Сила терпіння

Старійшина Роберт С. Оукс

З президентства сімдесятників

Надрукувати Поділитися

    Терпіння можна розглядати як ключову чесноту, що сприяє зростанню і зміцненню наступних за нею чеснот, таких як прощення, терпимість і віра.

    Як я вдячний за Писання останніх днів, що стосуються суті християнських чеснот.

    Книга Мормона дає розуміння, наскільки взаємопов’язані терпіння і милосердя. Мормон, зазначивши, що якщо людина “не матиме милосердя, вона ніщо; отже, вона мусить мати милосердя”, далі називає 13 складових милосердя, або чистої любові Христової. Для мене найцікавіше те, що 4 з 13 складових цієї чесноти, яку мусить мати людина, стосуються терпіння (див. Мороній 7:44–45).

    По-перше, “милосердя довго терпить”. Це є терпіння. Милосердя “легко не дратується”—ось ще один аспект цієї якості, також милосердя “зносить усе”. І, нарешті, милосердя “витерпить все”—ось що є точним вираженням терпіння (Мороній 7:45). З цих визначень стає очевидним, що без терпіння нам навряд чи вдасться мати характер, як у Христа.

    У Біблії Йов постає як класичний портрет терпіння. Втративши все, що він тільки мав, у тому числі й дітей, Йов зміг завдяки своїй непохитній вірі, проголосити: “Господь дав,—і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я!” Переносячи своє горе і біль, “Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!” (Йов 1:21–22).

    Ми дуже часто чуємо, як пригнічені душі “безумно” питають: “Як міг Бог допустити, що це сталося зі мною?”, а їм насправді слід було б молитися про силу, аби “знести” і “витерпіти” все.

    У Писаннях найяскравіші приклади терпіння знаходимо в житті Ісуса Христа. Його довгостраждання і терпіння до кінця найкраще виявилися в ту нестерпну ніч у Гефсиманії, коли Він у Своїх спокутних муках промовив: “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте,—не як Я хочу, а як Ти” (Матвій 26:39). Він дійсно страждав, зніс і витерпів усе.

    Прибитий цвяхами до хреста на Голгофі, Христос продовжував подавати Свій досконалий приклад терпіння, вимовивши: “Отче, відпусти їм,—бо не знають, що чинять вони” (Лука 23:34).

    Ці приклади терпіння стають більш значущими для нас, коли ми замислюємося над напученням, що міститься в книзі 3 Нефій, “Отже, якими людьми повинні ви бути? Істинно Я кажу вам, такими самими, як Я є” (3 Нефій 27:27).

    У кількох уривках з Писань наголошено на важливості терпіння. Дозвольте мені нагадати кілька з них:

    “Нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів” (Якова 1:19).

    “Проте, Господь вважає належним карати Свій народ; так, Він випробує їхню терпеливість і їхню віру” (Мосія 23:21).

    У книзі Мосії цар Веніямин вказує нам, що ми будемо “тілесною людиною—ворогом для Бога” доти, поки не відчуємо принад Святого Духа завдяки нашому терпінню та іншим чеснотам (див. Мосія 3:19).

    Джозеф Сміт стверджував: “Терпіння—небесна риса” (History of the Church, 6:427).

    Чи терпіння є настільки важливим і гідним того, щоб ми думали про нього і прагнули його? Безумовно так, якщо ми будемо уникати такого принижуючого визначення, як “ніщо”, яким називають тих, хто не має милосердя. Якщо ми бажаємо бути менш тілесною людиною, яка є ворогом Богу. Якщо ми хочемо бути небесними. Якщо ми прагнемо стати такими, як Христос.

    Нетерпелива, тілесна людина—вона повсюди. Ми бачимо вияви цього в репортажах про батьків, які у спалахах гніву знущаються над дітьми, навіть до смерті. На наших автострадах випадки невитриманості водіїв або вияви гніву на дорогах призводять до страшних аварій, а іноді закінчуються і смертю.

    Менш вражаючим, однак більш поширеним виявом нетерпіння є гнів і грубі слова, що лунають, коли повільно рухаються черги або у відповідь на безкінечні дзвінки рекламних агентів чи неохоче реагування дітей на наші зауваження. Вам щось знайоме з цього?

    На щастя, хоч і нечасто, але все ж повідомляється про дивовижні та гідні роздумів історії, в яких йдеться про велике терпіння. Недавно я був на похороні одного свого давнього друга. Його син розповів чудову історію про батькове терпіння. Коли цей син був ще підлітком, його батько торгував мотоциклами. Одного дня вони отримали партію блискучих нових мотоциклів і всіх їх виставили в ряд у магазині. Хлопець зробив те, що захотів би зробити будь-хто з хлопців—він заліз на найближчий мотоцикл. Він навіть завів його. Потім, вважаючи, що вдовольнив своє бажання, він зіскочив з мотоцикла. Та, на жаль, не розрахував і звалив перший мотоцикл. Після цього, за принципом доміно, попадали усі мотоцикли, один за одним. Його батько, почувши той гуркіт, виглянув з місця, де працював. Стиха посміхаючись, він сказав: “Що ж, синку, нам треба один з них добре відремонтувати та продати, і ми зможемо заплатити за решту їх”.

    Відповідь мого друга—це втілення батьківського терпіння.

    Терпіння можна розглядати як ключову чесноту, що сприяє зростанню і зміцненню наступних за нею чеснот, таких як прощення, терпимість і віра. Коли Петро спитав Христа, скільки разів він повинен прощати своєму брату, Христос відповів: “Аж до семидесяти раз по сім”, а не лише сім разів, як запропонував був Петро (див. Матвій 18:21–22). Щоб простити сімдесят разів по сім, треба справді мати велике терпіння.

    Старійшина Ніл А. Максвелл поєднав терпіння з вірою, коли навчав: “Терпіння дуже тісно пов’язано з вірою в Небесного Батька. Дійсно, коли ми надто нетерпеливі, то пропонуємо те, що, на нашу думку, є найліпшим—ліпше, ніж пропонує Бог. Або принаймні ми стверджуємо, що наш розклад є кращим за Його” (“Patience”, Ensign, Oct. 1980, 28).

    Ми можемо зростати тільки у вірі, якщо готові терпеливо чекати на Божі цілі і зразки, щоб розкрити їх у своєму житті, за Його графіком.

    Оскільки нетерпіння є таким природним, як нам розвинути цю божественну чесноту—терпіння? Як спрямувати свою поведінку, щоб йти від тілесної людини до нашого терпеливого, досконалого зразка—Ісуса Христа?

    По-перше, ми повинні зрозуміти, що зробити це необхідно, якщо ми бажаємо повністю мати благословення відновленої євангелії. Таке розуміння може спонукати нас:

    1. Читати кожний уривок з Писань, вказаний в Путівнику по Писаннях у рубриці “Терпіння”, і потім розмірковувати над Христовими прикладами терпіння.

    2. Оцінити себе, аби визначити міру свого терпіння. Наскільки ще більше нам треба збільшити своє терпіння, щоб стати схожими на Христа? У цьому самим себе оцінити важко. Ми можемо просити чоловіка або дружину чи когось ще в сім’ї допомогти нам.

    3. Стати чутливими до виявів терпіння і нетерпіння, які помічаємо навколо нас щодня. Ми повинні намагатися наслідувати тих, кого вважаємо терпеливими.

    4. Щодня знову зобов’язуватись стати більш терпеливими і добиватися цього з допомогою члена сім’ї, вибраного вами для цієї мети.

    Це може здаватися важкою справою, але досягнення будь-якої гідної мети вимагає важкої праці. У терпінні подолати тілесну людину і працювати над тим, щоб стати більш схожими на Христа,—це сама гідна ціль. Я молюсь, щоб ми пройшли цей шлях старанно і віддано.

    Я свідчу, що Ісус є Христос і що Він стоїть на чолі цієї Церкви, направляючи нас через живого пророка і благословляючи кожне наше зусилля стати більш схожими на Христа. Я свідчу про це у святе ім’я Ісуса Христа, амінь.