Припадай до завітів

У Путівнику по Писаннях говориться, що завіт---це угода між Богом і людиною. “Бог визначає умови завіту, а люди погоджуються. … Принципи й обряди одержуються через завіт. Члени Церкви, які уклали такі завіти, обіцяють шанувати їх”³. У фразі “припадати до завітів” слово припадати означає “залишатися цілковито вірними чомусь”⁴.

У Писаннях ми дізнаємося про чоловіків і жінок, які уклали завіти з Богом. Бог дав вказівки щодо того, як саме потрібно шанувати ті завіти. І якщо ті завіти були дотримані, приходили обіцяні благословення.

Наприклад, через обряд хрищення ми складаємо завіт з нашим Небесним Батьком. Ми готуємо себе до хрищення, розвиваючи віру в Господа Ісуса Христа, каючись у наших гріхах і маючи готовність узяти на себе ім’я Христа. Ми беремо зобов’язання дотримуватися заповідей Бога і завжди пам’ятати Спасителя. Ми укладаємо завіт “нести тягарі один одного, так щоб вони були легшими”. Ми показуємо, що готові сумувати з тими, хто сумує, і втішати тих, хто потребує втіхи⁵.

У святих храмах виконуються інші священні обряди й укладаються інші завіти. На зорі Відновлення пророк Джозеф Сміт палко бажав, аби святі мали обіцяні благословення храму. Господь сказав: “Нехай цей дім буде збудовано Моєму імені, щоб у ньому Я міг явити Мої обряди Моєму народові”⁶.

“Одна з Господніх цілей організації Товариства допомоги полягала в підготовці Його дочок до більших благословень священства, які містяться в храмових обрядах і завітах. … Сестри в Наву чекали на закінчення будівництва храму з великим захопленням, бо знали, що, згідно з обіцянням пророка Джозефа Сміта, даним Мерсі Філдінг Томпсон, ендаумент виведе їх з темряви до прекрасного світла”⁷.

“Більше 5000 святих заповнили храм в Наву після його освячення; вони тепер, перед початком своєї подорожі у [Долину Солоного озера], могли отримати ендаумент і пройти обряд запечатування”⁸. Президент Бригам Янг, а також багато церковних провідників і храмових працівників віддавали свій час, вдень і вночі, служачи в храмі, щоб виконати для святих цю важливу роботу.

Наші завіти підтримують нас і в радісні, і у важкі часи. Президент Бойд К. Пекер нагадав нам, що “ми---завітний народ. Ми укладаємо завіт віддавати свій час, кошти й таланти---все, ким ми є, і все, що ми маємо,---на благо царства Божого на землі. Простіше кажучи, ми укладаємо завіт робити добро. Ми є завітним народом, і храм є зосередженням наших завітів. Він є джерелом завітів”⁹.

Писання нагадують нам: “І це буде нашим завітом---що ми ходитимемо в усіх обрядах Господа”¹⁰.

Великими є благословення, які ми отримуємо, припадаючи до наших завітів.

У Книзі Мормона ми читаємо проповідь царя Веніямина. Він навчав народ про Ісуса Христа: що Він прийде на землю і перенесе всілякі страждання. Він навчав людей, що Христос спокутає гріхи всього людства і що Його ім’я буде єдиним, через яке люди зможуть отримати спасіння¹¹.

Почувши ці прекрасні вчення, люди впокорилися і бажали від усього серця звільнитися й очиститися від гріха. Вони покаялися і заявили про свою віру в Ісуса Христа. Вони склали завіти з Богом, що будуть дотримуватися Його заповідей¹².

“Дух Господа зійшов на них, і вони сповнилися радості, одержавши прощення своїх гріхів і маючи спокій у свідомості, через надзвичайну віру, що її вони мали в Ісуса Христа”¹³.

Аммон показав інший приклад радості, яка приходить завдяки вірності у дотриманні заповідей Бога і поширенню Його євангелії серед інших. Аммон і його брати були знаряддям, допомагаючи тисячам людей прийти до Христа. Ось якими словами Аммон описав свої почуття, коли так багато людей були охрищені і склали завіти з Богом:

“Яка велика причина є в нас, щоб радіти”¹⁴.

“Моя радість повна, так, моє серце наповнене по вінця радістю, і я втішуся в моєму Богові”¹⁵.

“Я не можу висловити й найменшої частки того, що я відчуваю”¹⁶.

“Ніколи не було людей, у яких була причина радіти, як у нас”¹⁷.

Укладання і дотримання священних завітів дозволяє нам мати Святого Духа. Це Дух, Який “сповнить твою душу радістю”¹⁸.

Друга світова війна принесла великі страждання для багатьох людей у всьому світі. Святі в Німеччині пережили багато випробувань. Відданим президентом Товариства допомоги у Штуттгарті, Німеччина, була Марія Шпайдель. Говорячи про випробування, вона сказала так: “Наша довіра до Господа і наше свідчення про Його Церкву стали джерелом нашої сили. … З радістю ми співали пісні Сіону і покладали довіру на Господа. Він все направляв на добро”¹⁹.

Знову ми бачимо, що коли члени Церкви дотримуються своїх завітів, вони відчувають радість навіть перед обличчям надзвичайних випробувань.

Сара Річ була праведною жінкою, яка жила в Наву і була покликана служити в храмі до того, як святих було вигнано з міста. Ось її слова з приводу благословень храмових завітів: “Ми отримали в домі Господа багато благословень, які приносили нам радість і заспокоєння у всіх наших скорботах; вони допомагали нам мати віру в Бога і ми знали, що Він буде направляти й підтримувати нас у невідомій подорожі, яка чекала на нас”²⁰.

Перед цим святі закінчили будівництво Кертлендського храму, і багато з них узяли участь в його освяченні. Після освячення Господь прийняв цей храм. Господь сказав їм радіти “благословенням, які буде пролито … на голови [Його] народу”²¹.

Чим більше святих храмів будується на землі, тим більше благословень приходить у життя членів Церкви. У 2008 році я бачила радість на обличчях подружжя з України, коли вони розповідали мені про поїздку до Фрайберга, Німеччина, для проходження своїх храмових обрядів. Для цих відданих святих подорож до храму тривала 27 годин автобусом в один бік, і в них не було можливості їздити туди часто. Вони захоплено розповідали, що невдовзі буде завершено будівництво Київського Українського храму і в них буде можливість відвідувати його набагато частіше. Цей храм тепер відчинений, і тисячі людей насолоджуються його благословеннями.

Читаючи особисту історію моєї бабусі, я дізналася про її величезну радість від укладених завітів. Вона любила ходити до храму і виконувати обряди за тисячі померлих. Це було місією її життя. Вона служила храмовим працівником більше 20 років у храмі Ментай, Юта. Вона писала, що багато разів її було зцілено дивовижним чином задля того, аби вона могли ростити дітей і служити іншим, виконуючи за них храмову роботу. Все, що ми, її онуки, знаємо про бабусю Раймер, це те, що вона була праведною жінкою, яка дотримувалася своїх завітів і бажала, аби ми робили те ж саме. Коли після нашої смерті хтось передивлятиметься наше майно, чи знайде він доказ того, що ми дотримувалися наших завітів?

Наш улюблений пророк Президент Томас С. Монсон сказав нам на останній генеральній конференції: “Якщо ми з вами ходимо в дім Бога, якщо ми пам’ятаємо про завіти, які там укладаємо, у нас буде більше сил зносити будь-яке випробування і долати будь-яку спокусу. Це—священне місце, де ми знаходимо спокій. Там ми оновлюємося й зміцнюємося”²².

І знову: “Піднесись серцем і звеселись, і припадай до завітів, які ти склала”²³. Дотримання завітів приносить справжню радість і щастя. Це джерело втіхи та миру. Це захист від зла світу. Дотримання завітів допоможе нам у часи випробувань.

Я свідчу, що якщо ми будемо вірити в Христа і припадати до наших завітів, ми отримаємо радість, про яку говориться у Священних Писаннях і яка обіцяна нашими пророками останніх днів.

Дорогі сестри, я люблю вас і сподіваюся, ви відчуєте цю велику радість у своєму житті. В ім’я Ісуса Христа, амінь.