Щастя, ваш спадок

Сьогодні я хотів би звернутися до тих, хто колись почувалися неадекватними, розчарованими або стомленими—коротше кажучи, я хочу звернутися до всіх нас.

Я також молюся, щоби Святий Дух підсилив мої слова і дарував їм додаткове значення, глибину та натхнення.

Ми знаємо, що іноді важко тримати голову над водою. Дійсно, у нашому світі змін, проблем і безкінечних завдань іноді може здатися, що це майже неможливо—уникнути відчуття приголомшення, коли страждання й сум емоційно долають нас.

Я не хочу сказати, що ми можемо просто натиснути на вимикач й вимкнути негативні почуття, які засмучують нас. Це не підбадьорююча промова, і я не збираюся рекомендувати тим, хто тоне в хитких пісках, уявити, що вони ніжаться на пляжі. Я визнаю, що у кожного в житті є справжні тривоги. Я знаю, що сьогодні тут присутні ті, у кого в серці криються глибокі печалі. Інші борються зі страхами, які непокоять душу. Для когось внутрішнім випробуванням є самотність.

Ці речі не є незначними.

Однак я хотів би поговорити про два принципи, які можуть допомогти вам знайти стежку до миру, надії та радості—навіть у часи випробувань та стресів. Я хочу поговорити про Боже щастя і про те, як кожен з нас може відчувати його, навіть маючи тягарі, що висять на нас.

Дозвольте мені спочатку поставити запитання: “Що, на вашу думку, є найвищим можливим щастям?” Для мене відповіддю на це запитання є це: “Боже щастя”.

Тоді постає наступне запитання: “А що таке—щастя нашого Небесного Батька?”

В цьому випадку можна й не знайти відповідь, тому що Його шляхи—це не наші шляхи. “Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги [Божі] за ваші дороги, а думки [Божі] за ваші думки”¹.

Хоча “ми не можемо розуміти значення всього”, ми таки знаємо, що Бог “любить Своїх дітей”², бо Він сказав: “Бо ось, це є Моя робота і Моя слава—здійснювати безсмертя і вічне життя людини”³.

Небесний Батько здатний виконати ці дві великі цілі—безсмертя і вічне життя людини—тому що Він є Бог творіння й співчуття. Творіння й співчуття—це дві мети, здійснення яких є складовими досконалого щастя нашого Небесного Батька. Творіння й співчуття є двома видами діяльності, які ми, як Його духовні діти, можемо і повинні здійснювати за подобою Його діянь.

Прагнення творити є одним з найглибших прагнень людської душі. Незалежно від того, які ми маємо таланти, освіту, походження або здібності, кожен з нас має уроджене бажання створити щось, чого раніше не існувало.

Кожний може творити. Вам не потрібні гроші, посада або вплив, щоби створити щось суттєве або прекрасне.

Творіння приносить глибоке задоволення й відчуття реалізованості. Ми розвиваємо себе та інших, коли беремо “неорганізовану матерію” в руки й перетворюємо її на щось прекрасне—і я маю на увазі не прибирання кімнат ваших дітей-підлітків.

Ви можете сказати: “Я не творча натура. Коли я співаю, я завжди забираюся на півтону вище або нижче мелодії. Я не можу провести пряму лінію без лінійки, а випечений мною хліб можна використовувати лише як стопор для дверей або як прес-пап’є”.

Якщо у вас є такі почуття, подумайте добре і згадайте, що ви є духовними доньками найбільш творчої Істоти у всесвіті. Хіба це не чудово—думати про те, що самі наші духи були створені безкінечно творчим і безкінечно співчутливим Богом? Подумайте ось про що: ваше духовне тіло є шедевром, у який закладено стільки краси, функцій та здібностей, що це вище за нашу уяву!

Але для якої мети нас було створено? Нас було створено саме для того, щоби відчувати повноту радості, і в нас закладено потенціал мати її⁴. Наше уроджене право—і мета нашої великої подорожі на цій землі—полягає в тому, щоби прагнути вічного щастя й мати його. Один зі способів знайти його—це творчість.

Якщо ви мати, то співпрацюєте з Богом у Його роботи творіння—не тільки створюючи фізичні тіла для ваших дітей, але й навчаючи й виховуючи їх. Якщо ви зараз не є матір’ю, то творчі таланти, які ви розвиваєте, підготують вас до того дня—у цьому житті або в наступному.

Ви можете подумати, що не маєте талантів, але це помилкове припущення, бо ми всі маємо таланти й дари—кожен з нас⁵. Границі творчого потенціалу простягаються далеко за межі художнього полотна або сторінки художнього тексту, вони не вимагають кисті, пера або клавіш фортепіано. Творити—це починати існування того, чого раніше не існувало—барвистих садів, гармонічних домівок, сімейних спогадів, доброго сміху.

Те, що ви створюєте, не повинно обов’язково бути досконалим. Нічого страшного, якщо яєчня недосмажена, а тости підгорілі. Не дозволяйте страху невдачі залякати вас. Не дозволяйте голосам критиків паралізувати вас—чи то голос ззовні, чи зсередини.

Якщо ви досі відчуваєте, що не здатні творити, почніть з чогось малого. Подивіться, скільки ви можете створити усмішок, напишіть листа з подякою, опануйте нову навичку, знайдіть якесь місце і зробіть його красивим.

Майже півтора століття тому Президент Бригам Янг звертався до святих, що були його сучасниками. “Святим належить виконати велику роботу,—сказав він,—прогресуйте, покращуйтеся і робіть красивим усе, що оточує вас. Культивуйте землю і культивуйте ваш розум. Зводьте міста, прикрашайте свої домівки, створюйте городи, сади, виноградники і робіть землю такою приємною, щоб дивитися на плоди своїх трудів з приємним відчуттям і щоб ангелам було приємно приходити й відвідувати ваші чудові місця. А поки що постійно прагніть прикрашати свої думки всіма благодатями Духа Христового”⁶.

Чим більше ви довіряєте Духові й спираєтеся на Нього, тим більшою стає ваша здатність творити. Це ваша нагода в цьому житті і ваша доля в житті прийдешньому. Сестри, довіряйте Духові й спирайтеся на нього. Коли ви використовуєте звичайні нагоди вашого щоденного життя і створюєте щось красиве й корисне, ви покращуєте не тільки світ навколо вас, але й ваш внутрішній світ.

Бути співчутливими—це ще одна велика робота нашого Небесного Батька і фундаментальна характеристика того, що ми за народ. Нам заповідано: “Допомагай слабким, піднімай руки, що опустилися і зміцнюй ослаблі коліна”⁷. Учні Христові протягом усіх епох світової історії відрізнялися своєю співчутливістю. Ті, хто слідували за Спасителем, “сумують з тими, хто сумує… і співчувають тим, хто потребує співчуття”⁸.

Коли ми тягнемося до людей, щоби благословити їхнє життя, то й наші життя благословляються. Служіння й жертовність відкривають отвори небесні, дозволяючи вибраним благословенням проливатися на нас. Дійсно, наш любий Небесний Батько посміхається тим, хто піклується про найменших з Його дітей.

Коли ми піднімаємо людей, то й самі піднімаємося трохи вище. Президент Спенсер В. Кімбол навчав: “Чим більше ми служимо ближнім належним чином, тим більше отримують наші душі”⁹.

Президент Гордон Б. Хінклі вірив у цілющу силу служіння. Після смерті своєї дружини він показав великий приклад Церкві в тому, як він занурився у роботу й служіння людям. Розповідають, що Президент Хінклі сказав одній жінці, яка нещодавно втратила чоловіка: “Робота зцілить ваше горе. Служіть людям”.

Це глибокі слова. Коли ми забуваємо себе в служінні людям, то знаходимо своє життя і своє щастя.

Президент Лоренцо Сноу висловлював подібну думку: “Коли вам трохи сумно, роздивіться навкруги, і ви знайдете когось, кому ще гірше, ніж вам; підійдіть до нього і дізнайтеся, в чому проблема, а тоді спробуйте усунути цю проблему з мудрістю, яку Господь дарує вам; і перше, що ви пізнаєте, це те, що ваш сум зник, що ваші почуття легкі, що Дух Господа зійшов на вас, що все, здається, пронизано світлом”¹⁰.

У сьогоденному світі попсової психології, сміттєвого телебачення й підручників з хорошого настрою й самодопомоги ця порада може здатися нелогічною. Нам іноді кажуть шукати відповіді на наші проблеми, аналізуючи самих себе, дозволяючи собі щось, швидко витрачати, брати кредити і задовольняти наші прагнення навіть за рахунок тих, що поруч з нами. І хоч бувають часи, коли мудро буде спочатку оцінити наші власні потреби, у довготривалій перспективі це не приведе до тривалого щастя.

Я вірю, що жінки Церкви, незалежно від віку або сімейного становища, розуміють і практикують найкращим чином слова Джеймса Беррі, автора книжки про Пітера Пена: “Ті, хто приносять щастя в життя людей, не можуть самі не отримати його”¹¹. Часто я бачив маленькі вчинки доброти й співчуття, що їх робили шляхетні жінки, які занурювалися в безкорисливе милосердя. Моє серце злітає, коли я чую історії про сестер Церкви і про те, як вони кидалися на допомогу нужденним.

У Церкві є такі люди,—і чоловіки, й жінки,—які хочуть знати, як їм зробити свій внесок до царства. Іноді жінки, які є самотніми, розлученими або овдовілими, хочуть знати, чи є місце і для них. Кожна сестра в Церкві є вкрай важливою—не тільки для нашого Небесного Батька, але й для побудови Царства Божого. Нас чекає велика робота.

Рік тому на цих зборах Президент Монсон навчав, що “ви… оточені можливостями для служіння… Часто малі акти служіння—це все, що треба, аби підняти й благословити когось”¹². Роздивіться навколо. Ось, на причасних зборах молода мати з кількома дітьми—запропонуйте їй сісти поруч з нею і допомагати. Ось, неподалік від вашого помешкання живе молодий чоловік, який, здається пригніченим—скажіть йому, що ви насолоджуєтеся його товариством, що ви відчуваєте, що він хороша людина. Щирі слова підбадьорення вимагають тільки люблячого й небайдужого серця, але можуть зробити вічний вплив на життя тих, хто поруч з вами.

Ви, чудові сестри, здійснюєте співчутливе служіння людям з тих причин, що перевищують бажання власної користі. У цьому ви стаєте подібними Спасителю, Який, хоч і Цар, не шукав посад і не переймався тим, чи помічають Його інші люди. Він не переймався тим, щоби конкурувати з іншими. Його думки були завжди налаштовані на допомогу іншим. Він навчав, зцілював, розмовляв з людьми і слухав їх. Він знав, що велич—це не зовнішні прояви процвітання або поважна посада. Він викладав це вчення і жив згідно з ним: “Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!”¹³

Зрештою, кількість проказаних нами молитов може додати до нашого щастя, але кількість молитов, на які дано відповідь через нас, може бути ще важливішою для цього. Відкриймо очі і побачмо сумні серця, побачмо самотність і розпач; відчуймо мовчазні молитви тих, що поруч з нами, і будьмо знаряддям у руках Господніх, коли Він відповідає на ті молитви!

Мої дорогі сестри, моя віра є простою. Я вірю, що якщо ви є вірними і старанними в дотриманні заповідей Божих, якщо ви будете наближатися до Нього з вірою, надією і милосердям, то все разом спрацює вам на благо¹⁴. Я вірю, що якщо ви будете занурюватися в роботу нашого Батька—якщо ви будете створювати красу й співчутливо ставтися до людей—Він оточить вас руками Своєї любові¹⁵. Замість розчарування, відчуття неадекватності та втоми прийде життя, наповнене значенням, благодаттю та відчуттям реалізованості.

Ви є духовними дочками вашого Небесного Батька, і щастя є вашим спадком.

Ви є вибраними дочками нашого Небесного Батька, і завдяки тому, що ви створюєте, і вашому співчутливому служінню ви є великою силою добра. Ви зробите цей світ кращим місцем. Підніміть голови; поважайте себе. Нехай Бог благословить вас. Ми любимо вас і захоплюємося вами.

Про це я свідчу й залишаю вам моє благословення як апостол Господа, в ім’я Ісуса Христа, амінь.