План спасіння, підготовлений Небесним Батьком

• Ми всі є духовними дітьми Бога. Він створив нас на Свій власний образ.

• Ми жили з Богом до того, як народилися на землі. Ми є членами Його сім’ї. Він знає і любить кожного з нас.

• Бог підготував план для нашого щастя і розвитку в цьому житті та у вічності.

• У нашому доземному житті ми зробили вибір — дотримуватися Божого плану. Це означало, що ми мали прийти на землю, щоб мати змогу перейти на наступний етап нашого вічного розвитку.

• Центральне місце у Божому плані займає Ісус Христос. Завдяки Йому ми можемо отримати безсмертя і вічне життя.

• Під керівництвом Бога Ісус Христос створив землю.

• Адам і Єва були першими духовними дітьми Бога, які прийшли на землю. Бог створив їхні тіла. Він помістив Адама і Єву в Еденському саду.

• Адам і Єва вчинили провину, були вигнані з саду і відділені від Божої присутності. Ця подія називається Падінням.

• Після Падіння Адам і Єва стали смертними. Будучи смертними, вони були здатні навчатися, розвиватися і мати дітей. Також у їхнє життя прийшли лихо, гріх і смерть.

• Для людства Падіння було кроком вперед. Завдяки Падінню ми отримали можливість народитися на землі й просуватися вперед за планом Небесного Батька.

• За Божим планом нам було потрібно прийти на землю, щоб отримати фізичне тіло, навчатися і зростати.

• На землі ми вчимося ходити вірою. Однак Небесний Батько не залишив нас самотніми. Він підготував багато дарів та настанов, щоб допомогти нам повернутися в Його присутність.

• Кожен з нас грішить і всі ми помремо. Оскільки Бог любить нас, Він послав Свого Сина, Ісуса Христа, на землю, щоб викупити нас від гріха та смерті.

• Завдяки спокутній жертві Ісуса ми можемо отримати прощення й очиститися від наших гріхів. Якщо ми каємося, наші серця можуть змінитися на краще. Це дає нам можливість повернутися у присутність Бога й отримати повноту радості.

• Завдяки Ісусовому Воскресінню всі ми воскреснемо після того, як помремо. Це означає, що дух і тіло кожної людини будуть знову об’єднані й кожен з нас житиме вічно у досконалому, воскреслому тілі.

• Ісус Христос приносить втіху, надію і зцілення. Його спокутна жертва є найвищим виявом Його любові. Завдяки Спокуті Ісуса Христа все несправедливе в житті може бути виправлено.

• Коли наше фізичне тіло помре, наш дух продовжує жити у духовному світі. Це тимчасове місце для навчання і підготовки перед воскресінням.

• У духовному світі навчають євангелії Ісуса Христа, і ми можемо продовжувати зростати і розвиватися.

• Після нашого перебування в духовному світі наступним етапом нашої вічної подорожі є воскресіння.

• Воскресіння — це возз’єднання нашого духа і тіла. Кожен з нас воскресне і матиме досконале фізичне тіло. Ми будемо жити вічно. Це є можливим завдяки Спасителевим Спокуті й Воскресінню.

• Коли ми воскреснемо, Ісус Христос буде нашим суддею. За дуже небагатьма винятками всі Божі діти отримають місце у царстві слави.

• Хоча всі ми воскреснемо, усі ми не отримаємо одну й ту ж вічну славу. Ісус судитиме нас відповідно до нашої віри, вчинків і покаяння у смертному житті й духовному світі. Якщо ми вірні, то зможемо повернутися у присутність Бога, щоб жити з Ним.

Бог є Батьком наших духів. Ми в буквальному сенсі є Його дітьми, створеними на Його образ. Кожен з нас як дитина Бога має божественну природу. Це знання може допомогти нам пережити важкі часи і надихати нас ставати якомога кращими.

Ми жили з Богом як Його духовні діти до того, як народилися на землі. Ми є членами Його сім’ї.

Зображення

Президент М. Рассел Баллард

“Існує одна важлива грань нашої сутності, спільна для всіх нас зараз і навічно, і про неї ми ніколи не повинні забувати і за неї завжди маємо бути вдячні. Це те, що ви є і завжди були сином або дочкою Бога, і маєте духовне коріння у вічності.… 

Розуміння цієї істини — справжнє її розуміння і усвідомлення — змінює життя. Вона допомагає вам зрозуміти нашу надзвичайну сутність, якої ніхто і ніколи не зможе вас позбавити. Але навіть більше цього, вона має наповнити вас надзвичайним почуттям цінності й усвідомленням вашої безмежної значущості. І, зрештою, вона дає вам божественну, шляхетну й гідну мету в житті” (M. Russell Ballard, “Children of Heavenly Father” [Brigham Young University devotional, Mar. 3, 2020], 2, speeches.byu.edu).

Наш Небесний Батько любить нас і бажає, щоб ми стали такими, як Він. Він — піднесена істота з прославленим фізичним тілом.

У нашому доземному житті ми дізналися, що у Бога є для нас план, щоб ми могли стати такими, як Він. Одна частина Його плану полягала в тому, що ми маємо залишити наш небесний дім і прийти на землю, щоб отримати фізичне тіло. Нам також було потрібно набувати досвід і розвивати віру протягом часу, коли ми знаходимося поза присутністю Бога. Ми не пам’ятатимемо, як жили з Богом. Однак Він забезпечить нас тим, що нам потрібно, аби ми могли повернутися, щоб жити з Ним.

Свобода волі, або свобода чи здатність вибирати, є невід’ємною складовою Божого плану для нас. У нашому доземному житті кожен з нас зробив вибір дотримуватися Божого плану і прийти на землю, щоб мати змогу взяти участь у наступному етапі нашого вічного розвитку. Ми розуміли, що поки будемо знаходитись тут, у нас буде багато нових можливостей, щоб зростати і відчувати радість. Ми також розуміли, що стикнемося з протидією. Нам доведеться зазнати спокус, випробувань, лиха і смерті.

Роблячи вибір прийти на землю, ми покладалися на Божу любов і допомогу. Ми довіряли Його плану, підготовленому для нашого спасіння.

Центральне місце у Божому плані займає Ісус Христос. Перед тим як прийти на землю, ми знали, що не зможемо самотужки повернутися у присутність Бога. Небесний Батько вибрав Ісуса Христа, Свого першонародженого Сина, уможливити для нас повернення до Нього і отримання вічного життя.

Ісус з готовністю прийняв це. Він погодився прийти на землю і викупити нас Своєю спокутною жертвою. Завдяки Його Спокуті й Воскресінню цілі Бога щодо нас будуть досягнуті.

Адам і Єва були першими з духовних дітей Небесного Батька, які прийшли на цю землю. Бог створив їхні фізичні тіла за Своїм власним образом. Він помістив Адама і Єву в Еденському саду. У саду вони були невинними, і Бог дбав про їхні потреби.

Коли Адам і Єва перебували в саду, Бог повелів їм не їсти плоду дерева пізнання добра і зла. Якби вони виконали це повеління, то могли б залишатися у саду. Однак вони не змогли б розвиватися, навчаючись, коли стикатимуться з протидією і викликами смертного життя. Вони не могли б пізнати радість, оскільки не могли б відчувати горе і біль.

Сатана спокушав Адама і Єву з’їсти заборонений плід, і вони вибрали це зробити. Через цей вибір вони були вигнані з саду і відділені від Божої присутності. Ця подія називається Падінням.

Після Падіння Адам і Єва стали смертними. Не перебуваючи більше у стані невинності, вони зрозуміли й пізнали і добро, і зло. Вони могли користуватися своєю свободою волі, щоб вибирати між ними. Оскільки Адам і Єва стикнулися з протидією і викликами, вони отримали можливість навчатися і розвиватися. Оскільки вони пізнали горе, вони також пізнали й радість. (Див. 2 Нефій 2:22–25).

Незважаючи на свої труднощі, Адам і Єва відчували, що бути смертними — це велике благословення. Одне з благословень полягало в тому, що вони могли мати дітей. Завдяки цьому інші духовні діти Бога отримали можливість приходити на землю й отримувати фізичні тіла.

І Адам, і Єва раділи благословенням Падіння. Єва сказала: “Якби не наша провина, ми б ніколи не мали [дітей], і ніколи б не знали добра, і зла, і радості нашого викуплення, і вічного життя, яке Бог дає всім послушним” (Мойсей 5:11; див. також вірш 10).

Зображення

хлопчик усміхається

Отримуємо фізичне тіло

Одна з цілей нашого приходу на землю — отримати фізичне тіло, в якому може перебувати наш дух. Наші тіла є священними, дивовижними Божими творіннями. Маючи фізичне тіло, ми можемо діяти, навчатися і пізнавати багато того, чого не можуть пізнати наші духи. Ми можемо розвиватися так, як не могли, будучи духами.

Оскільки наші тіла смертні, ми зазнаємо болю, хвороб та інших випробувань. Завдяки цьому досвіду ми можемо навчитися терпінню, співчуттю та іншим божественним якостям. Набуття цього досвіду може бути частиною нашого шляху до радості. Якщо ми вибираємо чинити правду, коли зробити це важко, то часто у такий спосіб віра, надія і милосердя стають складовими нашого характеру.

Ще одна ціль смертного життя — навчитися мудро користуватися нашою свободою волі: вибирати те, що є правильним. Щоб стати подібними до Бога, необхідно навчитися мудро користуватися нашою свободою волі.

Небесний Батько та Ісус Христос навчають нас, що є правильним, і дають заповіді, щоб вести нас до щастя. Сатана спокушає нас чинити неправильно, прагнучи, щоб ми стали такими ж нещасними, як він. Ми стикаємося з протистоянням між добром і злом. Це необхідно, щоб ми навчилися користуватися нашою свободою волі (див. 2 Нефій 2:11).

Якщо ми слухняні Богові, то зростаємо і отримуємо Його обіцяні благословення. Якщо ми неслухняні, то віддаляємося від Нього і зазнаємо наслідків гріха. Гріх, зрештою, веде до нещастя, хоч інколи здається, що це не так. Часто благословення послуху — і наслідки гріха — відразу не стануть явними, тобто такими, які легко побачити. Але вони неодмінно настають, оскільки Бог справедливий.

Навіть якщо ми докладаємо всіх зусиль, щоб бути кращими, усі ми грішимо і “позбавлені Божої слави” (Римлянам 3:23). Знаючи це, Небесний Батько дав нам можливість каятись, щоб ми могли повернутися до Нього.

Покаяння приносить силу нашого Викупителя, Ісуса Христа, у наше життя (див. Геламан 5:11). Каючись, ми очищуємося від гріха через спокутну жертву Ісуса Христа і дар Святого Духа (див. 3 Нефій 27:16–20). Покаявшись, ми відчуваємо радість. Шлях для повернення до нашого Небесного Батька відкритий для нас, бо Він милосердний. (Див. “Покаяння” в уроці 3).

Ще однією метою цього життя є набуття досвіду, який можна отримати, лише живучи окремо від Небесного Батька. Оскільки ми не бачимо Його, нам потрібно навчитися ходити вірою (див. 2 Коринтянам 5:6–7).

Бог не залишив нас самих у цій подорожі. Він посилає Святого Духа скеровувати, зміцнювати й освячувати нас. Він також дав нам Писання, пророків, молитву і євангелію Ісуса Христа.

Весь той досвід, який ми набуваємо у смертному житті, — радості й горе, успіхи й невдачі, — може допомогти нам зростати, коли ми готуємося повернутися до Бога.

Зображення

Розп’яття, художник Гаррі Андерсон

Ісус Христос переміг смерть заради всіх

Коли Ісус Христос помер на хресті, Його дух відділився від Його тіла. На третій день Його дух і тіло возз’єдналися, щоб ніколи більше не розділятися. Він явився багатьом людям, показуючи їм, що у Нього безсмертне тіло з плоті й кісток. Це возз’єднання духа і тіла називається воскресінням.

Оскільки ми смертні, кожен з нас помре. Однак, завдяки тріумфальній перемозі Ісуса над смертю, кожну людину, народжену на землі, буде воскрешено. Воскресіння — це божественний дар для всіх, даний через милість Спасителя і Його викупительну благодать. Дух і тіло кожної людини будуть знову об’єднані й кожен з нас житиме вічно у досконалому, воскреслому тілі. Якби не Ісус Христос, смерть поклала би край всім сподіванням на майбутнє існування з Небесним Батьком (див. 2 Нефій 9:8–12).

Щоб зрозуміти надію, яку ми можемо отримати завдяки Христові, нам потрібно зрозуміти закон справедливості. Це незмінний закон, за яким настають наслідки наших дій. Послух Богові веде до позитивних наслідків, а непослух — до негативних. (Див. Aлма 42:14–18). Коли ми грішимо, то стаємо духовно нечистими, а ніщо нечисте не може жити у присутності Бога (див. 3 Нефій 27:19).

Зображення

Христос молиться у Гефсиманії, художник Гаррі Андерсон

Під час принесення Своєї спокутної жертви Ісус Христос став на наше місце, постраждав за наші гріхи і поніс за них кару (див. 3 Нефій 27:16–20). За Божим планом Ісус Христос отримав владу бути для нас посередником — стояти між нами і справедливістю (див. Мосія 15:9). Завдяки Своїй спокутній жертві, Ісус може предʼявляти Свої права на милість ради нас, якщо ми виявляємо віру в покаяння (див. Мороній 7:27; Учення і Завіти 45:3–5). “Так милість може задовольнити вимоги справедливості і оточує [нас] руками безпеки” (Алма 34:16).

Тільки завдяки дару Спасителевої Спокути і нашому покаянню ми можемо повернутися до Бога, щоб жити з Ним. Якщо ми каємося, то отримуємо прощення і духовно очищуємося. З нас знімається тягар вини за наші гріхи. Наші поранені душі зцілюються. Ми сповнюємося радості (див. Алма 36:24).

Хоча ми недосконалі й можемо знову припускатися помилок, в Ісуса Христа більше благодаті, любові й милості, ніж у нас невдач, недоліків чи гріхів. Бог завжди готовий обійняти нас і палко бажає це зробити, якщо ми звертаємося до Нього і каємося (див. Лука 15:11–32). Ніщо і ніхто “не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!” (Римлянам 8:39).

Своєю Спокутною жертвою Ісус Христос взяв на Себе наші муки, страждання та недуги. Тому Він знає, “будучи у плоті, як допомогти Своєму народові в його недугах” (Алма 7:12; див. також вірш 11). Він запрошує: “Прийдіть до Мене”, і коли ми це робимо, Він дає нам спокій, надію, зміцнення, бачення перспективи і зцілення (Матвій 11:28; див. також вірші 29–30).

Якщо ми покладаємося на Ісуса Христа і Його Спокуту, Він може допомогти нам витерпіти наші випробування, хвороби і біль. Ми зможемо сповнитися радістю, миром і спокоєм. Завдяки Спокуті Ісуса Христа все несправедливе в житті може бути виправлено.

Завдяки Божому плану ми маємо можливість зростати й отримати вічне життя. Після нашого перебування у духовному світі нашим наступним етапом цього зростання є воскресіння.

Воскресіння — це возз’єднання наших духа і тіла. Кожного з нас буде воскрешено. Це стало можливим завдяки Спасителевим Спокуті й Воскресінню. (Див. Алма 11:42–44).

Коли ми воскреснемо, кожен з нас матиме досконале фізичне тіло, не підвладне болю та хворобам. Ми будемо безсмертними, житимемо вічно.

Оскільки всі ми воскреснемо, усі ми будемо врятовані — тобто отримаємо спасіння — від фізичної смерті. Цей дар нам дається через благодать Ісуса Христа.

Ми також можемо бути врятовані — тобто отримати спасіння — від наслідків, які за законом справедливості мають спіткати нас за наші гріхи. Цей дар також уможливлений через заслуги і милість Ісуса Христа, якщо ми каємося. (Див. Алма 42:13–15, 21–25).

Піднесення, тобто вічне життя, — це найвищий стан щастя і слави у целестіальному царстві. Піднесення є даром, який дається тим, хто дотримується певних умов. Президент Рассел М. Нельсон навчав: “Серед цих визначальних умов — віра в Господа, покаяння, хрищення, отримання Святого Духа і збереження вірності обрядам і завітам храму.” (“Спасіння і Піднесення”, Ліягона, трав. 2008, с. 9).

Піднесення означає вічне життя з Богом у вічних сім’ях. Це означає знати Бога та Ісуса Христа, стати такими, як Вони, і жити так, як Вони.