1 А тепер, сину мій, я відчуваю, що є ще щось, що бентежить твій розум, чого ти не можеш зрозуміти—що стосується справедливості Бога у покаранні грішника; бо ти намагаєшся думати, що то є несправедливість, щоб грішника було призначено до стану нещастя.

2 Тож дивися, сину мій, я поясню це тобі. Бо ось, після того як Господь Бог відправив наших перших батьків геть з саду Еденського обробляти землю, з якої вони були взяті,—так, Він вивів чоловіка, і Він поставив на східному кінці саду Еденського херувимів і палаючий меч, який повертався в усі боки, щоб охороняти дерево життя,—

3 Тож ми бачимо, що чоловік став як Бог, знаючи добро і зло; і щоб він не простяг руку свою, і не взяв також з дерева життя, і не зʼїв би, і не жив вічно, Господь Бог поставив херувимів і палаючий меч, щоб він не міг скуштувати плоду,—

4 І таким чином, ми бачимо, що був час, даний людині для покаяння, так, час випробування, час покаяння і служіння Богові.

5 Бо ось, якби Адам простяг свою руку негайно і скуштував з дерева життя, то він би жив вічно, відповідно до слова Бога, не маючи часу для покаяння; так, і також слово Бога було б недійсним, і великий план спасіння було б зірвано.

6 Але ось, людині було призначено померти—тому, оскільки вони були відсічені від дерева життя, вони повинні були бути відсіченими з лиця землі—і людина стала загубленою назавжди, авжеж, вони стали занепалою людиною.

7 І ось, ти бачиш, через те, що наші перші батьки були відсічені фізично і духовно від присутності Господа; і так ми бачимо, що вони стали владні слідувати за своєю власною волею.

8 Тож бачиш, було недоцільно, аби людину було позбавлено тієї фізичної смерті, бо це б знищило великий план щастя.

9 Тому, оскільки душа ніколи не може вмерти, а падіння принесло всьому людству духовну смерть, так само як і фізичну, тобто їх було відсічено від присутності Господа, було доцільно, щоб людство було позбавлено цієї духовної смерті.

10 Отже, оскільки вони стали тілесними, хтивими і диявольськими від природи, цей стан випробування став для них станом підготовки; він став підготовчим станом.

11 А тепер запамʼятай, сину мій, якби не план викуплення, (відкладемо його в сторону), як тільки вони вмирали б, їхні душі були б нещасні, будучи відсіченими від присутності Господа.

12 І ось, не було б ніякого способу спасти людей від того занепалого стану, який людина принесла на себе через свою власну неслухняність;

13 Отже, відповідно до справедливості, план викуплення не міг бути виконаний, якби не умови покаяння людей у цьому стані випробування, так, цьому підготовчому стані; бо якби не ці умови, милість не мала б впливу без того, щоб не знищити дію справедливості. А дію справедливості не може бути знищено; якщо так буде, Бог перестане бути Богом.

14 І так ми бачимо, що все людство було занепалим, і вони були в обіймах справедливості; так, справедливості Бога, Який призначив їм назавжди бути відсіченими від Його присутності.

15 І ось, план милості не міг би бути виконаним, якби Спокуту не було здійснено; отже, Бог Сам спокутує гріхи світу, щоб виконати план милості, щоб удовольнити вимоги справедливості, щоб Бог міг бути досконалим, справедливим Богом, і милосердним Богом також.

16 Тож покаяння не могло прийти до людей, якби не було покарання, яке також було вічним, як і життя душі має бути,—приєднана протилежність до плану щастя, яке було так само вічним, як і життя душі.

17 Тож як могла людина покаятися, якби вона не грішила? Як вона могла грішити, якби не було закону? Як міг бути закон, якби не було покарання?

18 Тож покарання було додано, і справедливий закон дано, що принесло муки сумління людині.

19 Тож якби не було дано закону—якщо людина вбиває, вона повинна вмерти—чи боялася б вона, що помре, якщо вбиватиме?

20 І ще, якби не було дано закону проти гріха, люди не боялися б грішити.

21 І якби не було дано закону, якби люди грішили, що б могла справедливість вдіяти, або милість також, бо вони ж не мали б ніякого права на особу?

22 Але є даний закон, і покарання додано, і покаяння даровано; покаяння, якого вимагає милість; інакше, справедливість предʼявляє права на особу і виконує закон, а закон накладає покарання; якби було не так, діяння справедливості було б знищено, і Бог перестав би бути Богом.

23 Але Бог не перестає бути Богом, і милість предʼявляє права на тих, хто кається, а милість приходить через спокуту; а спокута приводить до воскресіння померлих; а воскресіння померлих приводить людей назад у присутність Бога; і таким чином їх відновлено у Його присутність, щоб їх було суджено відповідно до їхніх діянь, відповідно до закону і справедливості.

24 Бо знай, справедливість виконує всі свої вимоги, і також милість предʼявляє права на все своє; і таким чином, ніхто, окрім тих, хто істинно покаявся, не буде спасенним.

25 Що, хіба ти вважаєш, що милість може пограбувати справедливість? Я кажу тобі: Ні; зовсім ні. Якби це було так, Бог перестав би бути Богом.

26 І таким чином Бог виконує Свої великі і вічні наміри, які були уготовані від заснування світу. І таким чином приходить спасіння і викуплення людей, а також їхнє знищення і нещастя.

27 Тому, сину мій, той, хто хоче, може прийти і скуштувати з вод життя вільно; а той, хто не хоче, того не примушено приходити; але в останній день йому буде відновлено відповідно до його вчинків.

28 Якщо він хотів чинити зло і не покаявся у свої дні, дивися, зло буде зроблено йому, відповідно до відновлення від Бога.

29 А тепер, сину мій, я бажаю, щоб це вже не бентежило тебе більше, і нехай тільки гріхи твої бентежать тебе, таким збентеженням, яке приведе тебе до покаяння.

30 О сину мій, я бажаю, щоб ти більше не заперечував справедливості Бога. Не намагайся виправдовувати себе анітрохи через свої гріхи, заперечуючи справедливість Бога; але нехай справедливість Бога, і Його милість, і Його довготерпіння повністю керують у твоєму серці; і нехай це принизить тебе аж до праху у покірливості.

31 А тепер, о сину мій, ти покликаний Богом проповідувати Слово цим людям. А тепер, сину мій, іди своїм шляхом, проголошуй Слово з істиною і розсудливістю, щоб ти міг привести душі до покаяння, щоб великий план милості міг поширюватися на них. І нехай Бог дарує тобі відповідно до моїх слів. Амінь.