Я знаю, що Президент Монсон попросив нас служити іншим людям. Одного недільного дня я захотів послужити своїй бабусі, яка живе сама, і заночувати у неї, щоб їй було веселіше. Мама дозволила мені, а бабуся була дуже здивована і рада мене бачити. Ми поговорили, перекусили і разом переглянули Ліягону. Після молитви ми лягли спати.

Вночі була сильна буря: вітер, блискавка, грім і дощ з градом! Я прокинувся і бабуся сказала, що їй було б дуже страшно, якби мене не було поряд. Я радий, що зміг таким чином послужити.

Я маю велику віру в Ісуса Христа і Його заповіді, а понад усе—у молитву. Одного разу в неділю разом з дідусем по лінії мого батька ми пішли провідати мою прабабусю. Я вирішила взяти з собою цуценятко. По дорозі додому моє цуценятко зачепив хлопчик на велосипеді. Це налякало песика і він погнався за хлопчиком. Ми з дідусем побігли за цуценям, але не могли його знайти. Ми повернулися додому без нього. Усім було дуже сумно. Моя прабабуся зателефонувала і порадила знайти спокійне місце та помолитися за цуценятко.

Вранці наступного дня я почула, як гавкав собака—моє цуценятко було вдома! Я знаю, що Небесний Батько почув мою молитву.