Кворум старійшин

По-перше, нагадуємо, які зміни сталися для груп первосвящеників та кворумів старійшин у приходах? У приходах члени кворумів старійшин та груп первосвящеників тепер будуть об’єднані в один кворум Мелхисидекового священства з єдиним президентством кворуму. Цей кворум, чисельність членів якого і їхня єдність збільшаться, буде називатися “кворумом старійшин”. Групи первосвящеників припинять своє існування. Кворум старійшин складатиметься з усіх старійшин та майбутніх старійшин приходу, а також з первосвящеників, які не служать у даний момент у єпископаті, у президентстві колу, у вищій раді або діючими патріархами. Кворум первосвящеників у колі буде складатися з тих первосвящеників, які служать у президентстві колу, єпископаті, у вищій раді або діючими патріархами.

Як буде організовано президентство кворуму старійшин? Президентство колу відкличе діючих провідників груп первосвящеників та президентства кворумів старійшин і покличе нових президентів та радників кворумів старійшин у кожному приході. Нове президентство кворуму старійшин може складатися зі старійшин і первосвящеників різного віку й досвіду, які служать разом в одному президентстві кворуму. Старійшина чи первосвященик можуть служити президентом кворуму або радником у президентстві. Це не означає, що лише первосвященики мають бути провідниками кворумів старійшин. Ми очікуємо, що старійшини і первосвященики будуть працювати разом у будь-якій комбінації у президентстві кворуму та у служінні йому. Ці зміни у кворумах мають бути запроваджені настільки швидко, наскільки це зручно і можливо.

Чи ці зміни у структурі кворуму змінюють чин священства, який мають члени кворуму? Ні, ці дії не відміняють чини священства, в які було висвячено членів кворуму у минулому. Як ви знаєте, протягом життя чоловіка може бути висвячено у різні чини священства, і він не губить або не втрачає право на будь-яке попереднє висвячення, коли він отримує нове. Хоча існують ситуації, коли носій священства може служити у більш ніж одному чині одночасно, наприклад, коли первосвященик служить патріархом або єпископом, але, зазвичай, він не виконує обов’язки у всіх своїх чинах священства водночас. Наприклад, єпископи та сімдесятники не служать активно у цих чинах, коли їх відкликано або зроблено почесними. Отже, незважаючи на будь-який інший чин або чини священства, які, можливо, має чоловік, коли він є членом кворуму старійшин, він служить, як старійшина.

Багато років тому президент Бойд К. Пекер зауважив, що “священство вище за будь-які його чини. … Священство---неподільне. Старійшина має стільки ж священства, скільки й апостол. (Див. УЗ 20:38). Коли чоловікові [надано священство], він отримує його все. Однак чини, які є у священстві,---це поділи повноважень та обов’язків… Інколи про деякий чин говорять, що він “вище ніж” або “нижче ніж” інший чин. Радше ніж бути “вищими” або “нижчими”, чини у Мелхиседековому священстві представляють різні сфери служіння”⁴. Брати, я щиро сподіваюся, що ми не будемо більше говорити, що один чин священства Мелхиседекового “вище” за інший.

Старійшини і надалі будуть висвячуватися у первосвященики, коли вони будуть покликатися до президентства колу, членами вищої ради або єпископату чи у будь-якому іншому випадку, який буде визначатися президентом колу через натхнення та обмірковування з молитвою. Коли час їхнього служіння у президентстві колу, вищій раді або єпископаті завершиться, первосвященики приєднаються до кворумів старійшин у своїх приходах.

Хто спрямовує роботу президента кворуму старійшин? Президент колу головує над Мелхиседековим священством у своєму колі. Отже, президент кворуму старійшин безпосередньо відповідає перед президентом колу, який навчає та спрямовує від імені президентства колу та через вищу раду. Єпископ, як головуючий первосвященик у приході, також регулярно зустрічається з президентом кворуму старійшин. Єпископ радиться з ним та дає належне спрямування відповідно до того, як краще служити та благословляти членів приходу, працюючи у гармонії з усіма організаціями приходу⁵.

Які цілі змін у кворумах Мелхиседекового священства? Наявність кворуму Мелхиседекового священства у приході об’єднує носіїв священства, щоб виконувати всі аспекти роботи зі спасіння, включаючи храмову та сімейно-історичну роботу, яка до цього координувалася групами первосвящеників. Це також дозволяє членам кворуму різного віку та різної підготовки отримувати користь завдяки баченню та досвіду одне одного й людей у різний період життя. Це також надає додаткову можливість для досвідчених носіїв священства наставляти інших, а саме майбутніх старійшин, нових членів кворуму, молодих дорослих та тих, хто повернувся до активності у Церкві. Я не можу повністю висловити наскільки я радий, коли думаю про надзвичайно важливу роль, яку будуть відігравати кворуми старійшин у майбутньому. Мудрість, досвід, здібності та сила, які будуть у цих кворумах, служитимуть ознакою нової ери і нових норм служіння священства по всій Церкві.

Двадцять років тому на генеральній конференції я розповів історію, яку розказав старійшина Вон Дж. Фезерстоун, сімдесятник, і яку, я гадаю, варто тут повторити.

У 1918 році брат Джордж Гоутс був фермером, який вирощував у місті Легій, штат Юта, цукрові буряки. Того року зима прийшла рано, і більшість його буряків замерзли у ґрунті. Для Джорджа та його малого сина Френсіса збирання врожаю було повільною і важкою справою. У той самий час вибухнула епідемія грипу. Жахлива хвороба позбавила життя Джорджевого сина, Чарльза, і трьох його малих дітей---двох маленьких дівчаток та хлопчика. Протягом всього шести днів засмучений Джордж Гоутс тричі їздив в Огден, штат Юта, аби привезти додому тіла для поховання. Наприкінці цих жахливих подій Джордж та Френсіс запрягли свій фургон і поїхали назад на бурякове поле.

“[На шляху] вони обминали фургон за фургоном, навантажені буряками, які сусіди-фермери везли на завод. Коли вони проїжджали повз них, кожен візник махав їм рукою та казав: “Привіт, дядьку Джордже”, “Дуже шкода, Джордже”, “Важкий час, Джордже”, “У тебе багато друзів, Джордже”.

На останньому фургоні був … веснянкуватий Джаспер Рольф. Він помахав, бадьоро вітаючи, і викрикнув: “Ці вже останні, дядьку Джордже”.

[Брат Гоутс] повернувся до Френсіса і сказав: “Хотів би я, щоб це були наші буряки”.

Коли вони дісталися воріт ферми, Френсіс зістрибнув з великого червоного фургону для буряків та відкрив ворота, щоб [його батько] заїхав на поле. [Джордж] потягнув за віжки та зупинив коней, … і подивився на поле. … На всьому полі не було жодного цукрового буряка. Тоді він зрозумів, що Джаспер Рольф мав на увазі, коли вигукнув: “Ці вже останні, дядьку Джордже!”

[Джордж] виліз з фургону, взяв жменю родючого коричневого ґрунту, який він так сильно любив, а потім …листя буряка і якусь мить він так дивився на ці символи його праці, неначе не вірив своїм очам.

Потім [він] сів на купу бурякового листя---цей чоловік, який привіз чотирьох своїх улюблених людей додому для поховання протягом всього шести днів, зробив труни, викопав могили і навіть допомагав з поховальним одягом---цей надзвичайний чоловік, який ніколи не вагався, ніколи не відступав, не проявляв нерішучості протягом цього болісного випробування---сів на купу бурякового листя і заплакав, як маленька дитина.

Потім він піднявся, витер свої очі, … подивився вгору на небо і сказав: “Дякую, Батьку, за старійшин у нашому приході”⁶.

Так, подякуймо Богові за чоловіків священства та за служіння, яке вони нададуть, допомагаючи окремим особам і сім’ям та установлюючи Сіон.