Президент Рассел М. Нельсон: скерований, підготовлений, відданий
Після того, як Президент Рассел М. Нельсон протягом кількох десятиліть лікував серця, будучи відомим кардіохірургом, а потім торкався сердець як апостол Господа Ісуса Христа, свою тверду руку і незмінну любов він використовує у священнослужінні в якості Президента Церкви.
Коли Президент Церкви помирає, багато хто зосереджується на процесі, за яким обирається його наступник. Насправді, цей процес, скерований Господом, почався багато років тому. Рассела М. Нельсона готували до цього святого покликання протягом усього життя. Я був свідком великої долі цієї підготовки.
Підготовку Президента Рассела М. Нельсона можна побачити у подіях і досягненнях всього його життя. Він відомий як піонер у кардіохірургії. Він блискучий письменник і оратор, спроможний спілкуватися багатьма мовами. Він знає і любить людей, і він розуміє, як прийняття рішень впливає на їхнє життя. Він знає і любить Писання і святий храм. Він є досвідченим керівником, який швидко і рішуче приймає рішення.
Президент Нельсон особисто знав 10-х з попередніх 16-ти Президентів Церкви, які в багатьох випадках навчали його. Зараз, як 17-й Президент, він починає своє священнослужіння в якості Президента із запевнення святих останніх днів, що Ісус Христос продовжуватиме скеровувати Свою Церкву.
“Господь завжди давав і буде давати настанови Своїм пророкам і надихати їх”,—сказав він під час трансляції–оголошення 16 січня 2018 року. “Господь стоїть на чолі. Ми, кого було висвячено свідчити про Його святе ім’я по всьому світу, і надалі будемо прагнути пізнавати Його волю і виконувати її”1.
Турбота Президента Нельсона про вічне благополуччя Божих дітей є наслідком його щирого служіння протягом усього життя. Саме так, як він буквально торкався багатьох сердець в якості хірурга, він метафорично торкався сердець святих по всьому світу завдяки своєму могутньому навчанню, безкорисливому служінню і незмінній любові. Як він сказав під час історичної трансляції у січні, та любов “зростала упродовж десятиліть, коли я з вами зустрічався, поклонявся і служив вам”2.
Основна підготовка
Багато відомо з видатної кар’єри доктора Нельсона, як ученого-піонера, науковця і хірурга людського серця. Усе це, а також його зразкове сімейне життя, були основною складовою його підготовки.
Рассел Меріон Нельсон народився 9 вересня 1924 року в сім’ї Меріона С. Нельсона та Едни Андерсон Нельсон. Його батьки були малоактивними членами Церкви протягом усього дитинства Рассела, але вони дуже любили своїх дітей і час від часу посилали їх відвідувати Недільну школу. Спочатку юний Рассел не цікавився Церквою, надаючи перевагу грі в американський футбол зі своїми друзями. Але, коли йому виповнилося 16 років, його серце почало тягтися до євангельських істин, і він охристився разом зі своїм братом і сестрами. Кілька років потому, завдяки прикладу й переконанням своїх дітей, батьки Нельсона повернулися до активності.
Юний Рассел також відгукнувся на можливість отримати освіту. Він почав розуміти, як навчав він пізніше, що здобуття освіти—це релігійний обов’язок. Закінчивши школу в 16 років, він вступив до Університету Юти, коли всесвітній конфлікт, пов’язаний з Другою світовою війною, завадив йому служити на місії повного дня.
Працюючи над здобуттям ступеня бакалавра і маючи музичний талант, Рассел відчув спонукання приєднатися до виконавців мюзиклу в університеті. Перше сопрано, Дентзел Уайт, привернула його увагу. Вони одружилися невдовзі після того, як він отримав ступінь бакалавра в 1945 році. У 22 роки він з відзнакою закінчив Університет Юти і отримав диплом лікаря. Він продовжив набуття освіти, пройшовши післядипломне навчання в Університеті Міннесоти. Там він відігравав визначну роль в роботі групи лікарів, члени якої були піонерами у розвитку хірургії на відкритому серці. Інтернатуру з хірургії пізніше він проходив у штаті Міннесота та в Массачусетській лікарні загального профілю в Бостоні, штат Массачусетс, США.
У той час, коли доктор Нельсон ще навчався, а чисельність його сім’ї збільшувалась, його покликали на військову службу під час війни в Кореї, оскільки армії були вкрай потрібні лікарі. Оскільки він навчався на хірурга, його послали до Вашингтона, округа Колумбія, де він організував підрозділ з досліджень у хірургії при Національному військово-медичному центрі Уолтера Ріда. У 1953 році він завершив службу у збройних силах і один рік він провів у Гарвардській філії Массачусетської лікарні загального профілю в Бостоні. Після цього у 1954 році він отримав ступінь доктора філософії в Університеті Міннесоти.
Незважаючи на те, що у доктора Нельсона багато часу йшло на навчання й розвиток кар’єри, він завжди ставив свою сім’ю на перше місце у житті. Дентзел Уайт Нельсон була поруч і підтримувала свого чоловіка в усіх його сімейних, церковних, професійних і військових справах. Їхні хороші стосунки, взаємна підтримка і любов одне до одного справляли на кожного з їхніх 10 дітей—дев’ятьох дочок і одного сина—натхненний і зміцнюючий вплив. За словами їхньої дочки Сільвії Вебстер, їхні стосунки “були сповнені великої любові й відданості одне одному”. Їхня найменша дитина, Рассел Нельсон молодший, пригадував: “Завжди було очевидно, що мої батьки дуже люблять одне одного”3.
Неочікувано Дентзел Нельсон померла невдовзі після 60-ї річниці їхнього шлюбу. Відчуваючи велику самотність, старійшина Нельсон одружився з Венді Уотсон—жінкою, яка до того не була у шлюбі, і чия докторська ступінь, професорство в Університеті Бригама Янга та любов до великої родини Нельсонів зробили її ідеальною супутницею для старійшини і Президента Нельсона.
“Безумовно важко увійти в родину, яка налічує більше 200 осіб, і почуватися близькими друзями,—сказала дочка Сільвія.— Венді спробувала і у неї це чудово вийшло”4. Рассел мол. додав: “Венді була йому чудовою супутницею. … Я бачу, як його готували до цієї посади і цього покликання протягом усіх цих років, і Венді відіграє ключову роль його підготовки у цьому житті”5.
На час написання цієї статті родина Нельсонів налічує 10 дітей, 57 онуків і 116 правнуків. Ще двоє правнуків мають невдовзі народитися. Усі, хто може, збираються в різних домівках кожного місяця, щоб святкувати дні народження й річниці.
“Усім царствам дано закон”
Коли Рассел М. Нельсон навчався у медичному навчальному закладі, його навчали, що лікар ніколи не повинен торкатися серця людини, оскільки, якщо його торкнутися, воно припинить битися. Однак лише за кілька років доктор Нельсон і його колеги-дослідники повідомили про перше успішне використання апарату штучного кровообігу на собаці. За допомогою апарату штучного кровообігу забезпечувалася циркуляція крові в тілі пацієнта, що дозволило проводити хірургічні операції на серці, яке не б’ється. Цей науковий прорив, здійснений доктором Нельсоном і його колегами, невдовзі був застосований і на людях, і зараз операції на відкритому серці щорічно виконуються для більш як 1,5 мільйона людей по всьому світу.
Натхнення, яке привело до цього відкриття, прийшло до доктора Нельсона, коли він обдумував наступні вірші в Ученні і Завітах:
“Усім царствам дано закон. …
І кожному царству дано закон; і для кожного закону є також певні межі та умови” (УЗ 88:36, 38)6.
Доктор Нельсон міркував, що якщо він працюватиме, навчатиметься і ставитиме правильні запитання, він і його група зможуть дізнатися, які закони скеровують серце, що б’ється. “Саме через розуміння Писань і “застосування” їх до цієї сфери інтересу,—сказав він,—цю величну галузь кардіохірургічних операцій, як ми називаємо її сьогодні, було відкрито мені”7.
Протягом всього життя ця здатність застосовувати євангельські принципи благословляла Президента Нельсона, його сім’ю, Церкву і світ. Вона була ключем до його підготовки до покликання в якості апостола, а зараз і як Президента Церкви.
У своїй професійній кар’єрі доктор Нельсон швидко досяг визнання, як хірург і дослідник в галузі медицини. У 1955 році він прийняв пропозицію обійняти посаду професора хірургії, відповідального за наукові дослідження у цій галузі, в Університеті Юти. Там він сконструював апарат штучного кровообігу, який використав для виконання першої операції на відкритому серці в Юті—першу подібну операцію на захід від ріки Міссісіпі. Він читав лекції і написав багато розділів для медичних підручників та більше 70 статей, які пройшли експертну оцінку, в інших виданнях. До свого покликання в апостольство він провів близько 7000 операцій8.
У додаток до своїх здібностей у медицині, доктор Нельсон був натхненним учителем та ефективним адміністратором, і за ці якості його дуже цінували у сфері медицини, а згодом вони стали його характерною рисою під час служіння у церковних покликаннях.
“Першочерговий обов’язок лікаря—навчати”,—сказав доктор Нельсон. Він додав: “Лікар насправді працює на своєму найвищому рівні, коли навчає свого пацієнта про те, що є неправильним, і як це можна виправити”9.
Доктор Нельсон виявляв бажання і схильність викладати і навчатися, подорожуючи іншими країнами, щоб продемонструвати медичні процедури і навчати їм. Аби йому було легше викладати, він вивчав різні мови, у тому числі: французьку, португальську, німецьку, російську та іспанську, щоб краще спілкуватися з лікарями й дослідниками в інших країнах і навчати їх. Відвідавши збори, під час яких Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) порадив присутнім вивчати китайську мову, доктор Нельсон і його дружина Дентзел відразу ж почали вивчати мандаринську мову. Знання цієї мови дозволило йому тісно співпрацювати з медичною спільнотою в Китаї, де він читав лекції і виконував хірургічні операції, врятувавши життя одного з національних героїв Китаю10.
Шукаючи найперше царства Бога
Якими б вражаючими не були досягнення Президента Нельсона в галузі медицини, він завжди зосереджувався на Господі і Його роботі. Більшість членів Церкви не знають, що він служив як місіонер Храмової площі з 1955 по 1965 роки, служачи гідом для відвідувачів з 16.00 до 17.00 кожного четверга. У ті часи графік його роботи, як хірурга, був дуже напружений. Пізніше він написав, що “у 1964 році в медицині ми щойно почали працювати над задачею заміни аортального клапану. Показники смертності були високими і кожному пацієнту потрібно було приділяти дуже багато часу, працюючи особисто з ним протягом багатьох-багатьох годин, а іноді навіть днів”11.
Для багатьох членів Церкви така реальність виключила б можливість мати покликання, яке забирало б більше часу. Але не для доктора Нельсона. У 1964 році, після того, як з ним та іншими братами, чиї кандидатури розглядалися на служіння президентом колу, тоді ще старійшина Спенсер В. Кімбол, якого супроводжував старійшина Ле-Гранд Річардс (1886–1983), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав йому: “Ми відчуваємо, що Господь хоче, аби ви головували над цим колом. Під час наших багатьох співбесід, щоразу, коли згадувалося ваше ім’я, відповіді були достатньо одноманітними: “О, він не дуже підійде”, або “У нього немає часу”, або обидві разом. Проте ми відчуваємо, що Господь хоче, аби це були ви. Отже, якщо ви відчуваєте, що надто зайняті і не повинні приймати це покликання, нехай буде по-вашому”. …
“Я просто відповів, що це рішення було прийняте 31 серпня 1945 року, коли ми з сестрою Нельсон взяли шлюб у храмі. Тоді ми взяли на себе зобов’язання шукати … найперше царства Бога і праведності Його”, відчуваючи запевнення, що все інше буде додано нам, як обіцяв Господь. (Див. Матв. 6:33)”12.
Прийняття доктором Нельсоном того покликання ілюструє те, що старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, недавно назвав “смиренням і простотою віри Рассела Нельсона, подібної до віри дитини. … Він дуже смиренний, він подібний до дитини в усьому і, фактично, в усіх людських якостях, які я бачив у ньому”13.
Старійшина Кімбол дав доктору Нельсону благословення, пообіцявши, що рівень смертності, пов’язаний з операціями на аортальному клапані, знизиться, і що ця процедура більше не буде забирати так багато його часу й сил.
“Наступного року час, потрібний на операцію, дійсно зменшився, і у мене був час, необхідний для служіння у тому та інших покликаннях”,—сказав доктор Нельсон. “Рівень смертності дійсно знизився до … дуже низького і прийнятного, терпимого рівня. Доволі цікаво те, що цю саму операцію я робив і Президенту Кімболу вісім років потому”14.
Вимоги щодо його кар’єри і церковних покликань означали, що у доктора Нельсона було дуже мало вільного часу, щоб бути з сім’єю. Однак він робив усе можливе, щоб його дружина і 10 їхніх дітей залишалися його пріоритетом. Коли він був удома, то весь свій час присвячував сім’ї. Під час багатьох своїх подорожей по світу він часто брав із собою свою дружину або когось із своїх дітей. Чудово піклуючись про їхніх дітей в часи його відсутності, Дентзел була вдячною за його відданість їм, коли у нього з’являвся час у напруженому графіку роботи й покликань. “Коли він вдома, він дійсно вдома!”,—якось вона сказала Президенту Гарольду Б. Лі (1899–1973), який у той час був президентом Кворуму Дванадцятьох Апостолів15. Президент Лі часто повторював ці слова, коли радив зайнятим провідникам священства зосереджуватися на своїх сім’ях.
Слідувати за пророком
Я був свідком і одним з учасників важливого епізоду професійного життя доктора Рассела М. Нельсона і його дружини Дентзел. Це сталося під час моєї першої зустрічі з Нельсонами у 1965 році, більше 52 років тому. У своїй автобіографії доктор Нельсон розповідає, як йому запропонували посаду професора хірургії і завідувача відділення кардіоваскулярної і торакальної хірургії при Чиказькому університеті. Він писав, що ця пропозиція “забезпечувала мене ресурсами у фінансовому плані, дослідницькою лабораторією та допоміжним персоналом, що здійснювало мрію будь-якого викладача. В якості додаткового стимулу пропозиція включала в себе чотири роки навчання в університеті для всіх наших дев’яти дітей у закладах, які вони самі виберуть. Все мав оплатити Чиказький університет”. Декан сказав доктору Нельсону: “Однією з причин, чому ми хочемо, щоб ви працювали у нас, є те, що ми знаємо вас, як хорошого мормона. Ми хочемо, щоб ви працювали на нашому факультеті. Ви потрібні нам тут, щоб впливати на університет так, як тільки мормон може вплинути”16.
Виявляючи наполегливість, щоб працевлаштувати цього видатного лікаря саме тут, декан зателефонував мені, щоб я допоміг переконати Нельсонів переїхати до Чикаго. Тоді я був професором права в Чиказькому університеті і знав декана факультету медицини, оскільки ми разом служили в сенаті факультету університету. Декан попросив мене запросити Нельсонів пообідати в нашому домі. Він попросив мене розповісти їм все про Церкву в Чикаго, оскільки знав, що для них це було вкрай важливе питання.
Тож, ми, з моєю покійною дружиною, Джун, зустрілися з Дентзел і Расселом Нельсонами і запросили їх повечеряти разом і чудово провести час в нашому домі в Чикаго в неділю, 21 листопада 1965 року. Ми зробили все, що могли, щоб переконати їх переїхати до Чикаго. Пізніше, з його автобіографії, я дізнався, що їх “дуже приваблювала ця пропозиція, і вони навіть підібрали собі дім в одному з передмість Чикаго, де могла б жити [їхня] сім’я”17.
Те, що сталося далі, є одним зі свідчень того, як Господь через натхнення скеровував рішення і підготовку Рассела М. Нельсона. Повернувшись до Солт-Лейк-Сіті, він шукав поради у Президента Девіда О. Мак-Кея (1873–1970), щоб той скерував сім’ю Нельсонів в їхньому важливому рішенні. Пророк помолився і отримав відповідь: “Ні”.
Президент Мак-Кей сказав: “Ви вже мешкаєте в найкращому місті в усьому світі. Так, як живете ви, не живуть більше ніде у світі. Тут ваші дочки будуть зростати в найкращому середовищі, яке тільки можна забезпечити їм. Вони для вас є важливішими, ніж будь-яка слава або майбутнє, які ви можете здобути в будь-якому університеті. Ні, брате Нельсоне, ваше місце тут, у Солт-Лейк-Сіті. Люди приїжджатимуть до вас з усього світу, бо ви тут. Я не думаю, що вам слід переїжджати до Чикаго”18.
Сповнений вірою, доктор Нельсон відмовився від пропозиції з Чикаго і залишився в Солт-Лейк-Сіті. Там, у наступні роки, він зробив операцію на відкритому серці і подовжив життя багатьох вдячних пацієнтів, включаючи Президента Кімбола, старійшини Річарда Л. Еванса (1906–1971), президента Бойда К. Пекера (1924–2015) і багатьох інших провідників і членів Церкви та їхніх сімей.
Для мене і для Джун та зустріч у Чикаго була початком довгої й цінної дружби з Расселом і Дентзел Нельсонами. Шість років потому його звільнили як президента колу і покликали генеральним президентом Недільної школи. Того самого року мене призначили бути президентом Університету Бригама Янга. Протягом багатьох років ми служили разом у Кворумі Дванадцятьох Апостолів, а зараз ми разом служитимемо в Першому Президентстві у дружбі, яка почалася в Чикаго між викладачами і їхніми дружинами 52 роки тому.
Змінюючи серця
7 квітня 1984 року доктора Нельсона було висвячено в апостоли і рукопокладено як члена Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Він сказав: “За одну коротку мить зосередження на медицині й хірургії, яке тривало останні сорок років, змінилося на присвячення решти мого життя служінню повний день моєму Господу і Спасителю, Ісусу Христу”19.
Коли старійшину Нельсона було покликано в апостольство, він проголосив: “Робота, до якої мене зараз залучено, є найважливішою справою у світі. Вона є всеохоплюючою, вона приносить задоволення і вона випробовує. І я мушу робити все, що в моїх силах, бо маю обов’язок виконувати цю роботу”20.
Відтоді, як Президент Нельсон став апостолом і президентом Кворуму Дванадцятьох Апостолів з 2015 року, він продовжував подорожувати світом—ділитися словами вічного життя і змінювати серця. Одним з його перших завдань було відкрити для євангелії двері східноєвропейських країн. “За … п’ять років я здійснив 27 поїздок до 31 країни Європи,—сказав Президент Нельсон. —Ще до смерті Президента [Езри Тефта] Бенсона … я зміг відзвітувати йому, що ми виконали наше завдання: тепер Церкву встановлено в кожній країні Східної Європи”21.
Президент Нельсон також освятив 27 країн для проповідування євангелії, включаючи: Болгарію, Хорватію, Сальвадор, Ефіопію, Французьку Полінезію, Казахстан і Росію. Одного разу протягом чотирьох днів він освятив шість окремих країн22. Протягом свого апостольського священнослужіння на даний момент він відвідав 133 країни23.
Як член Кворуму Дванадцятьох Апостолів старійшина Рассел М. Нельсон довгі роки служив головою кожної з його трьох ключових рад: Місіонерської, Храмової і сімейно-історичної та Виконавчої ради священства (зараз Виконавча рада священства і сім’ї).
Церква вдалася до багатьох значних змін протягом багатьох років служіння старійшини Нельсона у Кворумі дванадцятьох, де він служив під керівництвом п’яти Президентів Церкви. З 1984 року Церква зросла більше, ніж удвічі, з приблизно 6 мільйонів членів Церкви до понад 16 мільйонів. Кворум Дванадцятьох Апостолів і Перше Президентство видали два офіційні документи: “Сім’я: Проголошення світові” у 1995 році і “Живий Христос” у 2000 році. Кількість діючих храмів зросла з 30 у 1984 році до 159 у 2017 році. У 2010 році, коли старійшину Нельсона покликали бути головою Місіонерської виконавчої ради, в Церкві було 58000 місіонерів. Зараз, після величезного зростання кількості місіонерів, коли вік служіння на місії було знижено, кількість місіонерів стабілізувалася приблизно на рівні 67000.
Особисті якості
Більшість з того, що щойно було сказано про доктора, старійшину, а тепер Президента Нельсона, вже відомо загалу. Тепер я розповім про деякі з його величних особистих якостей, свідком яких я був протягом років.
По-перше, Рассел М. Нельсон є надзвичайно приємною людиною, хорошим другом і колегою. Він завжди виявляє доброту і співчуття в усіх своїх особистих стосунках. Він є чудовим зразком для наслідування, старанний і уважний у виконанні своїх обов’язків—сімейних, церковних і професійних. І з ним просто весело.
Щодо стилю його провідництва, він завжди відкритий і з ним легко спілкуватись. Ці якості є найбажанішими у старших провідників. Ми ніколи не вагаємося обговорити з ним конкретну тему і не відчуваємо, що це якось надокучає йому. Ми ніколи не боялися поговорити з ним про будь-яку конкретну справу. Президент Нельсон є дуже відкритою, дуже доступною людиною, і з ним дуже легко спілкуватись.
Приймаючи рішення, Президент Нельсон зважає на його загальний вплив. Він добре розуміє можливі наслідки рішення, правила або застосування доктрини до різних груп членів Церкви—літніх, молодих, малоактивних, провідників Церкви та інших. Я бачив цю якість в інших провідниках, але бачення Президента Нельсона щодо цього питання є винятковим. Можливо, ця якість походить з його досвіду роботи лікарем, який не може прописати ліки для однієї частини тіла, не узявши до уваги їхній вплив на інші частини тіла.
Президент Нельсон надзвичайно добре делегує повноваження. Краще, ніж більшість бачених мною провідників у професійних і церковних справах. Можливо, це теж пов’язано з його роботою в якості хірурга, який виконує унікальне завдання після (і до) того, як інші виконають свої.
Ще однією важливою якістю Президента Нельсона є його терпіння. Він уникає конфронтацій під час вирішення проблем або виконання роботи. Він мудро утримується від тактики: “давайте владнаємо це прямо зараз” на користь того, щоб трохи почекати й побачити, чи не владнається все саме. Ця якість буде дуже важливою в його провідництві саме так, як і під час двох з половиною років його служіння в якості президента Кворуму дванадцятьох.
Похваливши терпіння Президента Нельсона, я також маю похвалити і його протилежну якість. Він не вагається у прийнятті рішень. Коли настає правильний час і питання готове до рішення, він приймає рішення швидко й рішуче. Він добре відчуває, коли рішення питання потрібно відкласти і краще обдумати його, а коли ми просто маємо вибрати одне з рішень і просуватися далі в роботі Господа. Його колегам-провідникам дуже подобається це.
Президент Нельсон також вміє об’єднувати. Він гармонійно об’єднує протилежні точки зору і різних людей. Яка це чудова якість для провідника членів Церкви, які віддані одній божественній доктрині, але походять від різних культур і мають різні традиції.
Рассел М. Нельсон має природні дари дипломатії, свідком яких я був особисто. Він користувався ними у професійних справах навіть в Китаї. Відтоді, як його було покликано до Дванадцятьох, він відкрив двері для Церкви у Східній Європі завдяки цілій послідовності чудових обставин. Крім того, він відвідав 133 різні країни в якості слуги Господа. Яка це чудова підготовка до служіння у такому важливому покликанні, яке є в нього зараз!
Ще одна чудова якість Президента Нельсона, яка може здивувати декого, його вміння писати. Його здатність писати є зразком ясності, а навички редагування записів інших людей є завжди корисними. Члени Кворуму дванадцятьох обмінюються чернетками, щоб отримати пропозиції щодо покращення тексту важливих виступів. У цьому процесі я дізнався, що ніхто не може дати кращих порад щодо покращення моїх виступів, ніж Президент Нельсон. Як людина, яка провела своє професійне життя, працюючи з текстами, я був уражений, що мої слова так блискуче редагує людина, чиє професійне життя було присвячене роботі з тілами. Я з полегшенням дізнався, що його зразкове вміння писати, є результатом наполегливої праці. Одного разу, під час огляду одного з його рукописів, про який він попросив, я побачив, що це була його восьма чернетка. Якби я знав про неймовірну кількість його професійних публікацій, то не здивувався тому, що у Кворумі дванадцятьох немає кращого автора.
Багато хто заінтригований віком нашого нового Президента—93! Ті з нас, хто тісно працює з ним, переживають лише за те, щоб поспівати за ним. Його активність, фізичний і розумовий стан вражають. Його пам’ять вражає. Він часто їздить на лижах майже без відпочинку. Він все ще працює зі своїм снігоочисником як на своїй під’їзній дорозі, так і на сусідських24. Я відчуваю його безмежну енергію кожного четверга. Коли ми закінчуємо наші збори в Солт-Лейкському храмі, дехто їде на нижчий поверх ліфтом, а дехто йде з нашої верхньої кімнати вниз кілька прольотів сходами. Президент Нельсон завжди жваво користується сходами. Я завжди намагаюся не відставати від нього, але не можу.
Відданий Спасителю
Президент Нельсон сказав: “Кожен день служіння в якості апостола—це день навчання і підготовки до більшої відповідальності у майбутньому”25. Для нього час підготовки, щоб вести Церкву, завершився, і він отримав священну мантію Президента Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Знаючи про його підготовку, чого нам слід очікувати протягом періоду його провідництва?
Його головним пріоритетом є відданість Господу Ісусу Христу, Який головує над Своєю Церквою. Як сказав Президент Нельсон під час свого виступу в січні, який я цитував раніше: “Ми … і надалі будемо прагнути пізнавати Його волю і виконувати її”26. Тим часом натхненні вчення Президента Нельсона вказують на можливі теми, на яких акцентуватиметься увага.
Під час жовтневої генеральної конференції 2017 року Президент Нельсон нагадав членам Церкви про велику важливість Книги Мормона. Він поділився результатами особистого вивчення Книги Мормона і склав переліки того, чим Книга Мормона є, що вона підтверджує, що вона спростовує, що вона виповнює, що вона прояснює і що вона відкриває. Він закликав членів Церкви щодня вивчати цю книгу і розмірковувати над нею27.
16 січня 2018 року, через два дні після того, як Президента Нельсона було рукопокладено як Президента Церкви, він оголосив, що нове Перше Президентство почне своє священнослужіння, “маючи на думці певну мету”. Ця “мета” є спасінням людей і запечатуванням сімей у домі Господа. “Саме тому ми звертаємося до вас сьогодні з храму”,—сказав Президент Нельсон, знаходячись у прибудові Солт-Лейкського храму.
“Мета, досягнути якої бажає кожен з нас,—це бути обдарованими силою в домі Господа, запечататися із сім’єю, бути вірними укладеним у храмі завітам, які дадуть нам змогу отримати найбільший дар від Бога—вічне життя. Храмові обряди і завіти, які ви там укладаєте, є ключем до зміцнення вашого життя, шлюбу й сім’ї, а також вашої здатності протистояти атакам супротивника. Ваше храмове поклоніння і служіння там заради ваших предків благословить вас більшою здатністю отримувати особисте одкровення, спокоєм та зміцнить ваше зобов’язання залишатися на шляху завітів”28.
Президент Нельсон також закликав святих залишатися на завітному шляху: “Ваше зобов’язання іти за Спасителем шляхом укладання і дотримання завітів з Ним, відкриє двері всім духовним благословенням і привілеям, доступним чоловікам, жінкам і дітям, де б вони не жили”. Тим, хто зійшов зі шляху, він сказав: “Дозвольте мені запросити вас з усією надією мого серця, будь ласка, поверніться. Якими б не були ваші тривоги, якими б не були ваші труднощі, для вас є місце у цій Господній Церкві. Ви, як і ті покоління, що народяться в майбутньому, матимете благословення завдяки вашим нинішнім зусиллям повернутися на шлях завітів”29.
Ось ще один важливий ключ: “Уривок з Писань, який для мене став живою легендою, міститься у 88-му розділі Учення і Завітів, де Господь каже: “Я прискорю Мою роботу в належний час,—сказав Президент Нельсон. І я дожив, … щоб побачити це прискорення”30. Тепер він скеровуватиме його.
Президент Рассел М. Нельсон завжди свідчив про божественність Ісуса Христа і про істинність плану спасіння, який наш Небесний Батько і Його улюблений Син дали нам, щоб навчати і скеровувати нас. Коли Президент Нельсон веде Церкву в майбутнє, святі останніх днів можуть вельми втішатися знанням про те, що він вестиме їх згідно з волею небес. Він сказав: “Я заявляю про свою відданість Богові, нашому Вічному Батькові, і Його Синові, Ісусу Христу. Я знаю Їх, люблю Їх і даю обіцяння служити Їм—і вам—до останнього подиху”31.
Я люблю цього слугу Господа, свого давнього товариша і друга, Президента Рассела М. Нельсона. Разом з іншими членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів я високо ціную його вчення і з нетерпінням чекаю на його натхненне провідництво в якості нашого пророка. Я свідчу, що його було покликано Богом вести Церкву в наш час.