Лагідні й невибагливі серцем

У Новому Завіті ми дізнаємося про багатого юнака, який запитав Ісуса: “Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?”² Спочатку Спаситель дав йому настанову дотримуватися заповідей. Потім Учитель назвав юнакові додаткову вимогу, що відповідала його конкретним потребам і обставинам.

“Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною.

Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав”³.

Порівняйте відповідь цього багатого юнака з тим, що відбулося з Амулеком, як це описується в Книзі Мормона. Амулек був заповзятливим і заможним чоловіком, який мав багато родичів і друзів⁴. Він каже про себе, що був чоловіком, якого кликали багато разів, але він не хотів слухати; він був чоловіком, який знав про те, що від Бога, але не хотів знати⁵. Загалом, будучи хорошою людиною, Амулек був поглинутий мирськими турботами, подібно до багатого юнака, описаного в Новому Завіті.

Хоча серце його раніше було затверділим, однак Амулек прислухався до голосу ангела, прийняв пророка Алму в своєму домі й нагодував його. Він духовно пробудився під час перебування Алми в його домі і отримав покликання проповідувати євангелію. Після того Амулек “відмовився від усього свого золота, і срібла, і коштовностей … за слово Бога, [і] від нього відвернулися ті, які колись були його друзями, а також його батько і його коліно”⁶.

Що, на вашу думку, пояснює різницю в реакції багатого юнака і Амулека?

Під час важкого періоду війни, описаного в Книзі Мормона, відбувся обмін листами між Моронієм, командувачем нефійської армії, та Пагораном, головним суддею і правителем тієї землі. Мороній, чия армія страждала через недостатню підтримку з боку уряду, написав Пагоранові “дещо осудливе”⁷ і звинуватив його та інших урядовців у бездумності, ліні, зневазі й навіть зраді⁸.

Пагоран легко міг образитися на Моронія і його хибні заяви, але він цього не зробив. Його відповідь була сповнена співчуття. Він розповів про антиурядовий заколот, про який Мороній не знав. І Пагоран заявив:

“Ось, я кажу тобі, Моронію, що я не радію від ваших великих скорбот, так, це засмучує мою душу. …

… І ось, у твоєму посланні ти засуджуєш мене, але це не має значення; я не гніваюся, але радію величі твого серця”⁹.

Чим, на вашу думку, можна пояснити стриману відповідь Пагорана на звинувачення Моронія?

Шість місяців тому під час генеральної конференції Президент Рассел М. Нельсон розповів про те, як відгукнувся на запрошення Президента Томаса С. Монсона вивчати істини, що містяться в Книзі Мормона, розмірковувати над ними й застосовувати в житті. Він сказав: “Я намагався дотримуватися його поради. Серед іншого, я склав переліки того, чим Книга Мормона є, що вона підтверджує, що вона спростовує, що вона виповнює, що вона прояснює і що вона відкриває. Коли я дивився на Книгу Мормона з таких точок зору, ця вправа принесла багато здогадок і натхнення! Я рекомендую її кожному з вас”¹⁰.

Президент Генрі Б. Айрінг подібним чином наголошував на важливості прохання Президента Монсона у своєму житті. Він зазначав:

“Я читав Книгу Мормона щодня протягом більше 50 років. Тож, можливо, у мене були підстави вважати, що слова Президента Монсона стосувалися когось іншого. Втім, як і багато хто з вас, я відчув, що своїм закликом і обіцянням пророк запропонував мені докласти більше зусиль. …

Радісним результатом і для мене, і для багатьох з вас, було те, що пообіцяв пророк”¹¹.

Що, на вашу думку, може пояснити те, що ці двоє провідників Господньої Церкви відразу і щиро відгукнулися на запрошення Президента Монсона?

Я не хочу сказати, що сповнені духовної сили відповіді Амулека, Пагорана, Президента Нельсона і президента Айрінга пояснюються лише однією Христовою рисою. Звичайно ж, є багато пов’язаних між собою якостей і подій, завдяки яким було набуто духовну зрілість, що відображається в житті цих чотирьох благородних служителів. Але Спаситель і Його пророки наголошували на важливій якості, яку всі ми маємо повніше зрозуміти і намагатися розвивати в своєму житті.

Будь ласка, зверніть увагу на характерну рису, про яку Господь говорить у наступному уривку з Писань, щоб описати Себе: “Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я mтихий і серцем покірливий ,—і знайдете спокій душам своїм”¹².

Повчальним є те, що Спаситель вирішив виділити лагідність з-посеред усіх якостей і чеснот, які Він міг би обрати.

Подібна модель прослідковується і у одкровенні, отриманому пророком Джозефом Смітом у 1829 році. Господь проголосив: “Учись від Мене і слухай Мої слова; ходи в лагідності Мого Духа, і ти матимеш мир у Мені”¹³.

Лагідність є визначальною рисою Викупителя. Вона є проявом праведної чуйності, великого самовладання і готовності упокорюватися. Ця якість допомагає нам повніше зрозуміти шанобливу реакцію Амулека, Пагорана, Президента Нельсона і президента Айрінга.

Наприклад, Президент Нельсон і президент Айрінг праведно і швидко відгукнулися на заклик Президента Монсона читати й вивчати Книгу Мормона. Хоча обидва чоловіки обіймають важливі й помітні посади в Церкві й докладно вивчали Писання упродовж десятиліть, вони відгукнулися без вагань, без жодного вияву зарозумілості.

Амулек з готовністю підкорився Божій волі, прийняв покликання проповідувати євангелію, полишив своє заможне життя та родину. А Пагорана Господь благословив баченням і великим самовладанням, аби він міг діяти, а не виливати емоції, пояснюючи Моронію труднощі, які виникли внаслідок протиурядового заколоту.

Лагідність, яка є Христовою рисою, часто неправильно розуміють у нашому сучасному світі. Лагідність є сильною, а не слабкою; активною, а не пасивною; відважною, а не боязкою; стриманою, а не надмірною; скромною, а не пихатою, і поблажливою, а не нахабною.Лагідна людина легко не дратується, не манірна, не зухвала і з готовністю визнає досягнення інших людей.

У той час як смирення загалом означає залежність від Бога і постійну потребу в Його скеруванні й підтримці, визначальною ознакою лагідності є виняткова духовна сприйнятливість до навчання як від Святого Духа, так і від людей, які можуть здаватися менш здібними, менш досвідченими або освіченими, які, можливо, не обіймають визначних посад або якимось іншим чином сприймаються як такі, які можуть мало що запропонувати. Згадайте, як Нааман, полководець царської армії в Сирії, подолав свою гординю і смиренно прийняв пораду слуги послухатися пророка Єлисея і омитися сім разів у Йордані¹⁴. Лагідність є головним захистом від гордовитої сліпоти, яку часто породжує слава, посада, влада, багатство і підлабузництво.

Лагідність---це якість, яка розвивається завдяки бажанню, праведному застосуванню моральної свободи й намаганню завжди зберігати прощення наших гріхів¹⁵. Це також духовний дар, якого ми можемо належним чином прагнути¹⁶. Однак нам слід пам’ятати про мету, задля якої надається таке благословення---саме приносити користь і служити Божим дітям¹⁷.

Коли ми приходимо до Спасителя і йдемо за Ним, ми все частіше й у більшій мірі стаємо спроможними уподібнюватися до Нього. Нам додає сили дух свідомої стриманості та врівноваженої і спокійної поведінки. Таким чином ми, як учні Господаря, стаємо лагідними, а не просто чинимо, як лагідні люди.

Мойсей “був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх”¹⁸. І в той же час він “був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі”¹⁹. Маючи такі знання і вміння, він міг би стати гордовитим. Натомість лагідність, як риса характеру і духовний дар, яким його благословив Господь, переважила пиху у його житті і звеличила Мойсея, зробивши знаряддям у досягненні Божих цілей.

Найвеличнішим і найбільш значущим прикладом лагідності, є життя Самого Спасителя.

Великий Викупитель, який “спустився нижче всього”²⁰ і страждав, кровоточив та помер, аби “очистити нас від неправди всілякої”,²¹ ніжно омив укриті пилом ноги своїх учнів.²² Така лагідність є найвидатнішою рисою Господа як служителя і провідника.

Ісус показує нам найбільший приклад праведної реакції й готовності підкоритися, яку Він виявив під час своїх надзвичайних страждань у Гефсиманії.

“А прийшовши на місце, сказав [Своїм учням]: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

А Він Сам … на коліна припав та й молився,

благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!”²³

Лагідність Спасителя у цей момент, який був вирішальним для всієї вічності й був надзвичайно болісним для нього, показує кожному з нас, як важливо на перше місце ставити Божу мудрість, а не свою власну.

Зв’язок між Господньою готовністю упокорюватися і Його сильним самовладанням викликає у всіх нас захоплення і також є повчальним. Коли озброєний загін охоронців храму і римських воїнів прибув до Гефсиманії, аби схопити й арештувати Ісуса, Петро витягнув меча й відрубав праве вухо слузі первосвященика²⁴. Тоді Спаситель доторкнувся до вуха слуги і зцілив його²⁵. Будь ласка, зверніть увагу, що Він виявив доброту й благословив Свого потенційного нападника, скориставшись тією ж небесною силою, яка могла захистити його від ув’язнення і розп’яття.

Поміркуйте також, у чому звинувачували Учителя і за що засуджували до смерті через розп’яття перед Пилатом²⁶. Ісус проголосив, коли Його зрадили: “Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів?”²⁷ Однак, як не парадоксально, “Вічн[ого] Судд[ю] і живих, і мертвих”²⁸ судили перед політиком, який виконував тимчасове призначення. “А [Ісус] ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований”²⁹. Спасителеву лагідність можна побачити в Його спокійній реакції, великій стриманості й небажанні застосовувати Свою безмежну силу заради власної вигоди.

Мормон називає лагідність основою, на якій базуються всі духовні здібності й дари.

“Отже, якщо людина матиме віру, вона повинна мати і надію; бо без віри не може бути ніякої надії.

І ще, ось я кажу вам, що вона не може мати віри і надії, якщо вона не буде лагідною і невибагливою серцем.

Якщо вона не буде такою, її віра і надія марні, бо ніхто не приймається до Бога, крім лагідних і невибагливих серцем; і якщо людина лагідна і невибаглива серцем і визнає силою Святого Духа, що Ісус є Христос, вона тоді мусить мати милосердя; бо якщо вона не матиме милосердя, вона ніщо; отже, вона мусить мати милосердя”³⁰.

Спаситель проголосив: “Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони”³¹. Лагідність є важливим аспектом божественної природи і її можна здобувати й розвивати в нашому житті завдяки Спасителевій Спокуті і через неї.

Я свідчу, що Ісус Христос---наш воскреслий і живий Викупитель. І я обіцяю, що Він буде нас вести, захищати і зміцнювати, якщо ми ходитимемо в лагідності Його Духа. Я проголошую своє упевнене свідчення про ці істини й обіцяння у священне ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.