Швидкий погляд на збори-нараду

Недільний ранок і 45 сестер Бугамбілійського приходу у Гвадалахарі, Мексика, беруть участь у раді. Після вступного гімну президент Товариства допомоги Яра Рамірез запрошує декого з них поділитися досвідом, який вони отримали на уроці минулого тижня.

Коли сестри протягом кількох хвилин ділилися своїм досвідом, сестра Рамірез написала на дошці одне слово і знову зайняла своє місце в колі.

Це слово—єдність.

За вказівкою сестри Рамірез вони відкрили Мосія 18:21 і прочитали: “… скріпивши свої серця у єдності і в любові один до одного”.

“Що ми, як Товариство допомоги, можемо робити, щоб жити за цим уривком з Писань?”—запитує вона.

Кілька секунд сестри обдумують це запитання. “Молодь не може відвідувати храм,—каже одна сестра.— Немає достатньо дорослих сестер, які б відвідували його з ними”.

“У мене немає жодних ідей,—каже інша сестра з подивом.— Якщо не знаєш про потребу,—запитує вона,—то як ти можеш допомогти?”

“Саме тому ми і тут,—відповідає сестра Рамірез.— Є потреби подібні до цієї, про які я дізнаюсь під час ради приходу, які всі ми можемо допомогти задовольнити”.

“Чому б нам не скласти календар?”,—пропонує хтось. Тепер група виявила більше зацікавлення. “Гадаю, що для молоді є запланований час у храмі в один з четвергів місяця.

Мені не вдається відвідувати храм самостійно,—визнає молода мама у групі.— Я не була там вже досить давно і відчуваю, що трохи заклопоталася. Я залюбки б поїхала і послужила”,—каже вона.

Кілька інших сестер закивали, погоджуючись. Їм також важко відвідувати храм так часто, як вони хочуть.

Інша молода мама пропонує скооперуватися для догляду за дітьми, щоб по черзі відвідувати храм.

Після цього сестри почали запитувати одна одну, де ті живуть, і хто біля якої молодої жінки живе. Вони обговорюють, як вони можуть по черзі допомагати молоді відвідувати їхні заходи.

“Добре, але нам також потрібно буде краще познайомитися одна з одною,—каже хтось.— Нам потрібні заходи!”

Сестри продовжують висловлюватися, висуваючи пропозиції і ставлячи запитання.

Наприкінці ради сестра Рамірез просить свого секретаря підсумувати протокол зборів. “Що всі ви відчували під час ради?”,—запитує вона.

Вони відповідають, що краще дізнались про потреби інших, що їхнє служіння є потрібним і що вони знаходяться серед друзів.

“З огляду на наш сьогоднішній досвід, на яких конкретно справах ми хочемо зосередитися цього місяця, як Товариство допомоги?”—запитує вона.

Як група вони вирішили пообідати разом тієї неділі після церкви, почати грати у волейбол по четвергам увечері, скласти розклад відвідування храму і запланувати, як допомогти молоді відвідувати заходи.

“Сьогодні ми відчули єдність,—завершує сестра Рамірез, запрошуючи кожну сестру подумати, як вона може служити протягом тижня.— Святий Дух продовжуватиме підказувати нам, коли ми будемо діяти самостійно і як Товариство допомоги. Я запрошую вас бути готовими поділитися своїм досвідом наступної неділі”.