1 І сталося, що Енох продовжував свою промову, кажучи: Ось, наш батько Адам навчав цьому, і багато хто повірили і стали синами Бога, а багато не повірили, і загинули у гріхах, і чекають із страхом, у муках, палючого збурення гніву Бога, що має пролитися на них.

2 І з того часу Енох почав пророкувати, кажучи людям наступне: Коли я мандрував, і стояв на місці Магуя, і волав до Господа, долинув голос з небес, кажучи—Повернись і зійди на гору Симеон.

3 І сталося, що я повернувся і пішов на гору; і коли я стояв на горі, я бачив небеса відкриті, і мене було зодягнуто славою;

4 І я бачив Господа; і Він стояв перед моїм лицем, і Він розмовляв зі мною, саме як одна людина розмовляє з іншою, лице до лиця; і Він сказав мені: Дивись, і Я покажу тобі світ протягом багатьох поколінь.

5 І сталося, що я подивився в долину Шум і побачив великий народ, який жив у наметах, який був народом Шума.

6 І знову Господь сказав мені: Дивись, і я подивився на північ, і я побачив народ Ханаана, який жив у наметах.

7 І Господь сказав мені: Пророкуй; і я пророкував, кажучи: Ось, народ Ханаана, який є численним, піде, до бою поставлений, проти народу Шума, і побʼє їх так, що їх повністю буде знищено; і народ Ханаана розподілиться на землі, і земля стане пустою і безплідною, і жодний інший народ не житиме там, а тільки народ Ханаана;

8 Бо ось, Господь прокляне цю землю сильною спекою, і пустота її продовжуватиметься повічно; і чорнота зійде на всіх дітей Ханаана, так що їх зневажатимуть серед усіх народів.

9 І сталося, що Господь сказав мені: Дивись; і я подивився, і побачив землю Шарона, і землю Еноха, і землю Омнера, і землю Гені, і землю Шема, і землю Ганера, і землю Гананнійги, і всіх жителів цих земель;

10 І Господь сказав мені: Іди до цього народу і скажи їм—Покайтеся, щоб Я не прийшов і не покарав їх прокляттям, і щоб вони не померли.

11 І Він дав мені заповідь, що я маю христити в імʼя Батька і Сина, Який сповнений благодаті та істини, і Святого Духа, Який несе свідчення про Батька і Сина.

12 І сталося, що Енох продовжував закликати весь народ, окрім народу Ханаана, покаятися;

13 І такою великою була віра Еноха, що він повів народ Бога, і їхні вороги вийшли на битву проти них; і він промовив слово Господа, і земля затремтіла, і гори зрушилися, саме за його наказом; і ріки води вийшли зі своїх русел; і рик левів було чути з пустині; і всі народи злякалися страшенно, таким сильним було слово Еноха, і такою великою була сила мови, яку Бог дав йому.

14 Також вийшла земля з глибин моря, і таким великим був страх ворогів народу Божого, що вони втекли, і стояли на відстані, і пішли на землю, що вийшла з глибин моря.

15 І велетні цієї землі також стояли на відстані; і зійшло прокляття на всіх людей, що боролися проти Бога;

16 І з того часу були війни і кровопролиття серед них; але Господь прийшов і перебував зі Своїм народом, і вони перебували в праведності.

17 Страх Господа був на всіх народах, такою великою була слава Господа, яка була на Його народові. І Господь благословив землю, і їх було благословлено на горах, і на високих місцях, і вони процвітали.

18 І Господь назвав Свій народ Сіон, тому що вони були одного серця і одного розуму, і перебували в праведності; і не було бідних серед них.

19 І Енох продовжував своє проповідування в праведності до народу Бога. І сталося в його дні, що він збудував місто, яке було названо Місто Святості, саме Сіон.

20 І сталося, що Енох розмовляв з Господом; і він сказав Господу: Певно, що Сіон перебуватиме в безпеці завжди. Але Господь сказав Еноху: Сіон Я благословив, але решту людей прокляв Я.

21 І сталося, що Господь показав Еноху всіх жителів землі; і він побачив, і ось, Сіон по деякім часі було забрано на небеса. І Господь сказав Еноху: Ось Моя оселя навіки.

22 І Енох також побачив решту людей, що були синами Адама; і вони були сумішшю всього сімені Адама, окрім сімені Каїна, бо сімʼя Каїна було чорним і не було йому місця серед них.

23 А після того як Сіон було забрано на небеса, Енох побачив, і ось, всі народи землі були перед ним;

24 І приходили покоління за поколінням; і Енох був високо, і був піднесений, саме в лоно Батька і Сина Людини; і ось, сила Сатани була по всьому лиці землі.

25 І він бачив ангелів, що сходили з небес; і він почув гучний голос, що казав: Горе, горе жителям землі.

26 І він побачив Сатану; і той мав великий ланцюг у руці, і він укривав усе лице землі темрявою; і він поглянув і засміявся, і його ангели раділи.

27 І Енох побачив ангелів, що сходили з небес, несучи свідчення про Батька й Сина; і Святий Дух зійшов на багатьох, і їх було піднесено силами небесними в Сіон.

28 І сталося, що Бог небес подивився на решту людей і заплакав; і Енох засвідчив це, кажучи: Як це так, що небеса плачуть і проливають сльози, наче дощ на горах?

29 І Енох сказав Господу: Як це так, що Ти можеш плакати, коли видно, що Ти святий і є від усієї вічності до всієї вічності?

30 І якби було це можливо, щоб людина могла злічити частки землі, так, мільйонів земель, подібних до цієї, це не було б і початком числа Твоїх створінь; і Твої завіси ще простягнуті; і все ж таки Ти є там, і Твоє лоно там; і також Ти є справедливим; Ти є милостивим і добрим навіки;

31 І Ти забрав Сіон у лоно Своє, від усіх Своїх створінь, від усієї вічності і до всієї вічності; і ніщо, крім миру, справедливості й істини не є помешканням Твого престолу; і милість піде перед Твоїм лицем і не матиме кінця; як же це Ти можеш плакати?

32 Господь сказав Еноху: Подивись на цих братів твоїх; вони є витвір Моїх власних рук, і Я дав їм їхнє знання того дня, коли Я створив їх; і в Саду Еденському дав Я людині її свободу вибору;

33 І твоїм братам сказав Я, і також дав заповідь, що вони мають любити один одного, і що вони мають обрати Мене, їхнього Батька; але ось, вони без любові, і вони ненавидять свою власну кров;

34 І вогонь Мого обурення запалено на них; і в Моєму палкому пересерді нашлю Я повені на них, бо Мій лютий гнів запалено проти них.

35 Ось, Я є Бог; Людина Святості Моє імʼя; Людина Поради Моє імʼя; і Нескінченний та Вічний Моє імʼя також.

36 Отже, Я можу простерти Свої руки і тримати всі створіння, що їх Я зробив; і Моє око може проникнути в них також, і серед усіх витворів Моїх рук не було такої великої злочестивості, як серед твоїх братів.

37 Але ось, їхні гріхи будуть на головах їхніх батьків; Сатана буде їхнім батьком, і нещастя буде їхнім приреченням; і всі небеса будуть оплакувати їх, саме всі витвори Моїх рук; отже, хіба не повинні плакати небеса, бачачи, що вони будуть страждати?

38 Але ось, ці, на кому твої очі, загинуть у повенях; і ось, Я закрию їх; вʼязницю Я приготував для них.

39 А Той, Кого Я вибрав, благав перед Моїм лицем. Отже, Він страждає за їхні гріхи, якщо вони покаються в той день, коли Мій Обраний повернеться до Мене, а до того дня вони будуть у муках;

40 Отже, через це небеса будуть плакати, так, і всі витвори Моїх рук.

41 І сталося, що Господь говорив з Енохом і розповів Еноху про всі діяння дітей людських; отже Енох знав і дивився на їхню злочестивість і їхнє нещастя, і плакав, і простирав свої руки, і його серце набрякло, як та вічність; і його нутро томилося; і вся вічність здригнулася.

42 І Енох також побачив Ноя і його сімʼю; що нащадки всіх синів Ноя мають бути спасенними земним спасінням;

43 Отже, Енох побачив, що Ной збудував ковчег; і що Господь посміхався, дивлячись на нього, і тримав його у Своїй руці; але на решту злочестивих найшли потопи і проковтнули їх.

44 І коли Енох побачив це, він відчув гіркоту душі і плакав над своїми братами, і сказав небесам: Я відмовляюсь від заспокоєння; але Господь сказав Еноху: Піднеси своє серце і радій; і дивись.

45 І сталося, що Енох подивився; і від Ноя він побачив усі сімʼї землі; і він заволав до Господа, кажучи: Коли прийде день Господа? Коли проллється кров Праведного, щоб усі ті, хто сумує, могли бути освяченими й мати вічне життя?

46 І Господь сказав: Це буде у середині часів, у дні злочестивості й помсти.

47 І ось, Енох побачив день пришестя Сина Людини, саме в плоті; і його душа зраділа, кажучи: Праведного піднесено, і Агнця вбито від заснування світу; і через віру я в лоні Батька, і ось, Сіон зі мною.

48 І сталося, що Енох подивився на землю; і він почув голос з надр її, що казав: Горе, горе мені, матері людей; я змучена, я втомлена через злочестивість моїх дітей. Коли відпочину я і буду очищена від бруду, який вийшов з мене? Коли мій Творець освятить мене, щоб могла я відпочити і праведність на деякий час могла перебувати на моєму лиці?

49 І коли Енох почув, як земля сумує, він заплакав і заволав до Господа, кажучи: О Господи, хіба не матимеш ти співчуття до землі? Хіба не благословиш ти дітей Ноя?

50 І сталося, що Енох продовжував своє волання до Господа, кажучи: Я прошу Тебе, о Господи, в імʼя Твого Єдинонародженого, саме Ісуса Христа, щоб Ти мав милість до Ноя і його сімені, щоб земля більше ніколи не вкривалася потопами.

51 І Господь не міг відмовити; і Він склав завіт з Енохом, і присягнув йому клятвою, що Він зупинить потопи; що Він кликатиме дітей Ноя;

52 І Він надіслав незмінний указ, що решта його сімені завжди буде знаходитися серед усіх народів, поки земля стоятиме;

53 І Господь сказав: Благословенний той, через чиє сімʼя Месія прийде; бо Він каже—Я є Месія, Цар Сіону, Скеля Небес, широка, як вічність; той, хто увійде цією брамою і підійметься через Мене, ніколи не впаде; отже, благословенні ті, про кого Я сказав, бо вони прийдуть з піснями вічної радості.

54 І сталося, що Енох заволав до Господа, кажучи: Коли Син Людини прийде у плоті, чи спочине земля? Я молю Тебе, покажи мені це.

55 І Господь сказав Еноху: Дивись, і він подивився і побачив Сина Людини, піднятого на хресті у спосіб людей;

56 І він почув гучний голос; і небеса затягнуло; і всі створіння Бога плакали; і земля стогнала; і скелі розкололися; і святі воскресли, і їх було увінчано праворуч Сина Людини вінцями слави;

57 І багато з духів, які були у вʼязниці, вийшли й стали праворуч Бога; а решта утримувалася в ланцюгах темряви до суду великого дня.

58 І знову Енох заплакав і заволав до Господа, кажучи: Коли спочине земля?

59 І Енох побачив Сина Людини, що возносився до Батька; і він прикликав Господа, кажучи: Хіба Ти не прийдеш знову на землю? Бо оскільки Ти є Бог, і я знаю Тебе, і Ти присягнув мені і наказав мені, щоб я просив в імʼя Твого Єдинонародженого; Ти створив мене і дав мені право на Твій престол, і не через мене, а через Твою власну благодать; отже, я запитую Тебе, чи Ти не прийдеш знову на землю.

60 І Господь сказав Еноху: Як Я живий, так само прийду Я в останні дні, у дні злочестивості й помсти, щоб виконати клятву, яку Я дав тобі стосовно дітей Ноя;

61 І прийде день, коли земля спочине, але до того дня небеса потемніють, і завіса темряви вкриє землю; і небеса здригнуться, і також земля; і великі страждання будуть серед дітей людських, але Мій народ Я збережу;

62 І праведність пошлю Я з небес; а істину пошлю Я з землі, щоб свідчити про Мого Єдинонародженого, Його воскресіння з мертвих; так, і також воскресіння всіх людей; і Я зроблю так, що праведність та істина вимиватимуть землю, неначе потопом, щоб зібрати Моїх вибраних з чотирьох чвертей землі, до того місця, яке Я приготую, до Святого Міста, щоб Мій народ міг підперезати стегна свої і чекати на час Мого пришестя; бо там буде Моя скинія, і воно буде називатися Сіон, Новий Єрусалим.

63 І Господь сказав Еноху: Тоді ти і все твоє місто зустрінуть їх там, і ми приймемо їх у наше лоно, і вони побачать нас; і ми кинемося їм на шиї, а вони кинуться нам на шиї, і ми цілуватимемо один одного.

64 І там буде Моя оселя, і це буде Сіон, який вийде з усіх створінь, які Я зробив; і протягом тисячі років земля спочиватиме.

65 І сталося, що Енох побачив день пришестя Сина Людини, в останні дні, щоб перебувати на землі в праведності протягом тисячі років;

66 Але до того дня він побачив великі лиха серед злочестивих; і він побачив також море, що було воно схвильованим, і серця людські завмиратимуть, чекаючи зі страхом суду Всемогутнього Бога, Який зійде на злочестивих.

67 І Господь показав Еноху все, саме до кінця світу; і він побачив день праведних, час їхнього викуплення, і отримав повноту радості;

68 І всіх днів Сіону в дні Еноха було триста і шістдесят пʼять років.

69 І Енох та весь народ його ходили з Богом, і Він перебував посеред Сіону; і сталося, що Сіону не стало, бо Бог прийняв його у Своє власне лоно; і відтоді пішла чутка: Сіон втік.