Послання Першого Президентства
А що після любові?
Президент Дітер Ф. Ухтдорф
Другий радник у Першому Президентстві
Фрагмент картини Він зцілив багатьох, художник Дж. Кірк Річардс, з люб’язного дозволу Illume Gallery
Наш улюблений пророк, Президент Томас С. Монсон, навчав, що “любов—це суть євангелії”1.
Любов є настільки важливою, що Ісус назвав її “найбільшою й найпершою заповіддю” і сказав, що на ній стоїть все, що є в законі, та слова пророків2.
Любов—це основний мотив усього, що ми робимо в Церкві. Кожна програма, кожні збори, кожна дія, в якій ми беремо участь як учні Ісуса Христа, повинні основуватися на цій якості—бо без милосердя, “чистої любові Христа”, ми—ніщо3.
Якщо ми зрозуміли це своїм розумом і серцем, якщо ми проголосили про свою любов до Бога і до ближнього, що ж потім?
Чи достатньо лише відчувати співчуття й любов? Чи саме проголошення нашої любові до Бога і до ближнього є виконанням нашого обов’язку перед Богом?
Притча про двох синів
У храмі в Єрусалимі первосвященики та старійшини юдейські підійшли до Ісуса, маючи на меті впіймати його на слові. Однак Спаситель повернув ситуацію на Свою користь, розповівши їм історію.
“Один чоловік мав двох синів”,—почав Він. Батько, прийшовши до першого, попросив його виконати роботу у винограднику. Син запевнив його, що піде, але так і не пішов.
Потім батько підійшов до другого сина і попросив його піти попрацювати у винограднику. Другий син відмовився, але пізніше “покаявся і пішов”.
Потім Спаситель звертається до священиків і старійшин та й запитує: “Котрий же з двох учинив волю батькову?”
Їм довелося визнати, що другий син—той, який сказав, що не піде, але пізніше покаявся й пішов працювати у винограднику4.
Спаситель скористався цією історією, щоб наголосити на важливому принципі—саме той, хто виконує заповіді, по-справжньому любить Бога.
Можливо, саме тому Ісус просив людей слухати слова фарисеїв та книжників і виконувати їх, але не наслідувати їхній приклад5. Ці вчителі релігії не робили того, що казали. Вони любили говорити про релігію, але, на жаль, не розуміли її суті.
Вчинки і наше спасіння
Під час одного з останніх уроків, викладених Спасителем Його учням, Він розповідав про останній суд. Злочестиві будуть відділені від праведних. Хороші люди успадкують вічне життя, злочестиві зазнають вічного покарання.
Яка ж різниця між двома групами?
Той, хто показав свою любов ділами, був спасенний. Той, хто цього не зробив, був засуджений6. Справжнє навернення до євангелії Ісуса Христа і її цінностей та принципів буде виявлятися у наших вчинках у повсякденному житті.
У кінці простих заяв про любов до Бога та ближнього буде недостатньо, аби заслужити піднесення. Бо, як навчав Ісус, “не кожен, хто каже до Мене: “Господи, Господи!” увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі”7.
А що після любові?
Відповідь на запитання “A що після любові?” може бути простою і прямою. Якщо ми дійсно любимо Спасителя, то прихиляємося серцем до Нього, а потім ідемо шляхом учнівства. Коли ми любимо Бога, то намагаємося виконувати Його заповіді8.
Якщо ми по-справжньому любимо ближнього, то простягаємо руку, щоб допомогти бідни[м] і нужденни[м], хвори[м] і страждальц[ям]9. Бо той, хто безкорисливо виявляє співчуття і служить10, той і є учнем Ісуса Христа.
Саме це і відбувається після любові.
У цьому й полягає суть євангелії Ісуса Христа.