Вічний завіт

Як тільки ми укладаємо завіт з Богом, ми назавжди залишаємо нейтральну територію. Бог не припиняє Своїх стосунків з тими, хто встановлює з Ним такі узи. В дійсності, всі, хто укладають завіт з Богом, мають доступ до особливої любові та милості. Гебрейською мовою та завітна любов називається хесед (חֶסֶד)³.

Хесед не має еквівалентного перекладу в англійській мові. Перекладачі Біблії короля Якова мали важке завдання, міркуючи, як передати значення слова хесед англійською. Вони часто робили це за допомогою слова “lovingkindness” (сповнена любові доброта). Це переважно передає значення слова хесед, але не повністю. Використовуються й інші переклади, наприклад “милість” і “доброта”. Хесед—це унікальне слово, яке описує завітні стосунки, у яких обидві сторони мають бути вірними й відданими одна одній.

Целестіальний шлюб є такими завітними стосунками. Чоловік і дружина укладають завіт з Богом та між собою бути вірними й відданими одне одному.

Хесед—це особливий вид любові і милості, яку Бог відчуває і виявляє тим, хто уклав з Ним завіт. І ми за допомогою хесед наближаємося до Нього.

Зображення

молода подружня пара біля храму

Фотографія Джеррі Л. Гарнса

Оскільки Бог має хесед до тих, хто уклав з Ним завіт, Він любитиме їх. Він буде постійно з ними працювати і відкривати можливості для змін. Він прощатиме їх, якщо вони будуть каятися. І, якщо вони зійдуть на манівці, Він допоможе їм знайти дорогу назад до Нього.

Як тільки ми з вами уклали завіт з Богом, наші стосунки з Ним стають набагато ближчими, ніж до завіту. Тепер ми пов’язані разом. Завдяки нашому завіту з Богом Він ніколи не стомлюється докладати зусиль, допомагаючи нам, і ніколи не вичерпається Його милостиве терпіння до нас. У Божому серці для кожного з нас є окремий куточок. У нього великі сподівання щодо нас.

Ви знаєте про історичне проголошення, яке Господь зробив через пророка Джозефа Сміта. Воно стало одкровенням. Господь сказав Джозефу: “Це обіцяння є вашим ще й тому, що ви від Авраама, а обіцяння було дано Аврааму” (Учення і Завіти 132:31).

Отже цей вічний завіт було відновлено як складову великого Відновлення євангелії в її повноті. Подумайте про це! Завіт шлюбу, який укладається у храмі, безпосередньо пов’язаний з Авраамовим завітом. У храмі подружня пара дізнається про всі благословення, приготовані для вірних нащадків Авраама, Ісака і Якова.

Як і Авраам, під час хрищення ми з вами вступили на шлях завітів. У храмі ми ще більше стверджуємося на цьому шляху. Благословення Авраамового завіту надаються у святих храмах. Ці благословення дають нам можливість після воскресіння “успадку[вати] престоли, царства, панування і влади, владарювання для нашого “піднесення і слави в усьому” [Учення і Завіти 132:19]”⁴.

В останній книзі Старого Завіту ми читаємо обіцяння Малахії, що Ілля “приверне … серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків” (Малахія 4:6). У стародавньому Ізраїлі таке посилання на батьків мало на увазі Авраама, Ісака та Якова. Це обіцяння роз’яснюється, коли ми читаємо різні версії цього вірша, процитованого Моронієм, пророкові Джозефу Сміту: “Він [Ілля] посадить у серця дітей обіцяння, дані батькам, і серця дітей привернуться до їхніх батьків” (Джозеф Сміт—Історія 1:39). Безсумнівно, що до цих батьків відносяться Авраам, Ісак та Яків. (Див. Учення і Завіти 27:9–10).

Зображення

зображення Ісуса Христа

Фрагмент картини Христос і багатий юнак, художник Генріх Гофман

Ісус Христос: серцевина завіту

Спасителева спокутна жертва дає можливість Батькові виконувати обіцяння, дані Його дітям. Оскільки Ісус Христос—це “дорога, і правда, і життя”, з цього виходить, що “до Отця не приходить ніхто, якщо не через [Нього]” (Іван 14:6). Виконання Авраамового завіту стає реальним завдяки Спокуті нашого Спасителя, Господа Ісуса Христа. Ісус Христос є ceрцевиною Авраамового завіту.

Старий Завіт—це не лише книга Писань; це також історична книга. Ви пам’ятаєте, що читали про шлюб Сари та Аврама. Оскільки вони були бездітними, Сара віддала свою служницю Аґар, щоб вона також стала дружиною Авраамові відповідно до настанов, отриманих від Господа. Аґар народила Ізмаїла⁵. Аврам любив Ізмаїла, але він не був тією дитиною, через яку мав здійснитися завіт. (Див. Буття 11:29–30; 16:1, 3, 11; Учення і Завіти 132:34.)

Бог благословив Сару й винагородив її за віру⁶ тим, що вона завагітніла у своєму похилому віці, аби завіт міг здійснитися через її сина Ісака (див. Буття 17:19). Він народився у завіті.

Бог дав Сарі та Авраму нові імена—Сарра і Авраам (див. Буття 17:5). Надання цих нових імен стало початком нового життя і нової долі для цієї сім’ї.

Авраам любив обох: Ізмаїла та Ісака. Бог сказав Авраамові, що Ізмаїл буде розмножуватися і стане великим народом (див. Буття 17:20). У той же час Бог чітко дав зрозуміти, що вічний завіт буде встановлено через Ісака (див. Буття 17:9).

Усі, хто приймає євангелію, входять до родоводу Авраама. У Посланні до галатів читаємо:

“Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!

… Всі ви один у Христі Ісусі!

А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці” (Галатам 3:27–29).

Отже ми можемо стати спадкоємцями за завітом або за народженням, або через усиновлення.

Зображення

люди зібралися на хрищення

Яків, син Ісака і Ревеки, народився в завіті. Крім того, він вирішив укласти свою угоду. Як ви знаєте, ім’я Якова було змінено на Ізраїль (див. Буття 32:28), що означає “хай Бог буде понад усе”, або “той, хто перемагає з Богом”⁷.

У книзі Вихід ми читаємо, що “згадав Бог Свого заповіта з Авраамом, Ісаком та Яковом” (Вихід 2:24). Бог сказав дітям Ізраїля: “Коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю” (Вихід 19:5).

Слово “власністю” є перекладом гебрейського слова сегулла, що означає власність високої ціни—“скарб”⁸.

У книзі Повторення закону розповідається про важливість завіту. Апостоли Нового Завіту знали про цей завіт. Після того як Петро зцілив кривого чоловіка біля входу до храму, він навчав присутніх про Ісуса. Петро сказав: “Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса” (Дії 3:13).

У кінці свого проголошення Петро сказав присутнім: “Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батькам заповів, промовляючи до Авраама: І в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть!” (Дії 3:25). Петро чітко пояснив їм, що частково місія Христа полягала в тому, щоб виконати Божий завіт.

Господь проголосив подібну проповідь людям у стародавній Америці. Там воскреслий Христос розповів людям, ким вони насправді є. Він сказав:

“І ось, ви є діти пророків; і ви з дому Ізраїля; і ви з того завіту, який Батько склав з вашими батьками, кажучи Авраамові: І в твоєму сімені всі коліна землі будуть благословенні.

Батько поставив Мене для вас спочатку і послав Мене благословити вас, відвертаючи кожного з вас від ваших беззаконь; і це через те, що ви—діти завіту” (3 Нефій 20:25–26).

Чи розумієте ви важливість цього? Ті, хто дотримуються своїх завітів з Богом стануть антивірусом для душ, які протистоять гріху! Ті, хто дотримуються своїх завітів, матимуть силу протистояти постійному впливові світу.

Зображення

чоловік приймає причастя

Господь наказав, щоб ми поширювали євангелію і розповідали про завіт. Саме для цього ми маємо місіонерів. Він хоче, щоб кожна Його дитина мала нагоду обрати Спасителеву євангелію і стати на шлях завітів. Бог хоче поєднати всіх людей у завіті, який Він уклав у давні часи з Авраамом.

Отже, місіонерська робота—це важлива складова великого збирання Ізраїля. Це збирання є найважливішою роботою, яка здійснюється на землі сьогодні. Ніщо не може зрівнятися з нею за масштабами. Ніщо не може зрівнятися з нею за важливістю. Господні місіонери—Його учні—беруть участь у найвеличнішому виклику, найвеличнішій справі, найвеличнішій роботі на землі в наш час.

Але є щось більше—набагато більше. Існує величезна потреба нести євангелію людям по той бік завіси. Бог хоче аби кожен, по обидва боки завіси, радів благословенням Його завіту. Шлях завіту відкрито для всіх. Ми благаємо кожного вийти на цей шлях разом з нами. Немає іншої роботи, яка була б настільки всеохоплюючою. Бо “Господь милостивий до всіх, хто в щирості своїх сердець прикликає Його святе імʼя” (Геламан 3:27).

Оскільки Мелхиседекове священство було відновлено, жінки і чоловіки, які дотримуються завітів, мають доступ до “усіх духовних благословень” євангелії (Учення і Завіти 107:18; курсив додано).

Під час освячення Кертлендського храму в 1836 році явився Ілля, скерований Господом. Яка його мета? “Повернути … дітей до батьків” (Учення і Завіти 110:15). Еліяс також явився. Його мета? Ввірити Джозефу Сміту та Оліверу Каудері “розподіл євангелії Авраама, кажучи, що в нас і нашому сімені всі покоління після нас буде благословлено” (Учення і Завіти 110:12). Отже Учитель довірив Джозефу Сміту та Оліверу Каудері повноваження священства і право надавати унікальні благословення Авраамового завіту іншим людям⁹.

У Церкві ми йдемо шляхом завітів як кожен окремо, так і всі разом. Оскільки кожен шлюб і сім’я має унікальний горизонтальний зв’язок, який є джерелом особливої любові, так само утворюються нові стосунки, коли ми пов’язуємо себе завітом у вертикальному напрямку з Богом!

Можливо, саме це мав на увазі Нефій, коли сказав, що Бог “любить тих, хто приймає Його як свого Бога” (1 Нефій 17:40). Саме тому, згідно із завітом, особливу милість і любов, тобто хесед, можуть відчувати всі, хто входить у ці поєднуючі й особистісні стосунки з Богом, що поширюються на “тисячу поколінь” (Повторення закону 7:9).

Укладаючи завіт з Богом, ми назавжди змінюємо з Ним свої стосунки. Завдяки цьому на нас проливається ще більше любові й милості¹⁰. Це впливає на те, ким ми є і як Бог буде допомагати нам ставати такими, якими ми можемо стати. Нам обіцяно, що ми також можемо стати для Нього “власніст[ю]” (Псалми 135:4).

Ті, хто укладає священні завіти й дотримується їх, мають обіцяння вічного життя і піднесення—“найвеличніший з усіх дарів Бога” (Учення і Завіти 14:7). Ісус Христос є гарантом тих завітів (див. Євреям 7:22; 8:6). Ті, хто дотримуються завітів і люблять Бога й роблять так, щоб Він був понад усе у їхньому житті, роблять Його найпотужнішим впливом у своєму житті.

У наші дні ми маємо привілей отримувати патріарші благословення і дізнаватися про свій зв’язок зі стародавніми патріархами. Ті благословення також містять у собі відблиск того, що чекає попереду.

Зображення

Ісус розмовляє з Петром

Чи ти любиш мене більше цих?, художник Девід Ліндслі

Наше покликання, яке ми маємо як завітний Ізраїль, полягає в тому, щоби переконатися, що кожен член Церкви розуміє радість і привілеї, які приносить укладання завітів з Богом. Це заклик заохочувати кожного чоловіка і жінку, хлопчика і дівчинку, які дотримуються завітів, ділитися євангелією з людьми, які перебувають у сфері їхнього впливу. Це також заклик підтримувати і заохочувати місіонерів, які отримали настанову христити і допомагати в збиранні Ізраїля, аби разом ми могли бути Божим народом, а Він—нашим Богом (див. Учення і Завіти 42:9).

У всіх чоловіків і жінок, які беруть участь в обрядах священства і укладають завіти з Богом та дотримуються їх, є прямий доступ до сили Бога. Ми, кожен окремо, беремо на себе ім’я Господа. Ми також беремо на себе Його ім’я як народ. Неухильне використання правильної назви Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів—це важливий спосіб показати, що ми, як народ, беремо на себе Його ім’я. Дійсно, кожен великодушний вчинок Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і її членів є виявом Божої хесед.

Чому Ізраїль було розсіяно? Тому що люди порушували заповіді і побивали камінням пророків. Люблячий, але скорботний Батько у відповідь на це розсіяв Ізраїль далеко і повсюди¹¹.

Проте Він розсіяв їх з обіцянням, що одного дня Ізраїль буде зібрано знову до Його кошари.

Коліно Юди мало відповідальність підготувати світ до Першого пришестя Господа. Марію було покликано з того коліна, щоб стати матір’ю Сина Божого.

Коліно Йосипа через Єфрема і Манасію, синів Оснати (див. Буття 41:50–52; 46:20), отримало відповідальність скеровувати збирання Ізраїля, щоб підготувати світ до Другого пришестя Господа.

З огляду на такі не обмежені часом стосунки хесед, природно що Бог хоче зібрати Ізраїль. Він—наш Небесний Батько! Він хоче, щоб кожна Його дитина—по обидва боки завіси—почула послання відновленої євангелії Ісуса Христа.

Шлях завіту є шляхом любові—тим неймовірним хесед, тією співчутливою дбайливістю і виявом турботи одне одному. Відчуття тієї любові дає відчуття свободи і піднесення. Найбільша радість, яку ви будь-коли відчуєте, настане тоді, коли вас буде поглинуто любов’ю до Бога і до всіх Його дітей.

Люблячий Бог більше ніж будь-хто або будь-що є умовою, яка приносить мир, втішення, впевненість і радість.

Шлях завіту нерозривно пов’язаний з нашими стосунками з Богом—нашим стосунками з Ним, які мають назву хесед. Коли ми укладаємо завіт з Богом, ми укладаємо завіт з Тим, Хто завжди дотримується Свого слова. Він зробить усе, що може, не порушуючи нашої свободи волі, щоб допомогти нам дотриматися своїх завітів.

Книга Мормона починається зі згадки про цей вічний завіт і закінчується ним. Починаючи з титульної сторінки й до останніх свідчень Мормона і Моронія, Книга Мормона посилається на цей завіт (див. Moрмон 5:20; 9:37). “Поява Книги Мормона є ознакою для всього світу, що Господь почав збирати Ізраїль і виконувати завіти, які Він уклав з Авраамом, Ісаком і Яковом”¹².

Мої дорогі брати і сестри, нас було покликано у цей вирішальний час історії землі навчати світ про красу і силу вічного завіту. Наш Небесний Батько беззастережно довіряє нам у виконанні цієї роботи.