1 І сталося, що вони пішли й почали проповідувати слово Бога людям, входячи до їхніх синагог, і до їхніх будинків; так, і вони проповідували Слово навіть на їхніх вулицях.

2 І сталося, що після багатьох зусиль вони почали добиватися успіху серед бідного класу людей; бо ось їх було вигнано з їхніх синагог через грубість їхнього одягу—

3 Отже, їм не було дозволено входити до їхніх синагог, щоб поклонятися Богові, через те, що вони вважалися за брудноту; отже, вони були бідними; так, вони вважалися своїми братами за жужіль; отже вони були бідними на речі світу; і також вони були бідними серцем.

4 Тож коли Алма вчив і говорив до людей на горі Онійда, до нього прийшов великий натовп людей, тих, про кого ми говорили, хто був бідний серцем, через їхню бідність на речі світу.

5 І вони прийшли до Алми; і один, який був найголовнішим серед них, сказав йому: Слухай, що цим моїм братам робити, адже їх зневажають усі люди через їхню бідність, авжеж, і найбільше наші священики; бо вони вигнали нас з наших синагог, будуючи які, ми трудилися багато своїми власними руками; і вони вигнали нас через нашу надзвичайну бідність; і в нас немає місця, щоб поклонятися нашому Богові; і ось, що нам робити?

6 І тоді, коли Алма почув це, він повернувся обличчям прямо до нього, і він подивився з великою радістю; бо він побачив, що їхні скорботи дійсно упокорили їх, і вони були підготовлені почути Слово.

7 Тому він нічого більше не сказав іншим з натовпу; але він простяг свою руку до тих, кого він побачив, хто дійсно покаявся, і сказав їм:

8 Я бачу, що ви принижені серцем; і якщо це так, благословенні ви.

9 Ось ваш брат сказав: Що нам робити?—бо нас вигнано з наших синагог, так що ми не можемо поклонятися Богові нашому.

10 Слухайте, я кажу вам, чи ви вважаєте, що не можете поклонятися Богові ніде, окрім як тільки в синагогах ваших?

11 І більш того, я хочу запитати, чи ви вважаєте, що не повинні поклонятися Богові частіше, ніж тільки один раз на тиждень?

12 Я кажу вам, це добре, що вас вигнано з ваших синагог, щоб ви могли бути покірливими, і щоб ви могли навчитися мудрості; бо це необхідно, щоб ви навчилися мудрості; бо саме через те, що вас вигнано, через те, що вас зневажають ваші браття через вашу надзвичайну бідність, вас приведено до приниженості серця; бо вас через необхідність приведено до покірливості.

13 І ось, через те що ви змушені бути покірливими, благословенні ви; бо людина іноді, якщо вона змушена бути покірливою, прагне покаяння; а це певно, що той, хто кається, знаходить милість; а той, хто знаходить милість і витерпить до кінця, той буде спасенним.

14 І ось, хоч я сказав вам, що через те, що ви були змушені бути покірливими, ви були благословенні, чи не вважаєте ви, що більш благословенні ті, хто дійсно упокорився сам через Слово?

15 Так, той, хто дійсно упокорюється сам, і кається у своїх гріхах, і витерпить до кінця, той буде благословенним—так, набагато більше благословенним, ніж ті, хто змушений бути покірливими через свою надзвичайну бідність.

16 Отже, благословенні ті, які упокорюються самі без того, щоб бути змушеними упокоритися; або, вірніше, іншими словами, благословенний той, хто вірить у слово Бога, і христиться без упертості серця, так, не будучи приведеним до пізнання Слова, або навіть змушеним пізнати, до того як вони повірять.

17 Так, є багато таких, які кажуть: Якщо ти покажеш нам ознаку з небес, тоді ми будемо знати з упевненістю; тоді ми повіримо.

18 Тож я питаю, чи то є віра? Слухайте, я кажу вам: Ні; бо якщо людина знає щось, у неї немає причини вірити, бо вона знає це.

19 І ось, як набагато більше проклятий той, хто знає волю Бога і не виконує її, ніж той, хто тільки вірить, або тільки має причину вірити, і впадає у провину?

20 Тож про це ви повинні розсудити. Слухайте, я кажу вам, що це як з одного боку, так само і з другого; і буде кожній людині відповідно до її діянь.

21 І ось, як я сказав про віру—віра це не означає мати досконалі знання про щось; тому, якщо ви маєте віру, ви сподіваєтеся на те, чого не видно, але що є істинним.

22 І ось, слухайте, я кажу вам, і я б хотів, щоб ви запамʼятали, що Бог милостивий до всіх, хто вірить в Його імʼя; отже, Він бажає спершу, щоб ви вірили, так, саме в Його Слово.

23 І ось, Він передає Своє Слово через ангелів людям, так, не тільки чоловікам, але й жінкам також. Тож це ще не все; малі діти мають слова, дані їм багато разів, які примушують мовчати мудрих і освічених.

24 І ось, мої улюблені браття, оскільки ви хотіли дізнатися від мене, що вам робити, через те що ви скривджені і знехтувані—тож я не хочу, щоб ви вважали, що я маю на думці судити вас інакше, як тільки згідно з тим, що є істинне,—

25 Бо я не маю на думці, щоб ви всі були змушені упокоритися; бо я істинно вірю, що є серед вас дехто, хто б упокорився сам, незалежно від обставин, в яких вони можуть опинитися.

26 Тож, як я сказав про віру—що це не є досконале знання,—так само і з моїми словами. Ви не можете знати спочатку про їхню певність досконало, так само як і віра не є досконалим знанням.

27 Але знайте, якщо ви прокинетеся і пробудите сили свого розуму, аж до того, щоб зробити дослід над моїми словами, і скористуєтеся принаймні частинкою віри, так, навіть якщо ви не можете нічого, окрім того, щоб мати бажання повірити, нехай це бажання працює в вас, аж до того, як ви повірите так, що зможете дати місце для частини моїх слів.

28 Тепер ми порівняємо Слово з насінням. Тож, якщо ви знайдете місце, щоб насіння могло бути посіяне у вашому серці, знайте, якщо це справжнє насіння, тобто добре насіння, якщо ви не викинете його вашою зневірою, щоб чинити опір Духові Господа, знайте, воно почне розбухати у вашій душі; і коли ви відчуєте ці рухи розбухання, ви почнете говорити собі—Певно, що це є добре насіння, тобто що Слово є добрим, бо воно починає збільшувати мою душу; так, воно починає освітлювати моє розуміння, так, воно стає приємним для мене.

29 Тепер дивіться, чи не збільшуватиме це вашу віру? Я кажу вам: Так; проте, вона не виросла у досконале знання.

30 Але дивіться, коли насіння розбухає, і пускає паростки, і починає рости, тоді ви повинні сказати, що насіння добре; бо ось воно розростається, і пускає паростки, і починає рости. І ось дивіться, чи не буде це зміцнювати вашу віру? Так, це буде зміцнювати вашу віру, бо ви скажете: Я знаю, що це добре насіння; бо ось воно пустило паростки й починає рости.

31 А тепер, ось, чи ви впевнені, що це добре насіння? Я кажу вам: Так; бо кожне насіння родить собі подібне.

32 Отже, якщо насіння росте, то воно добре, але якщо воно не росте, ось, воно не добре, тому його викидають.

33 А тепер дивіться, через те, що ви зробили спробу, і посадили насіння, і воно розбухає і пускає паростки, і починає рости, ви повинні знати, що те насіння добре.

34 А тепер дивіться, чи ваше знання досконале? Так, ваше знання в цьому досконале, а ваша віра дрімає; і це через те, що ви знаєте, бо ви знаєте, що Слово розбухло у ваших душах, і ви також знаєте, що воно пустило паростки, що ваше розуміння почало просвітлюватися, і ваш розум почав розширюватися.

35 О, тоді хіба це не є істинним? Я кажу вам: Так, тому що це світло; а все, що є світло, є добрим, тому що його помітно, отже, ви повинні знати, що воно є добрим; і ось дивіться, після того, як ви спробували це світло, чи ваше знання досконале?

36 Ось, я кажу вам: Ні; не повинні ви також залишати в стороні вашу віру, бо ви тільки скористалися вашою вірою, щоб посіяти насіння, щоб ви могли спробувати на досліді дізнатися, чи добре було те насіння.

37 І ось, коли дерево починає рости, ви скажете: Підживлюймо його з великим піклуванням, щоб воно могло пустити коріння, щоб воно могло рости і давати плоди нам. А тепер ось, якщо ви будете підживлювати його з великим піклуванням, воно пустить коріння, і виросте, і дасть плоди.

38 Але якщо ви не будете піклуватися про дерево, і не будете думати про його підживлення, знайте, воно не пустить ніякого коріння; і коли жар сонця прийде і спалить його, тому що воно не матиме коріння, воно висохне, і ви вирвете його і викинете його геть.

39 Тож це не тому, що насіння було недобрим, і не тому, що плід його був би небажаним; але це тому, що ваше поле неродюче, і ви не підживлюєте дерево, тому ви не можете мати плоду з нього.

40 І так, якщо ви не будете підживлювати Слово, чекаючи оком віри на плід його, ви ніколи не зможете зірвати плід з дерева життя.

41 Але якщо ви будете підживлювати Слово, так, підживлювати дерево, як тільки починає воно рости, своєю вірою з великою старанністю, і з терпінням, сподіваючись на плід його, воно пустить коріння; і знайте, це буде дерево, що проростає у вічне життя.

42 І через вашу старанність, і вашу віру, і ваше терпіння з Словом у підживленні його, щоб воно могло пустити коріння у вас, дивіться, поступово ви зірвете плід його, який є найціннішим, який є солодшим над усе солодке, і який є білішим над усе біле, так, і чистішим над усе чисте; і ви будете бенкетувати цим плодом, аж поки не насититеся, щоб не бути голодним, і не бути спраглим.

43 Тоді, мої браття, ви будете пожинати нагороди за вашу віру, і за вашу старанність, і терпіння, і довготерпіння, чекаючи, щоб дерево принесло плід вам.