“Навчіться від Мене”

Ісус навчав простої, однак глибокої істини, як про це написано в Євангелії від Матвія. Після того як Він і Його учні зійшли з Гори переображення, вони побували в Галілеї, а потім пішли до Капернаума. Там послідовники підійшли до Ісуса і запитали:

“Хто найбільший у Царстві Небеснім?

Він же дитину покликав, і поставив її серед них,

та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!”⁵

У Церкві мета євангельського навчання полягає не в тому, щоб наповнити інформацією розум Божих дітей—чи то вдома, чи в класі, чи на місіонерській ниві. Мета не в тому, аби показати, як багато знають батьки, вчителі чи місіонери. Вона не в тому, аби просто збільшити знання про Спасителя і про Його Церкву.

Головна мета навчання—допомогти синам і дочкам нашого Небесного Батька повернутися в Його присутність і насолоджуватися вічним життям з Ним. Аби цього досягнути, євангельське навчання має підбадьорювати їх на шляху щоденного учнівства і священних завітів. Мета полягає в тому, щоб надихати людей думати про євангельські принципи, відчувати їх, а потім щось робити, аби за ними жити. Мета—розвивати віру в Господа Ісуса Христа і ставати наверненими до Його євангелії.

Навчання, яке благословляє, навертає і спасає, є тим навчанням, яке відбувається за зразком Спасителя. Учителі, які наслідують Спасителевий приклад, люблять тих, кого навчають і служать їм. Вони надихають своїх слухачів вічними уроками божественної істини. Вони живуть життям, гідним наслідування.

Усе Спасителеве служіння було взірцем любові до ближнього. Дійсно, Його любов і служіння часто й були Його уроками. Подібним чином учителі, яких я найкраще пам’ятаю, є вчителями, які знали, любили своїх учнів та піклувалися про них. Вони шукали загублених овець. Вони викладали уроки, які я завжди пам’ятатиму.

Одну таку вчительку звали Люсі Гертч. Вона знала кожного свого учня. Вона завжди дзвонила тим, хто пропустив одну неділю або давно не приходив. Ми знали, що вона про нас дбає. Ніхто з нас ніколи не забував ні її, ні уроків, викладених нею.

Через багато років, коли життя Люсі наближалося до кінця, я розмовляв з нею. Ми пригадували ті давні дні, коли вона була нашою вчителькою. Ми згадали кожного учня в нашому класі і поговорили про те, чим кожен тепер займався. Вона виявляла любов і турботу упродовж усього життя.

Я люблю Господній наказ, що міститься в Ученні і Завітах:

“І я даю вам заповідь, щоб ви навчали один одного ученню царства.

Навчайте старанно і Моя благодать буде з вами”⁶.

Люсі Гертч навчала старанно, тому що вона невтомно любила.

Апостол Петро радив: “Завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас”⁷.

Можливо, найбільша надія, яку вчитель може дати,—це та надія, що міститься в істинах євангелії Ісуса Христа.

“І що це таке, на що ви маєте надіятися?—запитував Мормон.— Ось, я кажу вам, що ви матимете надію через спокуту Христа і силу Його воскресіння воскреснути до життя вічного, і це через вашу віру в Нього згідно з Його обіцянням”⁸.

Учителі, здіймайте голос і свідчіть про істинну природу Божества. Проголошуйте своє свідчення про Книгу Мормона. Передавайте іншим славетні й прекрасні істини, що містяться у плані спасіння. Звертайтеся до затверджених Церквою матеріалів, особливо до Писань, щоб навчати істин відновленої євангелії Ісуса Христа у їхній чистоті та простоті. Пам’ятайте настанову Спасителя досліджувати “Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя,—вони ж свідчать про Мене!”⁹

Допоможіть Божим дітям зрозуміти, що є справжнім і важливим у цьому житті. Допоможіть їм розвинути силу вибирати шляхи, де вони будуть у безпеці по дорозі до вічного життя.

Навчайте істині і Святий Дух буде вам допомагати.

Оскільки Ісус Христос був досконало слухняним і покірливим Своєму Батькові, Він “зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей”¹⁰. Чи рішуче ми налаштовані чинити так само? Подібно до Ісуса, Який отримував “благодать за благодаттю”¹¹, ми повинні терпляче і наполегливо шукати світла і знання від Бога, вивчаючи євангелію.

Вміння слухати—це важлива складова навчання. Коли ми готуємося навчатися, то з молитвою шукаємо натхнення і підтвердження від Святого Духа. Ми розмірковуємо, молимося, застосовуємо євангельські уроки і прагнемо дізнатися, якою є воля Батька щодо нас¹².

Ісус “багато навчав … притчами”¹³, що вимагає від нас вух, щоб чути, очей, щоб бачити, і серця, щоб розуміти. Якщо ми живемо гідно, то можемо краще чути нашіптування Святого Духа, Який може “навчит[и нас] усього, і пригадає [нам] усе”¹⁴.

Коли ми приймаємо Його ласкаве запрошення: “Навчіться від Мене”, ми стаємо причасниками Його божественної сили. Давайте ж іти вперед в дусі послуху, наслідувати Взірцевого вчителя, навчаючи так, як Він того хоче, і навчаючись так, як Він того очікує.