Щоб Його Дух був із вами

Мої брати і сестри, я вдячний за нагоду звертатися до вас у Господню Суботу на генеральній конференції Його Церкви цієї Великодньої пори. Я дякую нашому Небесному Батькові за дар Його Улюбленого Сина, Який добровільно прийшов на землю, щоб бути нашим Викупителем. Я вдячний за те, що знаю---Він спокутував наші гріхи і піднявся у Воскресінні. Я кожного дня благословенний знанням, що завдяки Його Спокуті колись зможу воскреснути, щоб жити вічно з люблячою сім’єю.

Існує тільки один спосіб, у який це пізнав я і може пізнати будь-хто з нас. Святий Дух промовляв моєму розуму та серцю, що все це істина,---і не лише один раз, а часто. Я потребував цієї постійної втіхи. З усіма нами трапляються трагедії, під час яких нам потрібне запевнення Духа. Я відчув це одного дня, коли стояв з моїм батьком у лікарні. Ми дивилися, як моя мати ще кілька разів неглибоко вдихнула, а потім вже більше не дихала. Коли ми дивилися на її обличчя, воно було усміхнене, бо її біль минув. Деякий час панувала тиша. Потім мій батько першим промовив такі слова. Він сказав: “Маленька дівчинка повернулась додому”.

Він сказав їх лагідно. Відчувалось, що з ним перебуває мир. Він повідомляв те, що, як він знав, було істинним. Він тихо почав збирати мамині особисті речі. Він вийшов у коридор лікарні, щоб подякувати всім медсестрам і лікарям, які цілими днями піклувалися про неї.

У ту мить мій батько мав супровід Святого Духа, щоб відчувати, знати і робити те, що він робив того дня. Як і багато людей, він отримав обіцяння: “Щоб Його Дух міг бути з ними” (УЗ 20:79).

Я сподіваюсь сьогодні збільшити ваше бажання і вашу спроможність отримати Святого Духа. Пам’ятайте, Він є третім членом Божества. Батько і Син є воскреслими істотами. Святий Дух є особою з Духа. (Див. УЗ 130:22). Це ваш вибір---чи отримати Його і чи запросити Його у ваше серце і розум.

Умови, на яких ми можемо отримати це небесне благословення, ясно викладені в словах, які промовляються щотижня, але, можливо, не завжди проникають у наше серце і розум. Щоб мати Духа, посланого до нас, ми повинні “завжди пам’ятати” Спасителя і “дотримуватися Його заповідей” (УЗ 20:77).

Ця пора року допомагає нам згадувати про жертву Спасителя і те, що Він постав з могили воскреслою істотою. Багато з нас уявляють собі ці події. Якось я стояв зі своєю дружиною назовні гробу в Єрусалимі. Багато людей вірять, що це саме той гроб, з якого розп’ятий Спаситель вийшов воскреслим і живим Богом.

Того дня шанобливий екскурсовод зробив жест рукою і сказав нам: “Увійдіть, подивіться на порожній гроб”.

Ми пригнулися, щоб увійти. Ми побачили кам’яну лавку біля стіни. Але подумки я побачив щось інше, таке ж реальне, як і те, що ми бачили того дня. Я побачив Марію, залишену апостолами біля гробу. Ось що Дух дав мені побачити і навіть почути в моєму розумі, так ясно, наче я був там:

“А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу.

І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло…

І говорять до неї вони: “Чого плачеш ти, жінко?” Та відказує їм: “Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали”…

І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус…

Промовляє до неї Ісус: “Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?” Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: “Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його,---і Його я візьму!”

Ісус мовить до неї: “Маріє!” А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: “Раббуні!” цебто: “Учителю мій!”

Говорить до неї Ісус: “Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!” (Іван 20:11--17).

Я молився, щоб мені було дозволено відчути щось з того, що відчула Марія, знаходячись біля гробу, та що відчули двоє інших учнів по дорозі в Еммаус, коли вони йшли з воскреслим Спасителем, думаючи, що то один із захожих у Єрусалим:

“А вони не пускали Його й намовляли: “Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день”. І Він увійшов, щоб із ними побути.

І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав…

Тоді очі відкрилися їм,---і пізнали Його. Але Він став для них невидимий…

І говорили вони один одному: “Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?” (Лука 24:29--32).

Деякі з цих слів повторювалися на причасних зборах, які я відвідував понад 70 років тому. У ті дні причасні збори проводилися ввечері. Надворі було темно. Присутні співали ці такі знайомі слова. Я чув їх багато разів. Але мені назавжди запам’яталися почуття, відчуті одного вечора. Вони наближають мене до Спасителя. Можливо, коли я промовлятиму ці слова, ми знову всі їх відчуємо:

Більш дорогоцінними, ніж спогади про події, є спогади про те, як Святий Дух торкається наших сердець і про Його безперервне підтвердження істини. Більш дорогоцінним, ніж бачення нашими очима або згадування промовлених і прочитаних слів, є пригадування почуттів, якими супроводжувався тихий голос Духа. Зрідка я відчував його саме так, як ті мандрівники по дорозі в Еммаус---як лагідне, але безсумнівне палання у серці. Частіше це почуття легкого і тихого запевнення.

У нас є безцінне обіцяння про напарництво Святого Духа, а також у нас є вірні настанови щодо того, як отримати цей дар. Ось слова, які промовляв уповноважений Господній служитель, поклавши свої руки нам на голову: “Прийми Святого Духа”. У цю мить ви і я мали запевнення, що Його буде послано. Але наш обов’язок---зробити вибір відкрити наші серця, щоб протягом всього життя приймати служіння Духа.

Дороговказом може бути досвід пророка Джозефа Сміта. Він почав і продовжував своє священнослужіння, прийнявши рішення, що його власної мудрості недостатньо, щоб дізнатися, який саме шлях йому обрати. Він вирішив бути покірним перед Богом.

Потім Джозеф вирішив спитати у Бога. Він молився з вірою в те, що Бог дасть відповідь. Ця відповідь прийшла, коли він був ще хлопчиком. Ці послання приходили, коли йому потрібно було дізнатися, як Бог хотів би, щоб було встановлено Його Церкву. Святий Дух втішав і скеровував його протягом всього життя.

Він підкорявся натхненню, коли це було важко. Наприклад, він отримав повеління відправити Дванадцятьох в Англію, коли сам потребував їх найбільше. Він їх відправив.

Він приймав виправлення і втіху від Духа, коли сам був ув’язнений, а святих жахливо пригноблювали. І він виявив послух, коли вирушив у Картедж, навіть знаючи, що зазнає смертельної небезпеки.

Пророк Джозеф показав нам приклад того, як постійно отримувати духовне скерування і втіху через Святого Духа.

Його першим вибором було упокоритися перед Богом.

Другим---молитися з вірою в Господа Ісуса Христа.

Третім---виявити абсолютний послух. Послух може означати швидкий рух. Може означати підготовку. Або він може означати терпеливе очікування на подальше натхнення.

І четвертим---молитися, щоб знати потреби інших людей і їхні серця та як допомогти їм заради Господа. Перебуваючи у в’язниці, Джозеф молився за стражденних святих. Я мав нагоду спостерігати, як Божі пророки моляться, просять про натхнення, отримують скерування і діють згідно з ним.

Я бачив, як часто їхні молитви були про людей, яких вони люблять і яким служать. Здавалось, що їхня турбота про інших відкривала їхні серця для отримання натхнення. Це може бути так і для вас.

Натхнення допоможе нам служити іншим заради Господа. Ви бачили це у своєму житті, як і я. Якось мій єпископ сказав мені (це було тоді, коли у моєї дружини був дуже напружений період життя): “Кожного разу, коли я чую, що комусь у приході потрібна допомога, я вирушаю туди, щоб допомогти, і дізнаюсь, що ваша дружина вже була там ще до мене. Як їй це вдається?”

Вона подібна до всіх великих служителів у Господньому царстві. На мій погляд, вони роблять дві речі: Великі служителі стали гідними того, щоб Святий Дух був їхнім майже постійним напарником. І вони стали гідними дару милосердя, яке є чистою любов’ю Христа. Вони розвивали в собі ці дари, використовуючи їх у служінні, на яке спонукала любов до Господа.

Спосіб, у який молитва, натхнення і любов до Господа діють разом у нашому служінні, на мій погляд, досконало описано у цих словах:

“Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню.

Якщо Ви Мене любите,---Мої заповіді зберігайте!

І вблагаю Отця Я,---і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував,---

Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він.

Я не кину вас сиротами,---Я прибуду до вас!

Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви Мене бачити будете, бо живу Я---і ви жити будете!

Того дня пізнаєте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас.

Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об’явлюсь йому Сам” (Іван 14:14--21).

Я приношу моє особисте свідчення, що Батько в цю мить знає вас, ваші почуття і духовні та мирські потреби кожного навколо вас. Я свідчу, що Батько та Син посилають Святого Духа всім, хто має цей дар, просить про це благословення і прагне бути гідним нього. Ні Батько, ні Син, ні Святий Дух не входитимуть насильно у наше життя. Ми вільні вибирати. Господь сказав усім:

“Ось, Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною.

Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його.

Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє” (Об’явлення 3:20--22).

Я молюсь від усього серця, щоб ви чули голос Духа, Якого так великодушно послано до вас. І я молюсь, щоб ви завжди відкривали своє серце, аби приймати Його. Якщо ви просите про натхнення зі справжнім наміром та вірою в Ісуса Христа, ви отримаєте його у Господній спосіб та в Його час. Бог зробив це для юного Джозефа Сміта. Він робить це зараз для нашого сучасного пророка, Президента Рассела М. Нельсона. Він поставив вас на шляху інших дітей Бога, щоб ви служили їм заради Нього. Я знаю це не лише завдяки тому, що бачив своїми очима, але маю більш глибоке знання завдяки тому, що Дух шепотів моєму серцю.

Я відчував любов Батька і Його Улюбленого Сина до всіх Божих дітей у світі та до Його дітей в духовному світі. Я відчував втіху і скерування від Святого Духа. Я молюся, щоб ви могли мати радість від постійного супроводу Духа. В ім’я Ісуса Христа, амінь.