Храмовий стандарт

Під час недавньої екскурсії по прекрасному храму Бригам-Сіті, Юта, я пригадав випадок, який стався зі мною, коли я служив координатором дня відкритих дверей і переосвячення історичного храму в Лайє, штат Гавайї, та святкового концерту з цієї нагоди.

За кілька місяців до завершення масштабної роботи з оновлення храму, мене запросили оглянути його разом з виконавчим директором Храмового відділу, старійшиною Уільямом Р. Уокером і його колегами з Храмового відділу. Крім них були й інші члени генеральної фірми підрядчика. Однією з цілей цього огляду було перевірити стан ходу роботи та якість її виконання. На час цього огляду роботу було завершено на 85 відсотків.

Йдучи по храму, я дивився на старійшину Уокера і його колег і слухав, як вони перевіряли роботу і спілкувалися з генеральним підрядчиком. Час від часу я бачив, як один чоловік проводив рукою по стінах, коли ми переходили з однієї кімнати в іншу. Кілька разів після цього він витирав свої пальці і після цього підходив до генерального підрядчика, кажучи: “Я відчуваю нерівності на цій стіні. Нерівності—це не храмовий стандарт. Вам потрібно буде відшліфувати цю стіну й зробити її рівною”. Підрядчик покірливо записував кожне зауваження.

Коли ми підійшли до певного місця в храмі, в якому буватимуть лише кілька людей, той самий чоловік зупинив нас і звернув нашу увагу на щойно встановлене прекрасне вікно зі свинцевого скла. Це вікно було шістдесят сантиметрів завширшки і висотою майже два метри та складалося зі вставлених маленьких сегментів вітражного скла геометричних форм. Він указав на маленький 5-сантиметровий кольоровий скляний квадратик, який був частиною простого візерунка, і сказав: “Той квадратик стоїть криво”. Я подивився на квадратик і мені здалося, що він стояв рівно. Однак, підійшовши ближче, за допомогою вимірювального пристрою в руках, я зміг побачити там дефект. Цей маленький квадратик справді був викривлений на 3мм. Після цього підрядчик отримав вказівку замінити це вікно, оскільки це був не храмовий стандарт.

Визнаю своє здивування тим, що через такий маленький, майже непомітний дефект, потрібно було замінити все вікно. Звичайно, було малоймовірно, що хтось колись знатиме про цей дефект або навіть побачить це вікно, враховуючи його відлюдне місце у храмі.

Їдучи того дня додому з храму, я думав про те, чого навчився з цього випадку, а точніше, про те, чого, як мені здавалося, я навчився. Але моє розуміння щодо першого огляду храму стало глибшим, коли кілька тижнів потому, мене запросили оглянути вже завершений храм.

Коли я увійшов у цілком оновлений храм в Лайє, штат Гавайї, мене приголомшила його краса і якість роботи. Ви розумієте, з яким зацікавленням я підходив до “нерівних” стін і вікна з “дефектом”. Чи відшліфував підрядчик стіни і чи зробив їх рівними? Чи було вікно дійсно замінене? Коли я наблизився до нерівних стін, на мій подив, я побачив, що на всіх стінах зараз були прекрасні шпалери. Моя перша думка була такою: “Так ось як підрядчик усунув нерівність—він прикрив її”. Однак то було не так. Я дізнався, що на ці стіни з самого початку планувалося поклеїти шпалери. Мене цікавило те, чому незначну, ледве помітну нерівність, потрібно було усунути, якщо її мали прикривати шпалери. Після цього я з нетерпінням попрямував до місця, де було розташоване вікно з дефектом, і з подивом побачив чудову рослину в горщику, яка простягалася від підлоги до стелі і стояла прямо навпроти вікна. І я знову подумав: “Так ось як підрядчик вирішив проблему з маленьким кривим квадратиком—він сховав його”. Підійшовши ближче, я розсунув листя рослини і з радістю побачив, що вікно насправді було замінене. Колись кривий маленький квадратик, зараз акуратно й рівно стояв у візерунку. Я дізнався, що ця рослина з самого початку мала стояти навпроти цього вікна, як частина дизайну інтер’єру.

Навіщо було вдаватися до додаткової роботи і навіть до заміни, щоб усунути незначні нерівності стін і невелику асиметрію візерунка вікна, коли їх помітять або відчують на дотик взагалі лише кілька людей? Чому від підрядчика вимагали таких високих стандартів?

Коли, глибоко замислившись, я вийшов з храму, то знайшов відповідь на свої запитання, подивившись на оновлений екстер’єр і побачивши такі слова: “Святість Господові, Дім Господа”.

Храми цієї Церкви є саме такими, як про них проголошується. Ці священні споруди будуються для нас, і в їхніх стінах виконуються священні, спасительні обряди. Але не має бути жодного сумніву щодо того, чий це дім. Будучи вимогливими щодо стандартів будівництва навіть у найменших деталях, ми не тільки виявляємо нашу любов і повагу до Господа Ісуса Христа, але й доводимо всім спостерігачам, що ми шануємо Того, Кому належить цей дім, і поклоняємося Йому.

В одкровенні, даному пророку Джозефу Сміту побудувати храм в Наву, Господь навчав:

“Приходьте, з усім своїм золотом, і своїм сріблом, і своїм дорогоцінним камінням, і з усією вашою старовиною; і всі, хто розуміються на старовині … і приносять … цінн[е] дерево землі;

… І збудуйте дім Моєму імені, щоб Всевишній перебував у ньому”¹.

Це той самий принцип, який встановив цар Соломон за часів Старого Завіту, коли він побудував храм Господу, використовуючи лише найкращі матеріали і залучивши найкращих майстрів². Сьогодні, під час будівництва храмів Церкви, ми продовжуємо дотримуватися цього принципу, використовуючи належну помірність.

Я пізнав, що, навіть якщо смертні люди не побачать дефекту і не відчують його на дотик, Господь знає, наскільки ми стараємося і чи зробили ми все, що в наших силах. Це саме стосується і наших особистих намагань жити гідно храмових благословень. Господь радив:

“І якщо Мої люди збудують дім Мені в ім’я Господа і не дозволять нічому нечистому увійти в нього, щоб його не було осквернено, Моя слава буде на ньому;

“Так, і Моя присутність буде там, бо Я ввійду в нього і всі чисті серцем, які ввійдуть у нього, побачать Бога.

“Але якщо його буде осквернено, Я не ввійду в нього, і Моєї слави не буде там; бо Я не ввійду в несвяті храми”³.

Подібно до підрядчика, коли ми дізнаємося про складові нашого особистого життя, які несумісні з ученнями Господа, коли ми не докладаємо зі свого боку максимально можливі зусилля, ми повинні швидко виправити все невірне, усвідомлюючи, що ми не можемо приховати своїх гріхів від Господа. Нам потрібно пам’ятати, що, “якщо ми починаємо приховувати свої гріхи, … ось, небеса віддаляються; [і] Дух Господа засмучується”⁴.

Я також пізнав, що високі стандарти будівництва храмів, які використовує ця Церква, є зразком і навіть символом того, як повинні жити ми самі. Кожен з нас може застосовувати вчення апостола Павла, проголошені ним за часів існування давньої Церкви:

“Чи не знаєте ви, що ви—Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?

“Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той—то ви!”⁵

Кожного з нас зроблено з найкращого матеріалу, і ми—це дивовижний результат божественної майстерності. Втім, коли ми входимо у вік підзвітності і виходимо на поле бою гріха й спокуси, можливо нашому храму знадобиться оновлення й ремонт. Можливо, стіни всередині нас є нерівними і їх потрібно вирівняти, або ж вікно нашої душі потрібно замінити, щоб ми могли стояти на святих місцях. На щастя, за храмовими стандартами, яких нас просять дотримуватися, від нас не вимагається бути досконалими, хоча ми й прагнемо до цього. Радше, нас просять дотримуватися заповідей і робити все можливе, щоб жити, як учні Ісуса Христа. Я молюся про те, щоб усі ми намагалися жити гідно храмових благословень, чинячи якнайкраще, вдосконалюючись у чому необхідно і усуваючи дефекти й недоліки, щоб Дух Бога міг завжди перебувати в нас. І ім’я Ісуса Христа, амінь.