Від мцунгу до друга
Простий акт служіння літнього місіонерського подружжя справив тривале враження.
Мцунгу на дереві? Що мцунгу робить на дереві? А що це за інструмент у його руках, яким він так швидко відрізає гілки?
Такі запитання виникали в голові угандійців, які спостерігали, як іноземець (мцунгу) використовує електропилу на батарейках, щоб відрізати сухі гілки з величезного тінистого дерева. Сам інструмент був для місцевих жителів чимось надзвичайним. Багато з них раніше не бачили нічого подібного.
Але ще дивовижнішим для них був сам мцунгу. Старійшина Роланд Харріс, літній місіонер з Юти, США, розчищав гілку за гілкою, відрізаючи засохлі гілляки у високих місцях. Люди внизу дивувалися тому, що іноземець робить це для одного з таких, як вони.
Згодом простий акт служіння старійшини Харріса започаткував дружні стосунки з людиною, яка не хотіла й знати ні про Церкву, ні про людей у ній.
Знайомство з Годфрі
Старійшина Роланд Харріс і сестра Джанет Харріс відслужили 23-місячну місію в Угандійській Кампальській місії. Сестра Харріс, висококваліфікована медсестра, була покликана медичним порадником для місіонерів. Старійшина Харріс, будівельник-пенсіонер, який може відремонтувати майже все на світі, піклувався про церковні будівлі та автомобілі, що належали місії.
Невдовзі після прибуття в Уганду старійшина і сестра Харріс найняли місцевого члена Церкви—Марію—допомагати в прибиранні їхнього дому.
Марія охристилася три роки тому. “Ми так полюбили її,—розповідає сестра Харріс.— Вона допомагала нам зрозуміти життя в Уганді”.
Чим краще вони пізнавали Марію, тим глибшою ставала їхня дружба. Вони невдовзі дізналися про її чоловіка Годфрі, який був хорошою людиною, однак тримався на відстані від членів Церкви, особливо від місіонерів. “Він не дозволяв місіонерам приходити до себе додому”,—розповідає сестра Харріс. Однак Марія хотіла, щоб Годфрі з ними познайомився.
Вона запросила Харрісів на коротку гостину. “Ми ні на що не сподівалися,—розповідає сестра Харріс.— Ми сказали Годфрі, що Мері для нас є дорогим другом і ми б хотіли познайомитися з її сім’єю”. Годфрі розмовляв з ними, але навіть не допускав думки зближатися з ними більше.
Усе змінилося того дня, коли старійшина Харріс прийшов зі своїми інструментами, драбиною і запропонував послужити.
Поворотний момент
Дім Годфрі та Марії був оточений височезними тінистими деревами, на яких було багато сухих і надто великих гілок, що небезпечно нависали над їхнім дахом.
Старійшина Харріс відразу ж взявся за роботу. Він провів чотири години високо на деревах, відрізаючи гілки до 25 см в діаметрі. Це завдання вже давно чекало на своє виконання. “Я знаходився щонайменше 6 м над землею”,—розповідає старійшина Харріс. Коли люди проходили поруч, вони не могли повірити своїм очам.
Зі свого боку, Годфрі також був вражений. “Він щиро нам дякував”,—каже сестра Харріс. Навіть така відносно проста робота, як підрізання дерев, може крити в собі серйозну небезпеку. “У них немає грошей на медичне обслуговування”,—розповідає сестра Харріс. Якщо, наприклад, хтось упаде з дерева і зламає руку чи ногу, то, ймовірно, цій людині доведеться лікуватися власними зусиллями.
Велике нагромадження зрізаних гілок на землі заклало фундамент глибокої дружби. “Годфрі з того часу завжди виходив і вітав нас”,—каже старійшина Харріс. Годфрі й Марія також почали приймати у своєму домі інших членів Церкви.
Перетнути Ніл
З плином місяців старійшина і сестра Харріс зблизилися з Годфрі й Марією. Згодом їхня дружба стала силою та підтримкою для Харрісів, коли посередині місії у них сталася велика трагедія. Вони дізналися, що їхній син Бред загинув у автокатастрофі.
Коли Марія і Годфрі про це дізналися, вони обоє одягнули свій найкращий одяг і вирушили в нелегку подорож, щоб бути поруч зі своїми дорогими друзями.
В Уганді дуже мало людей мають автомобіль. Люди або ходять пішки, або наймають таксі. Найпоширенішим таксі є бода-бода, мотоцикл, на якому часто перевозять аж до шести чоловік.
“У темряві дуже небезпечно керувати бода-бода,—розповідає сестра Харріс.— Вони перетнули Ніл на бода-бода в темряві”.
Їдучи небезпечними дорогами в глуху ніч і витрачаючи на це значні кошти, Годфрі й Марія прибули, щоб “сумувати з тими, хто сумує” і “співчувати тим, хто потребує співчуття” (Мосія 18:9). Того вечора співчуття і любов дійсно завершили коло. Тепер Марія і Годфрі надавали служіння. “Це було надзвичайно”,—каже сестра Харріс. Марія запропонувала, щоб усі стали на коліна й помолилися. Годфрі, не вагаючись, приєднався до них.
Старійшина і сестра Харріс поїхали до Каліфорнії, США, на поховання Бреда. Після цього вони повернулися до Уганди, щоб завершити свою місію. Зараз, повернувшись додому в Юту, Роланд і Джанет Харріс все ще підтримують близькі стосунки з Марією та Годфрі.
Служіння є ключем, що відкриває двері, які в іншому випадку були б для нас закриті. Як навчає Президент Томас С. Монсон: “Коли самовіддане служіння знищує егоїстичні бажання, силою Бога здійснюються Його задуми” (“Готові й гідні служити”, Ліягона, трав. 2012, с. 68).