Ще один день

Кілька років тому у моїх друзів народився чудовий малюк на ім’я Бригам. Після його народження Бригаму поставили дуже рідкісний діагноз під назвою синдром Хантера, і, на жаль, це означало, що він мав прожити дуже коротке життя. Одного дня, коли Бригам та його сім’я гуляли біля храму, він промовив дуже особливу фразу, яку сказав двічі: “Ще один день”. Наступного дня Бригам помер.

Кілька разів я відвідував могилу Бригама, і кожного разу, коли робив це, я обмірковував цю фразу: “ще один день”. Я питав себе, що б для мене означало і як би впливало на моє життя знання про те, що у мене залишився лише один день життя. Як я б ставився до своєї дружини, своїх дітей та інших? Наскільки б терплячим та люб’язним я був? Як я б піклувався про своє тіло? Як палко я б молився та вивчав Писання? Я гадаю, що таким чи іншим чином у кожного з нас колись буде усвідомлення про “ще один день”---розуміння того, що ми повинні використовувати час, який маємо, з мудрістю.

У Старому Завіті ми читаємо історію про Єзекію, царя Юди. Пророк Ісая проголосив Єзекії, що його життя скоро завершиться. Коли Єзекія почув слова пророка, він почав молитися, благати та дуже плакати. Тому Бог додав 15 років до життя Єзекії. (Див. Iсая 38:1--5).

Якби нам сказали, що нам залишилося жити недовгий час, ми, можливо, теж благали б дати нам більше днів життя, щоб ми могли щось зробити, що повинні були, або зробите дещо по-іншому.

Незважаючи на те, скільки часу Господь у Своїй мудрості призначив для кожного з нас, є те, у чому ми можемо бути впевненими: всі ми живемо “сьогодні”, і ключем для успіху нашого дня є бажання жертвувати.

Господь сказав: “Ось, нинішнє названо “сьогодні” аж до пришестя Сина Людини, і це істинно є днем жертвування”(УЗ 64:23; курсив додано).

Англійське слово sacrifice (жертва) походить від латинських слів sacer, що означає “священний” і facere, що означає “робити”, іншими словами робити речі священними, щоб шанувати їх.

“Жертву і муки Господь пам’ятає” (“Слава людині, що чула Єгову!”, Гімни, № 15).

Яким чином жертва зробить наші дні змістовними та благословенними?

По-перше, особиста жертва зміцнює нас та надає цінність тому, заради чого ми жертвуємо.

Декілька років тому, у пісну неділю, сестра похилого віку вийшла на трибуну, щоб свідчити. Вона жила у місті, яке називалося Ікітос, що знаходиться у перуанській Амазонії. Вона повідомила, що з часу її хрищення у неї завжди була мета---отримати обряди у храмі в Лімі, Перу. Вона вірно сплачувала повну десятину та заощаджувала свій мізерний прибуток протягом багатьох років.

Її радість від того, що вона змогла поїхати у храм і отримати там священні обряди, була висловлена наступними словами: “Сьогодні я можу сказати, що я нарешті відчуваю себе підготовленою пройти через завісу. Я---найщасливіша жінка у світі, ви навіть не уявляєте, як довго я заощаджувала гроші, щоб відвідати храм, і після 7-денної подорожі по річці та 18-годинної подорожі автобусом я, зрештою, прибула у дім Господа. Коли я виходила зі святого місця, то сказала сама собі, що після всіх жертв, на які мені довелося піти заради поїздки у храм, я нічому не дозволю змусити мене несерйозно ставитися до кожного завіту, які я уклала, це було б марнотратством. Це дуже серйозне зобов’язання!”

Я дізнався від цієї чудової сестри, що особиста жертва---це безцінна сила, яка мотивує наші рішення та наші наміри. Особиста жертва мотивує наші дії, наші зобов’язання та завіти та надає значення священним речам.

По-друге, жертви, які ми робимо для інших і які інші роблять для нас, приносять благословення всім.

Коли я навчався на стоматолога, фінансова ситуація у нашій місцевій економіці не подавала надію. Інфляція щодня різко знижувала цінність грошей.

Я пам’ятаю рік, коли проходив хірургічну практику, і мені потрібно було мати всі необхідні хірургічні інструменти перед тим, як почався семестр. Мої батьки заощадили необхідні для цього гроші. Але одного вечора сталося дещо драматичне. Ми пішли купувати інструменти і дізналися, що суми, яку заощадили мої батьки, щоб купити всі інструменти, зараз вистачало лише на одну пару хірургічних пінцетів і більше нічого. Ми повернулися додому з пустими руками і сумом з приводу того , що мені треба було пропустити семестр навчання. Раптом моя мама сказала: “Тейлоре, йдемо зі мною на вулицю”.

Ми пішли у центр міста, де у багатьох місцях купували і продавали ювелірні вироби. Коли ми зайшли в одну з крамничок, моя мама витягнула зі своєї сумки маленький синій вельветовий мішечок, у якому лежав золотий браслет з надписом: “Моїй дорогій доньці від її батька”. Це був браслет, який її батько подарував їй на один з її днів народження. Потім вона продала його прямо перед моїми очима.

Коли вона отримала гроші, вона сказала мені: “У чому я точно впевнена, так це у тому, що ти станеш дантистом. Піди і купи всі необхідні інструменти”. Тепер, можете собі уявити, яким студентом після цього я став? Я хотів бути найкращим студентом і завершити моє навчання скоріше, тому що я знав високу ціну жертви, яку принесла моя мама.

Я дізнався, що жертви, на які йдуть заради нас наші близькі, надають нам нові сили, як холодна вода у пустелі. Така жертва дає надію та мотивує.

По-третє, будь-яка жертва, на яку ми йдемо, маленька у порівнянні з жертвою Сина Бога.

Якою є цінність навіть улюбленого золотого браслета у порівнянні з жертвою Самого Сина Бога? Як ми можемо шанувати цю нескінченну жертву? Щодня ми можемо пам’ятати, що у нас є ще один день, аби жити і бути вірними. Амулек навчав: “Так, я б хотів, щоб ви вирішили прийти і не кам’яніти більше серцями вашими; бо знайте, тепер час і день вашого спасіння; і тому, якщо ви покаєтеся і не закам’янієте серцями вашими, негайно великий план викуплення буде здійснений для вас” (Алма 34:31). Іншими словами, якщо ми принесемо у жертву Господу наше скрушене серце і упокорений дух, благословення великого плану щастя негайно з’являться у нашому житті.

План викуплення став можливим завдяки жертві Ісуса Христа. Як Він Сам описав, жертва “примусил[а] Мене, Самого Бога, найвеличнішого з усіх, тремтіти від болю і кровоточити кожною порою, та страждати і тілом, і духом—і Я хотів, щоб Я міг не пити з цієї гіркої чаші і відсахнутися” (УЗ 19:18).

І саме завдяки цій жертві, після процесу щирого покаяння ми можемо відчувати, як тягар наших помилок та гріхів полегшено. Насправді, провина, сором, біль, смуток та погані думки про себе замінюються чистим сумлінням, щастям, радістю та надією.

У той самий час, коли ми шануємо Його жертву та відчуваємо вдячність за неї, ми можемо отримати велике бажанням бути кращими Божими дітьми, утримуватися від гріха та дотримуватися завітів, як ніколи до цього.

Тоді, подібно до Еноша, коли він отримав прощення своїх гріхів, ми будемо відчувати бажання самим жертвувати та піклуватися про добробут наших братів і сестер (див. Енош 1:9). І ми будемо більш готові “ще один день” слідувати запрошенню Президента Говарда В. Хантера, яке він дав нам, сказавши: “Перестаньте ворогувати. Знайдіть забутого друга. Відкиньте підозру й замініть її довірою. … Дайте лагідну відповідь. Підбадьорте молодь. Виявіть свою відданість словом і ділом. Виконайте обіцяння. Забудьте образу. Пробачте ворога. Вибачтеся. Спробуйте зрозуміти. Проаналізуйте свої вимоги до інших. Спочатку подумайте про іншу людину. Будьте добрими. Будьте лагідними. Смійтеся трохи більше. Висловлюйте свою вдячність. Прийміть мандрівника. Заспокойте серце дитини. … Розкажіть про свою любов, а потім зробіть це ще раз” (Учення Президентів Церкви: Говард В.. Хантер [2015], сс. 34--35; адаптовано з “What We Think Christmas Is”, McCall’s, Dec. 1959, 82–83).

Давайте заповнимо наші дні такою мотивацією і силою, які нам дають особиста жертва та жертва, яку ми приносимо для інших чи отримуємо від них. І давайте насолоджуватися особливим чином миром та радістю, які жертва Єдинонародженого пропонує нам; так, тим миром, який згадується, коли ми читаємо, що Адам пав, щоб люди були, а люди є---ви є---щоб могли мати радість (див. 2 Нефій 2:25). Ця радість є справжньою радістю, яку тільки жертва та Спокута Спасителя Ісуса Христа можуть надати.

Я молюся про те, щоб ми наслідували Його, щоб вірили у Нього, щоб любили Його та відчували любов, виявлену до нас через Його жертву щоразу, коли у нас є можливість прожити ще один день. В ім’я Ісуса Христа, амінь.