1 Ось бачите, сталося так, що Господь розмовляв з моїм батьком, так, а саме у сновидінні, і сказав йому: Благословен будеш ти, Легію, через те, що ти зробив; і через те, що ти був вірний і оповістив цей народ про те, що Я наказав тобі, дивись, вони намагаються позбавити тебе життя.

2 І сталося, що Господь наказав моєму батькові, а саме у сновидінні, забрати свою сімʼю і піти у пустиню.

3 І сталося, що він був послушним слову Господа, отже, він зробив так, як наказав йому Господь.

4 І сталося, що він пішов у пустиню. І він залишив свій дім, і землю свого успадкування, і своє золото, і своє срібло, і свої коштовності, і нічого не взяв з собою, крім своєї сімʼї, і харчів, і наметів, і пішов у пустиню.

5 І він спустився в межі поблизу берега Червоного моря; і йшов він пустинними межами неподалік Червоного моря; і йшов він пустинею зі своєю сімʼєю, що складалася з моєї матері, Сарії, і моїх старших братів, якими були Ламан, Лемуїл і Сам.

6 І сталося, що після того як він пройшов три дні у пустині, він поставив намет у долині на березі ріки води.

7 І сталося, що він спорудив жертовник з каменів, і приніс жертву Господу, і дякував Господу Богу нашому.

8 І сталося, що він дав назву цій річці, що впадала в Червоне море, Ламан; а долина ж була у межах гирла ріки.

9 І коли мій батько побачив, що води цієї ріки вливаються у джерело Червоного моря, він звернувся до Ламана, кажучи: О якби ти був, як ця ріка, невпинно наближаючись до джерела усієї праведності!

10 І він також звернувся до Лемуїла: О якби ти був, як ця долина, твердим і стійким, і непохитним у виконанні заповідей Господа!

11 Тож казав він це через твердошиїсть Ламана і Лемуїла; бо, ось, вони багато в чому ремствували на свого батька, тому що він був людиною, яка мала видіння, і також тому, що він вивів їх із землі Єрусалимської, щоб залишити землю їхнього успадкування, і їхнє золото, і їхнє срібло, і їхні коштовності, аби загинути у пустині. І зробив він це, казали вони, через безглузді вигадки свого серця.

12 І таким чином, Ламан і Лемуїл, найстарші, ремствували на свого батька. А ремствували вони тому, що не розуміли діянь Того Бога, Який створив їх.

13 Не вірили вони також, що Єрусалим, це велике місто, може бути зруйновано, як провіщали пророки. І вони уподібнювалися до Юдеїв з Єрусалима, які намагалися позбавити життя мого батька.

14 І сталося, що мій батько промовляв до них у долині Лемуїл, з такою силою, сповнений Духом, що вони затремтіли перед ним усім своїм тілом. І він так вразив їх, що вони не наважувалися заперечувати йому; отже, вони робили те, що він наказував їм.

15 І мій батько жив у наметі.

16 І сталося, що я, Нефій, будучи ще дуже молодим, але міцної статури, а також маючи велике бажання пізнати таємниці Бога, отже я волав до Господа; і ось Він вплинув на мене, і помʼякшив моє серце, так що я повірив усім словам, сказаним моїм батьком; тому я не чинив йому опір, подібно до моїх братів.

17 І я звернувся до Сама і розповів йому все те, що Господь відкрив мені Своїм Духом Святим. І сталося так, що він повірив моїм словам.

18 Але, ось Ламан і Лемуїл не прислухалися до моїх слів; і, горюючи через закамʼянілість їхніх сердець, я щиро молився Господу за них.

19 І сталося, що Господь звернувся до мене, говорячи: Благословен ти, Нефій, через віру твою, бо зі смиренністю у серці ти старанно шукав Мене.

20 І якщо ви будете дотримуватися Моїх заповідей, ви будете процвітати і будете приведені до землі обіцяної; так, саме до тієї землі, яку Я приготував для вас; так, до землі, найкращої з усіх інших земель.

21 А якщо твої брати повстануть проти тебе, вони будуть відсічені від присутності Господа.

22 А якщо ти будеш дотримуватися Моїх заповідей, ти будеш поставлений правителем і вчителем над своїми братами.

23 Бо, дивись, того дня, коли вони повстануть проти Мене, Я прокляну їх тяжким прокляттям, і не будуть вони мати влади над твоїм сіменем, якщо ті також не повстануть проти Мене.

24 І якщо буде так, що вони повстануть проти Мене, то стануть вони бичем для сімені твого, спонукаючи їх памʼятати.