Шанувати свої завіти

З молитвою вивчіть поданий матеріал і, якщо це доречно, обговоріть його з сестрами, яких ви відвідуєте. Звертайтеся до запитань, які допоможуть вам зміцнити ваших сестер і перетворити Товариство допомоги на активну частину свого власного життя.

Зображення

Печатка Товариства допомоги

Віра, сім’я, допомога

Візитне вчителювання—це вияв нашого учнівства і спосіб вшанування наших завітів, коли ми служимо і зміцнюємо одна одну. Завіт—це священна і безстрокова угода між Богом і Його дітьми. “Коли ми усвідомлюємо, що ми є дітьми завіту, ми знаємо, хто ми, і чого Бог від нас чекає,—сказав старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів.— Його закон записаний у наших серцях. Він наш Бог, а ми Його народ”¹.

Як візитні вчительки ми можемо зміцнювати тих, кого відвідуємо, у їхніх зусиллях дотримуватися священних завітів. Таким чином ми допомагаємо їм готуватися до благословень вічного життя. “Кожна сестра у цій Церкві, яка уклала завіт з Господом, має божественні повноваження допомагати спасати душі, керувати жінками у світі, зміцнювати домівки Сіону й будувати царство Бога”²,—сказав старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів.

Коли ми укладаємо священні завіти й дотримуємося їх, то стаємо знаряддям у руках Бога. Ми зможемо чітко висловлювати свої вірування та допомагати одна одній зміцнювати віру в Небесного Батька та в Ісуса Христа.

З Писань

1 Нефій 14:14; Moсія 5:5–7; 18:8–13; Учення і Завіти 42:78; 84:106

З нашої історії

Храм є місцем “дякування для всіх святих”,—сказав Господь через одкровення Джозефу Сміту в 1833 році. Це місце “настановлення для всіх тих, кого покликано на роботу священнослужіння в усіх їхніх різних покликаннях та чинах; щоб їх могло бути вдосконалено в розумінні їхнього священнослужіння, у теорії, у принципі й в ученні, в усьому, що стосується царства Бога на землі, царства, ключі якого було ввірено вам” (УЗ 97:13–14).

На початку 1840 року сестри Товариства допомоги в Наву, шт. Іллінойс, допомагали одна одній готуватися до храмових обрядів. Під час обрядів вищого священства, які святі останніх днів отримали у храмі Наву, “[була] явлена сила божественності” (УЗ 84:20). “Коли святі дотримувалися своїх завітів, ця сила міцнішала і підтримувала їх у випробуваннях упродовж наступних днів і років”³.

Сьогодні у Церкві вірні жінки й чоловіки по всьому світу служать у храмі й продовжують знаходити силу в благословеннях, які можна отримати лише завдяки храмовим завітам.

Храм Наву в Іллінойсі, фотографія Скотта Гудвіна