Учення Президентів
Pозділ 29: Жити з іншими в мирі й гармонії


Pозділ 29

Жити з іншими в мирі й гармонії

“Ми хочемо жити в мирі з усіма людьми”.

З життя Джозефа Сміта

У 1833 р., лише через два роки після освячення місця для збирання в Міссурі, погромники змусили святих залишити округу Джексон, шт. Міссурі (див. сторінку 281). Члени Церкви знайшли тимчасовий притулок в окрузі Клей, шт. Міссурі, а пізніше, у 1835 р, почали переселятися на південь штату. Більшість з них оселялися в окрузі Колдуелл—новій окрузі, організованій законодавцями штату, щоби прийняти святих. Місто Фар-Уест, яке було центром округи, невдовзі стало процвітаючим поселенням святих останніх днів.

Пророк Джозеф Сміт продовжував жити в Кертленді, шт. Огайо, але в січні 1838 р. був змушений поїхати звідти, побоюючись за своє життя. Разом із сім’єю він проїхав 900 миль до Фар-Уеста, де приєднався до святих, що жили там. Пізніше у 1838 р. більшість кертлендських святих продали або просто залишили свої домівки і вирушили за пророком до Міссурі. Щоби прийняти членів Церкви, які у великій кількості прибували в цю місцевість, пророк визначив біля Фар-Уеста ті місця, де могли селитися святі. У липні 1838 р. були освячені наріжні камені для храму в Фар-Уесті, даючи святим надію на те, що вони зможуть постійно жити там і мати процвітання й мир. На жаль, тертя з місцевими жителями, подібні до тих, що вони мали в окрузі Джексон, невдовзі відділили їх від них, а восени 1838 р. чернь і міліція знову почали загрожувати святим останніх днів та нападати на них.

Одного дня пророк був у домі своїх батьків у Фар-Уесті, коли група озброєних міліціонерів ввійшла в дім і оголосила, що вони прийшли, щоби вбити його за якийсь вигаданий злочин. Люсі Мак Сміт, мати пророка, так описала його дар миротворця:

“[Джозеф] подивився на них з дуже приємною посмішкою, підійшов до них і потиснув кожному з них руку таким чином, що це переконало їх, що він не був ані винним злочинцем, ані загнаний у кут лицемір. Вони зупинилися та стали видивлятися на нього, неначе привід зустрівся на їхньому шляху.

Джозеф сів, і почав з ними говорити, і він пояснив їм погляди й почуття людей, яких назвали мормонами, і яким шляхом вони йшли по життю, а також те, як з ними поводилися їхні вороги з перших днів Церкви. Він розповів їм, що злі наміри й наклепи переслідували їх відтоді як вони прийшли до Міссурі, але вони є людьми, які ніколи, наскільки це йому відомо, не порушували закони. Але якщо порушували, вони готові стати в суді перед законом. …

Після цього він підвівся і сказав: “Мамо, я, думаю, мені час іти додому. Емма чекає на мене”. Двоє чоловіків хутко підвелися і сказали: “Ви не підете самі, бо це небезпечно. Ми підемо з вами й будемо охороняти вас”. Джозеф подякував їм, і вони пішли з ним.

Інші офіцери стояли біля дверей, коли їхні товариші були відсутні, і я почула, про що вони розмовляли:

“Перший офіцер: “Хіба ти не відчув щось дивне, коли Сміт потиснув тобі руку? Я ніколи в житті так не почувався”.

Другий офіцер: “Було так, немовби я не міг поворушитися. Я не пошкоджу і волосини з голови цієї людини навіть за всі [скарби] світу”.

Третій офіцер: “Це востаннє, коли ви мене взяли з собою убивати Джо Сміта або мормонів”. …

Ті чоловіки, що пішли з моїм сином, обіцяли розпустити [загони] міліції, що були під їхнім проводом і піти додому, і вони сказали, що якщо вони йому знадобляться, вони повернуться і підуть з ним будь-куди”1.

Говорячи правду з добротою й прямотою, Джозеф Сміт долав забобони і ворожість та замирювався з багатьма тими, хто були його ворогами.

Учення Джозефа Сміта

Намагаючись бути миротворцями, ми можемо жити в більшій гармонії та любові з іншими людьми

“Ісус казав: “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть” [Матвій 5:9]. Отже, якщо нація, окремий штат, місцева спільнота або сім’я і повинна бути вдячні за щось—так це за мир.

Мир, прекрасне дитя небес!—мир, наче світло з того самого великого джерела, задовольняє, оживлює і робить щасливими і праведних, і неправедних, і він є самою суттю щастя внизу і блаженства вгорі.

Той, хто не намагається, докладаючи всі свої зусилля— тілесні й розумові,—використовуючи весь свій вплив на батьківщині та за її межами, схиляючи інших людей чинити так само,—шукати мир і підтримувати його заради свого блага і зручності, а також заради шани свого штату, своєї нації і країни,—той не має права на милість людську; і йому не мати права на дружбу жінок або захист уряду.

Він наче червиця, що гризе власні нутрощі; наче гриф, що полює на власне тіло; і він, якщо казати про його перспективи і процвітання в житті, є [руйнівником] свого власного задоволення.

Суспільству, що складається з таких істот, недалеко до пекла на землі, і воно буде полишено самотнім, як таке, що не заслуговує на усмішку вільних і похвалу хоробрих.

Але миротворець, о, прислухайтеся до нього! Бо слова вуст його і його вчення падають, наче дощ, проступають, наче роса. Вони—наче ніжний серпанок над травою і як тихий дощ на траву.

Наснага, чеснота, любов, злагода, благодійність, доброчесність, співчуття, людяність і дружба підштовхують до блаженства; і люди, мало менші за ангелів, користуючись своїми силами, привілеями і знанням, у відповідності до порядку, правил і приписів одкровення, через Ісуса Христа, живуть разом у єдності; і солодкий запах, що пливе у подиху радості й задоволення від праведної спільноти—це як насичений аромат освяченої олії, пролитої на голову Аарона, або як розкішний запах, що йде від поля, де вирощують арабські прянощі. Так, і більше, голос миротворця—

“Це наче музика світів,

Що страх жене й тамує гнів;

І сердце людське робить він

Дорожче золота й перлин”2.

“Любі брати, не втрачайте братерської любові; ходіть у смиренні, з молитвою слідкуючи, щоби вас не перемогли. Пильнуймо про мир, як казав наш улюблений брат Павло, щоб ви могли бути дітьми нашого Небесного Батька [див. Римлянам 14:19]”3.

“Людяність у ставленні до всіх, розсудливість і очищення, щоби посилювати чесноту, добро у відповідь на зло, … задум цього, перш за все, в тому, щоби радше виправляти суспільні негаразди, а не хапатися за зброю чи вдаватися до недружнього спілкування. … Отже, наш девіз—мир з усіма! Якщо ми маємо радість в любові до Бога, спробуймо так пояснити цю радість, щоб увесь світ не міг сказати нічого проти цього чи противитися цьому”4.

“Ми хочемо жити в мирі з усіма людьми”5.

Ми можемо плекати мир, шануючи одне одного і не шукаючи одне в одному помилок

“Ми сподіваємося, що наші брати будуть уважними до почуттів одне одного і ходитимуть в любові, шануючи одне одного більше, ніж самих себе, як цього вимагає Господь”6.

“Людина, яка бажає творити добро,—ми маємо підносити її чесноти і не говорити за її спиною про її помилки”7.

“У цьому світі люди за своєю природою є егоїстами; вони амбіційні і намагаються піднестися одне над одним; але дехто хоче зміцнювати не тільки себе, але й інших”8.

“Нехай Дванадцятеро і всі святі прагнутимуть сповідати всі свої гріхи, не приховуючи нічого; і нехай вони будуть смиренними, нехай не підносяться й остерігатимуться пихи, і не прагнуть бути вищими одне за одного, але нехай чинять так, щоб іншим було добре, і моляться одне за одного, і шанують своїх братів, тобто шанобливо згадують їх імена, без лихослів’я і нищення”9.

“Якщо ви вилучите з вашого середовища усе лихослів’я, обмови і нешляхетні думки та почуття, якщо ви упокоритеся й плекатимете кожний принцип чесноти й любові, тоді благословення Єгови будуть на вас і ви ще побачите добрі й славетні дні; мир ввійде брамою у ваш дім, і процвітання буде на ваших кордонах”10.

Ми можемо плекати гармонію в наших місцевих громадах, поважаючи свободу всіх людей вірити за своїм сумлінням

Уложення віри 1:11: “Ми залишаємо за собою право вклонятися всемогутньому Богові так, як нам каже власна совість, і визнаємо за всіма людьми те саме право: нехай вони вклоняються як, де і чому вони хочуть”11.

“Ми вважаємо це справедливим принципом, і це є одним з тих законів, до яких, ми віримо, має належним чином поставитися кожна людина,—що всі люди створені рівними і що всі мають привілей самостійно обдумувати все те, що має відношення до совісті. Отже, ми не налаштовані, якби у нас була влада, позбавляти будь-кого можливості використовувати цю незалежність розуму, яку небеса так милостиво дарували роду людському як один з найвибраніших дарів”12.

“Я маю найбільш ліберальні почуття і милосердя до всіх сект, партій та деномінацій; і права й свободу совісті я вважаю священними й дорогоцінними, і я не ставлюся з презирством до жодної людини, точка зору якої не співпадає з моєю”13.

“Святі можуть свідчити, чи готовий я віддати життя за моїх братів. Якщо було продемонстровано, що я готовий померти за “мормона”, то я можу сміливо заявити перед Небесами, що я так само готовий померти, захищаючи права пресвітеріанина, баптиста або хорошої людини будь-якої іншої деномінації; бо той самий принцип, який може порушувати права святих останніх днів, може порушувати права католиків або представників будь-якої іншої деномінації, які можуть бути непопулярними і надто слабкими, щоби захищати себе.

Любов до свободи—ось що надихає мою душу—до світської та релігійної свободи для всього роду людського. Любов до свободи була вкладена в мою душу моїми прабатьками, ще коли я сидів у них на колінах. …

Якщо я вважаю, що людство помиляється, хіба я повинен нападати на них? Ні. Я буду піднімати їх, і в їхній власний спосіб також, якщо не зможу переконати їх, що мій шлях краще; я не буду прагнути примусити жодну людину вірувати так, як вірую я, але робитиму це, розмірковуючи з нею, бо істина знайде собі шлях”14.

“Ми завжди повинні пам’ятати про ті забобони, що є настільки характерними для людської природи і які іноді таким дивним чином проявляються в нас проти наших друзів, сусідів та братів у світі, чия точка зору відрізняється від нашої, і які вирішили відрізнятися від нас у питаннях віри. Наша релігія—між нами і нашим Богом. їхня релігія—між ними і їхнім Богом”15.

“Коли ми бачимо чесноти в людині, ми повинні завжди визнавати їх, і нехай їхнє розуміння буде яким завгодно, у відповідності до їхніх віровчень і доктрин; бо всі люди є вільними і мають бути вільними, маючи невідчужуване право (і високі й шляхетні обмеження законів природи і самозбереження) думати, і діяти, і казати, як їм хочеться, і в той самий час зберігаючи належну повагу до прав і привілеїв усіх інших створінь, не посягаючи на жодне з них. Я від усього серця підписуюсь під цим ученням і практикую його”16.

“Усі люди мають право на свободу власної волі, бо це Бог так установив. Він зробив людей вільними в моралі і дав їм силу вибирати добро або зло; тягнутися до того, що є добрим, ідучи шляхом святості в цьому житті, що приносить душевний спокій і радість у Святому Дусі в цьому житті, а також повноту радості і щастя по Його правицю в житті прийдешньому; або ж іти шляхом зла, ідучи в гріху та збунтувавшись проти Бога, цим приносячи засудження своїм душам у цьому світі, а також вічні втрати у світі прийдешньому. Оскільки Бог небес залишив ці речі на вибір кожній особі, ми не хочемо позбавляти їх цього. Ми тільки бажаємо виконувати роботу вірних вартових, у відповідності до слова Господнього, даного пророкові Єзекіїлю (Єзекіїль, розд. 33, вірші 2, 3, 4, 5), і нехай люди роблять те, що здається їм добрим”17.

“Це один з перших принципів мого життя, який я плекав з дитинства, навчений цьому своїм батьком—залишати за кожним його свободу совісті. … Я відчуваю, що ладен померти заради захисту слабких і тих, кому заважають користуватися своїми законними правами”18.

“Не втручайтеся в релігію жодної людини: усі уряди повинні дозволити кожній людині безперешкодно практикувати свою релігію. Ніхто не має повноваження забирати життя через відмінності в релігії, до якої всі закони і уряди повинні ставитися толерантно і захищати її—правильна вона чи ні”19.

“Ми будемо … плекати мир і дружбу з усіма, не будемо втручатися у чужі справи і будемо надзвичайно успішними, поважливими, тому що, поважаючи інших людей, ми поважаємо себе”20.

“Хоч я ніколи не відчував бажання нав’язувати мої вчення жодній людині, я радію, коли забобони відступають, даючи дорогу істині, і традиції людські розсіюються чистими принципами євангелії Ісуса Христа”21.

Рекомендації для вивчення і викладання

Візьміть до уваги ці ідеї, вивчаючи розділ або готуючись до викладання. По додаткову допомогу звертайтеся до сторінок v–xii.

  • Прочитайте історію про те, як Джозеф Сміт розмовляв з міліціонерами (сторінки 343–345). Чому, на вашу думку, пророк міг залишатися спокійним у цій ситуації? Спробуйте згадати приклади інших людей, які залишалися спокійними та мирними у важких ситуаціях. Яким був результат дій цих людей?

  • Прочитайте сторінки 345–347, знаходячи слова і фрази, якими пророк описував мир і миротворців. Які риси допоможуть нам бути миротворцями в наших домівках і в суспільстві?

  • Що ви відчуваєте, вишукуючи в інших людях помилки? Що ви відчуваєте, знаходячи в людях добрі якості? Що, на вашу думку, відчувають люди, коли ви знаходите хвилинку, щоб відзначити їхні позитивні якості?

  • Прочитайте п’ятий абзац на сторінці 347. Як саме ми можемо зміцнювати одне одного? Що робили інші люди, зміцнюючи вас? Як саме такі дії ведуть до миру?

  • Перегляньте сторінки 348–350, вишукуючи вчення пророка про те, як саме ми повинні ставитися до людей, чиї релігійні погляди відрізняються від наших. Як саме ми можемо шанувати права інших на те, щоби “поклонятися як, де і чому вони хочуть”?

  • Прочитайте останній абзац розділу (сторінка 350). Як ми можемо ділитися відновленою євангелією з людьми, виявляючи також повагу до їхніх віровчень?

Відповідні уривки з Писань: Ефесянам 4:31–32; Мосія 4:9–16; 4 Нефій 1:15–16; УЗ 134:2–4, 7

Посилання

  1. Люсі Мак Сміт, “The History of Lucy Smith, Mother of the Prophet,” 1844–1845 manuscript, book 15, pp. 1–10, Архів Церкви, Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів, Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта.

  2. History of the Church, 6:245–246; пунктуацію і граматику усучаснено; зі статті A Friendly Hint to Missouri,” написаної під керівництвом Джозефа Сміта, 8 березня 1844 р., Наву, шт. Іллінойс, надруковано в Times and Seasons, 15 березня 1844 р., с. 473.

  3. Лист Джозефа Сміта та інших до членів Церкви в Томпсоні, шт. Огайо, від 6 лютого 1833 р., Кертленд, шт. Огайо; Letter Book 1, 1829–1835, p. 26, Joseph Smith, Collection, Архів Церкви.

  4. History of the Church, 6:219–220; розбивку на абзаци змінено; зі статті “Pacific Innuendo,” написаної під керівництвом Джозефа Сміта, 17 лютого 1844 р., Наву, шт. Іллінойс, надруковано в Times and Seasons, 15 лютого 1844 р., с. 443; цей номер Times and Seasons було надруковано пізніше.

  5. History of the Church, 2:122; з листа Джозефа Сміта та інших до Джона Лінкольна та інших від 21 червня 1834 р., округа Клей, шт. Міссурі, надруковано в Evening and Morning Star, липень 1834 р., с. 176.

  6. History of the Church, 1:368; з листа Джозефа Сміта та його радників у Першому Президентстві до Уільяма У. Фелпса та братів у Міссурі від 25 червня 1833 р., Кертленд, шт. Огайо.

  7. History of the Church, 1:444; запис із щоденника Джозефа Сміта, 19 листопада 1833 р., Кертленд, шт. Огайо.

  8. History of the Church, 5:388; з проповіді Джозефа Сміта 14 травня 1843 р. у Йелромі, шт. Іллінойс; зі слів Уілфорда Вудраффа.

  9. History of the Church, 3:383–384; з проповіді Джозефа Сміта 2 липня 1839 р. у Монтроузі, шт. Айова; зі слів Уілфорда Вудраффа та Уілларда Річардса.

  10. History of the Church, 4:226; з листа Джозефа Сміта і Гайрума Сміта до святих у Кертленді, шт. Огайо, від 19 жовтня 1840 р., Наву, шт. Іллінойс.

  11. Уложення віри 1:11.

  12. History of the Church, 2:6–7; зі статті “Старійшини Церкви в Кертленді до їхніх братів за кордоном”, 22 січня 1834 р., опубліковано в Evening and Morning Star, лютий 1834 р., с. 135.

  13. Лист Джозефа Сміта до Айзека Гелланда від 22 березня 1839 р., в’язниця Ліберті, Ліберті, шт. Міссурі, опубліковано в Times and Seasons, лютий 1840 р., сс. 55–56.

  14. History of the Church, 5:498–499; з проповіді Джозефа Сміта 9 липня 1843 р. в Наву, шт. Іллінойс; зі слів Уілларда Річардса; див. також додаток, с. 568, пункт 3.

  15. History of the Church, 3:303–304; з листа Джозефа Сміта та інших до Едварда Партриджа і Церкви від 20 березня 1839 р., в’язниця Ліберті, Ліберті, шт. Міссурі.

  16. History of the Church, 5:156; пунктуацію усучаснено; розбивку на абзаци змінено; з листа Джозефа Сміта до Джеймса Арлінгтона Беннета від 8 вересня 1842 р., Наву, шт. Іллінойс; прізвище Джеймса Беннета було помилково написане як “Беннетт” в History of the Church.

  17. History of the Church, 4:45, виноска; пунктуацію та орфографію усучаснено; з листа Першого Президентства і вищої ради до святих, що жили на захід від Кертленда, шт. Огайо, від 8 грудня 1839 р., Коммерс, шт. Іллінойс, надруковано в Times and Seasons, грудень 1839 р., с. 29.

  18. History of the Church, 6:56–57; з проповіді Джозефа Сміта 15 жовтня 1843 р. в Наву, шт. Іллінойс; зі слів Уілларда Річардса; див також додаток, с. 568, пункт 3.

  19. History of the Church, 6:304; з проповіді Джозефа Сміта 7 квітня 1844 р. в Наву, шт. Іллінойс; зі слів Уілфорда Вудраффа, Уілларда Річардса, Томаса Баллока та Уільяма Клейтона; див. також додаток, с. 568, пункт 3..

  20. History of the Church, 6:221; з листа Джозефа Сміта до редактора видання Nauvoo Neighbor від 10 лютого 1844 р., Наву, шт. Іллінойс, надруковано у виданні Nauvoo Neighbor, 21 лютого 1844 р.; цей лист помилково датовано 19 лютого 1844 р. у History of the Church.

  21. History of the Church, 6:213; пунктуацію усучаснено; з листа Джозефа Сміта до Джозефа Л. Хейвуда від 13 лютого 1844 р., Наву, шт. Іллінойс.

Зображення
Joseph with militiamen

У Фар-Уесті, шт. Міссурі, коли група озброєних міліціонерів прийшла арештовувати Джозефа Сміта, він “подивився на них з дуже приємною посмішкою, підійшов до них і потиснув кожному з них руку”.

Зображення
Sermon on the Mount

У Проповіді на Горі Спаситель навчав: “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть”.