Час, щоб підготуватися

У восьмому розділі посібника Проповідуйте Мою євангелію нас навчають мудро розпоряджатися часом. У цьому розділі старійшина М. Расселл Баллард нагадує нам, що ми повинні ставити цілі й навчатися тому, як опановувати техніки їхнього досягнення (див. Проповідуйте Мою євангелію: Путівник для місіонерського служіння [2005], с. 156). Опанування технік, необхідних для досягнення наших цілей, включає в себе набуття вміння найкращим чином розпоряджатися своїм часом.

Я вдячний за приклад Президента Томаса С. Монсона. Серед усіх справ, які він робить як пророк Бога, він, подібно до Спасителя, знаходить достатньо часу, щоб відвідати хворих (див. Лука 17:12--14), підбадьорити вбогих духом та бути слугою для всіх. Я також вдячний за приклад багатьох інших людей, які приділяють свій час служінню ближнім. Я свідчу, що Богові приємно, коли люди приділяють час служінню іншим, і що завдяки цьому ми стаємо ближчими до Нього. Наш Спаситель дотримається Свого слова: “Той, хто є вірним і мудрим у часі, вважається гідним успадкувати оселі, приготовлені для нього Моїм Батьком” (УЗ 72:4).

Час не продається, як би ви не старалися; час---це така річ, яку неможливо придбати у жодному магазині за будь-яку ціну. Однак, коли ним мудро користуватися, він є безцінним. Кожного дня усім нам безкоштовно виділяється однакова кількість хвилин та годин для нашого користування, і невдовзі ми дізнаємося, як влучно сказано у відомому гімні, що “хвилин … не повернуть, [бо вони]---як блискавка миттєво на крилах промайнуть” (“Дорогоцінний час”, Гімни, с. 133). Весь час, що є у нашому розпорядженні, ми повинні використовувати мудро. Президент Бригам Янг сказав: “Усі ми в боргу перед Богом за можливість використовувати час нам на користь, і Він вимагатиме від нас ретельного звіту щодо того, як ми [ним] скористалися” (Teachings of Presidents of the Church: Brigham Young [1997], 286).

З урахуванням покладених на нас вимог, ми повинні навчитися ставити пріоритети, коли робимо вибір, щоб він вів нас до наших цілей, інакше ми ризикуємо попасти під вплив вітрів зволікання і нас буде носити від однієї справи, що марно поглинає наш час, до іншої. Наш Головний Учитель чудово навчав нас щодо пріоритетів, коли проголосив у Своїй Проповіді на горі: “Отже, не прагніть речей цього світу, але прагніть найперше будувати царство Боже і встановлювати його праведність” (ПДС Матвій 6:38). (Див. також Даллін Х. Оукс, “Зосередження і пріоритети”, Ліягона, лип. 2001, сс. 99--102).

Алма говорив про пріоритети, навчаючи, що “це життя стає станом випробування; часом, щоб підготуватися зустріти Бога” (Алма 12:24). Для того, щоб знати, як найкраще скористатися щедрим спадком часу, аби приготуватися зустріти Бога, може знадобитися певне скерування, але безперечно ми маємо відвести найперше місце у нашому переліку Господу і нашим сім’ям. Президент Дітер Ф. Ухтдорф нагадав нам, що “у сімейних стосунках слово любов насправді звучить так: ч-а-с” (“Про найважливіше”, Ліягона, лист. 2010, сс. 21--22). Я свідчу, що коли ми щиро просимо допомоги у молитві, наш Небесний Батько допоможе нам зосередити увагу на тій справі, яка в першу чергу заслуговує на наш час.

Нерозумне використання часу---це майже те саме, що й ледарство. Дотримуючись заповіді “перестаньте бути ледачими” (УЗ 88:124), ми повинні пересвідчитися в тому, що зайнятість для нас також означає й ефективність. Наприклад, чудово мати під рукою засоби для миттєвого обміну інформацією, але ми маємо бути впевнені, що такий обмін не перетворюється на нав’язливу звичку. На мій погляд, дехто вже потрапив у пастку цього нового нав’язливого поглинача часу, який змушує нас постійно перевіряти і надсилати повідомлення у соціальних мережах, маючи при цьому оманливе відчуття зайнятості та ефективності.

Легкий доступ до засобів спілкування та інформації приносить і чимало користі. Я пересвідчився в тому, наскільки корисною є можливість доступу до наукових статей, виступів на конференціях і генеалогічних записів та отримання повідомлень електронною поштою, на Facebook, у Twitter і за допомогою SMS. Та якими б гарними не були ці можливості, ми не можемо дозволити їм витіснити собою те, що є найважливішим. Як буде прикро, якщо телефон та комп’ютер з усіма їхніми премудростями стануть важливішими за простоту щирої молитви до люблячого Небесного Батька. Ставаймо ж навколішки з не меншою наснагою, ніж та, яку маємо, обмінюючись повідомленнями.

Електронні ігри та віртуальні знайомства по-справжньому не замінять справжніх друзів, які можуть обійняти, підбадьорюючи нас, молитися за нас і прагнути нашого успіху. Мені було дуже приємно бачити, як члени кворуму, класу та Товариства допомоги об’єднуються, щоб підтримувати одне одного. У таких випадках я краще розумів, що мав на увазі апостол Павло, коли сказав: “Ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим” (Ефесянам 2:19).

Я знаю, що наше найвеличніше щастя приходить, коли ми у гармонії з Господом (див. Алма 37:37) і з тим, що приносить вічну винагороду, замість того, щоб бездумно витрачати безкінечні години на оновлення статусу, Інтернет-ферму та катапультування розгніваних птахів у бетонні стіни. Я закликаю кожного з вас розібратися з тими речами, які крадуть у нас дорогоцінний час, і вирішити панувати над ними, замість того, щоб дозволяти їм, через їхню властивість викликати залежність, панувати над нами.

Щоб мати мир, про який говорив Спаситель (див. Іван 14:27), ми повинні присвятити наш час справам, які є найбільш значущими, а те, що від Бога, є найбільш значущим. Спілкуючись з Богом у щирій молитві, через щоденне читання і вивчення Писань, через роздуми над прочитаним і своїми почуттями, а потім застосовуючи отримані уроки та живучи відповідно до них, ми стаємо ближчими до Нього. Бог обіцяє, що коли ми старанно шукатимемо у найкращих книгах, “[Він] дасть [нам] знання через Свого Святого Духа” (УЗ 121:26; див. також УЗ 109:14–15).

Сатана спокушатиме нас марнувати наш час на те, що приховано відволікає. Хоча цих спокус не оминути, старійшина Квентін Л. Кук навчав, що “святих, які відгукуються на послання Спасителя, не зведуть на манівці справи, які відволікають і є згубними” (“Ви---святий?” Ліягона, лист. 2003, с. 96). На прикладі Гайрама Пейджа, одного з вісьмох свідків Книги Мормона, ми отримали цінний урок щодо речей, які відволікають. Він мав якийсь камінь і записав отримані через нього одкровення, як він вважав, для Церкви (див. УЗ 28). Коли Гайрама було виправлено, то, як написано у звіті, камінь було взято і потовчено на порох, щоб він більше ніколи не зводив на манівці¹. Я закликаю вас виявити речі, які марнують наш час і відволікають нас у житті, аби, образно кажучи, потовкти їх на порох. Нам слід бути мудрими у нашому судженні, аби переконатися, що терези часу правильно збалансовані, щоб знайшовся час для Господа, сім’ї, роботи та здорового відпочинку. Як багато людей вже відкрили для себе, коли ми використовуємо свій час на те, що є “чеснотним, чудовим, славнозвісним, гідним похвали” (Уложення віри 1:13), то стаємо щасливішими.

Час швидко мчить вперед із тіканням годинника. Сьогодні буде гарний день, поки тікає годинник земного життя, щоб переглянути, що ми робимо для того, аби підготуватися зустріти Бога. Я свідчу, що великі винагороди чекають на тих, хто витрачає свій час у земному житті на підготовку до безсмертя і вічного життя. В ім’я Ісуса Христа, амінь.