Африка

Старійшина Холланд зазначив, що за винятком Південно-Африканської Республіки (де кіл було організовано в 1970 році), Церква присутня в Африці менше 30 років. Тому Церква тут “народжувалася на ваших очах, буквально за день” і “Африка є одним з тих особливих місць, де ви можете побачити славу Господа, чудо і диво Відновлення, яке в буквальному розумінні розгортається на ваших очах”³.

Він сказав, що завжди пам’ятатиме, як був у Аккрі, Гана, разом з Президентом Гордоном Б. Хінклі (1910–2008), коли було оголошено про будівництво храму на тій землі. “[Люди] вставали і радісно вигукували, плакали і танцювали, обнімалися і кричали. Можна сказати, що той дух досі відчувається. Ось чому я люблю африканців—вони беззастережно радіють в євангелії. Більшість із них має так мало матеріальних речей у своєму житті, але коли вони здобули євангелію, вони просто прийняли її. … І це триває досі. Вони це роблять до сьогодні”⁴.

Інші пророки та апостоли, які виконували доручення в Африці, розповідають про цей континент як про місце, де пророцтва Господа здійснюються в буквальному розумінні.

“Африканці—добрий і терпеливий народ,—сказав старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, після своєї зустрічі з членами Церкви в Мозамбіку та Нігерії.— У них немає великих доходів чи ресурсів, що дозволяли б їм фінансово щось виконувати, тож вони просто виконують це, керуючись щирими почуттями. Вони йтимуть багато миль, аби виконати те, до чого їх спонукає Святий Дух заради просування роботи”⁵.

Старійшина Скотт зазначив, що у 1999 році, коли він освячував Мозамбік для проповідування євангелії, там було лише 40 членів Церкви, а країна належала до Південноафриканської Йоганнесбурзької місії. На час другого візиту, що відбувся в січні 2011 року, Церква в Мозамбіку зросла до 5 тис. членів, які були поділені на 2 округи і 19 філій, що збиралися по всій країні. Мозамбік є також штаб-квартирою Мозамбікської місії Мапуто, яка включає також Анголу⁶.

“Ми тут молоді”⁷,—сказав старійшина Рассел М. Нельсон, також з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, під час відвідування Мадагаскару, Малаві та Кенії.— Ми спостерігаємо, як Господь поширює Свій вплив на цьому величному Африканському континенті, аби благословити людей … істиною, світлом євангелії, [у тому числі] обрядами спасіння і піднесення”⁸. Він сказав, що особливо був вражений силою місцевих провідників Церкви в Африці: “Навіть не можу висловити словами, наскільки ми вдячні за цих [місцевих] провідників, які віддають свій час і таланти служінню Господу, аби благословляти життя цього народу”⁹.

У старійшини Нельсона “дуже оптимістичне” бачення майбутнього Церкви і народу Африки та Мадагаскару, оскільки їхня віра є сильнішою за їхні випробування. “Ви дійсно є дітьми завітного Ізраїля, підготовлені до зустрічі з Господом Ісусом Христом і Богом, нашим Вічним Батьком, та до того, щоб перебувати у Їхній присутності зі [своїми] сім’ями”¹⁰—сказав він на зборах у Мадагаскарі. Старійшина Нельсон також зазначив: “Ці люди мають великий потенціал. У них є віра. У них є любов до Господа, і вони мають усе необхідне, що робить людей по-справжньому сильними”¹¹.

Під час інтерв’ю у Найробі, Кенія, старійшина Нельсон зазначив: “У нас є каплиці святих останніх днів. У нас є кіл тут, [у] Найробі. Сьогодні у нас відбулася конференція колу. Так радісно було зустрітися з людьми. Зібралося більше тисячі чоловік, [і вони були такі] благоговійні, [і у них був] чудовий хор, а в президії прекрасне президентство колу [і] патріарх. Мені важко висловити свою радість, коли бачу такий швидкий розвиток”¹².

Старійшина Холланд сказав, що Церква в Африці процвітає, навіть незважаючи на випробування. Наводячи приклад цього, він розповідав: “Навіть коли вирувала громадянська війна в Кот-д’Івуарі [Берег Слонової Кістки], святі … продовжували їздити до храму. Це для них була велика жертва. Я просто приголомшений”¹³.

Кажучи про Сьєрра-Леоне та про Ліберію, старійшина Холланд сказав: “Оскільки у них таке криваве, сповнене військових конфліктів, жорстоке нещодавнє минуле, це одна з причин того, чому євангелія там поширюється такими швидкими темпами. Ці люди знають, яким життя не повинно бути, і зараз, завдяки свідченням місіонерів та членів Церкви, вони бачать, яким життя може бути. Небеса змогли перетворити [їхні випробування] на благословення, і ці народи піднімаються самостійно над політичними негараздами і громадянським розбратом”¹⁴.

Крім того, старійшина Холланд зазначив, що зростання Церкви в Зімбабве в останні роки продовжується попри важкі часи: “Церква процвітає. Ми маємо зростання, ми маємо коли, ми маємо місії. Це відбувається по всій Африці”¹⁵.

За словами старійшини Холланда, один з ключів успіху Церкви в Африці полягає в тому, що “ми не долучаємося до великих політичних або соціальних процесів. Ми проповідуємо євангелію. Нас хвилюють питання справедливості, соціального розвитку та рівності. Однак ми вважаємо, що [відповіді містяться в євангелії], тож ми просто проповідуємо євангелію. Так було правильно повсюди, і це справджується в Африці: люди здобувають такі розуміння, благословення і світло в своєму житті, що раптом все починає змінюватися і в їхньому житті завдяки благословенням”¹⁶.

Старійшина Холланд процитував Спасителя, Який сказав: “Будуть останні першими, а перші—останніми!” (Матвій 20:16).

“У певному розумінні,—сказав він,—євангелія прийшла в Африку пізно, але принаймні ми змогли зробити це згідно з Господнім розкладом—і це був Господній розклад, я відразу ж вас запевню. Відносно нещодавно у африканців почали з’являтися місії та місіонери, благословення священства та інше. Це великий континент, і в нас усе ще довгий шлях попереду. Але я впевнений, що зростання, яке ми зараз спостерігаємо в Африці,—це складова Господнього обіцяння. Африканські святі останніх днів рухаються з вірою. Вони продовжують розвиватися. Вони справляються з трудністю прийняти євангелію і перетворити її на частину свого життя”¹⁷.