New Experience
Жовтень 2017 | Не бійтеся творити добро

Не бійтеся творити добро

Жовтень 2017 Генеральна конференція

Господь каже нам, що коли ми з вірою стоїмо на Його скелі, сумніви і страх слабшають; бажання творити добро—зростає.

Мої дорогі брати і сестри, я смиренно молюсь, щоб Дух Господа був з нами, коли я виступатиму сьогодні. Моє серце сповнене вдячністю до Господа, Якому належить ця Церква, за натхнення, яке ми відчували в палких молитвах, натхненних проповідях та в ангельському співі під час цієї конференції.

Минулого квітня послання Президента Томаса С. Монсона зворушило серця людей по всьому світу. У тому числі й моє. Він говорив про силу Книги Мормона. Він закликав нас вивчати, обдумувати і застосовувати її вчення. Він обіцяв, що якщо ми кожного дня присвячуватимемо час вивченню Книги Мормона, розмірковуванням над нею і виконанням заповідей, які містяться в ній, то матимемо живе свідчення про її істинність, і це свідчення про живого Христа проведе нас до безпеки крізь часи тривог. (Див. “Сила Книги Мормона”, Ліягона, трав. 2017, сс. 86–87).

Як і багато з вас, я чув слова пророка, як голос Господа, звернений до мене. І також, як і багато хто з вас, я вирішив дослухатися до цих слів. Ще хлопчиком я отримав свідчення, що Книга Мормона є словом Бога, що Батько і Син явилися Джозефу Сміту і говорили з ним, і що давні апостоли прийшли до Пророка Джозефа, щоб відновити ключі священства в Церкві Господа.

Маючи це свідчення, я читав Книгу Мормона щодня протягом більше як 50 років. Тож, можливо, у мене були підстави вважати, що слова Президента Монсона стосувалися когось іншого. Втім, як і багато хто з вас, я відчув, що заклик пророка і його обіцяння запрошували мене докласти більше зусиль. Багато хто з вас зробили те, що і я: палкіше молилися, уважніше обдумували Писання і докладали більше зусиль у служінні Господу та іншим заради Нього.

Радісним результатом і для мене, і для багатьох з вас, було те, що пообіцяв пророк. Ті з нас, хто прийняв серцем його натхненну пораду, ясніше почули Духа. Ми здобули більшу силу протистояти спокусам і зросла наша віра у воскреслого Ісуса Христа, в Його євангелію і в Його живу Церкву.

У добу зростання сум’яття у світі це зміцнення свідчення витіснило сумнів і страх, та принесло нам почуття миру. Увага до поради Президента Монсона принесла мені ще два інші чудові результати: перший—Дух, Який він пообіцяв, викликав почуття оптимізму щодо майбутніх подій, навіть незважаючи на, здавалося б, зростаюче у світі сум’яття. І другий—Господь дав і мені, і вам, ще більше відчути Його любов до тих, хто страждає. Зросло наше бажання йти рятувати інших. На цьому бажанні зосереджене священнослужіння і навчання Президента Монсона.

Господь обіцяв Пророку Джозефу Сміту і Оліверу Каудері, що вони матимуть любов до інших і мужність, коли їхні завдання здаватимуться приголомшливими. Господь сказав, що потрібну їм мужність вони черпатимуть зі своєї віри в Нього, як їхньої скелі:

“Не бійтеся творити добро, сини Мої, бо що ви посієте, те саме й пожнете; отже, якщо посієте добро, ви й пожнете добро як свою винагороду.

Отже, не бійся, черідко мала; творіть добро; нехай земля і пекло обʼєднаються проти вас, а якщо вас збудовано на Моїй скелі, вони не зможуть подолати.

Ось, Я не звинувачую вас; ідіть своїм шляхом і не грішіть більше; виконуйте з тверезістю роботу, яку Я заповів вам.

Звертайтеся до Мене в кожній думці; не вагайтеся, не бійтеся.

Подивіться на рани, які прокололи Мій бік, і також на сліди цвяхів на Моїх руках і ногах; будьте вірними, виконуйте Мої заповіді, і ви успадкуєте царство небесне” (УЗ 6:33–37).

Господь сказав Своїм провідникам Відновлення, і каже й нам, що коли ми з вірою стоїмо на Його скелі, сумніви і страх слабшають; бажання творити добро—зростає. Приймаючи запрошення Президента Монсона закарбувати в наших серцях свідчення про Ісуса Христа, ми здобуваємо силу, бажання і мужність іти рятувати інших, не турбуючись про наші особисті потреби.

Я бачив таку віру й мужність багато разів, коли віруючі святі останніх днів стикалися зі страшними випробуваннями. Наприклад, я був у штаті Айдахо, коли 5 червня 1976 року прорвало дамбу Тетон-Дем. З неї пішла стіна води. Тисячі людей було змито з їхніх домівок. Тисячі домівок і будівель були зруйновані. На диво, загинуло не більше 15 осіб.

Те, що я побачив там, я бачив завжди, коли святі останніх днів міцно стояли на скелі свідчення про Ісуса Христа. Оскільки вони не сумніваються, що Він наглядає за ними, вони стали безстрашними. Вони забувають про власні випробування, щоб піти й допомогти іншим. І вони роблять це з любові до Господа, не просячи відшкодування.

Наприклад, коли прорвало дамбу Тетон-Дем, одне подружжя було в дорозі за багато миль від свого дому. Коли вони почули по радіо новини, то поквапилися повернутися в Рексбург. Замість того, щоб поїхати до своєї домівки й подивитися, чи не знищено її, вони поїхали шукати свого єпископа. Він був у будівлі, яка використовувалась, як центр відновлення. Він допомагав скеровувати тисячі волонтерів, які прибували в жовтих шкільних автобусах.

Подружжя підійшли до єпископа і запитали: “Ми щойно повернулись. Єпископе, де ми можемо допомогти?” Він дав їм імена сім’ї. Це подружжя прибирали бруд і воду в одній домівці за іншою. Вони працювали з ранку до ночі протягом кількох днів. Зрештою вони зробили перерву, щоб перевірити свій власний дім. Повінь повністю змила його, тож не було чого прибирати. Тому вони швидко розвернулись і повернулись до свого єпископа. Вони запитали: “Єпископе, чи є у вас хтось ще, кому треба допомогти?”

Приклади цього чуда тихої мужності й милосердя—чистої любові Христа—повторювались протягом багатьох років і по всьому світу. Це відбувалося в жахливі дні переслідувань і випробувань за життя пророка Джозефа Сміта у штаті Міссурі. Це відбувалося, коли Бригам Янг влаштував вихід з Наву, а потім кликав святих у безлюдні місця західної частини Сполучених Штатів, щоб допомагати одне одному створювати Сіон для Господа.

Якщо ви читатимете щоденники тих піонерів, то побачите, як чудо віри виганяло сумнів і страх. І ви читатимете про святих, які полишали власні справи, щоб допомогти комусь іншому заради Господа, перед тим, як повернутися до своїх овець або неораних полів.

Я бачив таке ж чудо лише кілька днів тому після вирування Урагану Ірма в Пуерто-Рико, Сент-Томасі та Флориді, святі останніх днів об’єднались з іншими церквами, групами місцевих громад та національними організаціями, щоб почати роботи з прибирання.

Подібно до моїх друзів у Рексбурзі, одне подружжя не членів Церкви у Флориді зосередилось на допомозі громаді, а не на роботі з власним майном. Коли деякі сусіди-святі останніх днів запропонували свою допомогу у прибиранні двох великих дерев, які заблокували їхній виїзд із двору, подружжя пояснило, що вони були збентежені, а тому й вирішили допомагати іншим, маючи віру, що Господь надасть допомогу, яка була їм потрібна з власним домом. Після цього чоловік пояснив, що до прибуття членів Церкви, які запропонували допомогу, вони з дружиною молились. Вони отримали відповідь, що допомога прийде. Вона прийшла за кілька годин після цього запевнення.

Мені сказали, що дехто почав називати святих останніх днів, які носили жовті футболки з написом “Руки допомоги”,—“Жовтими ангелами”. Одна свята останніх днів відвезла свою машину в ремонт, і чоловік, який допомагав їй, розповів про свій “духовний досвід”, коли люди в жовтих футболках прибирали дерева з його двору, а потім, як він сказав, вони “співали мені якусь пісню про Божеє дитя”.

Ще одна жителька Флориди—також не нашої віри—розповіла, що святі останніх днів прибули до її домівки, коли вона працювала на своєму спустошеному подвір’ї, приголомшена, перевтомлена і готова розплакатися. За її словами, волонтери зробили справжнє чудо. Вони не лише старанно служили, а й раділи та усміхалися, не беручи нічого в замін.

Я бачив ту старанність і чув той сміх, коли в суботу ввечері відвідав групу святих останніх днів у Флориді. Волонтери припинили роботу з розчищення лише на короткий час, щоб я міг потиснути кілька рук. Вони сказали, що 90 членів Церкви з їхнього колу у штаті Джорджія, вирішили приєднатися до рятівних робіт у штаті Флорида лише минулого вечора.

Вони виїхали з Джорджії о 4 годині ранку, кілька годин були в дорозі, працювали весь день до ночі і планували працювати знову наступного дня.

Про все це вони розповідали мені з усмішками й гумором. Я відчував, що єдине, чого вони хотіли, так це щоб їм вже припинили дякувати, аби вони могли взятися за роботу. Президент колу вже знов запустив бензопилу і працював над поваленим деревом, а єпископ переносив гілки, коли ми ще тільки сіли в машину, щоб дістатися наступної рятувальної команди.

Раніше того дня, коли ми вже від’їжджали з іншого місця, до машини підійшов якийсь чоловік, зняв свого капелюха й подякував нам за волонтерів. Він сказав: “Я не член вашої Церкви. Я не можу повірити, як багато ви зробили для нас. Нехай Бог благословить вас!” Волонтер-святий останніх днів, який стояв поруч з ним у жовтій футболці, усміхнувся й знизав плечима, ніби не заслуговував на цю похвалу.

У той час, як волонтери зі штату Джорджія приїхали, щоб допомогти цьому чоловікові, який не міг повірити в це, сотні святих останніх днів з тієї дуже спустошеної частини штату Флорида проїхали сотні миль на південь до іншого місця у штаті Флорида, де, як вони чули, людям пощастило ще менше.

Того дня я згадав і краще зрозумів пророчі слова пророка Джозефа Сміта: “Людина, сповнена любові Божої, не задовольняється благословеннями тільки своєї сімʼї, але прагнутиме сягнути цілого світу, прагнутиме благословляти весь рід людський” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт (2007), с. 432).

Ми бачимо подібну любов у житті святих останніх днів повсюди. Щоразу, коли у світі трапляється трагічна подія, святі останніх днів роблять пожертвування за гуманітарною програмою Церкви і пропонують волонтерське служіння. До цього рідко потрібно запрошувати. Насправді, в деяких випадках, нам доводилося просити тих, хто хоче служити волонтерами, зачекати й не їхати в центр відновлення, доки ті, хто керує цією роботою, не будуть готові прийняти їх.

Це бажання благословляти є плодом людей, які здобувають свідчення про Ісуса Христа, Його євангелію, Його відновлену Церкву і Його пророка. Саме тому Господній народ не сумнівається і не боїться. Саме тому місіонери добровільно служать в усіх куточках світу. Саме тому батьки моляться зі своїми дітьми за інших. Саме тому провідники закликали свою молодь прийняти прохання Президента Монсона зануритися у Книгу Мормона всім серцем. Цей плід приходить не через заклик провідників, а завдяки тому, що молодь і члени Церкви діють з вірою. Та віра в дії, яка вимагає самовідданої жертви, приносить зміну серця, що дозволяє їм відчути любов Бога.

Однак наші серця залишаються зміненими тільки тоді, коли ми продовжуємо слідувати пораді пророка. Якщо ми припинимо старатися після однієї значної спроби, зміна поступово зникне.

Вірні святі останніх днів зміцнили свою віру в Господа Ісуса Христа, у те, що Книга Мормона є словом Бога, і у відновлення ключів священства в Його істинній Церкві. Це зміцнене свідчення надало нам більше мужності і стурбованості за інших Божих дітей. Але випробування і можливості, які лежать попереду, вимагатимуть навіть більшого.

Ми не можемо передбачити деталей, однак ми знаємо ширшу картину. Ми знаємо, що в останні дні світ буде у сум’ятті. Ми знаємо, що серед будь-яких проблем Господь поведе вірних святих донести євангелію Ісуса Христа до кожного народу, коліна, язика і всіх людей. І ми знаємо, що справжні учні Господа будуть гідні й готові прийняти Його, коли Він прийде знов. Нам не треба боятися.

Отже, хоча ми вже й зміцнили віру і сміливість в наших серцях, Господь очікує більшого від нас і від поколінь, які житимуть після нас. Вони матимуть бути сильнішими і сміливішими, оскільки творитимуть ще величніші й важчі речі, ніж ми. І вони відчуватимуть більшу протидію від ворога наших душ.

Господь дав рецепт до оптимізму на нашому шляху вперед: “Звертайтеся до Мене в кожній думці; не вагайтеся, не бійтеся” (УЗ 6:36). Президент Монсон розповів нам, як робити це. Ми маємо обмірковувати Книгу Мормона і слова пророків та застосовувати їх у своєму житті. Завжди молитись. Бути віруючими. Служити Господу всім своїм серцем, могутністю, розумом і силою. Нам слід молитися з усією енергією нашого серця про дар милосердя, чисту любов Христа (див. Мороній 7:47–48). І понад усе, ми маємо бути послідовними і завзятими у слідуванні пророчій пораді.

Коли шлях важкий, ми можемо покладатися на обіцяння Господа—обіцяння, про яке нагадав нам Президент Томас С. Монсон, часто цитуючи ці слова Спасителя: “І кожний, хто приймає вас, там і Я буду також, бо Я йтиму перед вашим лицем. Я буду праворуч і ліворуч від вас, і Мій Дух буде у ваших серцях, а Мої ангели—навколо вас, щоб підтримувати вас” (УЗ 84:88).

Я свідчу, що Господь йде перед вашим лицем завжди, коли ви виконуєте Його доручення. Іноді ви будете ангелом, якого Господь посилає, щоб підтримати інших. Іноді вас будуть оточувати і підтримувати ангели. Але у вашому серці завжди буде Його Дух, як вам обіцяли під час кожної причасної служби. Вам лише потрібно виконувати Його заповіді.

Найкращі дні для царства Бога на землі ще попереду. Протидія зміцнить нашу віру в Ісуса Христа, як це відбувалося з днів пророка Джозефа Сміта. Віра завжди перемагає страх. Спільна праця веде до єдності. А ваші молитви за тих, хто в нужді, чує люблячий Бог, Який відповідає на них. Він не дрімає й не спить.

Я свідчу, що Бог Батько живий і хоче, щоб ви повернулися додому до Нього. Це істинна Церква Господа Ісуса Христа. Він знає вас, Він любить вас, Він наглядає за вами. Він викупив ваші й мої гріхи і гріхи всіх дітей Небесного Батька. Слідувати за Ним у вашому житті і у вашому служінні іншим—це єдиний шлях до вічного життя.

Я свідчу про це і залишаю вам моє благословення і мою любов. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.