2010–2019
Взяти на себе ім’я Ісуса Христа
Жовтень 2018 р.


Взяти на себе ім’я Ісуса Христа

Давайте віддано візьмемо на себе ім’я Ісуса Христа---будемо бачити так, як бачить Він, служити так, як служить Він, і вірити, що Його благодаті достатньо.

Мої брати та сестри, нещодавно, коли я розмірковував над закликом Президента Рассела М. Нельсона використовувати ту назву Церкви, яка була дана через одкровення, я звернувся до опису, де Спаситель пояснював нефійцям, як називати Церкву1. Коли я читав слова Спасителя, мене вразило те, що Він також сказав людям “ви маєте взяти на себе імʼя Христа”2. Це примусило мене поглянути на себе та запитати: “Чи я беру на себе ім’я Спасителя так, як Він би хотів, аби я зробив?”3. Сьогодні я би хотів поділитися деякими думками, які я отримав у відповідь на своє запитання.

По-перше, взяти на себе ім’я Христа означає, що ми будемо віддано прагнути бачити так, як бачить Бог4. Як же бачить Бог? Джозеф Сміт сказав: “У той час, як одна частина людства немилосердно судить і засуджує іншу, Величний Батько Всесвіту дивиться на всю людську сім’ю поглядом батька і турбується про неї, як батько”, тому що “Його любов [є] невимірною”5.

Декілька років тому померла моя старша сестра. У неї було непросте життя. Їй було важко жити за євангелією, і вона ніколи не була дійсно активною. Від неї пішов чоловік, залишивши її з чотирма малими дітьми. Увечері, коли вона помирала, в одній кімнаті разом із її дітьми я дав їй благословення, щоб вона мирно повернулася додому. В той момент я усвідомив, що я надто часто бачив життя моєї сестри через призму її випробувань і неактивності. Коли того вечора я поклав руки їй на голову, я відчув суворий докір від Духа. Мене було примушено гостро усвідомити її чесноти та дозволено побачити її так, як бачив її Бог---не як людину, у якої є труднощі з євангелією і життям, а як людину, якій довелося долати важкі проблеми, яких у мене не було. Я побачив її як величну матір, яка, попри величезні перешкоди, виховала чотирьох прекрасних, чудових дітей. Я побачив її як подругу нашої матері, яка приділяла час, щоб піклуватися про неї і бути для неї напарницею після смерті нашого батька.

Я вірю, що під час того останнього вечора з моєю сестрою Бог запитав мене: “Хіба ти не бачиш, що всі оточуючі---це священні істоти?”

Бригам Янг навчав:

“Я бажаю донести до Святих, … що ви маєте сприймати чоловіків і жінок такими, які вони є, а не сприймати їх такими, які ви є6.

Дуже часто говорять---“Така-то людина вчинила неправильно і не може називатися Святою”. … Ми чуємо, що хтось лається і бреше … [або] порушує день суботній. … Не судіть таких людей, бо ви не знаєте намірів Господа стосовно них. … [Радше] допомагайте їм нести їхні тягарі”7.

Чи може хтось з вас уявити, що Спаситель дозволить вам і вашим тягарям лишитись непоміченими для Нього? Спаситель однаково сприймав як самарянина, так і перелюбницю, митаря, прокаженого, психічно хворого і грішника. Всі вони були дітьми Його Батька. Всіх їх слід було викупити.

Чи можете ви уявити, щоб Він відвернувся від когось, хто має сумніви щодо свого місця у Божому царстві або від будь-кого, хто від чогось страждає?8 Я не можу. В очах Христа кожна душа є безмежно цінною. Ніхто не приречений на невдачу. Вічне життя можливе для кожного9.

Завдяки докору від Духа біля ліжка моєї сестри, я засвоїв великий урок: коли ми бачимо так, як бачить Він, ми отримуємо подвійну перемогу---викуплення тих, з ким ми взаємодіємо, і викуплення нас самих.

По-друге, щоб взяти на себе ім’я Христа, ми повинні не тільки бачити так, як бачить Бог, але й виконувати Його роботу і служити так, як служив Він. Ми живемо за двома великими заповідями, підкоряємося Божій волі, збираємо Ізраїль і даємо нашому світлу “світити перед людьми”10. Ми отримуємо і живемо за завітами і обрядами Його відновленої Церкви11. Коли ми це робимо, Бог дає нам силу згори, щоб ми благословляли себе, свої сім’ї і життя інших людей12. Запитайте себе: “Чи знаю я когось, кому не потрібні сили небес у житті?”

Бог буде творити дива серед нас, якщо ми освячуватимемо себе13. Ми освячуємо себе, очищаючи свої серця14. Ми очищаємо свої серця, слухаючи Його15, каючись в своїх гріхах16, стаючи наверненими17 і люблячи так, як Він любить18. Спаситель запитав нас: “Коли-бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте?”19

Недавно я дізнався про подію в житті старійшини Джеймса Е. Талмейджа, яка примусила мене зупинитися і замислитися про те, як я люблю і служу людям, що оточують мене. Будучи молодим викладачем, перш ніж стати апостолом, посеред смертельної епідемії дифтерії 1892 року, старійшина Талмейдж дізнався про хвору родину незнайомців, яка не належала до Церкви і мешкала поряд з ним. Ніхто не хотів ризикувати і заходити в інфікований дім. Проте старійшина Талмейдж негайно пішов туди. Він знайшов чотирьох дітей: дитину двох з половиною років мертву на ліжку, дітей п’яти і десяти років із жахливим болем, і знесилену тринадцятирічну дитину. Батьки страждали від горя і виснаження.

Старійшина Талмейдж одягнув мертвих і живих, підмів у кімнатах, виніс забруднений одяг, спалив огидне ганчір’я, вкрите хворобою. Він працював увесь день і знову повернувся наступного ранку. Десятирічна дитина померла вночі. Він підняв і тримав на руках п’ятирічну дитину. Вона закашляла кривавим слизом все його обличчя й одяг. Він написав: “Я просто не міг відпустити її”, і він тримав її, доки вона не померла у нього на руках. Він допоміг поховати всіх трьох дітей і попіклувався про їжу і чистий одяг для роздавленої горем сім’ї. Повернувшись додому, брат Талмейдж знищив свій одяг, вимився у цинковому розчині, ізолював себе від своєї родини і переніс м’яку форму цієї хвороби20.

Стільки життів навколо нас знаходяться у небезпеці. Члени Церкви беруть на себе ім’я Спасителя, стаючи святими і служачи всім, незалежно від їхнього становища---роблячи це, ми рятуємо життя21.

Зрештою, я вірю, що, аби взяти на себе Його ім’я, ми повинні довіряти Йому. На зборах, які я відвідав одної неділі, до мене підійшла молода жінка з таким питанням: “Ми з моїм хлопцем недавно розірвали стосунки, і він вирішив залишити Церкву. Він каже мені, що ніколи не був щасливішим. Як це можливо?”

Спаситель відповів на це запитання, коли звертався до нефійців: “Але якщо [ваше життя] не збудовано на Моїй євангелії, а збудовано на діяннях людей або на діяннях диявола, істинно кажу Я вам, [ви будете мати] радість на час, а поступово приходить кінець”22. Просто не існує тривалої радості поза євангелією Ісуса Христа.

На тих зборах, однак, я думав про багатьох хороших людей, яких я знаю, яким важко через великі тягарі і заповіді, що, в кращому випадку, здаються їм страшними. Я запитав себе: “Що ще Спаситель може сказати їм?”23 Я думаю, Він би запитав: “Ти довіряєш мені?”24 Жінці, яка страждала на кровотечу, Він сказав: “Твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!”25

Один з моїх улюблених уривків з Писань---це Іван 4:4, де написано: “І потрібно було Самарію Йому переходити”.

Чому я люблю цей уривок? Тому що Ісус не повинний був переходити Самарію. Юдеї Його часів зневажали самарян і обходили Самарію десятою дорогою. Але Ісус вирішив туди піти і вперше проголосити перед усім світом, що Він---обіцяний Месія. Щоб донести це, Він не просто обрав групу вигнанців, але й жінку---і не просто будь-яку жінку, а жінку, яка жила у гріху---людину, яка в ті часи вважалася за найменшу з найменших. Я думаю, що Ісус зробив так, аби кожен з нас міг завжди розуміти, що Його любов величніша за наші страхи, наші рани, наші залежності, наші сумніви, наші спокуси, наші гріхи, наші розбиті сім’ї, нашу депресію і тривогу, наші хронічні хвороби, нашу бідність, наші травми, наш розпач і нашу самотність26. Він бажає, аби всі знали, що немає нічого і немає жодного, кого б Він не зміг зцілити або привести до вічної радості27.

Його благодаті достатньо28. Він один спустився нижче всього. Сила Його Спокути---це сила подолати будь-який тягар в нашому житті29. Послання, що стосується жінки біля криниці, полягає в тому, що Він знає наші життєві ситуації30, і ми завжди можемо йти з Ним, незалежно від нашого становища. Їй і кожному з нас Він каже: “А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, а [матиме] джерело тієї води, що тече в життя вічне”31.

Серед будь-яких життєвих подорожей навіщо вам відвертатися від єдиного Спасителя, Який має всю силу зцілити та визволити вас? Яку б ціну ви не мусили заплатити, аби довіряти Йому, це того варте. Мої брати і сестри, давайте вирішимо збільшувати свою віру в Небесного Батька і нашого Спасителя, Ісуса Христа.

З глибини своєї душі я свідчу, що Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів є Церквою Спасителя, яку скеровує живий Христос через істинного пророка. Я молюся, щоб ми віддано взяли на себе ім’я Ісуса Христа---бачили так, як бачить Він, служили так, як служить Він, вірили, що Його благодаті достатньо, щоб привести нас додому і до вічної радості. В ім’я Ісуса Христа, амінь.

Посилання

  1. Див. 3 Нефій 27:3--8.

  2. Див. 3 Нефій 27:5--6; також див. Учення і Завіти 20:77 і завіт причастя.

  3. Див. Даллін Х. Оукс, His Holy Name (1998), щоб прочитати повне дослідження про те, як брати на себе ім’я Ісуса Христа і бути свідками Його імені.

  4. Див. Мосія 5:2--3. Частково сильна зміна в серцях людей царя Веніаміна, які взяли на себе ім’я Христа, полягала в тому, що їхні очі відкрилися для “великого бачення”. Ті, хто успадкує Целестіальне царство, є людьми, що “бачать так само, як їх бачать” (Учення і Завіти 76:94).

  5. Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт(2007), с. 39.

  6. Brigham Young, Journal of Discourses, 8:37.

  7. Discourses of Brigham Young, sel. John A. Widtsoe (1954), 278.

  8. Див. 3 Нефій 17:7.

  9. Див. Іван 3:14--17; Дії 10:34; 1 Нефій 17:35; 2 Нефій 26:33; Учення і Завіти 50:41--42; Мойсей 1:39. Старійшина Д. Тодд Крістофферсон також навчав: “З впевненістю ми свідчимо, що Спокута Ісуса Христа була передбачена, і що врешті-решт завдяки їй будуть компенсовані всі збитки і втрати тим, хто повертається до Нього. Ніхто не приречений отримати менше, ніж усе, що Батько має для Своїх дітей” (“Чому шлюб, чому сімʼя”, Ліягона, трав. 2015 р., с. 52).

  10. Див. Матвій 5:14--16; 22:35--40;Мосія 3:19; Учення і Завіти 50:13--14; 133:5; також див. Рассел М. Нельсон, “Збирання розсіяного Ізраїля”, Ліягона, лист. 2006 р., сс. 79--81.

  11. Див. Левит 18:4; 2 Нефій 31:5--12; Учення і Завіти 1:12--16; 136:4; Уложення віри 1:3--4.

  12. Див. Учення і Завіти 84:20--21; 110:9.

  13. Див. Ісус Навин 3:5; Учення і Завіти 43:16; див. також Іван 17:19. Спаситель освятив Себе, щоб мати силу благословляти нас.

  14. Див. Геламан 3:35; Учення і Завіти 12:6--9; 88:74.

  15. Див. Джозеф Сміт---Історія 1:17, перший наказ, який Бог у видінні дав пророку Джозефу Сміту; див. також 2 Нефій 9:29; 3 Нефій 28:34.

  16. Див. Марк 1:15; Дії 3:19; Алма 5:33; 42:22--23; Учення і Завіти 19:4--20. Також поміркуйте над цими двома роздумами про гріх. По-перше, Х’ю Ніблі пише: “Гріх---це марнотратство. Він означає робити щось одне в той час, коли ви мали б робити щось інше, щось краще; те, на що у вас є здібності” (Approaching Zion, ed. Don E. Norton [1989], 66). Мати Джона Візлі, Сузанна Візлі, написала своєму синові: “Візьми собі за правило. Все, що послаблює твою здатність мислити, порушує чутливість твого сумління, затьмарює твоє відчуття Бога або забирає задоволення від духовних речей, якщо коротко---все, що збільшує силу і владу твого тіла над розумом,---то є гріх, яким би невинним усе не здавалося”(Susanna Wesley: The Complete Writings ed. Charles Wallace Jr. [1997], 109).

  17. Див. Лука 22:32; 3 Нефій 9:11, 20.

  18. Див. Іван 13:2--15, 34. Ввечері напередодні Своєї Спокути Спаситель помив ноги тому, хто Його зрадив, тому, хто від Нього відмовився, і тим, хто заснув у годину, коли Він найбільше потребував підтримки. Потім Він навчав: “Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив”.

  19. Maтвій 5:46.

  20. Див. John R. Talmage, T he Talmage Story: Life of James E. Talmage---Educator, Scientist, Apostle (1972), 112–114.

  21. Див. Алма 10:22--23; 62:40.

  22. 3 Нефій 27:11.

  23. В євангелії від Матвія 11:28, 30 Господь каже: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,---і Я вас заспокою! … Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!” Також поміркуйте над 2 Коринтянам 12:7--9: Павло описує страждання як дуже гостру “колючку в тілі”, задля видалення якої він молився. Христос сказав йому: “Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі”. Див. також Етер 12:27.

  24. Див. Мосія 7:33; 29:20; Геламан 12:1; Учення і Завіти 124:87.

  25. Див. Лука 8:43--48; Марк 5:25--34. Жінка, яка страждала на кровотечу, була у розпачу і не мала більше ніяких варіантів. Вона страждала протягом 12 років, витратила всі свої статки на лікарів, але її стан лише погіршувався. Вигнана від своїх близьких і рідних, вона навмисно пробралась через великий натовп і дісталася до Спасителя. Вона повністю довіряла і вірила у Спасителя, і Він відчув, як вона торкнулася краю Його одежі. Завдяки тій вірі Він тієї ж хвилини повністю зцілив її. Потім він назвав її “донькою”. Вона більше не була вигнанкою, а стала членом сім’ї Бога. Вона зцілилася фізично, соціально, емоційно та духовно. Проблеми можуть розтягнутися на багато років або на все життя, але Його обіцяння про зцілення є певним і абсолютним.

  26. Див. Лука 4:21; Іван 4:6--26. Лука, не Іван, записав, що в перші роки Свого служіння Ісус пішов до Своєї власної синагоги в Назареті, прочитав уривок з Ісаї, де той пророкував про Месію, а потім проголосив: “Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!” Це перше місце у Писаннях, де Спаситель називає Себе Месією. Проте, згідно з євангелією від Івана, біля криниці Якова Ісус вперше прилюдно проголосив Свою Месіанську роль. У цих умовах, оскільки самаряни не вважалися юдеями, Ісус також навчав, що Його євангелія для всіх, як юдеїв, так і іновірців. Це проголошення сталося о “шостій годині” або в полудень, коли сонце в зеніті, і Земля отримує найбільше світла. Криниця Якова також знаходиться у долині біля того самого місця, де древній Ізраїль урочисто складав завіт з Господом після входження у землю обіцяну. Цікаво, що з одного боку долини знаходиться висохла гора, а з іншого---гора, повна джерел життєдайної води.

  27. Старійшина Ніл А. Максвелл навчав: “Коли в ситуаціях стресу ми сумніваємося, чи лишилося в нас хоч щось, щоб віддавати, ми можемо втішитися знанням про те, що Бог, Який досконало знає наші здібності, розмістив нас тут, аби ми досягли успіху. Ніхто не приречений на невдачу або щоб стати нечестивим. … Коли ми почуваємося приголомшеними, давайте згадувати, що Бог надмірно не перенавантажить нас” (“Meeting the Challenges of Today” [Brigham Young University devotional, Oct. 10, 1978], 9, speeches.byu.edu).

  28. Президент Рассел М. Нельсон навчав:

    “У майбутньому ви будете стояти перед Спасителем. Ви будете приголомшені до сліз тим, що будете в Його присутності. Ви будете намагатися знайти слова, щоб подякувати Йому за те, що Він молився за ваші гріхи, що пробачив вам будь-яке недоброзичливе ставлення до інших, що зцілив вас від травм і несправедливостей цього життя.

    Ви подякуєте Йому за те, що Він зміцнив вас, аби ви могли зробити неможливе, що перетворив ваші слабкості у ваші сильні якості і що зробив можливим для вас жити з Ним і з вашою сім’єю навіки. Його особа, Його Спокута і Його якості стануть особистими і справжніми для вас.” (“Пророки, провідництво та божественний закон” [Всесвітній духовний вечір для дорослої молоді, 8 січ. 2017 р.], broadcasts.lds.org).

  29. Див. Ісая 53:3--5; Алма 7:11--13; Учення і Завіти 122:5--9.

  30. Див. Джозеф Сміт---Історія 1:17; Елейн С. Дальтон, “Він знає вас на ім’я,” Ліягона, трав. 2005 р., сс. 109--11.

  31. Іван 4:14.