Храмові благословення
З виступу “Храмові благословення”, виголошеному на духовному вечорі в Університеті Бригама Янга 15 листопада 2005 року. Повна версія виступу англійською мовою міститься на сайті speeches.byu.edu.
Спасительні храмові обряди є важливими—і навіть посідають центральне місце—у вічному плані щастя.
фотоілюстрація Крейга Дімонда
Благословення храмового ендаументу є важливими для кожного з нас, яким було й наше хрищення. Тому ми повинні підготуватися, щоб бути чистими, аби увійти в храм Бога. Храмова робота—це можливість отримати свій особистий ендаумент і укласти завіти для живих, а також виконувати ці ж самі обряди для викуплення померлих. Саме з цієї причини в Писаннях нам дана настанова будувати храми і підготувати своє життя, щоб бути гідними брати участь у священних храмових обрядах та завітах.
Писання навчають, що особиста гідність, якої вимагає від нас Господь перед тим, як увійти до храму і укласти у ньому священні завіти—це одне з найбільших благословень, доступних нам у земному житті. Тоді, після того, як ми укладемо храмові завіти, наше дотримання завітів у щоденному житті є виявом нашої віри, любові, відданості й духовного зобов’язання шанувати Небесного Батька і Його Сина Ісуса Христа. Воно готує нас до життя з Ними у вічностях. Спасительні храмові обряди є важливими—і навіть посідають центральне місце—у вічному плані щастя.
Святий храм
Нам необхідно здобути свідчення про те, що храм—дім Господа і розвити благоговійне ставлення до цього. Храм є дійсно місцем, де ви “у світі, але не від світу”. Коли ви відчуваєте тривогу, коли вам необхідно приймати важливі рішення, які обтяжують ваш розум і серце, ви можете принести свої турботи до храму й отримати духовне спрямування.
Щоб зберегти святість храму, аби він міг залишатися чистим і бути вмістилищем Духа, Який благословляє тих, хто входить у святий храм для отримання обрядів і укладання завітів, нас навчають, що ніщо нечисте не повинно входити у храм. Благоговіння у храмі—це важлива складова, без якої Дух не перебуватиме в ньому кожної години і кожного дня.
Коли я був хлопчиком, батько привіз мене з Лонг-Айленда, шт. Нью-Йорк, США, щоб походити біля Солт-Лейкського храму, аби доторкнутися до нього та поговорити про значення храму в моєму житті. Саме тоді я вирішив, що одного дня я повернуся до храму, щоб увійти в нього й отримати обряди.
Храм—це священна будівля, святе місце, де виконуються необхідні спасительні церемонії та обряди, щоб підготувати нас до піднесення. Важливо, аби ми здобули непохитне знання, що наша підготовка до входження в святий дім і наша участь у цих церемоніях та завітах є одними з найважливіших подій, які стануться в нашому смертному житті.
Храмові благословення в історичній ретроспективі
Упродовж всієї історії, в кожному розподілі часів, Господь заповідував пророкам, що треба будувати храми, аби Його народ отримував храмові обряди.
Кертлендський храм був першим храмом в останні дні, і він зіграв важливу роль у відновленні ключів священства. Спаситель явився у славі та прийняв Кертлендський храм як Свій дім. З цієї нагоди являлися по черзі Мойсей, Еліяс та Ілля, щоб передати Джозефу Сміту ключі від своїх розподілів. Ілля відновив ключі свого розподілу, як це було обіцяно пророком Малахією, аби ми могли насолоджуватися благословеннями храму в своєму житті. (Див. УЗ 110).
Господь являється в Кертлендському храмі, худодник Дел Парсон
Храм у Наву був першим храмом святих останніх днів, у якому здійснювалися ендаументи й запечатування. Вони дуже зміцнили піонерів перед подоланням труднощів, які постали перед ними під час переходу через рівнини до Сіону в долині Солоного озера.
Коли Джозефа Сміта забрали до Картеджа, було зрозуміло, чому завершення храму означало для нього надзвичайно багато. Він знав, що буде вимагатися від святих, і аби мати силу пережити те, що чекає на них попереду, їм необхідно бути обдарованими силою—силою священства.
Наші предки, які були піонерами, запечатали свої сім’ї в Наву. Їхні завіти з Господом у храмі в Наву були їхнім захистом під час подорожі на захід, так само, як і для кожного з нас сьогодні та впродовж усього життя. Обряди й завіти храму є захистом у наших сьогоденних випробуваннях і нещастях і в тому, що чекає на нас у майбутньому. Це—наш спадок. Це те, ким ми є.
Вихід з Наву, художник Глен Гопкінсон, копіювання заборонено
Для тих святих, які жили в ранній період існування Церкви, участь у храмових обрядах була важливою для їхніх свідчень, коли вони переживали труднощі, напади розлючених зловмисників, коли їх виганяли зі зручних домівок у Наву й під час довгого й важкого переходу, що лежав попереду. Їх було обдаровано силою в святому храмі. Чоловіки і дружини були запечатані одне до одного. Діти були запечатані до своїх батьків. Багато з них під час переходу втрачали членів сім’ї, але вони знали, що то не був кінець для них. Вони були запечатані в храмі на вічність.
Храмові обряди—ендаументи й запечатування
Храми—це накращий навчальний університет серед відомих людині, де ми отримуємо знання і мудрість про сотворіння світу. Під час омивання і помазування ми дізнаємося, ким насправді є. Під час ендаументу ми отримуємо скерування щодо того, як поводитися у цьому земному житті (див. УЗ 97:13–14).
Головна мета храму—надати обряди, необхідні для нашого піднесення в целестіальне царство. Храмові обряди ведуть нас до Спасителя і дають благословення, що надходять завдяки Спокуті Ісуса Христа. Значення слова ендаумент—“дар”. Обряд складається з ряду настанов щодо того, як нам слід жити, та завітів, які ми укладаємо, щоб жити праведно, наслідуючи нашого Спасителя.
фотографія інтер’єру храму в Канзас-Сіті, шт. Міссурі зроблена Метью Рійєром
Ще один важливий обряд—запечатування на вічність у целестіальному шлюбі. Цей завіт дає можливість дітям бути запечатаними до своїх батьків, а дітям, народженим у завіті, стати частиною вічної сім’ї.
Учення і Завіти навчають нас: “Все, що ти запечатуєш на землі, буде запечатано на небесах; і все, що ти зв’яжеш на землі в Моє ім’я і Моїм словом, каже Господь, буде навічно зв’язано на небесах; і всім, кому ти відпустиш гріхи на землі, їм буде відпущено їх навічно в небесах; і на всіх, на кому ти залишиш гріхи на землі, вони залишаться на небесах” (УЗ 132:46).
Коли подружня пара стає на коліна біля олтаря, я, як запечатувач, усвідомлюю свою роль представника Господа. Я знаю, що те, що запечатано на землі, в буквальному розумінні запечатано на небесах, і його ніколи не буде порушено, якщо ті, кого було запечатано, залишаться вірними й витерплять до кінця.
Дзеркала на протилежних стінах храмової кімнати для запечатування, нахилені під таким кутом, щоб створювалося візуальне враження безкінечності відображень. Відображення у дзеркалі з одного боку кімнати символізує вічність часів, які ми подолали, щоб прийти на землю. Коли ми повернемося до протилежного боку кімнати, то побачимо зображення, які здаються нескінченними і які символізують вічності після того, як ми залишимо це тлінне існування на землі. Ця кімната для запечатування сама по собі представляє наше земне випробування тут, на землі. Урок, який ми маємо засвоїти завдяки цьому досвіду в храмі полягає в тому, що ми зробили правильний вибір, щоб прийти на землю і здобути досвід земного життя, а те, як ми будемо жити в цей короткий період, визначатиме, як ми будемо жити у всіх прийдешніх вічностях.
Ви готуєтеся, щоб пройти випробування земного життя. Ми добровільно прийшли з присутності Бога Батька для цього земного випробування, маючи свободу волі і знання, що ми будемо мати “протилежність у всьому” (2 Нефій 2:11). Наша мета (див. 1 Нефій 15:14)—зодягнутися в повну Божу зброю і протистояти “вогненн[им] стріл[ам] супротивника” (УЗ 3:8) з нашим мечем Духа і щитом віри (див. УЗ 27:15–18), аби витерпіти до кінця і бути гідними перебувати й жити в присутності Бога Батька і Його Сина Ісуса Христа всю вічність, щоб досягнути того, що ми називаємо вічним життям.
Я свідчу вам, що Бог живий, що Ісус є Христос і що Джозеф Сміт, пророк нашого розподілу, відновив благословення священства, які дозволяють нам отримувати храмові благословення.