Радість від священства

Багато років тому ми з парою моїх друзів-капітанів авіаліній вирішили здійснити мрію своєї юності і відремонтувати старий аероплан. Разом ми придбали старенький літачок Пайпер каб, зразку 1938 року, і взялися за відновлення його первинного вигляду. Цю роботу ми виконували з великою любов’ю. Для мене ця подія мала особливе значення, оскільки на подібному літаку я вчився літати ще в юності.

Цей літак було сконструйовано лише через 35 років після першого відомого польоту братів Райт. Одна тільки думка про це змушує мене відчувати себе дуже старим.

Його двигун не був оснащений електростартером; коли ви запускали двигун з кабіни пілота, хтось інший на землі мав узятися за пропелер і щосили розкручувати його, поки двигун не запуститься. Кожен запуск двигуна був захоплюючою й надихаючою подією.

З самого початку було ясно, що Пайпер каб не створено для швидких польотів. Насправді, коли дув сильний лобовий вітер, здавалося, що ми взагалі зависали на місці. Пам’ятаю, з якою легкістю обганяли нас машини під час нашого польоту з сином-підлітком, Гвідо, над автобаном у Німеччині.

Але, як же я любив цей літачок! У ньому можна було досконало відчути диво й красу польоту. Можна було почути, побачити і відчути на запах й на смак, що таке політ. Брати Райт висловили це так: “Не існує [нічого] подібного до почуттів, які відчувають авіатори, коли несуться у повітрі на великих білих крилах”¹.

На противагу цим польотам, на початку цього року я мав привілей літати на складному реактивному винищувачі F-18 з всесвітньовідомими Блакитними ангелами з команди вищого пілотажу Військово-Морського флоту Сполучених Штатів Америки. Це було схоже на політ у минуле, бо 50 років тому, майже день у день, я завершив своє тренування як льотчик-винищувач Військово-Повітряного флоту.

Політ на F-18, звичайно ж, абсолютно відрізнявся від польотів на Пайпер кабі. Він показав мені красоту більш динамічного польоту. Це схоже на застосування існуючих законів аеродинаміки у більш досконалий спосіб. Однак завдяки польоту з Блакитними ангелами я також швидко пригадав, що бути пілотом реактивного винищувача—це справа молодих. Я знову процитую братів Райт: “Відчуття [польоту] більше за все приносить досконалий мир, поєднаний зі збудженням, яке до межі напружує кожен нерв”². Крім того, політ з Блакитними ангелами навів на думку про “ангелів”, які із зовсім іншою метою знаходяться навколо вас, щоб підтримувати вас.

Якби ви спитали у мене, який з цих польотів приніс мені більше задоволення, я не впевнений, що зміг би вам сказати. Очевидно, що в дечому вони дуже відрізнялися, щоб не сказати більше. Втім, щодо інших речей, то вони дуже схожі.

Як в Пайпер кабі, так і в F-18, я відчував захоплення, красу й радість польоту. В обох з них я відчував себе так, як писав поет: “Ти [вирвись] з міцних пут Землі і в небесах [танцюй] на крилах щастя”³.

Зараз ви можете запитати, яким чином ці два абсолютно різні відчуття польоту пов’язані з нашими зборами сьогодні або зі священством, яке ми маємо привілей носити, або зі служінням у священстві, яке всі ми так любимо?

Брати, чи не правда те, що наш особистий досвід служіння у священстві може бути цілком різним? Можна сказати, що дехто з вас літає на реактивних F-18, в той час, як інші літають на Пайпер кабах. Дехто з вас живе на території приходів і колів, де кожне покликання, від помічника провідника групи первосвящеників до секретаря кворуму дияконів, зайняте активними носіями священства. Ви маєте привілей брати участь у приходській організації, яка добре укомплектована.

Інші з вас живуть у тих частинах світу, де існує лише невеличка група членів Церкви і носіїв священства. Ви можете відчувати самотність і перевантаженість під вагою всього того, що потрібно зробити. Можливо вам доводиться багато чого робити самостійно, щоб запустити двигун служіння священства. Інколи навіть може здаватися, що ваша філія або приход зовсім не розвиваються.

Втім, якими б не були ваші обов’язки або обставини, ми з вами знаємо, що завдяки відданому служінню у священстві завжди з’являється особлива радість.

Мені завжди подобалося літати незалежно від того, був то Пайпер каб, F-18 чи будь-який інший літак. Літаючи в Пайпер кабі, я не скаржився на малу швидкість, а у F-18 я не нарікав, коли навантаження акробатичних маневрів нещадно нагадувало мені про мій похилий вік.

Так, у будь-якій ситуації завжди має місце щось недосконале. Так, легко знайти на що поскаржитися.

Але брати, ми є носіями Святого священства за чином Сина Божого! Кожному з нас на голову поклали руки і ми отримали священство Бога. Нам дали повноваження і відповідальність діяти від Його імені, як Його слуги на землі. Де б ми не були, у великому приході чи у маленькій філії, нас покликано служити, благословляти і діяти в усьому на благо кожного і все ввірено під нашу опіку. Чи може бути щось більш надихаюче?

Давайте розуміти, цінувати і відчувати радість від служіння у священстві.

Моя любов до польотів вплинула на курс всього мого життя. Але, яким б надихаючим і радісним не було моє життя пілота, моє життя в якості члена цієї Церкви було глибшим, щасливішим і набагато повнішим. Коли я занурювався у церковне служіння, то відчував всемогутню силу Бога і Його лагідні милості.

Як пілот, я торкався небес. Як член Церкви, я відчував обійми небес.

Іноді я сумую за можливістю посидіти в кабіні пілота. Але, служачи пліч-о-пліч з моїми братами і сестрами в Церкві, я легко компенсую цю нестачу. Можливість відчувати величний мир і радість, які приходять, як результат крихітного служіння в цій великій справі і роботі, я не проміняю ні на що у світі.

Сьогодні ми зібралися, як величезна група носіїв священства. Наша священна радість і привілей—служити Господу і нашим ближнім, направляти найкраще, що в нас є, на виконання благородної справи з підняття інших і побудови царства Бога.

Ми знаємо і розуміємо, що священство—це вічна влада і повноваження Бога. Ми легко можемо повторити це визначення попам’яті. Однак, чи дійсно ми розуміємо значення того, про що говоримо? Дозвольте повторити: священство—це вічна влада і повноваження Бога.

Подумайте про це. За допомогою священства Бог створив небеса і землю і керує ними.

Цією владою Він викупляє і підносить Своїх дітей, здійснюючи “безсмертя і вічне життя людини”⁴.

Священство, як пояснив пророк Джозеф Сміт,—це “канал, яким Всемогутній почав відкривати Свою славу [при] … сотворінн[і] цієї землі, яким Він продовжує відкривати Себе дітям людським до нинішнього часу і яким Він відкриватиме Свої цілі до кінця часів”⁵.

Наш Всемогутній Батько на Небесах довірив повноваження священства нам—смертним істотам, які, за визначенням, є слабкими й недосконалими. Він дарував нам повноваження діяти від Його імені заради спасіння Його дітей. Цією величною владою ми уповноважені проповідувати євангелію, виконувати обряди спасіння, допомагати будувати царство Бога на землі і благословляти наші сім’ї і наших ближніх та служити їм.

Священство, яке ми носимо, є священним.

Священство, чи будь-який його обов’язок, не можна купити і над ним не можна панувати. Влада священства не піддається впливу, наказам або примусу з боку владних, заможних або впливових людей. Це духовна сила, яка діє за небесним законом. Вона походить від великого Небесного Батька всіх нас. Її силу можна контролювати і направляти тільки за принципами праведності⁶, а не самовдоволення.

Христос є джерелом всього істинного повноваження священства і влади на землі⁷. Це Його робота, в якій ми маємо привілей допомагати. “І ніхто не може допомагати в цій праці, якщо він не буде покірним і сповненим любові, маючи віру, надію і милосердя, будучи стриманим у всьому, що буде ввірено під його опіку”⁸.

Ми працюємо не заради особистої вигоди, а скоріш ми прагнемо служити іншим і надихати їх. Ми керуємо не через силу, а через “переконання, довготерпіння, м’якість і лагідність, і любов нелицемірну”⁹.

Священство Всемогутнього Бога доступне гідним чоловікам, де б вони не були—не має значення, хто їхні предки, не має значення наскільки скромним є їхнє матеріальне становище і в якому кутку світу вони живуть. Воно доступне без грошей чи будь-якої мирської платні. Перефразувавши давнього пророка Ісаю можна сказати, що всі спрагнені можуть прийти до води і не потрібні гроші, щоб прийти й поїсти!¹⁰

А завдяки вічній і незбагненній Спокуті нашого Спасителя, Ісуса Христа, священство Бога може бути доступним навіть, якщо ви спіткнулись або втратили гідність у минулому. Завдяки процесу покаяння, який духовно очищає й оновлює, ви можете устати і сяяти повсюди!¹¹ Завдяки безмежній, великодушній любові нашого Спасителя і Викупителя, ви можете підвести свої очі, стати чистими й гідними і перетворитися на праведних і благородних синів Бога—гідних носіїв найсвятішого священства Всемогутнього Бога.

Я відчуваю певний сум за тих, хто не розуміє дива й привілею мати священство і не цінує його. Вони схожі на пасажирів літака, які весь час ремствують з-за розміру пакету з арахісом, хоча в той час перебувають у повітрі, високо над хмарами, маючи те, за що давні царі віддали б усе, що у них було, аби лише раз спробувати й відчути це!

Брати, ми маємо благословення бути смиренними користувачами цього великого повноваження і влади священства. Давайте зведемо наші очі і побачимо, впізнаємо і приймемо цю можливість такою, якою вона є насправді.

Завдяки праведності, любові та відданому служінню у священстві ми зможемо зрозуміти істинне значення одкровення: “Я йтиму перед вашим лицем. Я буду праворуч і ліворуч від вас, і Мій Дух буде у ваших серцях, а Мої ангели—навколо вас, щоб підтримувати вас”¹².

Давайте осягнемо й зрозуміємо диво і привілей священства. Давайте приймемо й любитимемо обов’язки, які нас просять виконувати в наших домівках і в наших церковних підрозділах, якими б великими або незначними вони не були. Давайте постійно зростати у праведності, відданості і служінні у священстві. Давайте знаходити радість в служінні у священстві!

Найкращим чином ми можемо це робити, застосовуючи принципи знання, слухняності й віри.

В першу чергу це означає, що нам потрібно знати вчення про священство, яке міститься в даному через одкровення слові Бога, і жити за ним. Нам важливо зрозуміти завіти і заповіді, за якими діє священство¹³.

Далі, давайте будемо мудрими і діятимемо відповідно до отриманого знання постійно й щиросердо. Якщо ми виконуватимемо закони Бога, дисциплінуватимемо наш розум і тіло та чинитимемо за принципами праведності, яких навчають пророки, то відчуємо радість від служіння у священстві.

І нарешті, давайте поглиблювати свою віру в нашого Господа, Ісуса Христа. Давайте візьмемо на себе Його ім’я і зобов’яжемося кожного дня продовжувати іти шляхом учнівства. Нехай наша віра вдосконалюється завдяки нашим трудам¹⁴. Завдяки учнівству ми можемо вдосконалюватися крок за кроком, служачи своїй сім’ї, ближнім та Богу.

Коли ми служимо у священстві всім нашим серцем, міццю, розумом і силою, то маємо обіцяння, що здобудемо величні знання, мир і духовні дари. Якщо ми шануємо святе священство, Бог вшанує нас, і ми “стояти[мемо] безвинними перед [Ним] в останній день”¹⁵.