч разів. Це процес пригадування того, що ми колись вже знали. Просто знайте: Ви знаєте Його, і якщо у вас колись виникне питання, чи знає Він вас, просто запитайте. Пісня Початкового товариства “Молитва дитини” починається зі слів: “Батьку, чи справді ти в височині, чуєш молитву й відповідь даєш мені?”10. Я свідчу---так! Він дає відповідь! Господь може навчати нас, коли ми про це просимо. Станьте навколішки і помоліться вголос, питаючи: “Чи дійсно я Твій син чи Твоя дочка? Чи любиш Ти мене?” А потім слухайте. Коли людина питає, це додає їй смирення. Питати---це вияв віри.

Джозеф Сміт---юнак, якому було 14 років, у прекрасній місцевості в штаті Нью-Йорк, біля містечка Пальміра, у священному гаю, запитав з вірою, щоб прийти до пізнання. Він сказав: “Я бачив двох Осіб, і Вони насправді говорили зі мною. … Я бачив видіння, я знаю це і знаю, що Бог це знає, і я не можу та й не смію зрікатися цього” (Джозеф Сміт---Історія 1:25). “І тепер, після багатьох свідчень, які було дано про Нього, ось свідчення, останнє з усіх, яке ми даємо про Нього: Що Він живе!” (УЗ 76:22).

В Єрусалимі, біля гробу, наприкінці Суботи, коли починався світанок першого дня тижня, Марію Магдалину та іншу Марію привітали два ангели у прекрасному місці в саду. Ангели сказали:

“Не лякайтеся, бо ми знаємо, що Ісуса розп’ятого це ви шукаєте.

Нема Його тут---бо воскрес” (див. ПДС Матвій 28:5--6).

Через пізнання воскреслого Спасителя, Ісуса Христа, ми приходимо до пізнання того, що через Свою Спокуту Він полегшить весь біль. Він принесе розраду і заспокоїть будь-яке хвилювання. Він може понести наші тягарі й принести спокій туди, де є будь-яке почуття невідповідності й бажання змінитися.

Президент Езра Тефт Бенсон сказав: “Ніщо не здивує нас більше, коли ми пройдемо крізь завісу на її інший бік, ніж усвідомлення того, наскільки добре ми знаємо нашого Батька і наскільки знайомим є Його обличчя для нас”11. Ми знаємо Його!”

Тут, в Університеті штату Юта, знаходяться мої води Мормона. Це студмістечко прекрасне в моїх очах, бо саме тут я почала приходити до пізнання мого Викупителя. Я з гордістю свідчу про Небесного Батька і Спасителя. Силою Святого Духа я знаю, що Вони живі. Вони знають і цінують кожного з вас. Ви добре знали Їх перед тим, як прийти на цю землю. Йдучи своїм шляхом, тримайтеся. Попереду обійми Небесного Батька. Я люблю вас. Я молюся за вас, як Його дітей. В ім’я Ісуса Христа, амінь.

© 2011 Intellectual Reserve, Inc. Усі права застережено. Текст англійською мовою затверджено: 2/11. Затверджено на переклад: 2/11. Назва оригіналу Coming to Know. Ukrainian. PD50031652 192

^ Back to top