Благословення причастя

Перший принцип—це мати під час причастя відчуття вдячності Небесному Батькові за Спокуту Його Сина. В наступній історії розповідається про рознесення причастя:

“Причастя ніколи не мало для мене великого значення до тієї неділі, коли мене було висвячено в диякони. Того дня я вперше розносив причастя. Перед зборами один з дияконів попередив мене: “Будь насторожі з братом Шмідтом. Можливо тобі прийдеться його розбудити!” Зрештою прийшов час мені взяти участь у рознесенні причастя. Я досить добре впорався з шістьма першими рядами. Діти й дорослі прийняли хліб без якихось помітних думок чи проблем. Потім я дійшов до сьомого ряду, того, де зазвичай сидів брат Шмідт. Але я здивувався. Замість того, щоб спати, він був досить бадьорий. На противагу іншим, кому я прислужував, він узяв хліб з поміркованістю і благоговінням.

Через кілька хвилин я знову підходив до сьомого ряду, вже з водою. Цього разу мій друг був правий. Брат Шмідт сидів з похиленою головою, заплющивши свої великі німецькі очі. За всіма ознаками він міцно спав. Що мені зробити чи сказати? Якусь хвилину я дивився на його чоло, зморшкувате, зоране роками праці і випробувань. Він приєднався до Церкви у підлітковому віці і був у своєму невеликому німецькому містечку жертвою багатьох переслідувань. Я багато разів чув цю історію на зборах свідчень. Зрештою я вирішив ніжно поторсати його плече, сподіваючись розбудити його. І щойно я нахилився для цього, як його голова повільно підвелася. По його щоках текли сльози, і коли я подивився йому в очі, то побачив там любов і радість. Він тихо простягнув руку і взяв воду. І хоча тоді мені було лише дванадцять, я досі чітко пам’ятаю відчуття, яке мав, коли дивився, як цей зморшкуватий старий чоловік приймав причастя. Без сумнівів я знав, що він відчував щодо причастя щось таке, чого я ніколи не відчував. І тоді я вирішив, що хочу мати ті самі почуття”⁴.

Брат Шмідт говорив з небесами, а небеса йому відповідали.

Другий принцип—це пам’ятати, що, приймаючи причастя, ми поновлюємо наш христильний завіт. Серед зобов’язань, які ми беремо на себе, і які записані в Писаннях, є наступні:

“Прийти до кошари Бога і називатися Його народом, … нести тягарі один одного, … сумувати з тими, хто сумує, … і бути свідками Бога”⁵.

“Приход[ити] зі скрушеним серцем і впокореним духом, … бажа[ти] взяти на себе ім’я Ісуса Христа, маючи рішучість служити Йому до кінця”⁶, і дотримуватися Його заповідей і завжди пам’ятати Його⁷.

Причасна молитва служить нагадуванням про ці завіти. Коли ми приймаємо причастя, ми поновлюємо наше зобов’язання жити за цими завітами. Я вірю, що було б доречно вивчити причасні молитви напам’ять у нашому розумі і в нашому серці. Це допоможе нам зосередитися на поновленні нашого завіту хрищення. Скільки б років нам не було на момент хрищення, 8 чи 80, сподіваюся, що ми ніколи не забудемо той день і укладені нами завіти.

По-третє, під час причастя ми можемо відчути прощення наших гріхів. Якщо перед причасними зборами ми витратимо час на покаяння в наших гріхах, ми можемо піти з причасних зборів з відчуттям чистоти і незаплямованості. Президент Бойд К. Пекер сказав: “Причастя поновлює процес прощення. Кожної неділі, коли розноситься причастя, ця церемонія служить тому, щоб відновити процес прощення. Кожну неділю ви очищаєте себе, щоб з часом, коли ви помрете, ваш дух був чистим”⁸. Гідне прийняття причастя може допомогти нам відчути, як це було з людьми народу царя Веніямина, які “сповнилися радості, одержавши прощення своїх гріхів і маючи спокій у свідомості”⁹.

Четвертий принцип полягає в тому, що протягом причасних зборів ми можемо отримувати натхнення для вирішення наших проблем. Коли я був президентом місії в Болівії, моя дружина, Мері Енн, і я мали благословення відвідати семінар для президентів місій з президентом Генрі Б. Айрінгом. На тих зборах він навчав, що є три важливі способи підготуватися отримати користь від зборів. Ми маємо приходити з нашими проблемами смиренними, як готові до навчання діти, і з бажанням допомогти дітям Бога.

Коли ми приходимо на причасні збори із смиренням, ми можемо мати благословення відчувати натхнення для вирішення наших щоденних проблем. Ми маємо приходити підготовленими, бути готовими слухати і не відволікатися. В Писаннях ми читаємо: “Але, ось, Я кажу тобі, що ти повинен з’ясувати це повністю своїм розумом; потім ти повинен спитати Мене, чи це правильно, і якщо це правильно, Я зроблю так, щоб твої груди запалали зсередини; отже, ти відчуєш, що це правильно”¹⁰. Ми можемо дізнатися, що нам слід робити для вирішення наших проблем.

П’ятий принцип—гідне прийняття причастя допоможе нам сповнитися Святого Духа. Встановивши під час візиту до нефійців обряд причастя, Ісус сказав: “Той, хто їсть цей хліб, їсть від Мого тіла для своєї душі; а той, хто п’є це вино, п’є від Моєї крові для своєї душі; і його душа ніколи не буде ні голодувати, ані відчувати спрагу, але буде наповнена”¹¹. Їм було обіцяно, що якщо вони будуть голодувати і спрагнути за праведністю, вони будуть сповнені Святого Духа. Причасна молитва також містить обіцяння, що якщо ми будемо виконувати наші завіти, з нами завжди буде Святий Дух¹².

Старійшина Мелвін Дж. Баллард сказав: “Я є свідком того, що обряд причастя благословляється присутністю Духа, Який зігріває душу з голови до п’ят; ви відчуваєте, як духовні рани зцілюються, і тягарі полегшуються. Втіха і щастя приходять до душі, яка є гідною і щиро бажає скуштувати цю духовну їжу”¹³.